ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21156/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Остексперт Лімітед

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Демидова В.О.

від 19.09.2017

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В., Чорної Л.В.

від 08.06.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до 1) Компанії Остексперт Лімітед, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий альянс",

про звернення стягнення на предмет застави 280 227 000,00 грн

за участю представників:

позивача: Дацьків А.І.

відповідача-1: Пушко І.О.

відповідача-2: не з'явився

третьої особи: Пагер С.М.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Остексперт Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", про:

- звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. 05.11.2012 за реєстровим № 1218 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Газовий Альянс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 в загальному розмірі 1 045 264 143,54 грн, з яких: 857 483 266,41 грн - заборгованість за кредитом, 138 710 272,21 грн - заборгованість за процентами, 38 141 605,40 грн - пеня за несвоєчасно сплаченим кредитом, 6 208 267,56 грн - пеня за несвоєчасно сплаченими процентами, 107 033,17 грн - сума збільшення заборгованості по процентах із застосуванням індексу інфляції, 2 600 564,00 грн - 3% по кредиту, 463 134,79 грн - 3% по процентах та 1 550 000,00 грн - штраф відповідно до пунктів 5.5. або 10.4. кредитного договору шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 5 601 493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Пласт", що належать Компанії Остексперт Лімітед, із визначенням вартості предмету застави у розмірі 280 227 000,00 грн відповідно до п. 1.4. договору застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012.

- зобов'язання депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" виконати безумовну облікову операцію переказу 5 601 493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Пласт", з депозитарного рахунку у цінних паперах № 404921-CY20005264 Компанії Остексперт лімітед, відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", на рахунок у цінних паперах № 404921-UA30005070 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум".

Позовні вимоги мотивовані тим, що боржник за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК Газовий Альянс" не виконав в повному обсязі та у встановлені договором строки взяті на себе за договором зобов'язання, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. за реєстровим номером 1218. Внаслідок неповернення кредиту та несплати процентів за користування кредитом у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись статтями 589, 590 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу", статтями 24 - 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умовами договору застави просив погасити шляхом визнання за позивачем права власності на предмет застави.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

05.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий альянс" (позичальник, третя особа) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов пункту 2.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та оплатити проценти, встановлені договором.

До кредитного договору вносилися зміни, зокрема: 22.02.2013 сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 56 408 151,61 доларів США та визначили, що лінія є мультивалютною, яка відкривається для проведення розрахунків як в національній, так і в іноземній валютах в рамках однієї кредитної лінії; 03.04.2013 сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 74 026 272,99 доларів США, 24.07.2013 - до 90 443 788 доларів США; 03.10.2013 - до 118 070 061,30 доларів США; 23.10.2013 - до 86 843 788,31 доларів США; 24.01.2014 змінили ліміт кредитної лінії до 83 243 788,31 доларів США; 29.08.2014 - до 83 351 395,49 доларів США; 29.08.2014 - до 70 939 589,82 доларів США; 30.06.2014 - до 72 381 573,17 доларів США; 31.10.2014 кредитний договір було викладено в новій редакції. 28.12.2015 сторони в Договорі про внесення змін № 20-3782/2-1-28.12.2015 до договору про надання траншу узгодили, що ліміт кредитної лінії складає 857 483 266,41 грн та встановили строк повернення коштів - до 26.02.2016.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору з урахуванням змін, внесених в подальшому договорами про внесення змін до кредитного договору, зокрема договором № 20-2597/2-1 від 31.10.2014, кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів.

У пункті 4.2. кредитного договору в редакції договору від 28.12.2015 про внесення змін до кредитного договору визначено, що розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі: 23% річних за кредитом, наданим у гривні, починаючи з 11.05.2015 по 27.12.2015; 18% річних, починаючи з 28.12.2015 по 24.02.2016 та 23% річних, починаючи з 25.02.2016.

Зазначеним договором від 28.12.2015 про внесення змін до кредитного договору також встановлений розмір процентів за неправомірне користування кредитом у таких розмірах: 23% річних за кредитом, наданим у гривні, починаючи з 28.12.2015 по 24.02.2016; 28% річних, починаючи з 25.02.2016 по дату остаточного погашення кредиту. За період з 11.05.2015 по 27.12.2015 проценти за неправомірне користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до умов пункту 10.2. кредитного договору у редакції договору від 31.10.2014 про внесення змін до кредитного договору за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується наданим позивачем до справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника. На виконання умов кредитного договору позивач - Публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" видало Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" кредитні кошти у сумі 50 000 000,00 доларів США та 2 643 854 599,92 грн. Факт надання позивачем суми кредиту у зазначеному розмірі відповідачами у справі не спростований.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" повернуло кредитні кошти у розмірі: 50 000 000,00 доларів США та 1 786 371 333,51 грн, що позивачем не заперечується. Відповідно судами встановлено, що сума не повернутих коштів становить 857 483 266,41 грн.

Наявність зазначеної суми заборгованості було зафіксовано сторонами в межах встановленого ліміту кредитування по кредитному договору також у пункті 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015 від 28.12.2015 до кредитного договору, та в пункті 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до Договору про надання траншу № 20-2600/2-1 від 31.10.2014.

У пункті 2 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до договору про надання траншу №20-2600/2-1 від 31.10.2014 в межах встановленого ліміту кредитування по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3782/2-1 під 05.11.2012 встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту, наданого в межах цього траншу № 2, є 26.02.2016.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як заставодержателем, та Компанією Остексперт Лімітед, як заставодавцем, був укладений договір застави акцій № 20-3782/3-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк H.A. за реєстровим номером 1218 (далі за текстом - договір застави).

Відповідно до пункту 1.2. договору застави предметом застави є прості іменні акції за кодом ISIN - UA 4000082390 у бездокументарній формі кількістю 5 601 493 штук, що становить 70% статутного капіталу емітента - Приватного акціонерного товариства "Пласт".

Відповідно до пункту 1.3. договору застави в редакції договору про внесення змін № 20-3782/3-1-12112015 від 12.11.2015 за реєстровим номером 1037 майно належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується випискою про стан рахунку, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" - відповідачем-2.

Пунктом 1.8. договору застави в редакції договору про внесення змін № 20-3782/3-1-12112015 від 12.11.2015 за реєстраційним номером 1037 встановлено місцезнаходження майна: акції обліковуються на рахунку в цінних паперах, що відкритий заставодавцю на підставі договору про обслуговування рахунку у цінних паперах, укладеного між заставодавцем та відповідачем-2.

Згідно з пунктами 3.1.4. та 5.1. договору застави заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно та його реалізацію, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю.

Пунктами 5.2., 5.3. договору застави передбачено, що звернення стягнення на майно може відбуватися відповідно до чинного законодавства України за вибором заставодержателя шляхом звернення стягнення на майно на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса. Заставодержатель може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на майно та його реалізацію. При цьому, реалізація майна здійснюється будь-яким способом, що не суперечить законодавству України.

У зв'язку з невиконанням позичальником в повному обсязі та у встановлені договором строки взяті на себе за кредитним договором зобов'язання банк на виконання статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" 14.11.2016 зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, а 17.11.2016 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про звернення стягнення на предмет застави за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. 05.11.2012 за реєстровим № 1218 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Газовий Альянс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на предмет застави та про зобов'язання депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" виконати безумовну облікову операцію переказу 5 601 493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Пласт", з депозитарного рахунку у цінних паперах № 404921-CY20005264 Компанії Остексперт лімітед, відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", на рахунок у цінних паперах № 404921-UA30005070 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум".

За доводами позивача станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом строк повернення кредитних коштів та процентів за кредитним договором настав та станом на 04.04.2016 - дату складання розрахунку суми боргу, додану до позовної заяви, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 1 045 264 143,54 грн, з яких:

- 857 483 266,41 грн - заборгованість за кредитом;

- 138 710 272,21 грн - заборгованість за процентами;

- 38 141 605,40 грн - пеня за несвоєчасно сплаченим кредитом;

- 6 208 267,56 грн - пеня за несвоєчасно сплаченими процентами;

- 107 033,17 грн - сума збільшення заборгованості за процентами із застосуванням індексу інфляції;

- 2 600 564,00 грн - 3% за кредитом;

- 463 134,79 грн - 3% за процентами;

- 1 550 000,00 грн - сума штрафу відповідно до пунктів 5.5. або 10.4. кредитного договору.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018, позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 є доведеним та не спростований відповідачами, здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та правильним, а такий спосіб захисту порушеного права заставодержателя, як визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження, чітко встановлений положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин. За висновком судів дотримання обтяжувачем положень статей 27, 29 зазначеного Закону, якими встановлений позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави, щодо надіслання боржнику та іншим обтяжувачам повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження та щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не може розглядатися як обов'язкова передумова для звернення до суду з вимогою про визнання за заставодержателем права власності на предмет обтяження, а невиконання вказаних вимог - як безумовна підстава для відмови у позові у частині вимог про визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження. У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив і похідну від нею вимогу про зобов'язання відповідача-2 виконати безумовну облікову операцію переказу 5601493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Пласт", з депозитарного рахунку у цінних паперах Компанії Остексперт лімітед, відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", на рахунок у цінних паперах позивача у справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач-1 - Компанія "Остексперт Лімітед" просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- не врахували, що відповідач не уповноважував жодну особу на укладення договору застави;

- не врахували, що договір застави за своїм змістом є змішаним договором застави та поруки, не застосували до спірних правовідносин частину 1 статті 593 Цивільного кодексу України та положення законодавства, які регулюють поруку, зокрема частину 1 статті 559 Цивільного кодексу, та залишили поза увагою те, що договори про внесення змін до кредитного договору були укладені між позивачем та позичальником без згоди та повідомлення заставодавця, стосувались збільшення ліміту кредитної лінії та відсотків за користування кредитними коштами, тобто збільшення обсягу відповідальності поручителя, що призвело до припинення майнової поруки та припинення зобов'язань заставодавця за договором застави;

- не встановили обсяг відповідальності відповідача-1, як заставодавця, виходячи із обставин зміни умов кредитного договору, зокрема збільшення ліміту кредитної лінії, яке не було погоджено з відповідачем-1;

- не застосували до спірних правовідносин частину 9 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та не врахували, що в порушення зазначеної норми договір застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012 був укладений без участі (посередництва) торгівця цінними паперами та є нікчемним;

Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням в інших справах, а саме: № 910/18812/17 про визнання недійсним договору застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, застосування наслідків недійсності правочину та визнання застави припиненою та № 910/1348/16 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012. Крім того, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення комплексної експертизи з метою підтвердження існування заборгованості за кредитним договором.

У письмових пояснення відповідач з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження" та не врахували, що звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача, є позасудовою процедурою звернення стягнення на предмет застави та є способом, який може бути застосований у процедурі звернення в судовому порядку у випадку його погодження умовами договору застави. Однак, умовами укладеного між сторонами договору застави акцій не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що договір застави акцій укладено від імені відповідача-1 уповноваженою особою, до договору застави вносились зміни, договір застави та додаткові угоди до нього підписувались уповноваженою особою відповідача-1 та посвідчувались нотаріально, розгляд справи про визнання недійсним договору застави завершено, а саме: Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін за результатами касаційного перегляду, відмовив у задоволенні позову. Також вказує на те, що договір застави не є за своєю природою договором поруки, яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань, та до правовідносин, що виникли з договору застави, не можуть застосовуватися за аналогією норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від ступеню їх подібності. Позивач вказує на помилковість посилань відповідача-1 на незастосування судами положень частину 9 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", оскільки редакція зазначеної норми, на яку посилається відповідач-1, не діяла та не може бути застосована до спірних правовідносин, а додаткові угоди до договору застави не можуть вважатися правочинами щодо цінних паперів, оскільки вони лише вносять зміни до договору застави, який укладався із дотриманням діючого на момент його вчинення законодавства. Крім того, договір застави не може бути віднесеним до жодного із способів здійснення такого виду ліцензованої діяльності як професійна діяльність з торгівлі цінними паперами. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та призначення експертизи, а відповідач-1 під час здійснення апеляційної провадження вчиняв дії, направлені на затягування розгляду справи.

У додаткових пояснення позивач зазначає про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 не є релевантними до спірних правовідносин та не повинні враховуватися судом у цій справі, оскільки стосуються застосування норм права, які регулюють правовідносини звернення стягнення на предмет іпотеки.

Третя особа у справі в письмових поясненнях визнає вимоги касаційної скарги та просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що боржник у встановлені кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 строки не виконав свої боргові зобов'язання. Тобто суди встановили факт неналежного виконання позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий альянс" своїх зобов'язань за кредитним договором. Перевіривши проведений позивачем розрахунок суми боргу по кредитному договору, суди встановили, що розрахунок є правильним. Докази погашення боржником або заставодавцем заборгованості за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 546, статті 572 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в забезпечення виконання зобов'язань 05.11.2012 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір застави акцій. Дійсність зазначеного договору застави підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/188/12, залишеним в силі постановою Касаційного господарського суду від 11.09.2018, яким було відмовлено у задоволенні позову Компанії Остексперт Лімітед про визнання недійсним договору застави акцій № 20-3782/3-1, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Компанією Остексперт Лімітед.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача-1 в касаційній скарзі на те, що зазначений договір застави був підписаний неуповноваженою особою, оскільки зазначені посилання стосуються підстав недійсності зазначеного правочину, що не є предметом спору у цій справі. Крім того, зазначені підстави недійсності договору застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012 були досліджені господарськими судами у справі № 910/188/12, в межах якої було встановлено факт дійсності зазначеного договору.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Касаційний господарський не бере до уваги також і посилання скаржника на те, що договір застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012 був укладений без участі (посередництва) торгівця цінними паперами та є нікчемним в силу частини 9 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", оскільки такі твердження скаржника стосуються недійсності зазначеного правочину, що не є предметом спору у цій справі, та ці обставини не підлягають дослідженню з огляду на предмет та підстави позову в цій справі. Судове рішення про визнання зазначеного правочину недійсним з підстав його нікчемності та/або про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в матеріалах справи відсутнє.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що договір застави за своїм змістом є змішаним договором застави та поруки, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства, які регулюють поруку, зокрема частину 1 статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя у разі збільшення обсягу основного зобов'язання без згоди поручителя. Касаційний господарський суд не бере до уваги зазначені посилання скаржника, оскільки договір застави за своєю природою не є договором поруки, яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань, та до правовідносин, що виникли з договору застави, не можуть застосовуватися за аналогією норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від ступеню їх подібності, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції та позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Статтею 589 Цивільного кодексу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до визнання термінів, наведених у статті 2 зазначеного Закону, рухоме майно для цілей цього Закону вживається в значенні, як окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

Відповідно до Перехідних та прикінцевих положень зазначеного Закону законодавчі та нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності вказаним законом, застосовуються у частині, що не суперечить вказаному Закону.

Отже, з огляду на викладене, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним відносно Закону України "Про заставу" для застосування до спірних правовідносин, які виникли на підставі договору застави акцій, як цінних паперів, які є рухомим майном в розумінні статті 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Частиною 1 стаття 23 зазначеного Закону визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на визначену кредитним договором дату остаточного повернення кредиту - 26.02.2016 боргові зобов'язання позичальника не були виконані, у зв'язку з чим дійшли правильного висновку про те, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як заставодержатель, набув право звернення стягнення на предмет застави за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012, укладеним між ним та Компанією Остексперт Лімітед.

Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Згідно з частиною 1 статті 24 спеціального для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений в статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше передбачене пунктом 4 частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються в тому числі спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Слід зазначити, що статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяженні.

Одним із способів, про які зазначено в пункті 4 частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 вказаного Закону передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання. Також передбачено право обтяжувача на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Крім того, пунктом 5.3. договору застави акцій передбачено, що заставодержатель може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення сягнення на майно та його реалізацію. При цьому реалізація майна здійснюється будь-яким способом, що не суперечить законодавству України.

Отже, з огляду на положення пункту 4 частини 2 статті 25 та пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умови договору застави, враховуючи те, що обтяжувач при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави на власний розсуд обирає спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а суд у разі задоволення такого позову має право визначити в якості способу реалізації предмету забезпечувального обтяження позасудову процедуру, у обтяжувача існує можливість набуття права власності на предмет застави - рухоме майно на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на виконання вимог частини 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" 14.11.2016 - до початку процедури звернення стягнення на предмет застави (до звернення з позовом у цій справі) здійснив реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Реєстрація змін).

При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, дотримання обтяжувачем положень статей 27, 29 зазначеного Закону, якими встановлений позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави, щодо надіслання боржнику та іншим обтяжувачам повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження та щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не може розглядатися, як обов'язкова передумова для звернення до суду з вимогою про визнання за заставодержателем права власності на предмет обтяження, а невиконання вказаних вимог - як безумовна підстава для відмови у позові у частині вимог про визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави відповідає вимогам статей 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин. Крім того, суди попередніх інстанцій правильно визнали позовні вимоги обґрунтованими, оскільки встановили, що факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 є доведеним та не спростований відповідачами, а здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та правильним, у зв'язку з чим правильно задовольнили позовну вимогу про звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Газовий Альянс" за кредитним договором шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 5 601 493 простих іменних акцій.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача в письмових пояснення на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, оскільки такі висновки стосуються застосування норм права, які регулюють правовідносини звернення стягнення на предмет іпотеки, та не є релевантними до спірних правовідносин, які стосуються обтяжень рухомого майна.

Крім того, Касаційний господарський суд не враховує висновки Касаційного господарського суду, викладені в постановах у справах № 904/9931/16 та № 922/1666/17, оскільки висновки у цих справах стосуються можливості застосування до судової процедури звернення стягнення на предмет застави умов, договорів застави майна, погоджених сторонами, якими врегульована процедура добровільної передачі предмету застави заставодавцем у власність заставодержателя, що не є подібними обставинами з обставинами у справі № 910/21156/16, оскільки договір застави, укладений між сторонами у справі, яка розглядається № 910/21156/16, не містив умов, які б передбачали право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави в порядку переходу до нього права власності на заставлене майно.

У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив і похідну від неї вимогу про зобов'язання відповідача-2 виконати безумовну облікову операцію переказу 5601493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Пласт", з депозитарного рахунку у цінних паперах Компанії Остексперт лімітед, відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", на рахунок у цінних паперах позивача у справі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень Касаційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Остексперт Лімітед залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 у справі № 910/21156/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач