ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Пєскова В.Г., Пількова К.М.

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"

представник позивача - Заєць П.Л. (довіреність № 584 від 27.12.2017),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Компанія Приват-Лекс",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро",

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 13.03.2018

у складі судді Рудовська І.А.,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 08.05.2018

у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Березкіна О.В., Антонік С.І.,

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Компанія Приват-Лекс",

про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" про звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2009 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (позивач) та Приватним підприємством "Компанія Приват-Лекс" (третя особа) укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №210809-О.

З метою забезпечення виконання зобов'язань третьої особою за зазначеним кредитним договором, 21.08.2009 та 08.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" (відповідач) укладені договори застави рухомого майна.

Строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 01.09.2012, проте третя особа не виконала свої зобов'язання перед позивачем та не повернула отримані грошові кошти, не сплатила відсотки за користування ними, у зв'язку з чим виникла значна сума заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 904/191/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими актами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також вказує на те, що строк позовної давності переривався шляхом зверненнями до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська та Царичанського районного суду Дніпропетровської області в межах справ № 205/3959/14 та № 196/775/14-ц, відповідно.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 904/191/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 904/191/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", розгляд касаційної скарги призначено на 07.08.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 904/191/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018.

Судове засідання 07.08.2018 у справі № 904/191/18 не відбулося у зв'язку з робочим візитом судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я., доповідача у справі, до Федеративної Республіки Німеччина.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 904/191/18, клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, датою проведення судового засідання визначено 11.09.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. та судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/191/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Пільков К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 прийнято справу № 904/191/18 до провадження у новому складі судової колегії.

В судовому засіданні касаційної інстанції 11.09.2018 уповноважений представник позивача в режимі відеоконференції надав пояснення у справі. Відповідач та третя особа уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників відповідача та третьої особи.

Перевіривши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.08.2009 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (позивач, банк) та Приватним підприємством "Компанія Приват-Лекс" (третя особа, позичальник) укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в т.ч. на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки і комісії за цим договором відповідно до встановлених строків.

Додатковими угодами до вищезазначеного договору сторони змінювали суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов'язань.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 21.08.2009 та 08.02.2011 Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" договори застави рухомого майна № 210809-З/5 та № 080211-З.

Позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк позовної давності. Проте даний висновок є передчасним з урахуванням такого.

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк позовної давності сплив 01.09.2015, в той час, як позовна заява подана поза її межами, що є підставою для відмови у позові, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про переривання позовної давності у зв'язку із зверненням позивача до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення, зокрема, заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О від 21.08.2009 та у зв'язку із зверненням позивача до Царичанського районного суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на предмет застави з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у справі № 6-895цс15, відповідно до якої подання позову з порушенням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.

Водночас у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 у справі № 22-ц/774/187/2017 скасовано рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2014 в частині солідарного стягнення з ПП "Компанія Приват-Лекс" та Приватного підприємства "Екосвіт - Ю" заборгованості за кредитним договором № 300910-UAH від 30.09.2010 та за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О від 21.08.2009, провадження у справі в цій частині закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 у справі № 196/775/14-ц, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Транстехносервіс" про звернення стягнення на предмет застави за договорами № 210809-З/5 від 21.08.2009 та № 080211-З від 08.02.2011 закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №908/828/17).

Беручи до уваги вищевикладене, висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності переривання перебігу позовної давності у даній справі є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою №23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Водночас, правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).

Натомість, місцевим господарським судом не досліджувалось питання переривання строку позовної давності.

Щодо погашення заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн. (15.10.2013), судова колегія погоджується з доводами скаржника, що саме платник повинен довести не вчинення таких дій.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас, суд касаційної інстанції, згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 904/191/18 скасувати.

Справу № 904/191/18 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.Г. Пєсков

К.М. Пільков