Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.07.2023 року у справі №916/2664/21
Постанова КГС ВП від 29.06.2023 року у справі №916/2664/21
Постанова КГС ВП від 01.11.2022 року у справі №916/2664/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2664/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Єгоров С.Г. (адвокат)

відповідача - Кулібаба О.О. (адвокат)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2664/21

за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"

на рішення господарського суду Одеської області від 04.01.2022 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023

за позовом приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель",

про зобов`язання припинити порушення прав власника патенту на винахід, вилучення з цивільного обороту та знищення товару,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеська митниця Держмитслужби.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 26.06.2023 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 04.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 916/2664/21 - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (далі - ТОВ "ТД Одескабель", відповідач) у своєму відзиві на касаційну скаргу вказало про те, що між адвокатом Кулібаба О.О. та ТОВ "ТД Одескабель" 05.06.2023 укладено договір №0506/23 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якого адвокат Кулібаба О.О. представляє інтереси відповідача у справі №916/2664/21 під час касаційного провадження. На виконання умов договору №0506/23 про надання правничої (правової) допомоги 07.06.2023 ТОВ "ТД Одескабель" здійснило оплату послуг адвоката, на підтвердження наведеного до відзиву долучено платіжну інструкцію №7399. Крім того, адвокатом Кулібаба О.О. у відзиві на касаційну скаргу повідомлено, що після касаційного провадження у справі між адвокатом та відповідачем буде укладений відповідний акт, який згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України буде поданий до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

До Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі (документ сформовано в системі "Електронний суд" 03.07.2023).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано, зокрема:

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2023 серії ВІ №1149087;

- копія акта приймання-передачі наданих послуг від 29.06.2023.

Крім того, у матеріалах справи містяться:

- копія Договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2023

- копія платіжної інструкції від 07.06.2023 №7399.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до умов укладеного відповідачем (клієнт) та Адвокатом Кулібаба Олександром Олександровичем Договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2023 № 0506/23 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу(правову) допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити такі послуги у порядку та у строки обумовлені сторонами (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої (правової) допомоги, пов`язаних з пунктом 1.1 договору:

- представляти інтереси клієнта у справі №916/2664/21 під час касаційного провадження;

- надавати іншу правничу (правову) допомогу Клієнту, що є необхідною та пов`язана з представництвом інтересів клієнта у справі №916/2664/21 під час касаційного провадження.

У пункті 4.1 договору зазначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої (правової) допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що враховуючи складність справи, специфічність правовідносин, значення вирішення справи для репутації клієнта, необхідність звернення адвоката до особи, що має спеціальні знання, за роз`ясненням технічних аспектів фактичних обставин справи, сторони погодили наступний розмір гонорару:

- 255 000,00 грн - клієнт сплачує адвокату протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 29.06.2023 вбачається, що адвокат відповідно до договору №0506/23 про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2022 надав клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт прийняв надану правничу (правову) допомогу:

- представництво адвокатом інтересів клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час касаційного провадження у справі №916/2664/21;

- складання адвокатом в інтересах клієнта процесуальних документів, які містять правову позицію щодо предмета спору: відзив на касаційну скаргу ПАТ "Завод Південкабель" на рішення господарського суду Одеської області від 04.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі №916/2664/21;

- надання адвокатом усних консультацій клієнту, що пов`язані з виконанням адвокатом взятих на себе зобов`язань згідно з договором №0506/23 про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2023, у період часу з 05.06.2023 по 29.06.2023.

Загальна вартість наданих послуг становить 255 000,00 гривень (пункт 2 акта приймання-передачі наданих послуг).Жодних претензій щодо якості, повноти, строків та обсягу послуг в цілому клієнт до адвоката не має (пункт 4 акта приймання-передачі наданих послуг).

Отже, Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку сторони домовилися про фіксований розмір гонорару адвоката.

Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Крім того, Верховний Суд встановив, що факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією від 07.06.2023 №7399.

До Верховного Суду від ПАТ "Завод Південкабель" не надходило клопотання про зменшення заявлених витрат. Втім, до Верховного Суду надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення (документ сформований в системі "Електронний суд" 11.07.2023), в якому ПАТ "Завод Південкабель" просило відмовити відповідачу у відшкодуванні понесених витрат на правову допомогу під час касаційного провадження у справі.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач згідно з положеннями статті 74 ГПК України довів надання йому зазначених послуг у суді касаційної інстанції.

Втім, Суд, оцінивши вищевказані докази, ураховуючи як те, чи були ці витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, фактично понесені, так і їх необхідність і розумність. Враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Кулібаба О.О. послуг відповідачу у суді касаційної інстанції (зокрема, підготовку відзиву на касаційну скаргу позивача, надання адвокатом усних консультацій клієнту, та участь адвоката в судовому засіданні 29.06.2023 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів тривалістю 15 хвилин), виходячи з критерію реальності та розумності розміру цих витрат, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Кулібаба О.О. вже брав участь при розгляді справи. Відтак, обізнаність адвоката щодо предмета спору та специфічністю правовідносин, про наявність судових рішень та хід розгляду справи презюмується, а необхідність надання усних консультацій, що пов`язані з виконанням адвокатом взятих на себе зобов`язань згідно з договором №0506/23 в межах даної справи, складання адвокатом процесуальних документів, які містять правову позицію щодо предмета спору викликають обґрунтовані сумніви щодо дійсної необхідності надання таких послуг, а саме їх неминучості.

Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою, і адвокат Кулібаба О.О. надавав правову допомогу відповідачу в цій справі, а тому, відповідно, був обізнаний з усіма обставинами цієї справи.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 255 000, 00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованими.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Керуючись статтями 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" 20 000,00 (двадцять тисяч) грн витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова