ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/450/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Оніщук В.М.

Відповідача : не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023

(головуючий суддя - Коломис В.В., судді - Миханюк М.В., Саврій В.А.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023

(суддя - Бережнюк В.В.)

у справі №918/450/20

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»

про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892, 94 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Губенко Н.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.01.2024.

Короткий зміст позовних вимог

2. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз», відповідач) про стягнення 86 755 892,94 грн заборгованості за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000713 (далі - договір).

3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням зобов`язань АТ «Рівнегаз» щодо оплати вартості наданих позивачем за договором послуг балансування за березень-червень 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Справа розглядалась неодноразово.

5. Постановою Верховного Суду від 18.02.2022 рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №918/450/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

6. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73.464.101,68 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4.715.891,64 грн 3% річних, 8.575.899,62 грн інфляційних втрат.

7. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача з оплати послуг балансування природного газу, наданих позивачем, за період березень-червень 2018 року, на підставі договору транспортування природного газу на загальну суму 73 464 101,68 грн, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості. Зважаючи на встановлену заборгованість суд першої інстанції вказав на наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Рішення суду першої інстанції переглядалось апеляційним судом в частині стягнення основної заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Скаржник посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що апеляційний суд положення пунктів 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС та п. 9.2. договору транспортування застосував без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, крім того, положення п. 5 глави 1 розділу І, п. 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС, апеляційний суд застосував без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 24.05.2022 у справі № 909/847/21, від 19.07.2022 у справі № 924/1153/19, від 21.07.2022 у справі № 909/65/20, від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19.

10. Посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування розділу ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС за умови наявності преюдиційних обставин, встановлених рішеннями судів попередніх інстанцій при розгляді справи № 918/776/19.

11. Крім того, скаржник посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначає, що судами не виконано вказівки, викладені у постанові від 18.02.2022, оскільки суди належним чином не перевірили обставини щодо погодженням сторонами обсягів поставки газу, що використовувався для балансування у спірний період, зважаючи, що сторонами не укладались додаткові угоди до основного договору.

12. Відповідачем подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати. У клопотанні відповідач зазначає, що справа містить виключну правову проблему, та просить Суд: «Передати справу № 918/450/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою викладення правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, щодо правового статусу рішень Суду Європейського Союзу та висновків Секретаріату Енергетичного співтовариства про застосування судами України Регламентів № 715/2009 та № 312/2014, та Директиви №2009/73/ЄС, які мають пріоритет у застосуванні відносно актів національного законодавства при вирішенні спорів про стягнення вартості послуг балансування».

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить закрити касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини ст.287 ГПК України, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення судові рішення у справі залишити без змін.

14. Крім того, позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати, в якому позивач зазначає, що клопотання відповідача ґрунтується на довільному тлумаченні норм Європейського законодавства та листа Секретаріату Енергетичного Співтовариства, враховуючи, що Регламенти №715/2009 та №312/2014 не містять положень щодо права Оператора ГРМ безоплатно відбирати природний газ з газотранспортної системи, а метою подання клопотання відповідачем є затягування розгляду справи та уникнення оплати заборгованості за відібраний природний газ. Таким чином позивач просить відмовити у задоволенні клопотання АТ «Рівнегаз» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розгляд справи у касаційному суді

15. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 задоволено заяву АТ «Рівнегаз» про участь у судовому засіданні, призначеному у Верховному Суді на 30.11.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16. У судовому засіданні 30.11.2023 представник АТ «Рівнегаз» заявив усне клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2023 у справі оголошувалась перерва та забезпечено участь представника АТ «Рівнегаз» у судовому засіданні призначеному на 11 січня 2024 року об 11:00 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

17. У судовому засіданні 11.01.2024 року, під час роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку у залі судових засідань № 209, з розгляду справи № 918/450/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, представник АТ «Рівнегаз» не приєднався до судового засідання внаслідок власної технічної неможливості, про що Верховним Судом було складено акт № 1/2024 від 11.01.2024.

18. Згідно частини 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

19. Водночас, за змістом частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

20. Ураховуючи положення ст.ст. 197 202 ГПК України, зважаючи, що сторін судового процесу було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи, що явка учасників справи не визнавалася Судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

21. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, АТ «Укртрансгаз» (оператор) і АТ «Рівнегаз» (замовник) уклали договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 (далі -договір), за умовами якого:

- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2);

- послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3);

- обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору (пункт 2.4);

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);

- додатки 1, 2, 3 до Договору є його невід`ємними частинами (пункт 2.8);

- замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1);

- у разі виникнення в замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування (пункт 9.1);

- вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2. договору);

- базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3);

- оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п`яти банківських днів (пункт 9.4);

- послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1);

- послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IХ цього Договору (пункт 11.4).

22. Передбачені договором додатки 1 та 2 сторонами не укладались.

23. Судами встановлено, що відповідач з 2015 року виконував умови договору. Протягом, навіть, спірного періоду він надавав АТ «Укртрансгаз» номінації, отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується алокаціями АТ «Рівнегаз» та актами приймання-передачі природного газу. Вказане підтверджується і судовими рішеннями у справі №918/919/16, про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» заборгованості за послуги з балансування обсягів природного газу, на підставі договору №1512000713 від 17.12.2015, за інший період надання послуг балансування. Вказані рішення обгрунтовані тим, що відповідач на виконання умов договору транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 та спільних протокольних рішень повністю розрахувався за послуги з балансування обсягів природного газу, не прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум.

24. Позивач як оператор ГТС здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м, у квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м, у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м, у червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. м. Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з ГТС природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до ГТС та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких у спірні періоди не було жодного постачальника природного газу, тоді як пунктом 8 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи (відповідача).

25. Обсяги небалансів підтверджуються звітами АТ «Рівнегаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року та звітами АТ «Укртрансгаз» по точках входу/виходу за березень-червень 2018 року.

26.Відповідачем не подавалась номінація щодо транспортування у період з березня по червень 2018 року обсягів природного газу, відібраних відповідачем з газотранспортної системи на власні виробничо-технологічні витрати, відповідно для відповідача було підтверджено номінацію з обсягами природного газу, що дорівнює « 0» (нулю). Відтак, всі відібрані відповідачем з газотранспортної системи понад підтверджену номінацію з показником « 0» (нуль) - є недотриманням відповідачем у березні-червні 2018 року своїх підтверджених номінацій та є негативними небалансами AT «Рівнегаз».

27. При цьому, суди вказали, що відповідно до вимог чинного законодавства АТ "Рівнегаз", як оператор газорозподільної системи, мав би або закупити природний газ для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування АТ «Укртрансгаз»; у свою чергу, АТ «Укртрансгаз» для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.

28. Матеріали справи містять відомості про закупівлю природного газу АТ «Рівнегаз» на покриття послуг балансування у квітні 2018 року, що враховано АТ «Укртрансгаз» у складених ним звітах на послуги балансування АТ «Рівнегаз». Доказів закупівлі природного газу, на покриття АТ «Рівнегаз» власних потреб балансування, у інші місяці з березня по червень 2018, матеріали справи не містять.

29. Позивачем на підтвердження факту закупівлі природнього газу та реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат, до суду надані копії актів приймання-передачі природного газу, підписані АТ «Укртрансгаз» з НАК «Нафтогаз України» у період березень 2018 року - червень 2018 року.

30. Отже, у зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів у спірні періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за ці періоди на загальну суму 73 464 101,68 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг від 31.03.2018 №03-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.04.2018 №04-18-1512000713-БАЛАНС, від 31.05.2018 №05-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.06.2018 №06-18-1512000713-БАЛАНС, які були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точках входу/виходу супровідними листами позивача, отримання яких підтверджується доказами їх надсилання та отримання.

31. Відповідачем не надано доказів оплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем за період березень-червень 2018 року, на підставі договору транспортування природного газу на загальну суму 73 464 101,68 грн.

Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

33. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

34. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалось тільки в частині основної заборгованості, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, касаційним судом судові рішення переглядаються тільки в частині стягнення з відповідача на користь позивача 73.464.101,68 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу.

35. Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення, виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (далі - Типовий договір).

36. Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (пункт 45 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

37. За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

38. У постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 Верховний Суд висловив правову позицію про те, що: «договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором».

39. Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

40. За змістом договору, укладеного сторонами, послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3).

41. Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу ГТС поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

42. Пунктом 1 гл.1 розд. VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

43. Відповідно до п.2 гл.2 розд. ІХ Кодексу ГТС у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються відповідні фізичні точки входу та / або виходу, розподілена потужність, на яку замовник послуг транспортування має право, тип потужності (гарантована чи переривчаста), обсяг потужності та період її використання (строк, на який потужність була розподілена).

44. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

45. Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором ГТС для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

46. Комерційне балансування - діяльність оператора ГТС, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

47. Відповідно до п.1 гл.1 розд.ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до / з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

48. Згідно з положеннями пунктів 1, 3 гл.4 розд. ХIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором ГТС після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 гл.3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу.

49. Сторонами у договорі погоджено, що: замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7); замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1);

50. У разі, якщо обсяги природного газу, що надходять до газотранспортної системи на точці входу та обсяги, які відбираються на точці виходу, відрізняються, фактично виникає небаланс: позитивний небаланс - у разі перевищення обсягів поданого природного газу над відібраним (фактичне перевищення пропозиції над попитом), негативний - у разі перевищення обсягів відібраного природного газу над поданим (перевищення попиту над пропозицією) (п.5 гл.1 розд.І, гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС). Послуги балансування, які надаються оператором ГТС в межах послуг з транспортування природного газу, мають на меті забезпечення рівноваги між обсягами природного газу, що були подані та відібрані в / з газотранспортної системи.

51. Процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів здійснюється оператором ГТС, цей процес (і відповідний документ) - «алокація». Алокація - віднесення оператором ГТС природного газу в точках входу / виходу до / з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

52. Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору ГТС стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

53. Негативний місячний небаланс може покриватися як оператором ГТС шляхом надання послуг з балансування, так і оператором ГРМ самостійно (шляхом купівлі природного газу у інших замовників послуг балансування або відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації за цей газовий місяць) відповідно до гл.3 розд.XIV Кодексу ГТС.

54. Оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу (пункт 7 глави 3 розділу I Кодексу ГТС).

55. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.

56. Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).

57. Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

58. У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).

59. Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

60. Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3- 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

61. Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

62. Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

63. В укладеному сторонами договорі погоджено, що: у разі виникнення в замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування (пункт 9.1); базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3); послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1), послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IХ цього Договору (пункт 11.4).

64. Отже, за законом та договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо. Про що зазначалось у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі, що зараз переглядається Судом, а також у постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21.

65. Верховний Суд скасовуючи, постановою від 18.02.2022, судові рішення у справі, що розглядається, вказував на те, що для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС. У контексті зазначеного істотним є також з`ясування судом обставин щодо наявності/відсутності підписаного сторонами додатка 3 до договору. Попереднім судовим інстанціям належало встановити факт закупівлі позивачем природнього газу, що використовувався для балансування в спірний період.

66. З урахуванням зазначеного суди встановили, що договір виконувався сторонами, відповідач отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується звітами АТ «Рівнегаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року та звітами АТ «Укртрансгаз» по точках входу/виходу за березень-червень 2018 року, на підставі проведених позивачем алокацій складено акти приймання-передачі природного газу. Позивачем і відповідачем в договорі погоджено всі істотні умови надання послуг транспортування природного газу, а відсутність укладеного додатку 1 до цього договору (розподіл потужності) та додатку 2 (транспортування) до цього договору не може свідчити про неукладеність договору та відсутність погодження між сторонами істотних умов договору, в свою чергу надання послуг балансування, у випадку виявлення небалансів у відповідача, договір взагалі не передбачає укладання жодного додатку до договору та передбачає лише одну умову - виникнення негативного небалансу та самостійного неврегулювання відповідачем до 12 числа місяця наступного за газовим. Сторони в договорі не ставили в залежність надання послуг балансування від наявності/відсутності загрози цілістності газотранспортної системи, резервування частини діючої ємності газосховищ, потужності закачування та відбору газосховища як і не ставить в залежність від цих факторів, надання послуг балансування і Кодекс ГТС.

Водночас, суди встановили, що позивачем на підтвердження факту закупівлі природнього газу та реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат, до суду надані копії актів приймання-передачі природного газу, підписані АТ «Укртрансгаз» з НАК «Нафтогаз України» у період березень 2018 року - червень 2018 року.

67. У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №904/5361/19 Верховний Суд наголошував на тому, що "…укладений між сторонами договір містить розділ VII «Тарифи», який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС. Зокрема, розділ 9 укладеного сторонами Договору містить умови, які визначають місячний негативний небаланс замовника, а підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Отже, за законом та договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо».

68. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21.

69. Отже, суди зробили правильні висновки, що як за законом, так і за договором визначено, що достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться звітами, складеними оператором ГТС на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

70. При цьому, суди встановили, що АТ «Укртрансгаз» в односторонньому порядку складені акти про надання відповідачу послуг балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 73 464 101,68 грн, які в межах строків передбачених договором та кодексом ГТС не оплачені відповідачем.

71. Таким чином, суди зробили обґрунтовані висновки про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування.

72. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

73. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

74. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що апеляційний суд положення пунктів 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС та п. 9.2. договору транспортування застосував без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, а також, положення п. 5 глави 1 розділу І, п. 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС, апеляційний суд застосував без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 24.05.2022 у справі № 909/847/21, від 19.07.2022 у справі № 924/1153/19, від 21.07.2022 у справі № 909/65/20, від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19.

75. Посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування розділу ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС за умови наявності преюдиційних обставин, встановлених рішеннями судів попередніх інстанцій при розгляді справи № 918/776/19.

76. Крім того, скаржник посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначає, що судами не виконано вказівки, викладені у постанові від 18.02.2022, оскільки суди належним чином не перевірили обставини щодо погодженням сторонами обсягів поставки газу, що використовувався для балансування у спірний період, зважаючи, що сторонами не укладались додаткові угоди до основного договору.

77. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

78. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

79. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

80. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

81. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

82. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

83. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

84. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд положення пунктів 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС та п. 9.2. договору транспортування застосував без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, на думку скаржника, апеляційним судом неправильно визначено вартість послуг балансування виходячи з коефіцієнту компенсації « 1,2».

85. Так, як вбачається з тексту постанови Верховного Суду у справі № 915/1786/18, предметом спору у справі є вимоги про стягнення заборгованості за послуги балансування. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач всупереч вимогам пункту 9.4 договору транспортування природного газу коригуючі акти за лютий, квітень - червень 2016 року направляв відповідачу в червні 2017 року; коригуючі акти за липень - вересень та листопад 2016 року направляв відповідачу в липні 2017 року; коригуючі акти за грудень 2016 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за січень - лютий 2017 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за березень - квітень 2017 року направляв відповідачу в липні 2017 року. За висновком місцевого господарського суду, такі дії позивача вчинено з порушенням будь-яких розумних строків для оформлення наданих послуг балансування, визначених договором транспортування природного газу та Кодексом ГТС. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повторне здійснення балансування газу в червні - серпні 2017 року за минулі місяці 2016 - 2017 років на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачено положеннями договору транспортування природного газу та Кодексом ГТС, а тому, за висновком суду, в цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами.

Скасовуючи судові рішення у справі № 915/1786/18 касаційний суд зазначив, що Кодекс ГТС імперативно визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18. При цьому, касаційний суд зазначив, що висновки апеляційного господарського суду про наявність права у позивача здійснювати коригування відповідних актів, суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 25.08.2022 у справі № 914/2/19, на які посилається скаржник, зокрема, щодо неправомірності здійснення повторного балансування на підставі додаткових або коригуючих актів. Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, та обставина, що за квітень 2016 року, березень та червень 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення спірних негативних місячних небалансів на оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС. Позивач не спростував тієї обставини, що надав послугу з транспортування природного газу в загальному обсязі 221,229 тис. м3 у квітні 2016 року, березні та червні 2017 року виробникам теплової енергії. У свою чергу, відповідач (оператор ГРМ) не заперечує та визнає, що розподілив весь цей обсяг природного газу у газорозподільній системі виробникам теплової енергії як споживачам, а виробники теплової енергії (підприємства ТКЕ) не заперечують та визнають, що фактично спожили весь обсяг природного газу.

86. Проаналізувавши судові рішення у справі № 915/1786/18, можна констатувати, що справа № 915/1786/18, та справа, що розглядається Судом є різними за встановленими обставинами справи, що вплинуло на відповідне застосування судами положень Кодексу ГТС.

87. У справі № 904/5916/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, апеляційним судом частково задоволено позов про стягнення заборгованості з оплати послуг балансування. Касаційний суд погодився з судом апеляційної інстанції та зазначив, що в абзаці 2 пункту 4.13 постанови Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18 Суд фактично погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог за період січень-червень 2018 року, при цьому висновок Суду базувався на визнанні необґрунтованим застосування у відповідних актах за вказаний період коефіцієнта 1,2, та правильності застосування коефіцієнта 1, попередньо врахувавши викладений неодноразово (в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18 та від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) правовий висновок про те, що аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.

88. Аналогічний висновок щодо застосування положень коефіцієнта компенсації вартості послуг балансування викладено і у постанові Верховного Суду у справі № 906/408/18, на яку посилається скаржник.

89. У справі, яка розглядається Верховним Судом, апеляційний суд, надаючи оцінку доводам відповідача щодо неправильного застосування позивачем коефіцієнта компенсації вартості послуг балансування у розмірі « 1,2», зокрема, врахував правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №906/408/18.

90. При цьому, апеляційний суд зазначив, що аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в розд. ІХ договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (п.2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС). Відтак, коефіцієнт компенсації необхідно розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат.

91. Водночас, суди встановили, що відповідач (як замовник послуг транспортування) у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Тобто обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розміру його небалансу, оскільки при такому відборі газу з газотранспортної системи відповідачем до неї не було подано жодного обсягу природного газу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування позивачем було обґрунтовано застосовано саме коефіцієнт "1,2", як і передбачено п.9.2 договору.

92. Таким чином касаційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, оскільки, у справі № 915/1786/18, правові висновки Судом, викладено за інших фактичних обставин справи, а правові висновки у справах № 904/5916/19, № 906/408/18 враховано апеляційним судом. При цьому, суди під час нового розгляду справи, надаючи оцінку обґрунтованості застосування коефіцієнта 1 або 1,2, врахували вказівки постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі 918/450/20.

93. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування апеляційним судом п. 5 глави 1 розділу І, п. 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС, без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 24.05.2022 у справі № 909/847/21, від 19.07.2022 у справі № 924/1153/19, від 21.07.2022 у справі № 909/65/20, від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19, а саме про необхідність встановлення судами обставин з надання послуг транспортування, касаційний суд зазначає наступне.

94. Проаналізувавши судові рішення у постановах Верховного Суду у справах № 909/847/21, № 924/1153/19, № 909/65/20, № 914/2351/19 Суд зазначає, що зазначені справи є різними за фактичними встановленими обставинами справи, що вплинуло на відповідне застосування Кодексу ГТС. При цьому, Верховний Суд під час перегляду судових рішень у справах № 924/1153/19, № 909/65/20, № 914/2351/19 направив їх на новий розгляд, зважаючи на неповне встановлення обставин справи.

95. Тоді як у справі, що розглядається Верховним Судом судами встановлено всі необхідні обставини справи, зокрема, щодо надання позивачем відповідачу послуг транспортування, та перевірки застосованих позивачем розрахунків з оплати негативних небалансів за договором, а тому, касаційний суд відхиляє доводи скаржника про неврахування правових висновків у постановах Верховного Суду у справах № 909/847/21, № 924/1153/19, № 909/65/20, № 914/2351/19, оскільки, судові рішення у вказаних справах прийнято за різних фактичних обставин справи.

96. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування розділу ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС за умови наявності преюдиційних обставин, встановлених рішеннями судів попередніх інстанцій при розгляді справи № 918/776/19 (а саме встановлення судами обставин неукладення сторонами додатків 1, 2, 3 до договору транспортування природного газу).

97. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

98. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

99. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

100. Як зазначалось, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у справі, Верховним Судом не було встановлено, неправильного застосування судами положень розділу ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для викладення правового висновку у даній справі, з викладених у касаційній скарзі доводів.

101. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження передбачені п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди належним чином не перевірили обставини щодо погодженням сторонами обсягів природного газу.

102. Так, відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

103. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

104. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, саме пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

105. Відповідачем подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати. У клопотанні відповідач зазначає, що справа містить виключну правову проблему, та просить Суд: «Передати справу № 918/450/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою викладення правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, щодо правового статусу рішень Суду Європейського Союзу та висновків Секретаріату Енергетичного співтовариства про застосування судами України Регламентів № 715/2009 та № 312/2014, та Директиви №2009/73/ЄС, які мають пріоритет у застосуванні відносно актів національного законодавства при вирішенні спорів про стягнення вартості послуг балансування».

106. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

107. Велика Палата Верховного Суду (ухвала від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20) зазначає, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно у їх сукупності, зокрема:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:

- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

108. Проаналізувавши доводи клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, касаційним судом встановлено, що аналогічні доводи щодо передачі справи на розгляд Великої Палати були предметом юридичної оцінки Судом під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 918/686/21. У вказаній справі АТ «Рівнегаз» також подавалось клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми щодо питання пріоритету у застосуванні судами висновків Секретаріату Енергетичного співтовариства про застосування судами України Регламентів № 715/2009 та № 312/2014, та Директиви №2009/73/Є, відносно актів національного законодавства, та визначення правового статусу рішень Суду Європейського Союзу у подібних спорах.

109. У пунктах 145 - 149 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 вказано, що: «директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов`язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.

Отже, на відміну від регламенту, норми якого прямо застосовуються у всіх державах-членах ЄС, Директива не є актом (інструментом) прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними. І лише якщо держава-член очевидно не виконує свої обов`язки із імплементації директив, то норми директиви можуть мати ефект прямої дії.

Більше того, оскільки Україна не є державою членом ЄС її обов`язки з імплементації положень acquis ЄС, зокрема, й директив ЄС, до національного законодавства визначені міжнародними договорами. Щодо зазначених скаржником директив це Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Договір про ЕС.

При цьому відповідно до ч.1 ст.2 Закону "Про ринок природного газу" на виконання зобов`язань України за Договором про ЕС та Угодою про асоціацію, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме, Директиви 2009/73/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.

У постанові НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493 зазначається, що Кодекс ГТС ухвалений відповідно до статей 4 та 33 Закону "Про ринок природного газу", а у самому Кодексі вказано про те, що він розроблений відповідно до Закону "Про ринок природного газу" (п.1 гл.1 розд.I Кодексу ГТС). Тобто положення Закону "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС, які застосовувалися судом апеляційної інстанції, є такими, що в розумінні ст.2 зазначеного Закону відповідають вимогам міжнародних актів, зокрема, Директиви 2009/73/ЄС (що скаржник не спростував)».

Крім того, у п. 85 постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, зокрема, вказано, що: «….Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 однозначно вказала, що відповідна релевантна практика Суду ЄС має братися до уваги, у тому числі судами (п.8.32 постанови). Велика Палата Верховного Суду також висловилася щодо статусу висновків Секретаріату ЕС (пункти 8.16 - 8.18 вказаної постанови)».

110. З урахуванням вищезазначених висновків касаційного суду у справі № 918/686/21, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання АТ «Рівнегаз», про передачу справи № 918/450/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду із наведених АТ «Рівнегаз» мотивів.

111. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, при цьому, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на необґрунтованість судового рішення, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п.п. 1, 3, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в оскаржуваній частині, необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

113. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

114. Враховуючи викладене, касаційну скаргу АТ «Рівнегаз» залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

115. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 у справі №918/450/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська