ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Різник О. О., Коломієць М. І.,

відповідача - Таран Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (судді Разіна Т. І., Іоннікова І. А., Чорна Л. В. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 (суддя Головіна К. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія"

до Національного Банку України

про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія" (далі - ТОВ "Промислова інноваційна компанія", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої відповідачем в результаті прийняття неправомірного рішення - Постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".

1.2. Позов обґрунтований тим, що позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк"), була завдана майнова шкода шляхом незаконного позбавлення його корпоративних прав, що стало наслідком прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2915 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних". Протиправність указаної постанови була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи № 826/24203/15 за позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія", ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позов ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн задоволено, стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" відшкодування майнової шкоди в сумі 128 942 532,00, завданої ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шляхом прийняття неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до неплатоспроможних", а також судовий збір в сумі 616 700,00
грн.

2.2. Суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, виходив з того, що необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи посадових або службових осіб, наявність шкоди і причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Неправомірність дій Національного банку України підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15, якою встановлено, що прийняття постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до неплатоспроможних" мало своїм наслідком застосування до ПАТ "Радикал Банк" найсуворішого впливу - відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Внаслідок ліквідації банку, позивача було позбавлено майнових (корпоративних прав) вартістю 128 942 532,00 грн, які згідно з вимогами чинного законодавства, переходять до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і жоден з можливих способів виведення банку з ринку не передбачає повернення корпоративних прав власникам акцій, що свідчить про порушення прав позивача. Враховуючи, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, суд задовольнив позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неправомірним рішенням.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом повно, всебічно, об'єктивно з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від
29.05.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України відмовити у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 50, 236, 237, 267 Господарського процесуального кодексу України, статей 319 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3.3. Національний банк України вважає, що єдиною особою, яка може стверджувати про порушення своїх прав, в тому числі про завдання шкоди/збитків, внаслідок прийняття Національним банком України незаконного рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних є виключно ПАТ "Радикал Банк", а не його акціонери в своїх інтересах. Зазначає, що виведення неплатоспроможного банку з ринку - це заходи, які здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стосовно банку.

3.4. Права позивача щодо управління ПАТ "Радикал Банк" було обмежено саме з дня запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, що відбувається на підставі рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був залучений у якості третьої особи до участі у справі, в той час, на думку скаржника, рішення судів щодо правомірності всієї процедури виведення неплатоспроможного банку може вплинути на права та обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наголошує, що рішенням адміністративного суду у справі № 826/24203/15 скасовано лише постанову № 452/БТ, решта рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та постанова Правління Національного банку України від 09.11.2015 № 769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" є чинними і не оскаржувалися. Крім того, зазначає, що висновки щодо відсутності/недостатності активів ПАТ "Радикал Банк" зроблені судом апеляційної інстанції за відсутності будь-яких доказів.

Посилаючись на приписи статей 319 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", скаржник зазначає, що позивача не було позбавлено права власності на акції, а було лише обмежено право позивача на управління банком. Заявник касаційної скарги вважає, що позивач передчасно подав позов, оскільки процедура ліквідації банка триває, а тому вважати, що права позивача порушено та йому завдано шкоду, можна лише після завершення процедури ліквідації.

Крім того, скаржником викладено аргументи про те, що суди не звернули увагу на те, що відшкодування шкоди не може бути здійснено за рахунок коштів Національного банку України.

3.3. ТОВ "Промислова інноваційна компанія" подало відзив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 залишити без змін. У відзиві позивач наголошує, що Національний банк України зобов'язаний нести відповідальність за свої протиправні рішення, суди встановили всі елементи цивільного правопорушення, а тому вірно застосували норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 09.07.2015 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".

4.2. На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) було прийняте рішення № 130 від 09.07.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з
10.07.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк".

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк" запроваджено строком на 3 місяці з
10.07.2015 до 09.10.2015 включно.

4.3. Фондом гарантування 12.10.2015 був продовжений строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" до 09.11.2015 включно.

4.4. Відповідно до постанови Правління НБУ № 769 від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 203 від 09.11.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

4.5. Фондом гарантування 25.10.2017 було прийнято рішення про продовження процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" строком на один рік до 09.11.2018 включно.

4.6. Також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія" та ОСОБА_1, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016, визнана протиправною та скасована постанова Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних". При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з відсутності підстав, передбачених чинним законодавством, для прийняття рішення про віднесення банку до неплатоспроможних.

4.7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 у вказаній справі касаційні скарги ТОВ "Промислова інноваційна компанія", ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
09.06.2016 - без змін.

4.8. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 04.07.2018 у задоволенні заяви Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 у справі № 826/24203/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія", ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено.

4.9. Крім того, судом встановлено, що станом на день прийняття постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" (09.07.2015) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія" володіло акціями ПАТ "Радикал банк" у кількості 85200 шт., що становить 71 % статутного капіталу товариства.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування майнової шкоди в сумі 128 942 532,00 грн, завданої в результаті прийняття неправомірного рішення.

5.3. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

5.4. При цьому, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.

5.5. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій, одночасно застосувавши до спірних правовідносин статті 1166 та 1173 Цивільного кодексу України, не врахували при цьому, що їх положеннями передбачено різний обсяг встановлення обставин справи. На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача щодо особливого правового статусу Національного Банку України у спірних правовідносинах та залишено поза увагою, що шкода відповідно до вимог статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

5.6. Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На виконання постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від
09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" було запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації банку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку.

Згідно з частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, що в даний час здійснюється ліквідаційна процедура ПАТ "Радикал Банк", проте позивач продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а в силу статті 319 Цивільного кодексу України та статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише обмежено на певний період право позивача на управління банком.

5.7. При цьому, за змістом приписів глави 82 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого.

Оскільки рішення, з яким позивач пов'язує настання шкоди, має наслідком запровадження процедур, що застосовуються до неплатоспроможного банку, встановлення факту настання шкоди слід здійснювати виходячи із встановлення, чи запроваджені процедури призводять до зменшення майна позивача.

Відповідно до положень пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Наслідком віднесення банку до категорії неплатоспроможних є початок виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможного банку з ринку і призначення тимчасової адміністрації (стаття 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

5.8. Задоволення вимог кредиторів здійснюється у процедурі ліквідації банку, в рамках якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає суму заборгованості кожному кредиторові та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (стаття 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), формує ліквідаційну масу банку (стаття 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), реалізує майно банку (стаття 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), здійснює задоволення вимог кредиторів (стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності позивача на акції.

Водночас, передчасними є висновки судів про те, що розмір шкоди, завданої позивачу рішенням НБУ, відповідає вартості корпоративних прав на дату прийняття відповідного рішення і така вартість складає 128 942 532 грн 00 коп, оскільки такі висновки були зроблені лише на підставі звіту, наданого позивачем, без урахування доводів відповідача про те, що частка заявника мала би підраховуватися на основі вартості чистих активів компанії, з урахуванням її фінансових зобов'язань.

Крім того, проведення розрахунків з акціонерами є заключним етапом ліквідації банку. Оскільки процедура ліквідації ПАТ "Радикал Банк" не завершена, суди попередніх інстанцій дійшли також передчасного висновку про заподіяння шкоди позивачу шляхом позбавлення його корпоративних прав, оскільки позивача не було позбавлено права власності на акції банку, а лише обмежено на певний період право на управління банком.

5.9. Судами попередніх інстанцій не встановлено прямого причинно-наслідкового зв'язку між постановою Правління Національного банку України № 452/БТ від
09.07.2015 "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до неплатоспроможних" та обмеженням прав позивача на управлінням банком.

Водночас, суди залишили поза увагою те, що права позивача щодо управління ПАТ "Радикал Банк" були обмежені лише після запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, які відбувалися на підставі інших рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Правління Національного банку України, які є чинними та не оспорювалися позивачем.

5.10. Судами при цьому не дано належної оцінки доказам у справі, зокрема постанові Правління Національного банку України від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк", від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора банку", що ніким не оспорювалися, є законними і чинними.

При цьому судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду в аналогічній справі № 910/13134/17, викладені у постанові від 01.03.2018.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Наведені норми матеріального права безпідставно не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

5.11. Оскільки дії щодо забезпечення виведення ПАТ "Радикал Банк" з ринку здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через Уповноважену особу, рішення у справі може вплинути на права і обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому обґрунтованими є доводи скаржника про необхідність вирішення питання щодо залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке не було вирішене судами, всупереч вимогам статей 50, 267 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Таким чином, за наявності допущених судами порушень вказаних вимог процесуального законодавства судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.3. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 305, пунктом 2 частини 1 статті 308,ст. 310, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 910/9095/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв