ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/86/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрест" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 (головуючий суддя Матущак О. І., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі Господарського суду Тернопільської області за позовом Чортківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрест" про зобов`язання повернути до земель комунальної власності в адміністративних межах м. Чорткова Тернопільської області за актом приймання-передачі земельну ділянку.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.У березні 2018 року Чортківська міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрест" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про зобов`язання в п`ятнадцятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили повернути на користь Ради земельні ділянки загальною площею 922 кв.м, а саме земельну ділянку - 775 кв.м, кадастровий номер 6125510100:01:001:0139, і земельну ділянку - 167 кв.м, кадастровий номер 6125510100:01:001:0140, які знаходяться в м. Чорткові Тернопільської області по вул. Подільська, 2 до земель комунальної власності в межах м. Чорткова Тернопільської області за актом приймання-передачі.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки Відповідач орендовану земельну ділянку не повернув та не звертався до Позивача відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення строку оренди чи укладення нового договору оренди цієї земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1.16.07.2018 Господарський суд Тернопільської області позов задовольнив; вирішив Товариству повернути на користь Ради за актом приймання-передачі земельну ділянку комунальної власності загальною площею 922 кв.м, до якої входить: земельна ділянка - 775 кв.м, кадастровий номер 6125510100:01:001:0139, і земельна ділянка - 167 кв.м, кадастровий номер 6125510100:01:001:0140, які знаходяться в м. Чорткові Тернопільської області по вул. Подільська, 2 до земель комунальної власності в межах м. Чорткова Тернопільської області.

2.2. Рішення суду мотивоване тим, що строк, на який було укладено договір оренди землі, сплив, отже договір припинив свою дію 21.08.2017, а своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки Відповідач не скористався, що підтверджується відсутністю з його сторони передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" дій.

3. Розгляд справи судами

3.1.Ухвалою від 15.07.2019 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018.

3.2.12.02.2020 Верховний Суд ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 скасував; справу передав до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

3.3.Постанова Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі звернення з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого господарського суду з порушенням встановлених строків його оскарження особа, яка звертається з цією скаргою, у клопотанні про поновлення строку має навести причини, підтверджені відповідними доказами, які перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження. Дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 30.03.2020 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018.

4.2. Ухвалу суду мотивовано тим, що наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, оскільки процесуальні документи суду надсилалися скаржнику за належною адресою, тому неперебування Відповідача за місцем його реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами та не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 та від 15.03.2018 у справах № 911/1163/17 та № 910/32340/15. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство не було позбавлене можливості дізнатися про рух справи, що розглядається, користуючись засобами поштового зв`язку та відкритим цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, а будь-яких дій з метою отримання копії оскаржуваного рішення в період з березня 2019 року по 31.05.2019 Відповідач не вчинив.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 і направити справу для продовження розгляду апеляційної скарги в порядку апеляційного провадження.

6. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

6.1. Суд апеляційної інстанції, визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, не врахував того, що справа була розглянута в суді першої інстанції за відсутності Відповідача, який не знав про наявність цієї справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6.2.Висновок апеляційного господарського суду про те, що поштова кореспонденція, яка поверталася до суду з причин "за закінченням терміну зберігання", вважається днем вручення такого рішення, суперечить частині шостій статті 242 ГПК України, що не надавало суду обґрунтованих підстав для висновків про належне повідомлення сторони у справі, зокрема, не визначала, чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи відсутній.

6.3. Відповідач вчиняв дії щодо отримання копії рішення суду першої інстанції, яке так і не було надіслано йому засобами поштового зв`язку, а також не отримав відповіді на свої заяви щодо отримання примірника рішення суду першої інстанції.

6.4. Відповідач не мав об`єктивної можливості ознайомитися з рішенням суду першої інстанції через Єдиний державний реєстр судових рішень, оскільки у нього відсутнє підключення до мережі інтернет та електронна адреса, а для апеляційного оскарження необхідна обізнаність з повним текстом рішення із розкритими даними та завіреного у встановленому порядку.

6.5. Оскільки Відповідач отримав примірник оскаржуваного рішення суду першої інстанції 31.05.2019 і з цього дня розпочався 20-денний строк оскарження, тому у Відповідача виникло виключно імперативне право на поновлення строку подання апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 256 ГПК України.

6.6. Посилання судів на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 15.03.2018 у справі № 910/32340/15, не узгоджується з обставинами цієї справи і від них необхідно відступити, оскільки стосувалися рішень, винесених до 15.12.2017 відповідно до положень чинного ГПК України.

6.7. Суд апеляційної інстанції порушив гарантоване статтею 129 Конституції України право скаржника на перегляд його справи в апеляційному порядку, а ухвала про залишення без руху прийнята з порушенням частини другої статті 32, статті 119 ГПК України.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. 09.07.2020 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7.2. Позивач зазначає про те, що процесуальні документи суду, у тому числі оскаржуване рішення, направлялися на адресу Відповідача, яку останній і зараз зазначає в своїй касаційній скарзі.

7.3. Товариство не вказує, коли саме і яким чином йому стало відомо про наявність рішення суду першої інстанції, а також не надає жодних доказів в обґрунтування причин, що є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними перешкодами для своєчасного отримання рішення суду.

7.4. Відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018, користуючись засобами поштового зв`язку та цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та не доводить причин неможливості ознайомитися з повним текстом цього рішення, у тому числі у період до 31.05.2019.

8. Розгляд справи Судом

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у письмовому провадженні та витребувано з Господарського суду Тернопільської області матеріали справи.

8.2. 10.08.2020 до Суду з Господарського суду Тернопільської області надійшла справа супровідним листом № 921/86/18/398/2020 від 06.08.2020.

8.3. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

8.4.В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

8.5.З метою дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи те, що учасники справи висловили свої позиції у касаційній скарзі та відзиві на неї, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9.2. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

9.3. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

9.4. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

9.5. Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

9.6. Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

9.7. Як свідчать матеріали справи, 21.06.2019 до Західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018.

9.8. Ухвалою від 04.03.2020 суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску Відповідачем строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та залишив апеляційну скаргу без руху із наданням строку для усунення її недоліків, а саме для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України.

9.9. Оскаржуваною ухвалою від 30.03.2020 Західний апеляційний господарський суд визнав неповажними наведені у заяві про усунення недоліків поданої апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд вказав, що процесуальні документи суду першої інстанції, у тому числі примірник оскаржуваного рішення, надсилалися судом за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку також зазначено у поданій апеляційній скарзі. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 15.03.2018 у справі № 910/32340/15, суд апеляційної інстанції зазначив, що неперебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою для розгляду справи судом і не свідчить про порушення ним норм процесуального права.

9.10. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство не було позбавлене можливості дізнатися про рух справи, що розглядається, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

9.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання Відповідача на звернення про отримання примірника оскаржуваного судового рішення вперше у березні 2019 року, на яке він відповіді не отримав, тому рішення було вручене лише 31.05.2019 не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що будь-яких дій з метою отримання копії оскаржуваного рішення в період з березня 2019 року по 31.05.2019 Відповідач не вчинив.

9.12. У рішенні у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, зокрема, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. ЄСПЛ визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

9.13. Суд вважає за необхідне зазначити, що, як свідчать матеріали справи, ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи від 26.03.2018, 26.04.2018, 16.05.2018, 14.06.2018 та рішення суду від 16.07.2018 надсилалися на адресу Товариства, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Подільська, 2 (далі - Адреса-1); а також на адресу, зазначену в укладеному сторонами у справі договорі оренди земельної ділянки від 06.02.2007: 46011, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 11 (далі - Адреса-2); та за вказаним адресами поверталися до суду з поміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

9.14. Водночас, звертаючись до місцевого господарського суду із заявою від 15.03.2019 щодо надання копії повного тексту рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у цій справі, представник Товариства Степанов В. В. вказав адресу для надсилання цього рішення засобом поштового зв`язку: 46001, м. Тернопіль, а/с 97. При цьому відповідь суду на цю заяву, направлена на вказану представником адресу, також повернута із зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання".

9.15. Варто також зазначити, що, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018, Відповідач у скарзі зазначив Адресу-1. При цьому направлена на цю адресу кореспонденція суду, а саме примірник ухвали суду від 15.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження та апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції повернуті на адресу апеляційного суду із зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання".

9.16. Звертаючись з апеляційною та касаційною скаргами, а також із заявою про усунення недоліків скарг, Відповідач не навів жодних обставин на обґрунтування неможливості отримання поштової кореспонденції суду, направленої на його належну адресу, не зазначив доводів щодо зміни місцезнаходження Товариства та ін. Більш того, ця ж адреса зазначалася Відповідачем у всіх поданих ним документах до судів апеляційної та касаційної інстанцій.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання кореспонденції, надісланої судами апеляційної та касаційної інстанцій за цією ж Адресою-1 Відповідачу (а. с. 103, 125, 150, т. 2).

9.17. Крім того, лист Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, з якого, як стверджує Відповідач, йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, також був адресований на Адресу-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

9.18. За наведених обставин саме лише посилання Скаржника на неотримання процесуальних документів місцевого господарського суду, у тому числі оскаржуваного рішення, за відсутності належного обґрунтування, підтвердженого відповідними доказами, існування обставин, які об`єктивно унеможливили отримання направленої на його адресу поштової кореспонденції суду та, відповідно, можливість бути обізнаним щодо розгляду справи, є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

9.19. При цьому, Суд вважає помилковими посилання Скаржника (пункт 6.5) на те, що двадцятиденний строк на апеляційне оскарження розпочався з моменту отримання примірника рішення місцевого господарського суду, тобто з 31.05.2019, тому у нього виникло "виключно імперативне право" на поновлення строку подання апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 256 ГПК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню у разі наявності підстав для висновку, що пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження є наслідком існування незалежних від учасника справи обставин, які об`єктивно унеможливили звернення з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку.

Натомість у справі, що розглядається, враховуючи неспростовані обставини направлення судами примірників процесуальних документів Відповідачу за належною адресою, останній не довів, що отримання ним тоді, коли він вже дізнався про стан відомого йому судового провадження, примірника оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також і інших процесуальних документів суду та подання апеляційної скарги на рішення із значним пропуском встановленого строку не залежало від його волі, а було наслідком незалежних від нього обставин.

9.20. За наведених мотивів доводи Скаржника (пункти 6.1, 6.2, 6.3, 6.7) про неврахування судом тієї обставини, що справа в суді першої інстанції була розглянута за його відсутності; про суперечність статті 242 ГПК України висновку суду щодо того, що поштова кореспонденція, яка поверталася до суду з причин "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення такого рішення; про вчинення Відповідачем дій щодо отримання примірника оскаржуваного судового рішення не є такими, що спростовують наведені висновки.

9.21. Посилання Скаржника (пункти 6.4, 6.6) на відсутність об`єктивної можливості ознайомитися з рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень у зв`язку з відсутністю підключення до мережі інтернет, а також на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2018 у справі № 911/1136/17 та від 15.03.2018 у справі № 910/32340/15 Суд відхиляє як необґрунтовані.

9.22. З огляду на наведене доводи Скаржника (пункт 6.7) про порушення судом апеляційної інстанції його права на перегляд справи в апеляційному порядку, як і аргументи щодо порушення судом частини другої статті 32, статті 119 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

9.23. З огляду на викладене відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

10. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, судовий збір за її подання покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрест" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі № 921/86/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак