Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 15.04.2019 року у справі №910/17505/17 Ухвала КГС ВП від 15.04.2019 року у справі №910/17...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року

м. Київ

справа № 910/17505/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (головуючий суддя Якименко М.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (головуючий Власов Ю.Л., судді: Буравльов С.І. і Калатай Н.Ф.)

у справі № 910/17505/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" (далі - Відповідач)

про стягнення 233 270,79 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 233 270,79 грн., з яких 226 000,00 грн. плата за надані послуги, 6 491,78 грн. пеня, 779,01 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав зобов`язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 № 16-05/16 (далі - Договір) у частині оплати вартості наданих Позивачем послуг у сумі 226 000,00 грн., у зв`язку з чим Позивачем також нараховані штрафні санкції, а саме 6 491,78 грн. пені та 779,01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що, враховуючи заперечення Відповідача щодо укладення Договору та відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували існування Договору, а Позивачем не доведено укладення Договору і надання послуг за таким Договором, відсутні й правові підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди не врахували, що кожна товарно-транспортна накладна, яка подана Позивачем, є самостійним договором перевезення вантажу відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 9 Закону України "Про товарно-транспортну діяльність" і підтверджує надання Позивачем спірних послуг Відповідачу;

- Позивач направляв Відповідачу акти приймання-передачі послуг, проте Відповідач їх не підписав та не повернув.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Позивачем подана до суду копія Договору, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому Відповідачем вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Відповідач зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору найменування та кількість вантажу, умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджуються сторонами шляхом підписання заявки.

Згідно з пунктом 2.3 Договору сторони домовились, що заявка може бути надана Позивачу шляхом факсимільного зв`язку, електронної пошти тощо. Заявка вважається прийнятою до виконання після її підписання сторонами.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що Позивач зобов`язаний після здійснення перевезень надавати Замовнику відповідні товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та акти виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.1 Договору вартість послуг Позивача, згідно з Договором, визначається кожного разу окремо та вказується у заявці на відповідне перевезення.

Згідно з пунктом 5.2 Договору Відповідач повинен сплатити Перевізнику плату за послуги з перевезення вантажу протягом 10 календарних днів з моменту отримання ним документів необхідних для оплати перевезення (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, податкова накладна).

Також Позивачем подані суду копії заявок-договорів на перевозку вантажу в кількості 26 штук та виставлені ним відповідні рахунки на оплату послуг на суму 226 000,00 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 233 270,79 грн.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що в обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що він виконав перед Відповідачем взяті на себе зобов`язання за Договором та заявками-договорами, які було сформовано в період з 11.05.2017 по 14.08.2017, на перевезення вантажу автомобільним транспортом, однак Відповідач не оплатив вартість послуг та має заборгованість у сумі 226 000,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що Договір та заявки, на які посилається Позивач, ним ніколи не підписувались, а подані Позивачем копії є підробленими.

У наданих Позивачем на підтвердження надання послуг транспортних накладних вказано, що перевізником є, власне, Відповідач, а посилання на Позивача відсутні. Акти виконаних робіт також сторонами не підписувались.

У зв`язку з цим ухвалою місцевого суду у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судових експертів винесені питання: чи виконано рукописні підписи на договорі та заявках саме директором Відповідача та чи скріплений договір саме печаткою Відповідача?

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки експерту не надані оригінали досліджуваних документів.

Також судом встановлено, що Позивачем не надано суду жодного доказу надсилання та отримання Відповідачем актів виконаних робіт за Договором, а, отже, в разі неотримання актів виконаних робіт Відповідач не мав можливості надати вмотивовану відмову чи підписати їх та визнати послуги такими, які були надані. Крім того, Позивачем не надано жодного акта виконаних робіт, як то передбачено пунктом 3.6 Договору.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажо-відправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи, що суд першої інстанції витребовував у Позивача оригінали поданих ним копій письмових доказів, проте Позивач їх не подав, та те, що суд призначав судову експертизу на предмет встановлення належності директору Відповідача підписів на вказаних договорі та заявках, однак Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки експерту не надані оригінали досліджуваних документів, суди відповідно до статті 91 ГПК України правомірно не взяли копії письмових доказів до уваги.

Що ж до посилань Позивача на те, що кожна товарно-транспортна накладна є самостійним договором перевезення вантажу відповідно до статті 908 ЦК України і статті 9 Закону України "Про товарно-транспортну діяльність" та підтверджує надання Позивачем спірних послуг Відповідачу, то судами досліджені подані Позивачем оригінали товарно-транспортних накладних та встановлено, що у даних товарно-транспортних накладних вказано, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є ТОВ "Фудком", перевізником є Відповідач, Позивач у цих накладних взагалі не вказується.

На вказаних накладних містяться підписи представників ТОВ "Фудком" про здачу та одержання вантажу, які скріплені печатками ТОВ "Фудком". Підписи Відповідача на вказаних накладних відсутні. Підписи водіїв на більшості вказаних накладних відсутні. Отже, дані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням пункту 11.5 Правил. Тобто з накладних не вбачається волевиявлення Відповідача на замовлення у Позивача послуг з перевезення та їх вартість, оскільки ці накладні не містять підпису Відповідача. Зазначення у накладених державних номерів транспортних засобів, належних Позивачу, підтверджує, що перевезення здійснювались транспортними засобами Позивача, проте не підтверджує надання Позивачем послуг з перевезення вантажів Відповідачу, їх кількість та вартість.

Також судами відхилено доводи Позивача про те, що останній направляв Відповідачу акти приймання-передачі послуг, оскільки в додатках до зазначених Позивачем претензій вказано про направлення Відповідачу документів на оплату, рахунків та актів звірки, але не актів приймання-передачі послуг.

З таких підстав суди дійшли висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання Відповідачу послуг з перевезення вартістю 226 000,00 грн., а тому відмовили у задоволенні позовних вимог як у частині стягненняя основного боргу, так, відповідно, і в частині стягнення нарахованих сум штрафних санкцій.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: суди не врахували, що кожна товарно-транспортна накладна, яка подана Позивачем, є самостійним договором перевезення вантажу відповідно до статті 908 ЦК України та статті 9 Закону України "Про товарно-транспортну діяльність" і підтверджує надання Позивачем спірних послуг Відповідачу; Позивач направляв Відповідачу акти приймання-передачі послуг, проте Відповідач їх не підписав та не повернув, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/17505/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст