Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.04.2025 року у справі №916/4060/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4060/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Козолуп М. С.

відповідача 1 - Новікова Л. О.

відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (головуючий суддя - Колоколов С. І., судді - Принцевська Н. М., Діброва Г. І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 (суддя - Лічман Л. В.)

у справі № 916/4060/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ФАВОРИТ", 2) Компанії "IMMCO TRADE PTE. LTD"

про солідарне стягнення 11 426 100,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої, з урахуванням уточненої позовної заяви та часткової відмови від позову, просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ФАВОРИТ" та Компанії "IMMCO TRADE PTE. LTD" 8 521 717,16 грн основного боргу, 2 136 266,08 грн пені, 128 175,96 грн 3% річних, 639 941,54 грн інфляційних нарахувань.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" порушило умови укладеного з ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" Договору про перевантаження експортних вантажів навалом від 19.10.2020 № 1910/2020 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг зі зберігання вантажу в період з 01.06.2021 по 31.01.2022. При цьому, на думку позивача, вказані суми мають бути стягнуті судом солідарно з ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" та Компанії "IMMCO TRADE PTE. LTD", адже остання є власником вантажу та саме на підставі виданого нею доручення та за її рахунок відбувалось розміщення ільменіту на складській площадці позивача за договором з ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" як комерційним агентом Компанії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ФАВОРИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" 26 993,94 грн основного боргу, 6 766,97 грн пені, 406,02 грн 3% річних, 2 027,12 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що між позивачем та ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" виникли господарські зобов`язання, підставою яких є змішаний договір з ознаками угод щодо транспортно-експедиторського обслуговування та зберігання. При цьому ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" виконано належним чином взяті на себе обов`язки та надано послуги зі зберігання вантажу (347,1 метричних тон ільменіту, який прибув зі ст. Іршанськ та не був завантажений на судно, постійно (з 17.03.2021) знаходячись на зберіганні у підприємства) на загальну суму 26 993,94 грн, що підтверджується залізничними накладними (в частині прибуття цієї партії вантажу), відсутністю заперечень клієнта у порядку, передбаченому п.3.5 Договору, та листуванням сторін. В свою чергу ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" не оплатило вартість зберігання вантажу на суму 26 993,94 грн, не дивлячись на те, що з урахуванням статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п.3.5 Договору строк виконання зобов`язання на вказану суму настав.

5. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" основного боргу підлягає задоволенню в сумі 26 993,94 грн, тобто частково, а відтак частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

6. З приводу відсутності підстав для стягнення решти основного боргу, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що 17.04.2021 в рамках кримінального провадження № 6202000000000183 слідчим ДБР проведено обшук на території торгівельного морського порту "Чорноморськ" на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:03:001:0368 з метою відшукування та вилучення 20 000 тонн ільменітового концентрату, який надійшов на підставі контракту № 001/1-21 від 11.01.2021. Відповідно до протоколу у ході обшуку виявлено концентрат ільменітовий у кількості 23 599,6 метричних тонн. Того ж дня за актом прийому-передачі речового доказу від 17.04.2021 слідчий ДБР передав, а представник Чорноморської філії ДП "АМПУ" отримав на відповідальне зберігання речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового, який є предметом укладеного 11.01.2021 № 001/1-21 Контракту між АТ "ГХК" та Компанією "IMMCO TRADE PTE. LTD". Враховуючи викладене, те, що в матеріалах справи відсутні докази зміни зберігача після передачі майна на відповідальне зберігання Чорноморській філії ДП "АМПУ" або втрати вантажем у кількості 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового значення як речового доказу у кримінальній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що названий вантаж у період, за який виставлено рахунки, виступаючи речовим доказом, знаходився на відповідальному зберіганні Чорноморської філії ДП "АМПУ".

7. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що дослідивши зміст заявки № 25/05/21 від 25.05.2021, на підставі якої ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" замовило згідно умов Договору послуги з вивантаження ільменіту, вбачається, що в ній ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" викладено: прохання до ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" виконати вивантаження вантажу з судна на складську площу; згоду оплатити вартість робіт за тарифами на послуги, зазначені в цій заявці.

8. Однак, виходячи з наведеного вище, суди дійшли висновку про неукладання між ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" та ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" угоди, предметом якої було б зберігання вантажу після вивантаження його з судна.

9. Одночасно господарські суди попередніх інстанцій зауважили, що навіть у випадку, якби сторони вирішили 25.05.2021 досягти домовленостей щодо передачі вантажу на зберігання, вони не змогли б це зробити на законних підставах, адже з 17.04.2021 руду - концентрату ільменітового у кількості 23 599,6 метричних тонн визначено як речовий доказ та передано слідчим ДБР на відповідальне зберігання Чорноморській філії ДП "АМПУ". За таких обставин, суди вказали про відсутність правових передумов вважати, що в період з 01.06.2021 по 31.01.2022 ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" на виконання умов Договору надавало ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" послуги зі зберігання 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового.

10. З приводу посилання позивача на те, що ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" та Компанія "IMMCO TRADE PTE. LTD" є солідарними боржниками, місцевий господарський суд зазначив, що в жодній з норм, які позивач вважає підставою для солідарної відповідальності відповідачів, не встановлюється їх солідарний обов`язок. Крім того, в частинах 2 та 3 ст.295 Господарського кодексу України (далі - ГК України) прямо встановлено, що комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" уклало Договір від власного імені та воно взагалі не є комерційним агентом Компанії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

12. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права (частину першу статті 239, частини першу і третю статті 243, частину першу статті 541 ЦК України, частину першу статті 295, частину першу статті 296, статтю 297 ГК України та абз.3 частини першої, частину шосту статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність") без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 914/159/13, від 29.04.2024 у справі № 922/2828/23, від 08.06.2022 у справі № 229/6580/19, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

13. Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду (щодо доктрини "заборони суперечливої поведінки"), викладених у постановах від 30.07.2024 у справі № 910/16576/23, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

14. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також у цій частині посилається на постанови Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/15618/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

15. Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), у цій частині посилається на постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19.

Позиція інших учасників справи

16. Відповідач 2 подав відзив, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

17. Відповідач 1 не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Розгляд заяв і клопотань

18. 09.04.2025 до Верховного Суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких міститься додаткове обґрунтування касаційної скарги, а також пояснення щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

19. Так, з приводу поданої представником позивача зазначеної заяви Верховний Суд зазначає таке.

20. Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

21. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

22. Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

23. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

24. Водночас доповнення до касаційної скарги, викладені у наведеній заяві (під назвою додаткові пояснення у справі), подані представником позивача з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, тому залишаються Судом без розгляду.

25. 10.04.2025 від представника скаржника надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, яке мотивоване тим, що ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" має намір подати клопотання передачу справи № 916/4060/23 на розгляд об`єднаної палати / Великої Палати Верховного Суду, складення якого потребує значного часу.

26. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

27. Водночас принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

28. Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

29. Згідно з частиною другою статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

30. За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

31. Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, Верховний Суд відхиляє його, як необґрунтоване, з огляду на те, що наведені положення процесуального законодавства свідчать про те, що у суду відсутній обов`язок відкласти розгляд справи чи оголосити перерву в судовому засіданні у випадку звернення учасника справи з відповідним клопотанням з метою підготовки іншого клопотання.

32. При цьому відкладення розгляду справи, як і оголошення перерви у судовому засіданні, є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 216 ГПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

33. 19.10.2020 між ТОВ "РИСОІЛ РУДА" (колишня назва ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ") (Підприємство) та ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" (Клієнт) укладено Договір № 1910/2020 про перевантаження експортних вантажів навалом (Договір), відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2020) Підприємство у відповідності до заявки на кожну окрему партію вантажу надає послуги на території морського порту Чорноморськ, вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту завезену Клієнтом у заздалегідь (у строки подання заявки) погоджених з Підприємством об`ємах кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу Клієнта, завантажує на судна та документально оформляє експортний ільменіт навалом, а Клієнт планує вантаж до перевантаження та зобов`язується оплатити надані йому Підприємством послуги в погодженому цим Договором порядку.

34. Пункт 2.1 Договору визначає обов`язки Підприємства, а саме: вивантажує вантаж з вагонів і/або автотранспорту і оформляє документально його приймання по вазі, заявленій відправником... Документи на приймання вантажу (картка обліку експортних вантажів, акти загальної форми) оформлюються не пізніше 24 годин з моменту вивантаження вантажу на склад та вручаються Підприємством представникові Клієнта; здійснює вантажні операції відповідно до Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348; виділяє складську площу для зберігання 20000 тонн вантажу, що є нормою одночасного зберігання цього вантажу; навантажує вантаж на судна відповідно до доручень Клієнта самотужки та оформляє по вазі, що визначається по інструкціям Клієнта.

35. Обов`язки Клієнта: вручає Підприємству через свого представника доручення на відвантаження за 48 годин до підходу судна; зобов`язаний отримати у Підприємстві (особисто, факсом або електронною поштою на електронну адресу Клієнта, вказану в розділі 8 Договору) попередній (авансовий) та остаточний рахунки для здійснення оплат у строки, визначені розділом 3 Договору, акти приймання-здачі виконаних робіт на підпис та засвідчення власною печаткою (п.2.2 Договору).

36. Клієнт оплачує послуги Підприємства за діючими у Підприємстві тарифами, в т.ч.: вартість зберігання вантажу за кожну добу: з 1 по 60 добу - 0,04 дол. США/тонна; з 61 доби і більше - 0,06 дол. США/тонна (п.3.1.2 Договору в редакції додатку № 2 від 20.05.2021).

37. Розрахунок за надані послуги зберігання Клієнт здійснює щомісячно на підставі рахунку та акта наданих послуг зі зберігання протягом 3-х банківських днів з дня їх направлення Підприємством. Клієнт зобов`язаний отримати (особисто, факсом або електронною поштою на електронну адресу Клієнта, вказану в розділі 8 Договору) у Підприємстві рахунок та акт наданих послуг зі зберігання в останній робочий день відповідного місяця зберігання. У разі невиконання Клієнтом зобов`язань щодо підписання акту чи надання мотивованої відмови від його підписання протягом 3-х банківських днів із моменту направлення/надання акта Підприємством Клієнту, акт надання послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Клієнтом. При цьому, у разі неотримання Клієнтом з його вини акту наданих послуг зі зберігання, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються Підприємством на адресу Клієнта рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою на електронну адресу Клієнта, вказану в розділі 8 Договору (п.3.5 Договору).

38. Вартість послуг Підприємства, що встановлена в іноземній валюті, розраховується Підприємством та оплачується Клієнтом у національній валюті України за курсом Національного Банку України (НБУ) на день надання послуг (виконання робіт) (п.3.12 Договору).

39. Договір набуває чинності від дня його укладання і діє до 31.12.2021 (п.8.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2020).

40. На виконання умов Договору Підприємством вивантажено протягом 24.02.2021 - 17.04.2021 з вагонів концентрат ільменітовий насипом у загальній кількості 23 946,7 метричних тонн і розміщено його на орендованій складській площі у морському порту Чорноморськ з метою подальшого завантаження вантажу на судно. Власником вантажу є Компанія, що не заперечується сторонами. Його придбано на підставі контракту № 001/1-21 від 11.01.2021 з АТ "ОГХК", яке направляло вагони з ільменітом позивачу з метою організації вивезення водним транспортом у Китай.

41. У подальшому на підставі доручення на відвантаження експортних, транзитних вантажів від 06.04.2021 № 111 і заявки ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" від 25.05.2021 № 25/05/21 ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" проводило завантаження та вивантаження концентрату ільменітового у кількості 22 519,9 мт на/з судна "DA LIANG" у морському порту Чорноморськ. Залишок вантажу у кількості 347,1 мт - з 17.03.2021, у кількості 1 426,8 мт - з 16.04.2021, який не був завантажений на судно, зберігався в очікуванні іншого судна на складській площадці, орендованій Підприємством на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з РВ ФДМУ по Одеській області.

42. ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" як Клієнтом прийнято та оплачено послуги зі зберігання ільменіту протягом 26.02.2021 - 24.04.2021, що підтверджується актом наданих послуг від 26.04.2021 № 38 та випискою з банківського рахунку Підприємства.

43. З метою оплати Клієнтом вартості зберігання вантажу (у кількості 347,1 метричних тонн - з 17.03.2021, у кількості 1 426,8 метричних тонн - з 16.04.2021, у кількості 23 946,7 метричних тонн - з 30.05.2021) у загальному розмірі 8 521 717,16 грн з ПДВ виставлено рахунки:

- Червень 2021 року у розмірі 9 668,23 грн (рахунок від 30.06.2021 № 123 за зберігання експортного ільменіту з 17.03.2021 по 30.06.2021, ст. Іршанськ);

- Серпень 2021 року у розмірі 1 413 427,25 грн (рахунок від 31.08.2021 № 200 за зберігання ільменіту з 01.08.2021 по 31.08.2021, ст. Вольногорськ);

- Вересень 2021 року у розмірі 3 321,34 грн (рахунок від 30.09.2021 № 293 за зберігання експортного ільменіту з 01.09.2021 по 30.09.2021, ст. Іршанськ);

- Вересень 2021 року у розмірі 1 350 841,10 грн (рахунок від 30.09.2021 № 294 за зберігання ільменіту з 01.09.2021 по 30.09.2021, ст. Вольногорськ);

- Жовтень 2021 року у розмірі 3 399,76 грн (рахунок від 31.10.2021 № 403 за зберігання експортного ільменіту з 01.10.2021 по 31.10.2021, ст. Іршанськ);

- Жовтень 2021 року у розмірі 1 387 090,09 грн (рахунок від 31.10.2021 № 404 за зберігання ільменіту з 01.10.2021 по 31.10.2021, ст. Вольногорськ);

- Листопад 2021 року у розмірі 1 384 824,53 грн (рахунок від 30.11.2021 № 456 за зберігання ільменіту з 01.11.2021 по 30.11.2021, ст. Вольногорськ);

- Листопад 2021 року у розмірі 3 373,81 грн (рахунок від 30.11.2021 № 458 за зберігання експортного ільменіту з 01.11.2021 по 30.11.2021, ст. Іршанськ);

- Грудень 2021 року у розмірі 1 439 764,39 грн (рахунок від 31.12.2021 № 517 за зберігання ільменіту з 01.12.2021 по 31.12.2021, ст. Вольногорськ);

- Грудень 2021 у розмірі 3 486,28 грн (рахунок від 31.12.2021 № 518 за зберігання експортного ільменіту з 01.12.2021 по 31.12.2021, ст. Іршанськ);

- Січень 2022 року у розмірі 3 744,52 грн (рахунок від 31.01.2022 № 32 за зберігання експортного ільменіту з 01.01.2022 по 31.01.2022, ст. Іршанськ);

- Січень 2022 року у розмірі 1 518 775,86 грн (рахунок від 31.01.2022 № 33 за зберігання ільменіту з 01.01.2022 по 31.01.2022, ст. Вольногорськ).

44. У порядку п.3.5 Договору названі вище рахунки з актами наданих послуг Підприємство направило на електронну пошту Клієнта, зазначену у Договорі, а також окремо кур`єрським відправленням разом з претензією за вих.№159 від 03.08.2022, яка отримана 15.08.2022, проте проігнорована.

45. У подальшому, попередньо зареєструвавши податкові накладні, Підприємство звернулось до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

46. Також суди установили, що з матеріалів справи вбачається, що 17.04.2021 в рамках кримінального провадження № 6202000000000183 слідчим ДБР проведено обшук на території Торгівельного морського порту "Чорноморськ" на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:03:001:0368 з метою відшукування та вилучення 20 000 тонн ільменітового концентрату, який надійшов на підставі Контракту № 001/1-21 від 11.01.2021. Відповідно до протоколу у ході обшуку виявлено концентрат ільменітовий у кількості 23 599,6 метричних тонн. Того ж дня за актом прийому-передачі речового доказу від 17.04.2021 слідчий ДБР передав, а представник Чорноморської філії ДП "АМПУ" отримав на відповідальне зберігання речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового, який є предметом укладеного 11.01.2021 Контракту № 001/1-21 між АТ "ОГХК" та Компанією.

Позиція Верховного Суду

47. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

48. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

49. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

50. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

51. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пунктах 12-13 цієї постанови.

52. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

53. Предметом спору у справі, яка розглядається є солідарне стягнення з ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" та Компанії "IMMCO TRADE PTE. LTD" 8 521 717,16 грн основного боргу, 2 136 266,08 грн пені, 128 175,96 грн 3% річних, 639 941,54 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку з порушенням ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" умов укладеного з позивачем Договору про перевантаження експортних вантажів навалом від 19.10.2020 № 1910/2020 в частині оплати вартості наданих послуг зі зберігання вантажу в період з 01.06.2021 по 31.01.2022.

54. За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

55. У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

56. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини перша, третя статті 179 ГК України).

57. Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

58. Статтями 525 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

59. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

60. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

61. Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

62. З огляду на наведене, проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору про перевантаження експортних вантажів навалом від 19.10.2020 № 1910/2020, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним в силу частини другої статті 628 ЦК України та включає у себе елементи договорів транспортно-експедиторського обслуговування та зберігання.

63. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

64. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

65. Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

66. Разом з цим, відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

67. Згідно із частиною першою статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

68. Відповідно до частини першої статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

69. Так суди встановили, що ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" виконано належним чином взяті на себе обов`язки та надано послуги зі зберігання вантажу (347,1 метричних тонн ільменіту, який прибув зі ст. Іршанськ та не був завантажений на судно, постійно (з 17.03.2021) знаходячись на зберіганні у Підприємства) на загальну суму 26 993,94 грн (з метою оплати цієї суми виставлено рахунки: за червень 2021 року на суму 9 668,23 грн (від 30.06.2021 № 123); за вересень 2021 року на суму 3 321,34 грн (від 30.09.2021 № 293); за жовтень 2021 року на суму 3 399,76 грн (від 31.10.2021 № 403); за листопад 2021 року на суму 3 373,81 грн (від 30.11.2021 № 458); за грудень 2021 року на суму 3 486,28 грн (від 31.12.2021 № 518); за січень 2022 року на суму 3 744,52 грн (від 31.01.2022 № 32), що підтверджується залізничними накладними (в частині прибуття цієї партії вантажу), відсутністю заперечень Клієнта у порядку, передбаченому п.3.5 Договору, та листуванням сторін.

70. В свою чергу ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ", як Клієнтом, не сплачено вартість зберігання вантажу на суму 26 993,94 грн, не дивлячись на те, що з урахуванням ст.946 ЦК України та п.3.5 Договору строк виконання зобов`язання на вказану суму настав.

71. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" основного боргу підлягає частковому задоволенню в сумі 26 993,94 грн.

72. Разом з цим, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

73. За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

74. В силу приписів частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

75. Суди попередніх інстанцій установили, що за порушення строків сплати, передбачених у розділі 3 даного Договору, Підприємство має право нарахувати Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством (п.6.5 Договору).

76. Відтак, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено невиконання ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" грошового зобов`язання щодо оплати 26 993,94 грн вартості зберігання вантажу, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" має право на стягнення за визначений ним період (з 19.08.2022 по 17.02.2023): 6 766,97 грн пені; 406,02 грн 3% річних; 2 027,12 грн інфляційних втрат.

77. Щодо решти заявлених позивачем вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що із матеріалів справи вбачається, що 17.04.2021 в рамках кримінального провадження № 6202000000000183 слідчим ДБР проведено обшук на території торгівельного морського порту "Чорноморськ" на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:03:001:0368 з метою відшукування та вилучення 20000 тонн ільменітового концентрату, який надійшов на підставі контракту № 001/1-21 від 11.01.2021. Відповідно до протоколу у ході обшуку виявлено концентрат ільменітовий у кількості 23 599,6 метричних тонн. Того ж дня за актом прийому-передачі речового доказу від 17.04.2021 слідчий ДБР передав, а представник Чорноморської філії ДП "АМПУ" отримав на відповідальне зберігання речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового, який є предметом укладеного 11.01.2021 контракту № 001/1-21 між АТ "ОГХК" та Компанією "IMMCO TRADE PTE. LTD".

78. Таким чином, суди встановили, що зберігачем 23599,6 метричних тонн концентрату ільменітового у період з 01.06.2021 по 31.01.2022, плату за зберігання якого просить стягнути скаржник, є Чорноморська філія ДП "АМПУ", що унеможливлює задоволення позовних вимог у цій частині.

79. Також, з приводу посилання позивача на те, що ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" та Компанія "IMMCO TRADE PTE. LTD" є солідарними боржниками, місцевий господарський суд зазначив, в жодній з норм, які позивач вважає підставою для солідарної відповідальності відповідачів, не встановлюється їх солідарний обов`язок, при цьому ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" уклало Договір від власного імені. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення явленої позивачем суми заборгованості з Компанії "IMMCO TRADE PTE. LTD".

80. Верховний Суд погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

81. Разом з цим, в контексті доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду (щодо застосування частини першої статті 239, частин першої і третьої статті 243, частини першої статті 541 ЦК України, частини першої статті 295, частини першої статті 296, статті 297 ГК України та абз.3 частини першої, частини шостої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також застосування доктрини "заборони суперечливої поведінки") у постановах, наведених у пунктах 12-13 цієї постанови, Суд вважає, що ухвалені у справі, яка розглядається судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову дійшли відповідних висновків, виходячи із конкретних встановлених обставин справи, та доказів наданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

82. Верховний Суд звертає увагу, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

83. Разом з цим, враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20)), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах від 14.09.2021 у справі № 914/159/13 (причиною виникнення спору у зазначеній справі стало питання неналежного виконання підрядником робіт за договором підряду на виконання робіт по капітальному ремонту ділянки автомобільної дороги, внаслідок чого замовнику спричинено збитки), від 29.04.2024 у справі № 922/2828/23 (спір про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання зі сплати орендних платежів), від 08.06.2022 у справі № 229/6580/19 (спір про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності), з огляду на те, що вказані справи розглянуто та ухвалено судові рішення за наслідками розгляду неподібних правовідносин ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

84. Окрім цього, в частині доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.07.2024 у справі № 910/16576/23, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо доктрини заборони суперечливої поведінки та презумпції добросовісності) Верховний Суд зазначає, що скаржник, фактично у касаційній скарзі лише цитує загальні висновки Верховного Суду і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер, направлені на встановлення інших обставин справи, аніж встановили суди попередніх інстанції і також не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у цій справі.

85. Додатково, Суд зазначає, що в жодній із наведених скаржником постанов, Верховний Суд не надавав висновку щодо застосування положень абз.3 частини першої, частини шостої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

86. Суд зазначає, що з огляду на сукупність встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у цій справі та зміст правових висновків викладених у постановах Верховного Суду на неврахування яких посилається скаржник, в контексті цієї справи, доводи скаржника фактично зводяться до намагання останнього здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

87. Окрім цього, Верховний Суд наголошує, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

88. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

89. Так, обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

90. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

91. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

92. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

93. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

94. Саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

95. При цьому Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України. Крім того, наведені доводи касаційної скарги у цій частині не впливають на результат розгляду справи.

96. З огляду на наведене, Верховний Суд також відхиляє, як декларативні, посилання скаржника у цій частині на постанову Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/15618/19 (у якій також міститься посилання на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

97. Щодо іншої заявленої скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме щодо встановлення судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

98. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

99. Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

100. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

101. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень врахували як докази, надані відповідачем Акт приймання-передачі речового доказу від 17.04.2021 у кримінальному провадженні № 6202000000000183 та ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.08.2021 у справі № 991/5758/21, що є недопустимими доказами з огляду на відсутність дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. Відтак, на думку скаржника, суди порушили вимоги статті 77 ГПК України.

102. При цьому скаржник зазначає, що в постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19 викладено висновки щодо недопустимості доказів та неможливості розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого або прокурора та висновки щодо застосування статті 77 ГПК України, статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), які не були враховані судами попередніх інстанцій у цій справі.

103. Так, Верховний Суд зазначає, що у наведених скаржником постановах Верховного Суду викладено висновки про допустимість доказів із посиланням на статтю 77 ГПК України.

104. Верховний Суд у зазначених постановах зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватися лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

105. Відповідно до частин першої, другої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

106. Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, на які посилаються скаржники.

107. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, місцевий та апеляційний господарські суди у справі, що розглядається, зазначили, що згідно Акта прийому-передачі речового доказу від 17.04.2021 слідчий ДБР передав, а представник Чорноморської філії ДП "АМПУ" отримав на відповідальне зберігання речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме 23 599,6 метричних тонн концентрату ільменітового, який є предметом укладеного 11.01.2021 контракту № 001/1-21 між АТ "ОГХК" та Компанією "IMMCO TRADE PTE. LTD", та відповідно, є предметом спору у цій справі, яка розглядається.

108. Однак, Верховний Суд зазначає, що суди першої і апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, ухвалили оскаржувані судові рішення на підставі поданих сторонами доказів, належність і допустимість яких не ставилась під сумнів, а тому врахування вказаного Акта не може вважатися порушенням судом апеляційної інстанції вимог статті 77 ГПК України.

У цьому висновку Суд також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2025 у справі № 922/1076/22.

109. Разом з цим, стосовно доводів скаржника про врахування судами попередніх інстанцій ухвали Вищого антикорупційного суду від 25.08.2021 у справі № 991/5758/21, як недопустимого доказу, Верховний Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи копії судових рішень, зокрема і у справі № 991/5758/21, які є публічно доступними, не є доказами у розумінні статті 73 ГПК України.

У цій частині Суд також враховує подібні висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 921/286/22 та від 12.12.2024 у справі № 875/333/22 та від 03.04.2025 у справі № 910/9366/22.

110. Відтак твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 77 ГПК України та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, є безпідставними.

111. Так, зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних рішення і постанови у цій справі.

112. Відхиляючи доводи скаржника Суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

113. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

114. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі.

115. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

116. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

117. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

119. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

120. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

121. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

122. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/4060/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй