ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9328/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Яковлєв М.Л.) від 11.12.2017

за позовом Київської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення 1 033 448 грн. 11 коп.

Учасники справи:

представник прокурора -Насадчук Ж.Д.,

представник позивача 1 - Кошелєва М.О.,

представник позивача 2 - не з'явився,

представник відповідача - Беліменко О.О., адвокат, Радіонова О.В., адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 08.06.2017 Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 2 (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Позивач 1) та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Позивач 2) позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Відповідач) 1 033 448 грн.11 коп., з них 201 024 грн. 37 коп. за фактичне використання приміщення школи, 3 549 грн. 28 коп. відшкодування комунальних послуг, 4 402 грн. 34 коп. відшкодування податку на землю, 244 грн. 96 коп. експлуатаційних послуг та 824 227 грн. 16 коп. неустойки.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач безпідставно не повертає та продовжує користуватись нежилим приміщенням площею 69,6 кв. м, розташованим в середній школі № 314 по вул. Княжий Затон, 7-А, після закінчення 01.04.2015 - строку, на який було укладено договір оренди № 2 від 28.01.2013 між Позивачем 1 (орендодавцем), Позивачем 2 (балансоутримувачем) та Відповідачем (орендарем). При цьому Прокурор вказує, що за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/16261/15 від 14.07.2015, залишеним без змін апеляційним та касаційним судом, Відповідача було зобов'язано повернути вказане орендоване приміщення балансоутримувачу - Позивачу 2, а згідно з постановою від 18.08.2015 відкрито виконавче провадження, яке на час звернення із позовом триває, з виконання вказаних рішень та зобов'язання Відповідача повернути вказане орендоване приміщення. Згідно зі складеним 17.05.2017 актом обстеження встановлено, що Відповідач, не сплачуючи з липня 2016 року орендну плату, продовжує користуватись приміщенням навчального закладу, через щодо нараховані заявлені до стягнення суми вимог, а факт невиконання Відповідачем рішення у справі № 910/16261/15 підтверджується також ухвалою місцевого суду у цій справі від 19.01.2017. Звернення з позовом Прокурор обґрунтував невжиттям позивачами заходів з примусового стягнення наявності у Відповідача заборгованості з орендної плати, що свідчить про неналежне здійснення позивачами захисту порушених прав та інтересів держави в сфері оренди комунальних послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 03.08.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 неустойку за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 824 227 грн. 16 коп. за період з 01.05.2015 по 01.06.2017; а провадження в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 заборгованості у розмірі 201 024 грн. 37 коп. за фактичне користування приміщенням, 3 549 грн. 28 коп. відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, 4 402 грн. 34 коп. відшкодування податку на землю та 244 грн. 96 коп. експлуатаційних послуг за період з 01.06.2016 по 01.06.2017 припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі мотивоване сплатою Відповідачем після порушення провадження у справі заявлених до стягнення сум заборгованості у розмірі 201 024 грн. 37 коп. за фактичне користування приміщенням, 3 549 грн. 28 коп. відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, 4 402 грн. 34 коп. відшкодування податку на землю та 244 грн. 96 коп. експлуатаційних послуг за період з 01.06.2016 по 01.06.2017. Рішення в частині стягнення неустойки мотивоване тим, що рішенням у справі № 910/16261/15 встановлений факт припинення з 01.04.2015 правовідносин між сторонами за договором оренди № 2 від 28.01.2013, але через невиконання рішення у вказаній справі та неповернення у визначені пунктом 4.13 вказаного договору строки Відповідачем орендованих приміщень у Позивача виникло право, а у Відповідача - обов'язок в силу норм закону сплатити заявлену до стягнення суму неустойки за період з 01.05.2015 по 01.06.2017, розрахунок якої був перевірений судом та визнаний обґрунтованим. Право Прокурора звертатись із вимогами про стягнення неустойки обґрунтовано судом з посиланням на обставини тривалого безпідставного використання Відповідачем майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та позбавлення позивачів можливості ефективного використання та розпорядження спірним майном в інтересах відповідної територіальної громади.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 11.12.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу задовольнити частково: рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 в частині стягнення 395 414 грн. 52 коп. неустойки та розподілу судових витрат скасувати з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в позові з новим розподілом судових витрат; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 в частині стягнення 428 812 грн. 64 коп. та припинення провадження у справі - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду в тій частині, що було залишено без змін, мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції. В частині рішення про часткове задоволення вимог про стягнення заявленої суми неустойки, апеляційний суд зазначив (з посиланням на докази, що подані разом із позовом до суду першої інстанції, а також витребувані апеляційним судом під час здійснення апеляційного провадження), що з 13.06.2016 року орендоване Відповідачем та не повернене приміщення було опечатано в межах виконавчого провадження та закрито разом із обладнанням та пристроями Відповідача, ключ від цього приміщення переданий відповідальній особі Позивача 2, а тому з цієї дати орендар (Відповідач) був позбавлений права та можливості користуватись приміщенням через обставини, за які він не відповідає, у зв'язку із чим нарахування неустойки, починаючи з вказаної дати суперечить нормам законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 02.03.2018 Заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 -залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Апеляційним судом не враховано, що орендоване приміщення, навіть коли воно було опечатано в межах виконавчого провадження, однак не було звільнене Відповідачем від обладнання та пристроїв (серверів, плат, вбудованого живлення, модем, абонентських кабелів) та іншого майна, яке вбачається з акту опису та арешту майна № 359 від 13.06.2006, складеного державним виконавцем, і це майно продовжує функціонувати для телекомунікацій, а управління даним майном Відповідач здійснює дистанційно, не потребуючи для цього доступу до спірного приміщення, що свідчить, що Відповідач продовжує використовувати орендоване приміщення та отримувати дохід від роботи даного обладнання.

7. Орендар сплачує комунальні послуги за використання електроенергії, орендну плату та податок за землю, що також підтверджує факт використання Відповідачем у власних цілях спірного приміщення.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

8. Доводи у відзиві ідентичні доводам апеляційного суд в оскаржуваній постанові в частині часткового задоволення вимог про стягнення неустойки.

9. Відповідач вчиняє добросовісно, сплачуючи інші платежі (щодо теплопостачання, податку на землю, експлуатаційні витрати) і після опечатування приміщення та фактичної неможливості користуватись таким приміщення, а Позивач 2, виставляючи відповідні рахунки Відповідачу тим самим свідомо виказує своє правове волевиявлення до такої ситуації.

10. Твердження скаржника, що використання Відповідачем обладнання, що перебуває у орендованому, але опечатаному приміщенні, носить характер припущень.

Позиція Верховного Суду

Щодо сплати неустойки за користування річчю за час прострочення повернення

11. Матеріально-правовою підставою заявлених у даній справі вимог щодо сплати неустойки стали норми статті 785 ЦК України та встановлені судами обставини щодо неповернення Відповідачем балансоутримачу - Позивачу 2 майна з оренди на виконання рішення господарського суду про виселення з орендованого за договором оренди приміщення, тому числі у межах виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Як встановили суди, такий обов'язок Відповідача був передбачений і в договорі оренди.

При вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною 2 статті 785 ЦК України Суд дійшов висновку про те що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

При цьому обставини, чи продовжує орендар, стосовно якого припинився договір оренди та стосовно якого ухвалено рішення про виселення, фактично користуватись орендованим приміщенням, сплачувати плату за користування таким приміщенням та інші платежі, отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності у такому приміщенні (на що послався апеляційний суд в оскаржуваній постанові) не виключають відповідальність, встановлену частиною 2 статті 785 ЦК України.

У зв'язку із викладеним Суд вважає помилковими та такими, що не відповідають визначеним нормам законодавства, висновки апеляційного суду (пункт 4) про відсутність підстав для стягнення з Відповідача неустойки за весь час прострочення повернення орендованого майна у повному заявленому до стягнення обсязі з посиланням на позбавлення Відповідача з 13.06.2016 року права та можливості користуватись приміщенням через обставини, за які він не відповідає, оскільки з вказаної дати державним виконавцем було опечатано в межах виконавчого провадження та закрито разом із обладнанням та пристроями Відповідача орендоване приміщення, що підлягало поверненню в межах виконання рішення про виселення.

У зв'язку із вищенаведеним також відхиляються доводи Заступника прокурора міста Києва про фактичне користування майном (в пунктах 6, 7), однак вимоги в касаційній скарзі підлягають задоволенню з підстав, викладених в даній постанові.

12. Щодо рішень судів про припинення провадження у справі стосовно іншої частини вимог через сплату Позивачем заявлених до стягнення сум заборгованості у відповідних розмірах, Суд погоджується із такими висновками судів, виходячи з встановлених судами обставин, та дотримання пункту 1-1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

13. Таким чином висновки в постанові апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки за користування річчю за весь час прострочення повернення речі не узгоджуються з нормою частини 2 статті 785 ЦК України, а висновки в скасованому апеляційним судом рішенні Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 зроблені з правильним застосуванням матеріального права на підставі встановлених обставин справи.

14. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як незаконна, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9328/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак