Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 918/351/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Торговий дім "Украгропром": не з`явився,

Приватного підприємства "Холдер Агро": не з`явився,

ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України: Лук`янчук С.М.

розпорядник майна: Захарко І.І.,

Національної академії аграрних наук України: Лучок А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка І.І.

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (колегія суддів у складі: Демидюк О.О. - головуючий, Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.)

та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства "Холдер Агро" (суддя Бережнюк В.В.)

у справі № 918/351/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Боржник) за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", введено процедуру розпорядження майном боржника.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021, зокрема, визнано грошові вимоги кредитора Приватного підприємства "Холдер Агро" (далі - Кредитор) до Боржника: 1 черга задоволення вимог кредиторів - 4540,00 грн (судовий збір за подання заяви), 4 черга задоволення вимог кредиторів - 26817747,78 грн (основний борг, судовий збір у справі №918/215/21).

3. Ухвала в зазначеній частині мотивована тим, що грошові вимоги Кредитора до Боржника підтверджуються рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/215/21, яке набрало законної сили та є невиконаним Боржником, а заява подана до господарського суду в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021 у частині визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 396321,40 грн (судовий збір) скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у визнанні зазначених грошових вимог відмовлено, резолютивну частину ухвали викладено в новій редакції, згідно з якою визнано грошові вимоги Кредитора до Боржника в розмірі 26421426,38 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 4540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, а у визнані грошових вимог до Боржника в розмірі 396321,40 грн відмовлено.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 26421426,38 грн (основний борг у справі №918/215/21) - четверта черга задоволення вимог кредиторів. Водночас апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок про визнання кредиторських вимог Кредитора до Боржника в сумі 396321,40 грн (судовий збір у справі №918/215/21), оскільки рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/215/21 судовий збір у зазначеній сумі стягнуто з Боржника в дохід Державного бюджету України.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

6. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Боржника та розпорядника майна Боржника на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Кредитора.

7. Боржник та розпорядник майна Боржника у касаційних скаргах просять скасувати зазначені ухвалу та постанову, передати справу в частині розгляду кредиторських вимог Кредитора на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Касаційні скарги (з урахуванням заяв про усунення недоліків касаційної скарги) мотивовані наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також посиланням на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів.

9. Боржник вважає, що суди не врахували правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 234 Цивільного кодексу України, викладений у постанові від 30.06.2021 у справі №927/889/18, порушили вимоги частин 4, 5, 7 статті 75, частини 1 статті 79, частин 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України та належним чином не дослідили фактичні обставини справи, не звернули увагу на пояснення та доводи сторін у справі, не надали оцінки вірогідним доказам, що підтверджують відсутність факту господарських відносин між Кредитором і Боржником.

10. На думку Боржника, рішення Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/215/21 не має преюдиційного значення у цій справі, а суди попередніх інстанцій не звернули уваги на його доводи щодо відсутності факту виконання господарських зобов`язань Кредитора на суму 26421426,00 грн, подання арбітражним керуючим позову про визнання недійсним договору підряду №1004 від 10.04.2020 та договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 у межах даної справи про банкрутство.

11. Розпорядник майна Боржника вважає, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування: частин 1, 2 статті 732 Господарського кодексу України, викладені у постановах від 03.11.2021 у справі №10/189-09 (902/186/20), від 22.01.2020 у справі №922/1362/17, від 08.09.2020 у справі №915/857/20, від 23.10.2019 у справі №904/8549/17; частин 4, 5 статті 75 зазначеного Кодексу, викладені у постановах від 20.09.2021 у справі №910/23952/15, від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3; статті 86 зазначеного Кодексу, викладені в постановах від 14.12.2018 у справі №914/809/18, від 23.01.2020 у справі №918/36/19; статті 79 зазначеного Кодексу, викладені в постановах від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

12. Крім того, на думку розпорядника майна Боржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

13. На думку розпорядника майна Боржника, Кредитор заявив кредиторські вимоги до Боржника, які виникли на підставі договорів, що містять ознаки недійсності відповідно до закону, а також за відсутності реального їх виконання.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Національна академія аграрних наук України надала письмові пояснення, в яких просить задовольнити касаційній скарги Боржника та розпорядника майна Боржника в повному обсязі.

15. Національна академія аграрних наук України вважає касаційні скарги обґрунтованими, а оскаржувані судові рішення - такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування правових висновків Верховного Суду, що були зроблені у подібних правовідносинах.

16. Національна академія аграрних наук України зазначає, що в даному випадку існували об`єктивні підстави для відхилення грошових вимог Кредитора, які Боржник не визнає, підтримуючи позовну заяву про визнання недійсним договору підряду №1004 від 10.04.2020.

17. Інші учасники справі у встановлений Судом термін відзиви на касаційні скарги не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. Кредитор звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Боржника про стягнення заборгованості за договором підряду №1004 від 10.04.2020 в сумі 26421426,38 грн.

19. Позовні вимоги Кредитора були мотивовані тим, що на виконання умов договору підряду №1004 від 10.04.2020 він власними силами та власними засобами, використовуючи власні комплекси сільськогосподарської техніки, паливно-мастильні матеріали та насіннєвий матеріал, за дорученням Боржника провів сільськогосподарські роботи та засіяв насінням 1610,87 га площі, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт: №1 від 28.04.2020 на суму 1288696,00 грн, №2 від 28.04.2020 на суму 2190783,20 грн, №3 від 28.04.2020 на суму 3463370,50 грн, №4 від 25.05.2020 на суму 2158565,80 грн, №5 від 25.05.2020 на суму 1771957,00 грн, №6 від 26.10.2020 на суму 5304950,00 грн, №7 від 26.10.2020 на суму 5799132,00 грн, №8 від 20.10.2020 на суму 7284354,14 грн, усього на загальну суму 26421426,38 грн. Однак Боржник у порушення взятих на себе зобов`язань за договором підряду №1004 від 10.04.2020 оплату виконаних робіт не провів, внаслідок чого виникла заборгованість у зазначеній сумі.

20. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/215/21 зазначений позов задоволено, стягнуто з Боржника на користь Кредитора заборгованість за договором підряду №1004 від 10.04.2020 у сумі 26421426,38 грн, стягнуто з Боржника в дохід Державного бюджету України 396321,40 грн судового збору.

21. Вказане рішення набрало законної сили, але є невиконаним.

Позиція Верховного Суду

22. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

23. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 звернула увагу на те, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

26. Суд вважає безпідставними доводи Боржника та розпорядника майна Боржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №927/889/18, від 03.11.2021 у справі №10/189-09 (902/186/20), від 22.01.2020 у справі №922/1362/17, від 08.09.2020 у справі №915/857/20, від 23.10.2019 у справі №904/8549/17, від 20.09.2021 у справі №910/23952/15, від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, від 14.12.2018 у справі №914/809/18, від 23.01.2020 у справі №918/36/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, з огляду на таке.

27. Так, постановою від 30.06.2021 у справі №927/889/18 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено заяву про визнання недійсним договору, визнано недійсним договір про зворотну фінансову допомогу, вирішено інші процедурні питання. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав вважати, що надані боржнику в якості фінансової допомоги грошові кошти фактично є коштами боржника, які були перераховані ним на рахунки іншої сторони спірного договору через декілька транзитних фірм.

28. Постановою від 03.11.2021 у справі №10/189-09(902/186/20) Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції, новим рішенням задоволено зустрічний позов про визнання недійсним договору на ремонтні роботи та відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості у межах справи про банкрутство. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що спірний договір суперечить вимогам закону, оскільки на момент укладання цього правочину підприємство не мало відповідного погодження уповноваженого органу управління на вчинення значного правочину у відповідності до вимог статті 732 Господарського кодексу України, а тому наявні підстави для визнання договору недійсним на підставі положень статей 203 215 Цивільного кодексу України та відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за таким правочином.

29. Постановою від 08.09.2021 у справі №915/857/20 Верховний Суд скасував рішення та постанову судів попередніх інстанцій (якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання зрошувальної системи та додаткової угоди до нього, зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку водного фонду), а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд визнав висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на те, що суди належним чином не перевірили усі доводи прокуратури про удаваний характер оспорюваного правочину, що саме наявність зайвих біомас у водоймі обумовила необхідність укладання оспорюваного договору тощо.

30. Постановою від 23.10.2019 у справі №904/8549/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання недійсним договору про спільну діяльність, додаткових угод до нього та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач-1 фактично передав відповідачу-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває в його постійному користуванні, тому положення відповідного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. Отже, оспорюваний договір за змістом фактичних правовідносин може вважатися договором оренди земельної ділянки, а неналежне оформлення відносин оренди є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

31. Постановою від 14.12.2018 у справі №914/809/18 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала суду першої інстанції, а справа передана на розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції визнав правильними висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для повернення позовної заяви.

32. Постановою від 23.01.2020 у справі №918/36/19 Верховний Суд скасував рішення і постанову судів попередніх інстанції (якими задоволено позов про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю), а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій: не дослідили дотримання вимог відповідних нормативно-правових актів при засвідченні службовою особою органу досудового розслідування копії висновку експертизи; не дотримались вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили; зробили висновки щодо наявності в позивача прав на відповідні земельні ділянки без посилання на докази, що містяться у матеріалах господарської справи.

33. Постановою від 25.06.2020 у справі №924/233/18 Верховний Суд скасував постанову та рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором поставки молока, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції визнав передчасними та зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором поставки, висновки про недоведеність позивачем заявлених вимог первинними документами у справі та невідповідність решти документів критеріям доказів, які можуть підтверджувати ці вимоги.

34. Постановою від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким задоволені позовні вимоги про визнання припиненим договору банківського рахунку. Верховний Суд погодився з наведеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на те, що спірні рахунки позивача закриті відповідачем.

35. Постановою від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції (про відмову в позові щодо зобов`язання здійснити поставку та стягнення неустойки) з мотивів, викладених у цій постанові. Суд касаційної інстанції виходив того, що позивач не довів стверджувальної ним обставини - укладення між сторонами договору поставки саме 27.03.2018. Оскільки встановлені у справі обставини точної дати підписання договору з боку позивача встановити не дозволяють, то саме він несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови в позові.

36. Постановою від 18.11.2019 у справі №902/761/18 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов про відшкодування земельного податку та відмовлено в іншій частині позову про стягнення збитків у формі упущеної вигоди та орендної плати за землю. Суд касаційної інстанції виходив з того, що в якості доказів на підтвердження розміру завданих збитків та отриманого відповідачем доходу від збору урожаю ріпаку, позивач послався на висновки експерта, які судами обох інстанцій були відхилені як неналежні та недопустимі.

37. Постановою від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю. Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про недоведеність позивачем порушень вимог законодавства та умов іпотечного договору при набутті відповідачем права власності на предмет іпотеки за відповідною ціною, визначеною експертним звітом про оцінку майна.

38. Постановою від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на тій підставі, що місцевий господарський суд не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника як заставодавця (майнового поручителя) за договором застави і такий договір відсутній серед підстав позову в цій справі. Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням. При цьому Верховний Суд врахував, зокрема, що скаржник уже використав своє право спростувати суму заборгованості саме у спірних правовідносинах, визнавши борг перед банком у справі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/13901/13-ц під час вирішення спору про звернення стягнення на предмет застави.

39. Постановою від 20.09.2021 у справі №910/23952/15 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду, якою відмовлено у визнанні кредиторських вимог банку до боржника, а справу у скасованій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначив про необхідність з`ясування питання преюдиційності обставин визначення розміру грошових вимог кредитора у справі про банкрутство боржника-поручителя, враховуючи наявність чинного судового рішення в іншій справі про банкрутство боржника-позичальника (щодо розгляду заявлених, зокрема, з аналогічних підстав грошових вимог цього ж кредитора), у тому числі у контексті визначення еквіваленту заборгованості в іноземній валюті. Верховний Суд дійшов висновку, що обставини встановлення розміру грошових вимог банку у справі про банкрутство боржника-позичальника на підставі заборгованості за кредитними договорами не можуть бути преюдиційним фактом щодо розміру вимог цього ж кредитора у справі про банкрутство боржника-майнового поручителя.

40. Зі змісту зазначених судових рішень Суд вбачає, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

41. На відміну від даної справи, висновки Верховного Суду у перелічених постановах не стосуються вирішення питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство, підтверджених рішенням господарського суду щодо вирішення спору за позовом зазначеного кредитора про стягнення відповідної заборгованості саме з боржника.

42. Наведені скаржниками посилання та цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних позовних заяв (заяв у справі про банкрутство) фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

43. Водночас, на відміну від зазначених справ, суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не розглядав вимоги щодо визнання недійсним чи припиненим правочину, на підставі якого виникли відповідні грошові вимоги, визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, визнання права власності тощо, а також не розглядав по суті спір стосовно заявлених до боржника грошових вимог.

44. Відхиляючи посилання розпорядника майна Боржника на постанову у справі №910/23952/15, Суд також враховує, що наведені в ній висновки щодо необхідності окремого самостійного розгляду кредиторських вимог банку, заявлених до боржника-поручителя, стосуються саме правовідносин, в яких наявне рішення суду щодо розміру грошових вимог банку у справі про банкрутство іншої особи - боржника-позичальника.

45. Також Суд не приймає до уваги посилання розпорядника майна Боржника на постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №922/1362/17, оскільки відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень не підтверджується, що Верховний Суд ухвалював зазначену постанову.

46. З огляду на викладене Суд вбачає, що доводи скаржників про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у перелічених постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

47. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилались скаржники в касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в зазначеній частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

48. Разом з тим Суд враховує, що касаційні скарги Боржника та розпорядника майна Боржника подані також з підстави порушення норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підстави закриття касаційного провадження за якою відсутні.

49. Однак з огляду на положення пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України Суд відхиляє викладені в касаційних скаргах аргументи про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які, на думку скаржників, підтверджують відсутність факту господарських відносин між Кредитором і Боржником, недійсність відповідних правочинів.

50. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилались скаржники, не підтвердилась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні касаційних скарг в частині оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

52. Касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Розподіл судових витрат

53. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційними скаргами Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка І.І. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства "Холдер Агро" у справі №918/351/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. У задоволенні касаційних скарг Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка І.І. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.09.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства "Холдер Агро" у справі №918/351/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відмовити.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №918/351/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

К. Огороднік