ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 7/86-1298

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

позивача - Фольчик А. С.

відповідача-1 - не з'явилися

відповідача-2 - не з'явилися

третьої особи - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 (головуючий суддя Матущак О. І., судді Хабіб М. І., Якімець Г. Г. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско"

про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами

у справі № 7/86-1298

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" та 2) Виконавчого комітету Тернопільської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації"

про визнання права власності

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско" (далі - позивач, ТОВ "Аско", заявник) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (далі - відповідач-1, ТОВ "-Автотехсервіс-", АТЗТ "Автотехсервіс"), Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі - відповідач-2) (з урахуванням уточнень до позовних вимог) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40 (далі - АЗС), та про зобов'язання скасувати його реєстрацію за відповідачем-1, а також про визнання права власності на спірне майно та про зобов'язання здійснити його реєстрацію за позивачем.

2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

3.06.07.2018 ТОВ "Аско" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298 у порядку пункту 2 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій просило вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. Аргументуючи вказану заяву позивач послався на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18, залишеною без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, згідно з якою колишнього директора ТОВ "Аско" ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364-1 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності, встановлено факт фальшивості доказів, що потягнули за собою ухвалення незаконного рішення у даній справі, а саме договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладеного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 і відповідачем-1 в особі директора ОСОБА_2 і додатку № 1 до договору.

5. Заявник посилається на встановлені в ухвалі міськрайонного суду обставини, зокрема стосовно того, що один із екземплярів договору про спільну діяльність від 01.09.1998 зберігається у ТОВ "Аско", інші договори про спільну діяльність щодо будівництва АЗС за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, у тому числі договір від 01.09.1998 з іншим змістом посадовими особами ТОВ "Аско" не укладався, не підписувався та печаткою товариства не скріплявся.

Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у відповідності до податкового законодавства, чинного на момент укладення договору, не реєструвався у податкових органах, йому не присвоювався обліковий номер, його учасники не вели облік господарської діяльності відповідно до цього договору.

Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 не затверджувався на загальних зборах учасників товариства відповідно до пункту 8.6 Статуту ТОВ "Аско", згідно з яким виключною компетенцією зборів товариства є затвердження угод на суму більш як 100 тис. крб., що складає одну гривню, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 25.08.1996 №762/956 "Про грошову реформу в Україні".

Умови договору сторонами не виконувалися, зокрема ТОВ "Аско" для цілей спільної діяльності не передавало земельну ділянку у встановленому земельним законодавством порядку.

Директор ТОВ "Аско" ОСОБА_1, який був обізнаний, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 не затверджений загальними зборами ТОВ "Аско", не зареєстрований у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, в силу чого, не був діючим, підписав та скріпив печаткою товариства чисті листи формату A4, які в подальшому були використали невстановленими особами АТЗТ "Автотехсервіс" для оформлення не передбаченого договором про спільну діяльність від 01.09.1998 додатку №1, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує ТОВ "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс".

Також, на виконання даного договору та додатку, директор ТОВ "Аско" ОСОБА_1 направив лист на ім'я міського голови м. Тернополя про те, що ТОВ "Аско" не заперечує проти видачі рішення про оформлення за АТЗТ "Автотехсервіс" права власності на спорудження автозаправної станції загальною площею 39,8 кв. м за адресою вул. Микулинецька, 40.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради 29.01.2003 прийняв рішення № 88 "Про оформлення права власності на приміщення будівля та споруди", яким вирішено оформити право власності на спірне майно за ТОВ "Аско", однак ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, спрямованих на реалізацію вказаного рішення виконавчого комітету, не звернувся в ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" для оформлення відповідних документів та видачі свідоцтва на право власності на приміщення АЗС та його реєстрацію в єдиному реєстрі.

Такими діями директор товариства ОСОБА_1 надав можливість посадовим особам АТЗТ "Автотехсервіс" оформити на підставі недіючого договору про спільну діяльність та додатку №1 до нього право власності на будівлю АЗС, використовуючи підроблений витяг із неіснуючого рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди", яким вирішено оформити право власності уже за АТЗТ "Автотехсервіс" та видати свідоцтво.

Враховуючи наведене, заявник вважає, що спірне майно набуте ТОВ "Аско" внаслідок господарської діяльності, а тому, відповідно до статті 26 Закону України "Про власність" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), є об'єктом його права власності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019 у задоволенні заяви ТОВ "Аско" про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами у справі № 7/86-1298 відмовлено.

7. Ухвала суду першої інстанції аргументована тим, що обставини, на які посилається заявник, зокрема на факти, встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 стосовно фальшивості договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку № 1 до нього, оформлення права власності за АТЗТ "Автотехсервіс" на підставі недіючого договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку до нього, із використанням підробленого витягу із неіснуючого рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди", за своєю правовою природою не є нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, які було покладено в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012, і не дають підстави для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду.

8. Місцевий господарський суд зазначив, що предметом позову у цій справі є визнання за ТОВ "Аско" права власності на АЗС на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003.

9. Підставою прийняття рішення від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298 стали первинні документи, долучені до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29.01.2003 № 88 про оформлення права власності за ТОВ "Аско", копії яких зняті судом в Архівному відділі Тернопільської міської ради (протокол огляду від 24.02.2012), а саме: оригінал заяви директора ТОВ "Аско" ОСОБА_1, адресованої міському голові від 19.12.2002 №147; рішення виконавчого комітету від 18.10.1995 № 841 "Про дозвіл на будівництво організаціям та підприємствам"; дозвіл на виконання робіт виданий ТОВ "Аско" Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю м. Тернополя від 12.11.1997; акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта автозаправної станції потужністю 375 заправок на добу в кількості 3 блок-пунктів від 22.07.1998; рішення виконавчого комітету від 17.08.1998 № 947 "Про затвердження акту технічної комісії"; копія договору про спільну діяльність укладеного 01.09.1998; додаток до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 без номера та дати укладення; лист директора ТОВ "Аско" ОСОБА_3 від листопада 1999 № 115/99; рішення виконавчого комітету від 13.01.2000 № 12 "Про надання дозволу на реконструкцію автозаправної станції"; розпорядження міського голови від 06.03.2000 № 206 "Про затвердження акту обстеження земельної ділянки"; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий 12.06.2000 АТЗТ "Автотехсервіс"; договір довгострокової оренди від 30.09.2000; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від червня 2001 р. ; рішення виконавчого комітету від 08.08.2001 № 1002 "Про затвердження акту державної технічної комісії", а також даних протоколу № 1 засідання виконавчого комітету міської ради від 29.01.2003, нотаріально посвідчені пояснення колишніх керівників ТОВ "Аско" ОСОБА_3 і ОСОБА_1

10. Суд зазначив, що рішення від 09.04.2012 прийнято на підставі вищезазначених доказів, зокрема, і тексту спірного договору про спільну діяльність від
01.09.1998 і додатку № 1 до нього, а не на підставі договорів, наданих ТОВ "Аско" і ТОВ "Автотехсервіс".

11. Вищезазначеними доказами підтверджено, що влаштування контейнерної заправки та реконструкція АЗС здійснювалося за кошти АТЗТ "Автотехсервіс" та на земельній ділянці за погодженням власника землі (міська рада делегувала виконавчому комітету повноваження у галузі будівництва) та землекористувача - ТОВ "Аско".

12. Разом з тим, суд зазначив, що правомірність укладення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку № 1 до нього не була предметом спору у цій справі, а вказаний договір був одним із доказів, на підставі якого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення від 29.01.2003 № 88, а дійсність вказаного договору з додатком і рішення виконавчого комітету були предметом розгляду в інших справах.

13. Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що позивач неодноразово звертався до Господарського суду Тернопільської області з заявами про перегляд рішення від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 за нововиявленими обставинами, які є аналогічними обставинам у даній заяві, а саме стосуються порядку укладення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 та додатку №1 до нього:

- ухвалою суду від 15.10.2013, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014р., відмовлено у задоволені заяви ТОВ "Аско" № б/н від 23.08.2013 про перегляд рішення суду від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 за нововиявленими обставинами;

- ухвалою суду від 18.12.2014, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 і постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015, відмовлено у задоволені заяви ТОВ "Аско" № б/н від 05.11.2014 про перегляд рішення суду від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019 скасовано. Задоволено заяву ТОВ "Аско" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Визнано за ТОВ "Аско" право власності на будівлю автозаправної станції під літерою "А" загальною площею 39,8 кв. м по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі.

15. Аргументуючи постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що хвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18 є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України, оскільки має місце наявність сукупності трьох ознак, а саме:

- на момент прийняття рішення від 09.04.2012 існував факт фальсифікації договору про спільну діяльність від 01.09.1998, відповідно до пункту 4.5 якого та додатку №1 до нього АЗС перейшла на баланс АТЗТ "Автотехсервіс"; факт підписання листа директором товариства ОСОБА_1 на ім'я міського голови м. Тернополя про те, що ТОВ "Аско" не заперечує проти видачі рішення про оформлення за АТЗТ "Автотехсервіс" права власності на спорудження автозаправної станції;

- факт фальсифікації договору та подальших вчинених дій директором ОСОБА_1 в інтересах АТЗТ "Автотехсервіс" не могли бути відомі на момент розгляду справи, оскільки вирок (ухвала про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності) у справі, якою встановлено згадані факти ухвалено лише 31.05.2018;

- вказані нововиявлені обставини є істотними для розгляду справи, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог ґрунтувалась на переході права власності до АТЗТ "Автотехсервіс" на підставі згаданого сфальсифікованого договору про спільну діяльність та додатку №1 до нього, а також незаконних дій директора ТОВ "Аско" ОСОБА_1

16. Посилаючись на приписи статті 75 ГПК України апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обставини, які встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18 щодо дійсності договору про спільну діяльність від 01.09.1998 та додатку №1 до нього, є обов'язковими для господарського суду з огляду на те, що узаконення права власності за АТЗТ "Автотехсервіс" відбулося на підставі такого договору та саме такі існуючі на момент прийняття рішення обставини слугували відмовою у задоволенні позову ТОВ "Аско" про визнання права власності на спірне майно.

17. Визнавши вказані вище обставини нововиявленими, суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення від 09.04.2012 в порядку статті 325 ГПК України і прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

18. Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції приписів статей 35, 39 ГПК України в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Аско" про відвід судді Стадник М. С.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. ТОВ "-Автотехсервіс-" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

20. Суд апеляційної інстанції припустився порушення приписів статті 75 ГПК України і не врахував, що згідно з частиною шостою вказаної статті жодні встановлені у справі № 607/5641/18 обставини, крім тих, що мають відношення до правових наслідків укладення ОСОБА_1 додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, не є для господарського суду обов'язковими.

21. Суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 320 ГПК України і не врахував, що рішення суду від 09.04.2012 було прийнято на підставі документів, долучених до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від
29.01.2003 № 88 про оформлення права власності за ТОВ "Аско", тобто суд прийняв до уваги редакції договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку № 1, що були зняті в Архівному відділі Тернопільської міської ради, а не ті редакції, що додавали сторони до матеріалів справи. При цьому, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 сфальсифікованою визнана не та редакція договору від 01.09.1998, що знаходиться в Архівному відділі Тернопільської міської ради і була врахована судом при ухваленні рішення від 09.04.2012.

22. Обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені не спростовують висновку суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що з 1998 року влаштування АЗС по вул. Микулинецькій, 40 здійснювалося за кошти АТЗТ "Автотехсервіс" та на земельній ділянці за погодженням власника землі та землекористувача - ТОВ "Аско".

23. Разом з тим, скаржник зазначає, що при ухваленні рішення від 09.04.2012 суд не використовував договори, про фальшивість яких обумовлено в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 і встановив, що спірне майно було утворено після укладення договору про спільну діяльність від 01.09.1998, а не до його укладення, як встановив суд апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

24. ТОВ "Аско" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін. Позивач зазначає, що висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для перегляду рішення суду від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами є вірними, обґрунтований і такими, що підтверджується матеріалами справи. Також позивач погоджується з висновком апеляційного господарського суду про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні заяви позивача про відвід судді.

25. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

26. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2019 № 29.3-02/3838 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Тернопільської області № 7/86-1298, у зв'язку з відрядженням судді Волковицької Н. О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "-Автотехсервіс-" передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

27. Відповідно до частини 1 , пункту 2 частини 2 статті 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

28. Правовий аналіз положень вказаного пункту 2 частини 2 статті 320 ГПК України свідчить, що для його застосування необхідні наступні обставини:

- рішення по господарській справі прийнято господарським судом на підставі оцінених ним певних, чітко визначених в даному рішенні доказів, як то висновку експерта, показань свідка, перекладу, письмових, речових чи електронних доказів;

- встановлений саме вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, тобто, встановлений саме кримінальним (а не господарським) судом, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, саме покладених в основу прийнятого рішення господарським судом по господарській справі;

- саме цей факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів потяг за собою ухвалення незаконного рішення у цій господарській справі.

29. У даному випадку, як на нововиявлену обставину позивач послався на встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 обставини стосовно фальшивості договору про спільну діяльність від
01.09.1998 і додатку до нього, оформлення права власності за АТЗТ "Автотехсервіс" на підставі недіючого договору про спільну діяльність від
01.09.1998 і додатку до нього, із використанням підробленого витягу із неіснуючого рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від
29.01.2003 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди".

30. Колегія суддів зауважує, що до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла пізніше, є такою, що не могла бути врахована судом при розгляді справи, тому є підставою для нового звернення до суду.

31. Як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом позову у цій справі є визнання за ТОВ "Аско" права власності на АЗС на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003.

32. Суд першої інстанції зазначив, що підставою прийняття рішення від 09.04.2012 у цій справі стали первинні документи, долучені до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 (пункт 9 цієї постанови), а також інші докази наявні в матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов висновку про недоведеність ТОВ "Аско" обставин, на які воно посилається в обґрунтування своїх позовних вимог щодо права власності на АЗС (пункт 11 цієї постанови).

33. Разом з тим, обставини щодо наявності різних примірників договору про спільну діяльність, порядку укладення договору про спільну діяльність від
01.09.1998 і додатку № 1 до нього, а також обставини щодо змісту рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003 були предметом дослідження під час вирішення спору у цій справі по суті, суд надав їм відповідну правову оцінку і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

34. Таким чином, вказані ТОВ "Аско" у заяві обставини не впливають на оцінку вже досліджених доказів по справі та не спростовують фактів, які були встановлені судами під час розгляду цієї справи по суті.

35. За змістом частини 6 статті 75 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковими для господарського суду, однак лише для того суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок чи ухвала суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

36. Дійшовши висновку про те, що обставини, встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 щодо дійсності договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку № 1 до нього, є обов'язковими для господарського суду у цій справі, апеляційний господарський суд припустився порушення приписів частини 6 статті 75 ГПК України.

37. Визнавши вказані вище обставини встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 підставою для перегляду рішення від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами (пункт 16 цієї постанови), суд апеляційної інстанції фактично вдався до нової переоцінки доказів у справі, чим припустився порушення приписів статті 320 ГПК України.

38. Окрім того, як зазначив суд першої інстанції, позивач неодноразово звертався до Господарського суду Тернопільської області з заявами про перегляд рішення від
09.04.1998 у цій справі за нововиявленими обставинами, які є аналогічними обставинам у даній заяві, а саме щодо порядку укладення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 і додатку № 1 до нього, які судами були відхилені (пункт 13 цієї постанови).

39. Враховуючи викладене вище, вказані заявником обставини не можна вважати нововиявленими обставинами, у розумінні статті 320 ГПК України, а тому такі, в даному випадку, не можуть бути підставою для перегляду прийнятого у цій справі рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012. З огляду на це місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив заявнику у задоволенні його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

40. Щодо твердження позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Аско" про відвід судді Стадник М. С. колегія суддів зазначає таке.

41. Відповідно до частин 1, 2, 3, 11 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частин 1, 2, 3, 11 статті 39 ГПК України.

Такому судді не може бути заявлений відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

42. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Аско" подало до Господарського суду Тернопільської області заяву про відвід судді Стадник М. С. від розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298, яка розглянута місцевим господарським судом у порядку статті 39 ГПК України, а тому Суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. За таких обставин, враховуючи встановленні статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі. У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 скасувати, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019 у справі № 7/86-1298 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" (46006, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ МИКУЛИНЕЦЬКА, будинок 40, код ЄДРПОУ 05482788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (46003, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ ЗА РУДКОЮ, будинок 33, офіс 40, код ЄДРПОУ 23588912) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил