Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.07.2019 року у справі №907/183/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 907/183/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - Комунальне підприємство, скаржник)

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2019 (суддя Ремецькі О.Ф.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (головуючий - суддя Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Желік М.Б.)

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 907/183/19

за позовом приватного підприємства «Олком Віп» (далі - ПП «Олком Віп», позивач)

до приватного підприємства «Індивідуал» (далі - ПП «Індивідуал», відповідач)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство

про зобов`язання передати майно.

1. Історія справи

1.1. 18.10.2018 до господарського суду Закарпатської області надійшов позов ПП «Олком Віп» до ПП «Індивідуал» про зобов`язання передати майно, обумовлене договором купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18, а саме 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами загальною вартістю 786 000 грн за адресною програмою відповідно до додатку №1 до цього договору (перелік зазначається).

1.1.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу та вніс обумовлену попередню плату за рекламні конструкції, однак відповідач не передав йому рекламні конструкції, визначені цим договором.

1.2. До позовної заяви ПП «Олком Віп» долучило заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, Комунальному підприємству, а також іншим третім особам, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, переміщення, пошкодження, розбирання, приховування, відчуження, знищення, передачу на зберігання, передачу в заставу, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах майна, щодо якого заявлено позов - 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до додатку №1 до договору.

1.2.1. Позивач мотивував свою заяву тим, що всі рекламні конструкції, які призначені для розміщення зовнішньої реклами є змонтованими та розміщені у відповідних місцях, за адресною програмою, що обумовлено та визначено сторонами договору в додатку №1 до договору. Позивач відповідно до умов договору належним чином виконав свої зобов`язання та сплатив на користь відповідача попередню оплату у розмірі визначеному договором. Строк передачі товару на користь позивача як покупця настав. Однак відповідач свої зобов`язання не виконує, обґрунтовані вимоги позивача ігнорує, діє недобросовісно, своїх зобов`язань за договором не виконує, грубо порушує його умови, заподіює шкоди правам та інтересам позивача.

Зокрема, після укладення договору позивачем було проведено перевірку наявності всіх рекламних конструкцій, які були придбані позивачем за умовами договору. У результаті такої перевірки станом на 20.12.2018 було зафіксовано відсутність частини рекламних конструкцій, які були визначені у додатку №1 до договору та знаходились у місті Києві. Позивач листом від 20.12.2018 №04 повідомив продавця про виявлені факти та вжиття відповідних заходів.

Позивач стверджує, що відповідач грубо ігнорує вимоги позивача, вживає активних заходів до демонтажу, переміщення, відчуження та приховування майна, яке є предметом договору та підлягає передачі позивачу як покупцю.

Додатково такі обставини підтверджуються розміщенням ПП «Індивідуал» у мережі Інтернет пропозиції щодо продажу рекламних конструкцій, які знаходяться у місті Києві за доступними цінами.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.04.2019 заяву ПП «Олком Віп» задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 907/183/19, а саме заборонено ПП «Індивідуал», КП «Київреклама», а також іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, переміщення, пошкодження, розбирання, приховування, відчуження, знищення, передачу на зберігання, передачу в заставу, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах майна, щодо якого заявлено позов - 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до Додатку №1 до даного договору.

2.1.1. Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність зв`язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо предмета спору і обраним способом захисту, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, а також врахував, що невжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача.

Крім того, суд першої інстанції визнав достатньо обґрунтованим припущення позивача про те, що здійснення ПП «Індивідуал» дій щодо відчуження та передачі спірних об`єктів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову зважаючи на мотиви, викладені позивачем та пов`язаність предмету спору із заходами забезпечення позову. Суд, крім того, взяв до уваги ту обставину, що заявник не заперечував щодо вжиття судом заходів зустрічного забезпечення щодо відшкодування можливих збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2019 в частині забезпечення позову шляхом заборони переміщення, пошкодження, розбирання, приховування, передачу на зберігання майна, щодо якого заявлені позовні вимоги. В решті ухвалу залишено без змін.

2.2.1. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість ухвали від 05.04.2019 у частині наявності загрози для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.

Суд виходив з того, що:

- із наведених фактичних обставин, які є документально обґрунтованими, встановлено, що відповідач ПП «Індивідуал» та третя особа КП «Київреклама» здійснюють активну поведінку стосовно майна, яке є предметом позову у даній справі;

- поведінка відповідача виявляється у нездійсненні передачі позивачу обумовленого договором майна та вчиненні дій, спрямованих на продаж частини рекламних конструкцій (лист від 21.03.2019 №3, оголошення про продаж майна), а поведінка третьої особи у здійсненні діяльності, спрямованої на демонтаж конструкцій (переліки рекламних засобів, що підлягають демонтажу);

- третя особа у судовому засіданні не заперечила того факту, що рекламні конструкції, які є предметом даного спору, плануються до демонтажу;

- постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.04.2019 у ВП №56359926 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом від 15.02.2018 № 826/4608/17, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання КП «Київреклама» прийняти відповідне рішення про надання ПП «Індивідуал» дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди згідно поданих ПП «Індивідуал» заяв та отриманих ним описів за наступними адресами: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 70; місто Київ, вулиця Анни Ахматової, 3; місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 41; місто Київ, проспект Перемоги, 5; місто Київ, проспект Перемоги, 6; місто Київ, проспект Перемоги, 24; місто Київ, проспект Перемоги, 9; місто Київ, проспект Перемоги, 49/2 170 м від вулиці Гарматна у напрямку площі Перемоги; місто Київ, проспект Перемоги, 38, місто Київ, проспект Перемоги, 7; місто Київ, проспект Перемоги, 33; місто Київ, проспект Перемоги, 45; місто Київ, проспект Перемоги, 3; місто Київ, вулиця Борщагівська (біля шляхопроводу по проспекту Повітрофлотський); місто Київ, проспект Степана Бендери, вулиця Вербова (розподільчий трикутник на залізничному шляхопроводі, напрямок до ст. місто «Петрівка»); місто Київ, проспект Повітрофлотський, з`їзд на вулицю Борщагівську; місто Київ, вулиця Олени Теліги, 33; місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, 2.

Однак, розглянувши запропоновані позивачем заходи забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі заходи не відповідають вимогам розумності та адекватності, а також наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Колегія суддів зазначила, що позов у справі не може забезпечуватися забороною вчинення дій, які не мають стосунку до предмету позову і не впливають на можливість виконання судового рішення у справі (передача майна на зберігання), а також з приводу яких немає підстав вважати, що такі можуть бути вчинені відповідачем чи третьою особою в рамках їх звичайної та законної господарської діяльності (пошкодження, розбирання, приховування), або є похідними за своєю суттю (переміщення). У зв`язку з наведеним, колегія суддів у цій частині скасувала ухвалу суду першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Комунальне підприємство, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 907/183/19, прийняти нову постанову, якою скасувати заходи забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:

- необґрунтовано послались на те, що у договорі купівлі-продажу від 15.11.2018 №01/18 та додатку № 1 до нього сторони чітко визначили, що предметом договору є 57 рекламних конструкцій, які розташовані у місті Києві за конкретними адресами, як на суттєву умову договору та підставу для вжиття заходів забезпечення позову;

- при постановленні оскаржуваних судових рішень не застосували Цивільний та Господарський кодекси України, закони України «Про рекламу», «;Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «;Про благоустрій населених пунктів», Типові правила розміщення зовнішньої реклами;

- не надали належної оцінки тій обставині, що характеристикою товару, який є предметом спору, не є місце його розташування;

- не дослідили зібрані у справі докази та визнали встановленими обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів;

- суд апеляційної інстанції неповно та однобічно дослідив матеріали справи, а також не надав жодної правової оцінки тому, що відповідач немає документів дозвільного характеру, які надають йому право на провадження дій щодо здійснення господарської діяльності у сфері розповсюдження зовнішньої реклами із встановленням рекламних засобів на певний строк та у певному місці - дозволів на розміщення зовнішньої реклами;

- обираючи заходи забезпечення позову, порушили принцип співмірності із заявленими позивачем позовними вимогами.

5. Позиція позивача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПП «Олком Віп» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивач звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3.7 договору купівлі-продажу від 15.11.2018 № 01/18 відповідач не може без письмового погодження з позивачем відчужувати чи розпоряджатись в інший спосіб рекламними конструкціями, які є предметом цього договору, а також демонтувати чи переміщувати їх. Також згідно з пунктом 4.1.3 зазначеного договору відповідач зобов`язався забезпечити якість товару та його повний обсяг відповідно до додатку № 1 до договору.

Позивач зазначає, що сторони чітко досягли згоди щодо предмета договору, визначивши його параметри, якісні та кількісні характеристики, його цільове призначення та місцезнаходження кожної рекламної конструкції, зазначеної у Додатку №1 до договору та відповідної адресної програми їх встановлення. Місцезнаходження рекламних конструкцій є істотною умовою договору, складає окрему характеристику кожної позиції предмету договору, що є очевидним при аналізі змісту умов договору. Саме рекламні конструкції у їх місцезнаходженні за визначеною адресною програмою складали для позивача мету укладання договору купівлі-продажу.

6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/183/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий - суддя Малашенкова Т.М., судді: Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.07.2019 № 29.3-02/1108 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 907/183/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.08.2019 № 29.3-02/1791 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 907/183/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.2. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

8.3. Предметом касаційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо майна, заявленого у позові, а саме 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до додатку №1 до договору.

8.4. Відповідно статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

8.5. Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

8.6. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

8.7. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

8.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

8.9. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип відповідності виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

8.10. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, саме цей вид забезпечення був предметом заяви позивача.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.04.2019 заяву ПП «Олком Віп» задоволено, вжито заходи забезпечення позову у справі № 907/183/19, а саме заборонено ПП «Індивідуал», КП «Київреклама», а також іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, переміщення, пошкодження, розбирання, приховування, відчуження, знищення, передачу на зберігання, передачу в заставу, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах майна, щодо якого заявлено позов - 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до Додатку №1 до даного договору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2019 в частині забезпечення позову шляхом заборони переміщення, пошкодження, розбирання, приховування, передачу на зберігання майна, щодо якого заявлені позовні вимоги. В решті ухвалу залишено без змін.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про зобов`язання передати майно, обумовлене договором купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18, а саме 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до додатку №1 до договору.

8.11. Задовольняючи заяву ПП «Олком Віп» про вжиття заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини здійснення активної поведінки відповідачем та третьою особою стосовно майна, яке є предметом позову, а також наявності загрози для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

8.12. Однак, зазначений висновок судів не є достатньо обґрунтованим доказами, які б підтверджували ці обставини.

8.13 Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

При цьому за приписами частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій, не з`ясувавши узгодженості предмета позову, підстави позову і заходів до забезпечення позову, що полягають у забороні ПП «Індивідуал», КП «Київреклама», а також іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, відчуження, знищення, передачу на зберігання, передачу в заставу, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах майна, щодо якого заявлено позов - 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві та призначені для розміщення зовнішньої реклами, які є предметом договору купівлі-продажу від 05.11.2018 №01/18 за адресною програмою відповідно до Додатку №1 до даного договору до набрання рішенням господарського суду Закарпатської області у справі законної сили, вжито заходи до забезпечення позову, які не пов`язані із предметом спору у цій справі, ймовірності наявності загрози для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та не відповідають принципу співмірності та адекватності такого засобу забезпечення позову.

Предметом розгляду справи є, зокрема, встановлення наявності або ж відсутності (в залежності від прийнятого рішення) обумовленого договором купівлі-продажу зобов`язання передати рекламні конструкції. Таким чином, з`ясування обставин наявності порушеного права позивача у зв`язку з виконанням вказаного договору входитиме до предмета доказування у справі під час її розгляду судом по суті спору.

Натомість застосування заходу забезпечення позову, як заборона проводити дії, за умови недоведеності порушення прав заявника у зв`язку з виконанням спірного правочину, свідчить про їх неспіврозмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Касаційний господарський суд приймає до уваги приписи статті 13 ЦК України, якою встановлені межі здійснення цивільних прав. У відповідності із зазначеною статтею Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

8.14. Також під час вжиття заходів забезпечення позову судами попередніх інстанцій не враховано, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» не було учасником спірних правовідносин. Водночас вжитті заходи забезпечення позову стосується його прав та обов`язків.

8.15. Крім того, ні позивачем у заяві про забезпечення позову, ні судами першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях, не наведено обґрунтування того, яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони Комунальному підприємству, а також іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, відчуження, знищення, передачу на зберігання, передачу в заставу, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах майна, щодо якого заявлено позов - 57 рекламних конструкцій, що розташовані у місті Києві може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі його задоволення в контексті предмету і підстави позову, а також предмету договору.

8.16. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення судами приписів статті 136, 137 ГПК України.

8.17. Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті судами заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а тому висновки судів про забезпечення позову у даній справі є помилковими.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. Частинами першою та другою статті 311 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

9.3. Беручи до уваги те, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, порушено норму частини одинадцятої статті 137 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення про вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувані судові рішення про задоволення заяви про забезпечення позову підлягають скасуванню. Правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб відсутні, тому у задоволенні заяви ПП «Олком Віп» слід відмовити.

10. Судові витрати

10.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

10.2. Судовий збір, сплачений Комунальним підприємством за перегляд ухвали про забезпечення позову у судах апеляційної та касаційної інстанції, покладається на ПП «Олком Віп».

10.3. Судовий збір, сплачений ПП «Олком Віп» за подання заява про забезпечення позову, покладається на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 907/183/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні заяви приватного підприємства «Олком Віп» про вжиття заходів забезпечення позову.

4. Стягнути з приватного підприємства «Олком Віп» (88000, м. Ужгород, вул. Тельмана, 1-В, кв. 39, код ЄДРПОУ 33925657) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) 1921 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 1921 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос