ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 5015/118/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач",

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування",

представники - адвокат Демідонт Б.О. (ордер серії ВС №1026744 від 16.06.2020), керівник Ганайлюк Б.А.

відповідач-2 - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козій Володимир Юрійович,

кредитор, третя особа - фізична особа-підприємець Гаврилюк Олександр Романович, особисто

кредитор - Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ"

представники - адвокат Білан П.В. (довіреність від 05.03.2020), Карпенко О.Р. (довіреність від 01.06.2020)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Виробниче об`єднання "ЛЗА",

арбітражний керуючий Наумова Ольга Василівна,

Прокуратура Львівської області,

ліквідатор - арбітражний керуючий Козій Володимир Юрійович

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 24.02.2020

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Матущак О.І., Якімець Г.Г.

та ухвалу Господарського суду Львівської області

від 18.09.2019

у складі судді Чорній Л.З.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія Володимира Юрійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.12.2016 та про визнання погашеними вимог ініціюючого кредитора

у справі № 5015/118/11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 20.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" засобами електронного зв`язку звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 18.03.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 у справі №5015/118/11 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5015/118/11 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2020.

3. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5015/118/11 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуюча, Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 24.03.2020.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №5015/118/11 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області 18.09.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 18.06.2020 о 10:45.

5. Ухвалою 18.06.2020 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 у справі №5015/118/11 у судовому засіданні на 09.07.2020 о 10:30.

6. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5015/118/11 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2020.

7. Ухвалою 07.07.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №5015/118/11 Господарського суду Львівської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 до провадження; розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 у справі №5015/118/11 у судовому засіданні, призначеному ухвалою Верховного Суду від 18.06.2020 на 09.07.2020 о 10:30.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

8. Провадження у справі №5015/118/11 (28/45) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (далі - ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - ТОВ "Укравтозапчастина", ініціюючий кредитор) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до набрання чинності 19.01.2013 Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду від 15.07.2011 про визнання боржника банкрутом з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Скочка І.Я.

9. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", у тому числі з грошовими вимогами ініціюючого кредитора - ТОВ "Укравтозапчастина" на суму 125 грн. судових витрат у першу чергу та на суму 1 060 060 531, 25 грн. у четверту чергу; ВАТ "Львівський завод автонавантажувач" на суму 125 грн. судових витрат у першу чергу та на суму 143 328 грн. у четверту чергу; ВАТ "ВНК "Розточчя СТ" на суму 125 грн. судових витрату першу чергу та на суму 1 146 719, 35 грн. у четверту чергу; ПрАТ "Оргхім" на суму 125 грн. судових витрат та на суму 7 463 882, 84 грн. основного боргу у першу чергу.

10. Ухвалою Господарського суду Львівської області 06.12.2011 достроково припинено повноваження ліквідатора Скочка І.Я. за його заявою, призначено ліквідатором ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" арбітражного керуючого Хомишина І.Г., повноваження якого достроково припинено за його заявою ухвалою місцевого суду від 18.05.2016 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Козія В.Ю.

11. Ухвалою Господарського суду Львівської області 29.01.2020 за результатами розгляду клопотань ПрАТ "Оргхім" та ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" відсторонено арбітражного керуючого Козія В.Ю. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" арбітражного керуючого Наумову О.В.

11.1. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 ухвалу Господарського суду Львівської області 29.01.2020 у цій справі скасовано в частині пунктів 1, 2, 3; у задоволенні клопотань ПрАТ "Оргхім" від 29.11.2018 та ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" від 20.11.2018 про відсторонення ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" Козія В.Ю. відмовлено.

Отже, в період з 30.01.2020 по 01.06.2020 повноваження ліквідатора ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" виконувала арбітражний керуючий Наумова О.В., а з 02.06.2020 по даний час ліквідатором ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" є арбітражний керуючий Козій В.Ю.

12. 03.04.2019 ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування", як уповноважена особа учасників боржника у справі про банкрутство, визнана ухвалою місцевого суду 14.12.2016, подало заяву за вх. №930/19 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.12.2016, укладеного між ТОВ "Укравтозапчастина" (ініціюючий кредитор) та ФОП Гаврилюком О.Р., та про визнання погашеними вимог ініціюючого кредитора (том 51, а.с. 8-10). Позовною заявою/скаргою 19.06.2019 за вх. №1648/19 ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" уточнило свої позовні вимоги в частині визнання припиненими (погашеними) грошових вимог кредитора ТОВ "Укравтозапчастина" до боржника ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" на суму 1 050 656, 25 грн. із загальної суми вимог 1 060 656, 25 грн., та просило визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №01/03 від 29.12.2016, укладений між ТОВ "Укравтозапчастина" та ФОП Гаврилюком О.Р. (том 51, а.с. 36-40).

12.1. В обґрунтування поданих заяв ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" зазначило про те, що заступник керівника ініціюючого кредитора з 2009 року по травень 2010 року здійснював оперативне управління боржником; ініціюючий кредитор придбав у боржника пакет акцій за 1/10 частку від їх ціни, а розрахунок провів не в рахунок заборгованості боржника, а сплативши кошти на рахунок дочірнього товариства та ФОП Гаврилюк О.Р.; емітент векселів ЗАТ "Автонавантажувач" з вересня 2009 року виконав для ініціюючого кредитора роботи на суму понад 1500 тис. грн., які станом 05.05.2010 не були оплачені. 05.05.2010 ЗАТ "Автонавантажувач" передав ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" права вимоги на 870 тис. грн. 15.06.2010 керівник ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" направив ініціюючому кредитору вимогу провести залік однорідних зустрічних вимог, ініціюючий кредитор отримав цю вимогу та провів залік. Заявник зазначив, що уступка за оспорюваним договором вимог до боржника на суму 1 060 531 грн. за ціною 10 тис. грн. та з правом відстрочення оплати за відступлене право вимоги на 36 місяців не можуть вважатись справедливими добросовісними та розумними, а умови договору не відповідають пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

12.2. Заявник аргументував, що укладений між ТОВ "Укравтозапчастина" та ФОП Гаврилюком О.Р. оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу, а зобов`язання ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" перед ТОВ "Укравтозапчастина" на суму 1 060 656, 25 грн. є фактично частково припиненими на суму 1 050 656, 25 грн. у зв`язку із застосуванням статті 605 ЦК України та з фактичним прощенням боргу ініціюючим кредитором на таку суму внаслідок укладення оспорюваного договору.

13. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 заяви ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" за вх. №930/19 від 03.04.2019 про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 29.12.2016 та про визнання погашеними вимогами ініціюючого кредитора з врахуванням уточнень відповідно до заяви про визнання недійсним договору та визнання зобов`язання припиненим за вх. №1648/19 від 19.06.2019 задоволено частково; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №01/03 від 29.12.2016, укладений між ТОВ "Укравтозапчастина" та фізичною особою-підприємцем Гаврилюком О.Р.; у задоволенні решти вимог заяв відмовлено (том 51 а.с. 153-174).

13.1. Місцевий суд дійшов висновку про недійсність оспорюваного договору відступлення прав вимоги від 29.12.2016 як правочину, укладеного з порушенням вимог статей 203, 215, 512, 513, 514 ЦК України, за яким було передано права за судовим рішенням, оскільки результат відступлення прав вимоги за умовами оспорюваного договору наступав у майбутньому та за актом приймання-передачі набувачу було передано: рішення Господарського суду Львівської області у справі №13/2120 від 08.10.2009 про стягнення заборгованості та ухвала Господарського суду Львівської області у справі №5015/118/11 про визнання кредиторських вимог. Доказів передачі первинних документів (векселів) сторонами договору суду не надано.

У зазначеній частині ухвала місцевого суду не оскаржувалась.

13.2. Місцевий суд, встановив, що відповідно до поданих заявником заяв, він просить визнати припиненим (погашеним) зобов`язання ініціюючого кредитора, зазначаючи як підставу припинення зарахування зустрічного зобов`язання боржника, внаслідок його звернення в особі директора ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" листом за вих. №29/1 від 15.06.2010 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 870 700, 68 грн., що підтверджено протоколом заліку взаємних вимог ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та ТОВ "Укравтозапчастина" та Актом взаємозвірки 15.06.2010.

13.3. Дослідивши зазначені документи з посиланням на аркуші матеріалів справи, де вони знаходяться у сукупності з іншими ухвалами місцевого та апеляційного суду, суд при розгляді цих вимог встановив, що заява керівника про зустрічне зарахування вимог до ініціюючого кредитора 15.06.2010 мала місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у цій справі, оскільки справа була вперше порушена щодо боржника ухвалою суду 17.05.2010 та тривала до припинення її 15.09.2010 із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, одним з яких був ініціюючий кредитор боржника.

13.4. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що таке звернення керівника боржника до ініціюючого кредитора не могло мати наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог в інших випадках, встановлених законом або договором.

13.5. Суд дійшов висновку, що у спірному випадку мораторій, введений у справі про банкрутство відповідно до абзацу 24 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство 17.05.2010), означав заборону боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов`язання, зокрема, виключав можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором.

13.6. З огляду на таке, місцевий суд відмовив заявнику у задоволенні його заяв на стадії ліквідаційної процедури про визнання зобов`язання по предмету спору припиненим на суму 1 050 000 грн. зустрічних вимог боржника до ініціюючого кредитора.

13.7. Судом також визнано необґрунтованими посилання заявника про припинення зобов`язання ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" перед ТОВ "Укравтозапчастина" на суму на суму 1 050 656, 25 грн. у зв`язку із застосуванням статті 605 ЦК України (прощення боргу). Місцевий суд звернув увагу, що наступні дії ініціюючого кредитора свідчать про існування боргу на час розгляду справи судом, визнання його ухвалою підготовчого судового засідання та відсутністю належних доказів укладення угоди про прощення боргу саме між боржником та ініціюючим кредитором.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

14. ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Львівські заводи Автомобілебудування" за вх. №930/19 від 03.04.2019 щодо визнання погашеними вимогами ініціюючого кредитора з урахуванням уточнень відповідно до заяви про визнання недійсним договору та визнання зобов`язання припиненим за вх. №1648/19 від 19.06.2019, у зазначеній частині прийняти нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити у повному обсязі.

15. Постановою Західного апеляційного господарського суду 24.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 залишено без змін.

15.1. Апеляційний суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 у справі №28/45 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Застосувавши положення статті 602 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону №784-XIV від 30.06.1999), суд також зазначив, що не допускається зарахування зустрічних вимог між одним окремим кредитором та боржником під час дії мораторію, тому посилання скаржника на те, що відбулось зарахування однорідних вимог між ТОВ "Укравтозапчастина" та ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у 2010 році є необґрунтованим, а копія заяви та протокол про залік взаємних вимог не можуть бути правовою підставою для заліку грошових вимог, оскільки Закон про банкрутство (у редакції на час порушення у справі про банкрутство) забороняв будь-які дії щодо індивідуального задоволення вимог кредиторів боржником на стадії розпорядження майном. Факт припинення провадження провадженні у справі про банкрутство ухвалою 15.09.2010, яка в подальшому була скасована в апеляційному порядку, апеляційний суд не прийняв до уваги, як обставину, що скасувала дію мораторію, введеного 17.05.2010, у час дії якого боржник намагався провести зарахування перед ініціюючим кредитором спірних грошових вимог на суму 1 050 656, 25 грн.

15.2. Апеляційний суд констатував, що з урахуванням визнання ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 у справі №5015/118/11 кредиторських вимог ТОВ "Укравтозапчастини" на суму 1 060 977, 25 грн. та їх включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач", а також подальших дій ініціюючого кредитора, який намагався відступити визнані у справі про банкрутство спірні вимоги ФОП Гаврилюку О.Р., існують підстави вважати борг наявним на даний час, оскільки з листів, направлених на адресу суду, ініціюючий кредитор повідомив, що зарахування зустрічних однорідних вимог фактично не відбулось та підтвердив існування заборгованості. Також, існування боргу підтверджується фактом укладення 29.12.2016 між ТОВ "Укравтозапчастина" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Гаврилюком О.Р. договору уступки права вимоги, предметом якого є кредиторська заборгованість ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" перед ТОВ "Укравтозапчастина" та оспорення цього правочину заявником.

15.3. Апеляційний суд встановив, що залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника на такий залік зустрічних однорідних вимог (том 51-а, а.с. 238).

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволені вимог про визнання погашеними вимог ініціюючого кредитора шляхом проведення заліку однорідних вимог та визнання зобов`язання припиненим слід відмовити.

16. Застосувавши положення статей 601, 602 ЦК України, статей 16, 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апеляційний суд дійшов висновку про залишення без змін ухвали місцевого суду від 18.09.2019 у частині, яка була предметом апеляційного перегляду.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування", позивача у справі)

17. Скаржник зазначив, що Закон прямо зобов`язує органи управління боржником вчиняти дії направлені на запобігання банкрутства, тому на етапі надання відзиву боржника на заяву про визнання банкрутом, вимога до ініціюючого кредитора провести залік зустрічних вимог, як спосіб припинення зобов`язань, не може вважатись порушенням мораторію рівно як і порушенням прав третіх осіб, оскільки на цьому етапі судом все ще не встановлено обґрунтованості поданої заяви, а тому залік зустрічних вимог (при їх наявності) є розумним, логічним та виправданим кроком не допустити банкрутство. Необхідно також прийняти до уваги, що сума чистих активів боржника (згідно матеріалів справи), у три рази перевищувала розмір усіх кредиторських вимог, включаючи зобов`язання майнового поручительства за третіх осіб, а отже, залік зустрічних однорідних грошових вимог між боржником та ініціюючим кредитором не міг порушувати права третіх осіб. Також, скаржник доводив, що відсутність у відповідача документів, що підтверджують проведення заліку зустрічних вимог, не є доказом того, що такий залік не відбувся та відповідач не був зобов`язаний вчинити такі дії. Скаржник зазначив, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог був проведений у строк, відведений місцевим судом на подання відзиву на заяву про банкрутство до 12.01.2011, та повинен був братись до уваги судом апеляційної інстанції.

Крім того, посилаючись на статтю 601 ЦК України, скаржник зазначив, що вчинення дій, спрямованих на залік зустрічних однорідних вимог, не підпадає під дію мораторію, введеного у справі про банкрутство, так як стосується правовідносин у сфері припинення зобов`язання між сторонами, а не виконання зобов`язання, щодо якого діє мораторій.

18. Скаржник звернув увагу, що ініціюючий кредитор уступив вимогу, визнану судом ухвалою від 20.06.2011 та внесену в реєстр у розмірі 1060 тис. грн., за ціною 10 000 гривень та не передав новому кредитору бланків векселів, що, на його думку, свідчить про залік зустрічних однорідних вимог, що відбувся, і розмір не погашених вимог зменшено до 190 тис. грн.; векселі, які повинні бути передані ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" за залік однорідних вимог, в ініціюючого кредитора відсутні. Судами неправильно застосовано положення статей 16, 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19. Скаржник заперечував, що існує непогашений борг у розмірі 1 060 977, 25 грн. та наполягав на тому, щоб провести фактичне зарахування заборгованості на суму 1 050 656, 25 грн. на стадії ліквідаційної процедури, аргументуючи, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 у справі №5011-72/8337-2012 йому було відмовлено у стягненні спірної суми з ініціюючого кредитора, з посиланням на встановлення обставин проведення фактичного зарахування спірних грошових вимог відповідно до заяви боржника у листі за вих. №29/1 від 15.06.2010 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 870 700, 68 грн., що підтверджено протоколом заліку взаємних вимог ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" та ТОВ "Укравтозапчастина" станом на 15.06.2010 та Актом взаємозвірки 15.06.2010, які наявні у матеріалах справи (том 17, а.с. 49-56, 65), оглядалися місцевим судом, однак місцевий суд не дав їм належної правової оцінки, як і рішенню суду 23.08.2012 у справі №5011-72/8337-2012 (116-120), що підтверджує порушення апеляційним судом правил подання та оцінки доказів відповідно до статей 74-79, 86 ГПК України.

20. Скаржник аргументував, що апеляційний суд недостовірно описав його клопотання про відкладення розгляду справи, яке полягало в необхідності надання можливості новопризначеному ліквідатору ознайомитися з матеріалами справи, які частково знаходились у місцевому, а частково в апеляційному судах, необхідності додаткового часу для дослідження правової позиції судів касаційної інстанції по предмету спірних вимог про припинення зобов`язання, не надав можливості присутнім у судовому засіданні представникам скаржника надати пояснення щодо судової практики касаційного суду та відмовився самостійно її дослідити для всебічного та об`єктивного дослідження обставин та винесення законного рішення.

21. Скаржник звернув увагу, що ініціюючий кредитор уступив вимогу, визнану судом ухвалою від 20.06.2011 та внесену до реєстру вимог кредиторів на суму 1060 тис. грн., за ціною 10 000 гривень, не передавши новому кредитору первісних документів - векселів згідно з якими виникло первісне зобов`язання, що підтверджує фактичну оцінку таких грошових вимог на суму 190 тис. грн, а решта заборгованості боржника ініціюючим кредитором фактично була прощена при відчуженні його третій особі, що підтверджує вихід ініціюючого кредитора за межі здійснення цивільних прав і має наслідком укладення такого договору з наміром завдати шкоди третій особі (боржнику), якому такої пропозиції щодо відступлення прав вимоги зроблено не було, незважаючи на наявність у боржника до кредитора прав вимоги боргу за зустрічним зобов`язанням. Такі дії ініціюючого кредитора порушують частину третю статті 13 ЦК України, однак суди не прийняли цього до уваги.

22. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.02.2019 у справі №904/9952/17, від 20.12.2018 у справі №904/60/18, від 04.12.2018 у справі №914/44/18, від 16.05.2017 у справі №914/2036/15, від 04.09.2019 у справі №906/1174/18, від 05.03.2020 у справі №910/7161/19, від 23.05.2018 у справі №910/9823/17, від 05.03.2020 у справі №910/9665/17, від 04.03.2020 у справі №910/2605/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

Доводи інших учасників справи

23. Відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" не надходило, незважаючи на відкладення розгляду справи з метою надання учасникам провадження додаткових можливостей подання відзиву. 07.07.2020 від ліквідатора Козія В.Ю. надійшло письмове пояснення, згідно з яким він погодився з правильністю висновків апеляційного суду про те, що у 2010 році спроба проведення зарахування зустрічних вимог між ініціюючим кредитором та боржником була незаконною, як така, що порушувала приписи законодавства про банкрутство щодо мораторію на задоволення вимог боржника з моменту порушення провадження у справі, а в ході ліквідаційної процедури боржника його ліквідатором не було дотримано процедури згідно частини восьмої статті 45 Закону про банкрутство, яка б дозволила ліквідатору прийняти рішення про таке зарахування, тому звернення до суду з такою вимогою є необґрунтованим, а рішення судів про відмову у задоволенні вимоги про зарахування - правильними.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

24. Цивільний кодекс України

Частина перша статті 601 - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Частина друга статті 601 - зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пункт 5 частини першої статті 602 - не допускається зарахування зустрічних вимог: в інших випадках , встановлених законом або договором

25. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VI на час порушення справи про банкрутство 17.05.2010 та визнання боржника банкрутом 15.07.2011

Абзац 24 частини першої статті 1 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Частина перша статті 11 - суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п`ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Частина четверта статті 12 - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія здійснює перегляд постанови та ухвали місцевого суду в межах предмета касаційного оскарження судових рішень в частині відмови у припиненні зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 050 656, 25 грн. та в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 17-22 описової частини цієї постанови.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів; мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

27. Як встановлено судами, провадження у справі про банкрутство боржника порушено 17.05.2010 із введенням щодо нього мораторію на задоволення вимог кредиторів, а ліквідаційна процедура введена постановою місцевого суду 15.07.2011. Отже, щодо боржника на стадії ліквідаційної процедури, в якій мало місце звернення про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог, слід було застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011. Зазначене підтверджується пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (розділ Х) Закону України №4212-VІ від 22.12.2011.

Відтак, усі посилання скаржника та судів на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, яка набрала чинності 19.01.2013, є некоректними (помилковими).

28. Системний аналіз положень абзацу 24 частини першої статті 1 та частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції на час порушення справи про банкрутство №5015/118/11 ухвалою місцевого суду 17.05.2010 дозволяє зробити висновок про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - це визначена спеціальним законом заборона щодо будь-якого задоволення вимог конкурсних кредиторів в індивідуальному порядку, це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Отже, припинення зобов`язання боржника шляхом проведення зустрічного зарахування його вимог також заборонено положеннями Закону про банкрутство про мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно з пунктом 5 частини першої статті 602 ЦК України.

29. Відтак, встановивши обставини вчинення боржником дій щодо повідомлення про проведення зустрічного зарахування грошових вимог (листа керівника боржника до ініціюючого кредитора 15.06.2010 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 870 700, 68 грн., складення протоколу заліку взаємних вимог ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" та ТОВ "Укравтозапчастина" станом на 15.06.2010 та Акта взаємозвірки 15.06.2010) у час дії щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідно до статей 1, 12 Закону про банкрутство, у редакції, яка застосовувалася до боржника на стадії розпорядження майном та у ліквідаційній процедурі, до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, суди дійшли в цілому правильних висновків про незаконність такого зарахування і припинення зобов`язання у процедурі розпорядження майном та недотримання передбаченої спеціальним Законом про банкрутство процедури можливого зарахування грошових вимог кредитора в рахунок дебіторської заборгованості такого кредитора на стадії ліквідаційної процедури.

30. Частиною шостою статті 12 Закону про банкрутство в редакції, яка застосовується до боржника, передбачено, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 30 Закону про банкрутство у редакції, чинній до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, яку слід було застосовувати до боржника у цій справі на стадії ліквідаційної процедури, уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

31. Системний аналіз зазначених положень Закону про банкрутство у редакції, яка мала застосовуватися до боржника до моменту набрання чинності 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, дозволяє зробити висновок про те, що ліквідатор за погодженням з комітетом кредиторів боржника міг обрати спосіб задоволення частини вимог ініціюючого кредитора шляхом проведення зустрічного зарахування таких вимог на вимоги боржника до кредитора, якщо б комітет кредиторів погодив йому проведення такого зарахування, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство.

32. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах справи відсутнє погодження комітету кредиторів боржника на проведення зарахування заборгованості ініціюючого кредитора перед боржником частково на його грошові вимоги, визнані у справі про банкрутство до боржника та включені до реєстру вимог кредиторів.

33. Незважаючи на неправильне застосування апеляційним судом частини восьмої статті 45 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013), апеляційний суд дійшов в цілому правильного висновку про недотримання боржником в особі його ліквідатора процедури можливого зарахування зустрічних вимог боржника до його конкурсних кредиторів за наявності погодження комітету кредиторів боржника на таке зарахування.

34. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини ненадання доказів прийняття рішення комітету кредиторів боржника про можливість зарахування грошових вимог до боржника на вимоги ініціюючого кредитора на суму 1 050 656, 25 грн., колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позовних вимог та припинення зобов`язання на таку суму внаслідок його зарахування, застосовуючи положення статей 1, 11, 12, 30 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013, яка застосовується до боржника на час розгляду справи в місцевому суді.

35. Відповідно до частини п`ятої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності з 21.10.2019 та застосовується до усіх поточних справ про банкрутство, за винятком тих, де боржники перебувають у процедурі санації, погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, проводиться за згодою кредитора (кредиторів) за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів.

36. Отже, якщо учасники справи про банкрутство (ліквідатор, конкурсні кредитори) вважатимуть правильним зменшити пасив боржника (загальну суму конкурсних вимог кредиторів) шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, вони не позбавлені можливості розглянути наявні вимоги боржника до інших осіб (зокрема, до його кредиторів) та вирішити на засіданні комітету кредиторів боржника про можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог до боржника. А у випадку необґрунтованої відмови комітету кредиторів у такому зарахуванні, спір про можливість зарахування, як майновий спір у справі про банкрутство, може бути вирішено судом у межах провадження у справі про банкрутство.

37. Доводи скаржника про неправильне застосування судами статті 601 ЦК України колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, з огляду на висновки касаційного суду згідно з пунктами 27-28 мотивувальної частини цієї постанови.

38. Доводи скаржника про неправильне застосування судами положень статей 16, 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду, однак застосувавши статті 1, 12, 30 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, яка застосовується до боржника, колегія суддів касаційного суду погоджується з тим, що у процедурі розпорядження майном з моменту введення мораторію існує спеціальна законодавча заборона щодо будь-яких способів задоволення боржником вимог конкурсних кредиторів, у тому числі й шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України.

39. Доводи скаржника про порушення ініціюючим кредитором частини третьої статті 13 ЦК України щодо його недобросовісних дій з відступлення прав вимоги ініціюючим кредитором учаснику провадження у справі про банкрутство Гаврилюку О.Р. , у той час як боржник також міг придбати ці майнові права з метою зменшення розміру грошових вимог кредиторів, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не вплинули негативно на правовідносини учасників провадження у справі про банкрутство, оскільки договір відступлення прав вимоги 29.12.2016, укладений між ТОВ "Укравтозапчастина" (ініціюючий кредитор) та ФОП Гаврилюком О.Р., визнаний недійсним ухвалою місцевого суду 18.09.2019, яка залишена без змін постановою апеляційного суду 24.02.2020. Він не був предметом касаційного оскарження у даному касаційному провадженні. Отже, ухвала місцевого суду 18.09.2019 у частині визнання недійсним договору 29.12.2016 є чинною. Грошові вимоги на суму 1 060 531 грн. у реєстрі вимог кредиторів обліковуються за ініціюючим кредитором.

40. Можливість проведення зарахування зустрічних грошових вимог боржника до вимог ініціюючого кредитора за наявності згоди комітету кредиторів боржника (або суду) не втрачена за Кодексом України з процедур банкрутства. А тому доводи скаржника про порушення статті 13 ЦК України внаслідок зловживання ініціюючим кредитором своїми правами не знайшли підтвердження в ході цього касаційного провадження, з огляду на визнання недійсним в судовому порядку договору відступлення прав вимоги 29.12.2016, а отже, визнання судами незаконних дій ініціюючого кредитора у зазначеній частині позовних вимог.

41. Доводи скаржника про неприйняття до уваги висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2019 у справі №904/9952/17, від 20.12.2018 у справі №904/60/18, від 04.12.2018 у справі №914/44/18, від 16.05.2017 у справі №914/2036/15, колегія суддів вважає необґрунтованими як такі, що не стосуються предмета спору у даному провадженні. Зазначена практика Верховного Суду пов`язана із застосуванням вексельного законодавства, яким було обґрунтоване рішення суду про стягнення заборгованості за векселями з боржника на користь ініціюючого кредитора. У даному спорі не переглядається законність прийняття такого рішення, як і не оспорюється розмір вимог ініціюючого кредитора за рішенням суду, яке було прийнято до уваги на підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора. Тому посилання на зазначену практику касаційного суду колегія суддів вважає нерелевантними щодо предмета спору.

42. Посилання скаржника на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові 11.09.2018 у справі №909/968/16, касаційного суду у справах №906/1174/18, №910/8670/15-г, №910/6659/17, №591/4552/17 також не обґрунтовує порушення судами норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення в частині припинення зустрічним зарахуванням зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються відмежування договору відступлення прав вимоги від договору факторингу, висновки колегій касаційного суду стосуються застосування законодавства про факторинг, а згідно з поданою касаційною скаргою скаржник не оспорює прийнятих судових рішень про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, як правочину укладеного з порушенням вимог цивільного законодавства. Тому посилання на практику касаційного суду у зазначених справах колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не стосуються предмета касаційного оскарження (відмови судів у припиненні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), а вихід за межі предмета касаційного оскарження в даному випадку матиме наслідком порушення вимог статті 300 ГПК України.

43. Доводи скаржника про неврахування преюдиційності обставин зарахування зустрічних вимог боржника до ініціюючого кредитора, про що прямо зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва 23.08.2012 у справі №5011-72/8337-2012 (порушення частини четвертої статті 75 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду вважає частково підтвердженими матеріалами справи.

Однак, встановлення таких обставин в іншій справі не виключає права та можливості суду у справі про банкрутство по-іншому оцінити обставини справи, яким була надана оцінка у позовному провадженні у справі №5011-72/8337-2012 як таким, що підтвердили факт зустрічного зарахування вимог боржника до вимог ТОВ "Укравтозапчастина". Згідно встановлених фактичних обставин у справі №5011-72/8337-2012 боржнику було відмовлено у стягненні 870 700, 68 грн. з ініціюючого кредитора, з посиланням на встановлення обставин проведення фактичного зарахування спірних грошових вимог відповідно до заяви боржника у листі за вих. №29/1 від 15.06.2010 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, що підтверджено протоколом заліку взаємних вимог ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" і ТОВ "Укравтозапчастина" станом на 15.06.2010 та Актом взаємозвірки 15.06.2010, які наявні у матеріалах справи. Як вбачається з рішення 23.08.2012 у справі №5011-72/8337-2012 (116-120), воно приймалося без урахування особливостей провадження у справі про банкрутство, тому оцінка обставин зарахування зустрічних вимог була здійснена без урахування законодавчої заборони щодо задоволення вимог окремого кредитора боржника поза межами процедури банкрутства (мораторію у справі про банкрутство). Тому висновки судів у даній справі, здійснені із врахуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає правильними, що не позбавляє боржника за погодженням з комітетом кредиторів на стадії ліквідаційної процедури прийняти рішення про проведення такого зарахування.

З огляду на таке, посилання скаржника на різну практику касаційного суду при застосуванні частини четвертої статті 75 ГПК України у постановах від 05.03.2020 у справі №910/7161/19, від 23.05.2018 у справі №910/9823/17, від 05.03.2020 у справі 910/9665/17, від 04.03.2020 у справі №910/2605/19, колегія суддів касаційного суду у цій справі вважає нерелевантними, оскільки вони не відповідають особливостям провадження у цій справі про банкрутство та не виключають правової можливості по-різному оцінити певні обставини різними судами.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав. Застосування закону, який не підлягав застосуванню або незастосування закону, який підлягав застосуванню, є порушенням норм матеріального права, яке може бути виправленим касаційним судом із зміною судового рішення (зміною його мотивувальної частини) (частини третя, четверта статті 311 ГПК України).

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини не погодження з комітетом кредиторів боржника можливості проведення на стадії ліквідаційної процедури зарахування зустрічних грошових вимог боржника в рахунок вимог ініціюючого кредитора до боржника, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю в цілому висновків судів про відмову у проведенні такого зарахування та припинення зобов`язання на суму 1 050 656, 25 грн. Помилкове застосування законодавства про банкрутство щодо редакції закону, який діяв щодо боржника, не потягнуло наслідків прийняття неправильних по суті судових рішень про відмову у задоволенні позову судами попередніх інстанцій.

В. Судові витрати

45. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2019 у справі №5015/118/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

С.В. Жуков