ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 5011-43/12756-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) - Харченко В.М.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Женева",

арбітражний керуючий (ліквідатор) Олефіренко Олександр Іванович - особисто,

ініціюючий кредитор - ОСОБА_2 ,

представник кредитора - Юрченко В.Я., адвокат (Договір про надання правової допомоги № 05-2019/3 від 20.05.2019, Ордер серія ЛВ № 106425 від 20.05.2019),

за участі:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Д» (представник не з`явився),

Акціонерного товариства закритого типу «Метра Сервіс» *представник не з`явився),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

арбітражного керуючого Олефіренко Олександра Івановича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019,

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Грека Б.М.

у справі за заявою

ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Женева»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012, за заявою ОСОБА_2 , порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Женева» (далі - ТОВ «Женева», боржник).

2. Ухвалою попереднього засідання місцевого суду від 15.01.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 1 924 998,76 грн.

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 ТОВ "Женева" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гороховського А.В.

4. Ухвалою місцевого господарського суду від 06.08.2015 достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ «Женева» Гороховського А.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Глеваського В.В.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016, достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ «Женева» арбітражного керуючого Глеваського В.В. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Олефіренка О.І.

6. 27.06.2018 представником єдиного учасника (власника майна) ТОВ «Женева» ОСОБА_3 подано суду клопотання про погашення заборгованості ТОВ «Женева», з якого вбачається фактичне погашення кредиторських вимог боржника.

7. 02.07.2018 до Господарського суду м. Києва від ліквідатора надійшов на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута станом на 02.07.2018.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. За наслідками розгляду звіту, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 5011-43/12756-2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, закрито провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство ТОВ "Женева" та відновлено підприємницьку діяльність боржника.

9. Приймаючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що власником майна та єдиним учасником боржника погашено заборгованість перед кредиторами.

10. Під час розгляду справи судом встановлено:

10.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у цій справі визнано кредиторами боржника: ОСОБА_4 на суму 1 593 176,00 грн. та ТОВ «Бета Семінал» на суму 331 822,76 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1 924 998,76 грн.

10.2. Після визнання боржника банкрутом ухвалою суду від 27.03.2014, визнано ПАТ «ПроКредитБанк» поточним кредитором боржника на суму 24 937,03 грн.

10.3. До закінчення ліквідаційної процедури, ОСОБА_3 , який є єдиним учасником (власником майна) боржника та володіє часткою, що дорівнює 100% статутного капіталу ТОВ «Женева», задоволено вимоги визнаних у справі кредиторів, внесених до реєстру, а саме:

- ОСОБА_2 , на підставі ст. 537 ЦК України, внесено кошти на депозитний рахунок нотаріуса відповідно до квитанції приватного нотаріуса №2 від 13.04.2018 та квитанції АТ «ОТП Банк» № 1241F1C1D від 13.04.2018 на суму 500,00 грн.; квитанції приватного нотаріуса № 4 від 11.05.2018 та квитанції АТ «ОТП Банк» № 017Т029Т14 від 11.05.2018 на суму 950 000,00 грн.; квитанції приватного нотаріуса № 5 від 27.06.2018 та квитанції АТ «РВСБанк» від 27.06.2018 на суму 642 676,00 грн.;

- ТОВ «Бета Семінал» відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 12.04.2018 про прийняття коштів у сумі 331 822,76 грн.;

-ПАТ «ПроКредитБанк» відповідно до квитанції АТ «Приватбанк» №0010089531351 на суму 24 937,03 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №5011-43/12756-2012 задоволено; ухвалу Господарського суду від 09.07.2018 скасовано; справу №5011-43/12756-2012 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд, в порушення вимог ст.ст. 202, 206 ГПК України та ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийняв ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі за відсутності ініціюючого кредитора, єдиного члена комітету кредиторів, не повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

13. Апеляційний суд встановив, що власник майна боржника не звертався до суду із відповідною заявою у порядку ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як і відсутні докази направлення вказаної заяви комітету кредиторів, і судом, в свою чергу, жодних ухвал про наміри власника майна задовольнити вимоги кредиторів не приймалось. Відтак, суд вказав на порушення порядку встановленого приписами ст.ст. 31, 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, арбітражний керуючий Олефіренко Олександр Іванович звернувся з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового рішення, з вимогою ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 у справі №5011-43/12756-2012 залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5011-43/12756-2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2019.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 5011-43/12756-2012 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Олефіренка О.І., датою проведення судового засідання визначено 21.05.2019.

17. 11.04.2019 до Верховного Суду від ТОВ «Бета Семінал» надійшов Відзив на касаційну скаргу, в якому кредитор повністю підтримав вимоги скаржника.

18. 24.04.2019 до Суду від ОСОБА_2 надійшов Відзив на касаційну скаргу арбітражного керуючого, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

19. Тієї ж дати до Суду надійшов Відзив ТОВ «Женева», в якому боржник повністю підтримав вимоги та доводи скаржника.

20. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5011-43/12756-2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019.

21. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 5011-43/12756-2012 у визначеному автоматизованою системою документообігу суду складі: (головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й.) прийнято до провадження. касаційну скаргу арбітражного керуючого Олефіренко Олександра Івановича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019.

22. 21.05.2019 від арбітражного керуючого Олефіренка О.І. надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Білоуса В.В.

23. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2019 з підстав необґрунтованості заявленого відводу провадження у справі № 5011-43/12756-2012 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Білоуса В.В. в порядку частини 3 статті 39 ГПК України.

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви арбітражного керуючого Олефіренка О.І. про відвід судді Білоуса В.В. у справі № 5011-43/12756-2012 було визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019.

25. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 у зв`язку з відсутністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Білоуса В.В., у задоволенні заяви арбітражного керуючого Олефіренка О.І. про відвід у справі № 5011-43/1276-2012 відмовлено.

26. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2019 провадження у справі № 5011-43/12756-2012 поновлено, датою проведення судового засідання визначено 09.07.2019.

27. У зв`язку з відпусткою суддів Білоуса В.В. та Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5011-43/12756-2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковського О.В., суддя - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019.

28. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019, у визначеному автоматизованою системою документообігу суду, складі суду, прийнято справу № 5011-43/12756-2012 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою арбітражного керуючого Олефіренка Олександра Івановича до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи у раніше призначену дату (09.07.2019).

29. Арбітражний керуючий Олефіренко О.І., в судовому засіданні касаційної інстанції повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 у справі № 5011-43/12756-2012 залишити без змін.

30. Представник ОСОБА_2 в засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив, з підстав наведених у Відзиві.

31. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (арбітражного керуючого Олефіренко О.І.)

32. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення апеляційним судом ст.263, п. в) ч. 3 ст. 282 ГПК України, ст.ст. 31, 39, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також вказує на помилкове застосування приписів ст. 36 Закону про банкрутство.

33. Скаржник доводить, що схвалення звіту ліквідатора не передбачено нормами Закону в процедурі ліквідації, що регулюється ст.ст. 39, 46 Закону про банкрутство. На переконання скаржника, неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.

34. Скаржник доводить, що ініціюючий кредитор та його представники навмисно затягують справу та відмовляються від отримання у нотаріуса сплачених (погашення кредиторських вимог) коштів.

35. Арбітражний керуючий , також, вказує на те, що суддя Остапенко О.М. мав взяти самовідвід, оскільки постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 5011-43/12756-2012, прийняту за участю судді Остапенка О.М., було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016.

Доводи кредитора ТОВ «Бета Семінал»

36. Кредитор у Відзиві на касаційну скаргу повністю підтримав доводи скаржника, просив ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 у справі №5011-43/12756-2012 залишити без змін.

Доводи ініціюючого кредитора ОСОБА_2

37. Кредитор доводить:

- ініціюючий кредитор не був повідомлений про призначене на 09.07.2018 судове засідання (в матеріалах справи відсутня ухвала від 02.07.2018 про відкладення розгляду справи на 09.07.2018) та про розгляд судом Звіту ліквідатора;

- учасник товариства (засновник) не звертався до суду з заявою у порядку ст. 31 Закону про банкрутство та судом не приймалося жодних ухвал про наміри власника майна задовольнити вимоги кредиторів;

- ОСОБА_2 жодних коштів не отримував, заборгованість була і залишається не погашеною.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

39. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Провадження у цій порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012.

Пунктом 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

ТОВ "Женева" визнано банкрутом та ліквідаційну процедуру відносно нього відкрито за постановою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013, отже провадження у цій справі здійснюється у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В даному випадку, судами надана оцінка дотримання порядку затвердження Звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з погашенням учасником (власником) боржника усіх вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі.

Статтею 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено право власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника виконати зобов`язання боржника шляхом одночасного задоволення усіх вимог конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або шляхом надання боржнику грошових коштів, достатніх для задоволення всіх вимог кредиторів у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону.

За приписами ч. 2 ст. 31 Закону про банкрутство, заяву про намір задовольнити вимоги кредиторів власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має надіслати керуючому санацією, комітету кредиторів та господарському суду, який розглядає справу про банкрутство. До зазначеної заяви мають бути додані докази, що підтверджують наявність у заявника коштів, достатніх для погашення всіх вимог конкурсних кредиторів. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговоренні умов плану санації, мирової угоди, а також звіту керуючого санацією. Заява про наміри підлягає розгляду господарським судом протягом чотирнадцяти робочих днів з дати її надходження з обов`язковим викликом у судове засідання керуючого санацією та членів комітету кредиторів. За результатами розгляду заяви про наміри господарський суд виносить ухвалу про задоволення заяви про наміри або ухвалу про відмову у задоволенні такої заяви. У разі задоволення судом заяви про наміри власник майна боржника повинен протягом одного місяця з дня винесення ухвали господарського суду провести розрахунки з усіма конкурсними кредиторами. Після закінчення виконання зобов`язань боржника власником майна боржника керуючий санацією протягом десяти днів зобов`язаний подати до господарського суду письмовий звіт. Затвердження звіту керуючого санацією проводиться господарським судом у порядку та на умовах, передбачених статтею 36 цього Закону.

Закріплене у наведених статтях право власника виконати зобов`язання боржника повністю узгоджується з спрямованістю Закону про банкрутство та принципом збереження господарюючого суб`єкта.

Поряд з цим, дотримання порядку передбаченого приписами ст.ст. 31, 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є обов`язковим.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі виконання зобов`язань боржника власником майна боржника, надання звіту ліквідатором відбувається у порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону. За результатами розгляду звіту ліквідатора господарський суд виносить ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство в разі задоволення всіх вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 46 Закону про банкрутство, встановлено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків). Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Якщо власник оплатить повністю весь борг за боржника, тоді закриття провадження у справі про банкрутство здійснюється шляхом затвердження Звіту ліквідатора. Такий Звіт, за приписами наведених норм, попередньо обговорюється комітетом кредиторів в порядку, передбаченому ст. 46 Закону про банкрутство. Після схвалення Звіту ліквідатора комітетом кредиторів такий акт передається на затвердження господарського суду.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недотримання власником боржника та ліквідатором у справі визначеного приписами ст.ст. 31, 39, 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку, а доводи арбітражного керуючого, в цій частині, зводяться до довільного тлумачення наведених норм права.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Закриття (припинення) провадження у справі, у розумінні приписів процесуального закону (ст. 231 ГПК України) - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави закриття провадження у справі про банкрутство визначені ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Передбачені Законом підстави припинення провадження у справі про банкрутство можуть бути поділені на дві групи. До першої з них належать ті, що зумовлені наявністю обставин, які перешкоджають подальшому провадженню у справі (пункти 1 - 3, 8 - 11 частини першої статті 83 Закону), а до другої - підстави, пов`язані із застосуванням до боржника процедур банкрутства (пункти 4 - 7 частини першої цієї ж статті).

Відповідно до ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом, є підставою для закриття провадження у справі.

У процесуальному сенсі, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури.

Отже, перелік підстав для закриття провадження у справі про банкрутство та їх процесуальне значення відповідно до ст. 83 Закону про банкрутство відрізняється від підстав закриття за ст. 231 ГПК України, не має ознак вичерпності та повинен, як сукупність процесуальних норм, застосовуватися переважно щодо загальних норм процесуального кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою місцевого господарського суду від 18.06.2018 призначено розгляд справи на 02.07.2018 та, зокрема, зобов`язано ліквідатора подати суду детальний звіт про хід ліквідаційної процедури.

27.06.2018 до суду першої інстанції від учасника ТОВ «Женева» ОСОБА_3 надійшло Клопотання про погашення заборгованості, з вимогою закрити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Женева».

02.07.2018 від ліквідатора банкрута надійшов на затвердження Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 02.07.2018.

Згідно протоколу від 02.07.2018 у призначене судове засідання ні ініціюючий кредитор, ні його повноважний представник не з`явились, розгляд справи відкладено на 09.07.2018.

Проте, всупереч приписів ст.ст. 202, 216 ГПК України, про час та дату судового засідання 09.07.2018 учасники справи, зокрема, ініціюючий кредитор (єдиний член Комітету кредиторів у справі) належним чином повідомлені не були: у матеріалах справи та у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала від 02.07.2018 про відкладення розгляду справи на 09.07.2018.

За приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України таке порушення як розгляд справи (питання) господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), є безумовною підставою скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали ( ст. 280 ГПК України).

У справах про банкрутство судові рішення приймаються у формі ухвал та постанов. Кожна з процедур банкрутства завершується прийняттям відповідного судового рішення в якому має бути надано оцінку та відображено всю повноту вчинених дій та процедур притаманних відповідній стадії банкрутства. Відтак, у разі скасування судового акту, який визначає або завершує певну процедуру банкрутства має наслідком повернення справи про банкрутство на попередню стадію провадження з якої починається новий розгляд справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів вважає доводи скаржника щодо обов`язковості прийняття апеляційним судом у разі скасування судового акту з підстав не належного повідомлення учасника судового процесу про час та дату судового засідання, нового рішення, - безпідставними, такими, що не ґрунтуються на приписах спеціального, в даному випадку, Закону, оскільки у справі про банкрутство, враховуючи специфіку та процедурність, розгляд питань по суті (з завершенням відповідної процедури) та прийняття відповідних рішень здійснює саме суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на таке. Як вбачається зі змісту ухвали місцевого господарського суду від 18.06.2018, на момент прийняття ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, не розглянутими залишились скарги на дії ліквідатора.

Розгляд скарг на дії ліквідатора має передувати розгляду та затвердження звіту ліквідатора, оскільки звіт та ліквідаційний баланс подаються на затвердження суду лише після виконання ліквідатором усіх дій та заходів, передбачених нормами Закону про банкрутство, та перевірки, у разі наявності скарг, судом правомірності дій ліквідатора в ході ліквідаційній процедури.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанова від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14.

Проте, ні оскаржувана ухвала, ні матеріали справи в цілому не містять процесуальних рішень прийнятих за результатами вказаних в ухвалі суду першої інстанції від 18.06.2018 скарг.

40. Щодо доводів касаційної скарги

40.1. Стосовно доводів скаржника про те, що ініціюючий кредитор та його представники навмисно затягують справу та відмовляються від отримання у нотаріуса сплачених (погашення кредиторських вимог) коштів, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі статтями 3, 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

Відповідно до статті 85 Закону України "Про нотаріат" нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

Тобто, названий Закон встановлює, що кошти з депозиту нотаріус видає на вимогу кредитора.

Пунктом 2.3 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що у разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту.

Серед можливих способів виконання грошового зобов`язання виокремлюється і внесення коштів у депозит нотаріальної контори. Зважаючи на те, що Закон про банкрутство чітко не визначає єдиного можливого способу виконання, кожен із зазначених може бути використаний: безготівковий - для розрахунків із юридичними особами, готівковий - для виплати заробітної плати; внесення коштів на депозит нотаріуса - у разі неможливості виконати грошове зобов`язання двома попередніми способами тощо.

Таке виконання зобов`язання, як внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, перед кредитором - задоволення вимог кредитора і справі про банкрутство. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 у справі № 916/2600/16.

40.2. Щодо доводів арбітражного керуючого про те, що суддя Остапенко О.М. мав взяти самовідвід, оскільки постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 5011-43/12756-2012, прийняту за участю судді Остапенка О.М., було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з п. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі у розгляді справи).

Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів.

Відвід судді від участі у розгляді апеляційної скарги на одне із судових рішень у справі про банкрутство, не може вважатися беззаперечною підставою для неучасті цього ж судді у розгляді апеляційної скарги на інші судові рішення у цій же справі про банкрутство. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 05.02.2019 у справі № 10/б-5022/1319/2011, від 04.09.2019 у справі № 924/159/14.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає означений довід безпідставним та необґрунтованим.

40.3. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі (п.п. 32-35 цієї Постанови), не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

41. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №5011-43/12756-2012 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

42. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги арбітражного керуючого Олефіренка О.І. та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Олефіренко Олександра Івановича

залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №5011-43/12756-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік