ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1456/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Сімчук І.А.

Відповідача : Дев?ятка О.Г.

Третьої особи: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022

(головуючий -Коротун О.М., судді Майданевич А.Г., Андрієнко В.В.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022

(суддя - Скиба Г.М.)

у справі №925/1456/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро"

про стягнення 1 360 641,48 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" (далі - ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік", відповідач) про стягнення 1 360 641,48 грн плати за простій та зберігання вагонів за договором про надання послуг №08990/ЦТЛ-2018 від 13.02.2018.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором про надання послуг щодо оплати за простій та зберігання вагонів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 320 039,72 грн боргу з оплати користування вагонами, 40 601,76 грн боргу зі збору за зберігання вагонів.

4. Судове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено суду належними і допустимими доказами вину відповідача у затримці вагонів на станції Козятин І, а нарахування позивачем відповідачу 1 320 039,72 грн оплати з користування вагонами та 40 601,76 грн збору за зберігання вагонів, відповідає фактичним обставинам щодо затримки вагонів на станції Козятин І, вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5 Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/4034/19, від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16, від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, щодо застосування судами при розгляді справи преюдиційних обставин, встановлених у іншій справі, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а також судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/3067/20, від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16, від 05.12.2019 у справі № 910/17085/17, щодо відповідності актів про простій вагонів вимогам законодавства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, та вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) та ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" (замовник) укладено договір про надання послуг №08990/ЦТЛ-2018 (далі - договір 1), за умовами якого: предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п.1.1).

9. Пунктом 1.2 договору 1 визначено, зокрема послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у додатку №1 до договору.

10. Згідно з п. 1.3 договору 1, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

11. Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів (п.3.1 договору 1)

12. Згідно з п. 8.2.1 договору 1 електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає: оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): замовлення на перевезення вантажів ГУ-12; накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні; накладна УМВС при перевезенні порожніх вагонів між Україною, російською федерацією та республікою білорусь; податкова накладна; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

13. У п.8.2.2 договору 1 передбачена можливість оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46; відомість плати за подання/забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами; накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92; відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к; пам`ятка про видачу/приймання контейнерів; повідомлення про прибуття вантажу; повідомлення про подавання вагонів; заява про переадресування вантажу; облікова картка; зведена відомість; договір про надання послуг і додатки до нього.

14. Додатки є невід`ємною частиною договору, вважаються підписаними сторонами в момент підписання договору та не потребують окремого підписання (п. 13.1 договору 1).

15. 30.11.2018 між ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (як власником під`їзної колії) та ПАТ "Українська залізниця", укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Козятин І Південно-Західної залізниці (далі - договір 2). Пунктами 1 та 2 договору сторони передбачили, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику колії, та примикає до колії №7 під`їзної колії в/ч НОМЕР_1 через стрілку №520 станції Козятин І Південно-Західної залізниці і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено напроти граничного стовпчика стрілочного переводу №520 та сигнальний знак "Межа під`їзної колії", що встановлений на відстані 249,0 м від стику рамної рейки стрілочного переводу №520. Розгорнута довжина під`їзної колії складає 249,00 метрів, із них на балансі власника колії - 197,60 погонних метрів, на балансі Козятинської дистанції колії - 51,40 погонних метрів. Договір від 30.11.2018 про подачу та забирання вагонів при станції Козятин І відповідно до його п.20 укладено терміном на 5 років з 02.12.2018 до 02.12.2023 включно.

16. 26.12.2019 відповідачем подано начальнику станції Козятин І погоджену з третьою особою - ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" заявку (угоду) на подачу вагонів, які будуть надходити у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 на адресу відповідача для навантаження вантажу, на під`їзну колію ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро".

17. У період з 28.12.2019 до 06.05.2020 на станцію Козятин I на адресу відповідача та за його замовленням прибув в порожньому стані (після вивантаження зернових вантажів) 41 вагон, що належать білоруській залізниці і знаходилися в оренді ГП "БТЛЦ". Вказані обставини підтверджуються відповідними накладними.

18. Вищезазначені вагони відповідачем до 25.06.2020 не використовувались (не завантажувались), ним не видавались розпорядження про навантаження (інше використання) вагонів третіми особами, на під`їзні колії ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (третьої особи), з оформленням пам`яток про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, позивачем не подавались.

19. Затримка на станції призначення Козятин І Південно-Західної залізниці (м.Козятин) 41 вагону, що надійшли на адресу вантажоотримувача ТОВ "Транспортно-експедиційної компанії "Атлантік" була спричинена допущеними останнім порушеннями термінів виконання операцій.

20. Факт затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта позивачем зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 про віднесення відповідальності на вантажовласника ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік", від 29.12.2019 №3997, від 30.12.2019 №4020, від 03.01.2020 №40, від 04.01.2020 №54, від 05.01.2020 №61, від 07.01.2020 №91, від 07.01.2020 №85, від 09.01.2020 №117, від 19.01.2020 №327, від 05.02.2020 №641, від 11.02.2020 №800, від 26.02.2020 №113.

21. ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" у листі від 12.03.2020, адресованому начальнику станції Козятин І Буравському М.Л., гарантувало оплату усіх додаткових зборів по станції Козятин І за вагони, які перебувають на станції.

22. Власником вищезазначених вагонів є РТЕУП "Белінтертранс" і останнім на адресу начальника станції Козятин І направлено лист від 26.03.2020 №06-09-04-11/307 з відомостями про закінчення строку дії договору транспортного експедирування від 05.03.2019 №Т24, укладеного між ним як експедитором, та ТОВ "ТЕК "Атлантік" як клієнтом (відповідач), та проханням не перешкоджати поверненню вагонів, які є власністю ДО "білоруська залізна дорога" та перебувають в оренді РТЕУП "Белінтертранс" і перебувають на станції Козятин І. Аналогічна інформація міститься в листах від 27.03.2020 №60-09-04-11/933, від 14.04.2020 №15-09-19/4267, від 23.04.2020 №60-09-04-11/1252, а також претензії від 10.06.2020, з проханням сприяти вирішенню питання про повернення вагонів, що знаходяться на станції Козятин І.

23. 25.06.2020 зі станції Козятин І спірні вагони відправлено до станції Словечно білоруської залізниці (БЧ) згідно з вантажними накладними. В той же день позивачем складено - акти загальної форми ГУ-23 про покладення відповідальності на вантажовласника ТОВ "ТЕК "Атлантік" : від 25.06.2020 №3124, №3125, №3126, №3129, в яких вказано про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, відсутність заявки про місце навантаження, час початку затримки вагонів: 12.03.2020 - 05:15, час закінчення затримки вагонів - 25.06.2020 - 17:00.

24. Позивачем з огляду на встановлення фактів затримки вагонів, а також на підставі актів загальної форми ГУ-23, складено, акти щодо плати користування вагонами форми ГУ-46 №24060001, №24060002, №26060001.

25. Позивач вказує, що при розрахунках збору за користування вагонами був застосований коригуючий коефіцієнт 3,023, згідно з наказом Мінінфраструктури України від 22.03.2019 №205, з урахуванням ПДВ (20%) сума заборгованості відповідача перед залізницею за надані послуги становить 1 320 039,72 грн.

26. 09.07.2020 позивачем відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів складено накопичувальну картку форми ФДУ-92 вантажовласника ТОВ "ТЕК "Атлантік" №09070913, до якої включено усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи.

27. Позивач вказує на здійснення відповідачем у травні 2020 року часткового погашення боргу за користування вагонами у сумі 164 910,12 грн, та зберігання вагонів - у сумі 85,56 грн, отже, з урахуванням оплати, заборгованість відповідача з плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів за період з 28.12.2019 до 06.05.2020 склала 2 397 868,20 грн і 34 459,86 грн, які позивачем було пред`явлено до стягнення з відповідача, у зв`язку з відсутністю коштів на його особовому рахунку.

28. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.02.2021 у справі №925/852/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 397 868,20 грн боргу із плати за користування вагонами, 34 459,86 грн боргу зі збору за зберігання вагонів, за період з 28.12.2019 по 06.05.2020.

29. У даній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 360 641,48 грн плати за простій та зберігання вагонів за період з 07.05.2020 до 25.06.2020, згідно з умовами договору про надання послуг.

Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та поясненнях до неї, та доводи заперечень викладені у відзиві на касаційну скаргу Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

33. Ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

34. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

35. Згідно з ч. 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

36. Судами встановлено, що між сторонами укладено, договір про надання послуг, предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

37. Згідно з п. 1.3 договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

38. Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

39. Так, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

40. Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

41. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, п. 2 Статуту, визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

42. П. 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

43. Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

44. Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

45. Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

46. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, п. 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

47. Судами встановлено, що 26.12.2019 відповідачем подано начальнику станції Козятин І погоджену з третьою особою - ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" заявку (угоду) на подачу вагонів, які будуть надходити у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 на адресу відповідача для навантаження вантажу, на під`їзну колію ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро". У період з 28.12.2019 до 06.05.2020 на станцію Козятин I на адресу відповідача та за його замовленням прибув в порожньому стані (після вивантаження зернових вантажів) 41 вагон, що належать білоруській залізниці і знаходилися в оренді ГП "БТЛЦ". Вказані обставини підтверджуються відповідними накладними.

48. Вищезазначені вагони відповідачем до 25.06.2020 не використовувались (не завантажувались), ним не видавались розпорядження про навантаження (інше використання) вагонів третіми особами, пам`ятки про подання/забирання вагонів форми ГУ-45 на під`їзні колії ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (третьої особи) оформленні позивачем не подавались.

49. Отже суди, з урахуванням положень ст.ст. 73 74 76 86 Господарського процесуального кодексу України та вищезазначених положень законодавства, що регулює правовідносини залізничних перевезень встановили, що затримка на станції призначення Козятин І Південно-Західної залізниці (м.Козятин) 41 вагону, що надійшли на адресу вантажоотримувача ТОВ "Транспортно-експедиційної компанії "Атлантік" була спричинена допущеними останнім порушеннями термінів виконання операцій, факт затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта позивачем зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 про покладення відповідальності на вантажовласника. Зважаючи на встановлене, суди вказали, що нараховані позивачем відповідачу плата за користування вагонами та плата за зберігання вагонів є обґрунтованими, відповідають умовам укладеного сторонами договору та вимогам законодавства.

50. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/4034/19, від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16, від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, щодо застосування судами при розгляді справи преюдиційних обставин, встановлених у іншій справі, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а також судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/3067/20, від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16, від 05.12.2019 у справі № 910/17085/17, щодо відповідності актів про простій вагонів вимогам законодавства.

51. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

52. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи ( постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (п. 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (п. 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (п. 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (п. 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (п. 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (п. 22) і №522/2110/15-ц (п. 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (п. 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

54. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

55. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, саме положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/4034/19, від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16, від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19.

56. У вищезазначених справах, Верховним Судом вказано, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Верховний Суд зазначає, що преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

57. Так, згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

58. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

59. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

60. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

61. Із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди правильно застосували положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи необхідних для вирішення спору у справі. Так, судами оцінено наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та з урахуванням фактів встановлених у справі № 925/852/20, в якій розглядався спір між тими ж сторонами, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що хоча судові рішення у справі не містять посилання на правові висновки, викладені Верховним Судом у вищезазначених постановах, але оскаржувані судові рішення прийнято у відповідності до таких висновків, з правильним застосуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

62. З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.

63. Крім того у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/3067/20, від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16, від 05.12.2019 у справі № 910/17085/17, щодо необхідності встановлення відповідності актів про простій вагонів вимогам законодавства.

64. Так, у справі № 910/3067/20 товариство звернулось до залізниці про зобов`язання внесення зміни до особового рахунку товариства шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у відповідному розмірі. Позов задоволено зважаючи на те, що судами встановлено неправомірність списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у відповідному розмірі, враховуючи подані сторонами докази.

65. У справі 904/5743/16 з позовом звернулась залізниця до товариства про стягнення збору за зберігання вантажу. Верховний Суд залишив в силі рішення суду першої інстанції про стягнення збору за зберігання вантажу, при цьому судове рішення про задоволення позову у справі прийнято зважаючи на подані сторонами докази та встановлені судом обставин, які свідчили про наявність підстав для стягнення такого збору.

66. Щодо справи № 910/17085/17 у цій справі товариство звернулось до залізниці про стягнення плати за зберігання вантажу, яку списано залізницею з рахунку товариства. Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі залишив в силі постанову апеляційного суду, якою позов задоволено. Приймаючи рішення про задоволення позову апеляційний суд вказував на те, що залізницею не доведено факту настання затримки вагонів на станції з вини вантажовласника.

67. У справі, що зараз розглядається касаційним судом, судами встановлено, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

68. При цьому, судами обґрунтовано відхилено усне клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Так, відповідач посилався на те, що у нього виникли сумнівів щодо підпису директора відповідача на документах поданих залізницею. Судами встановлено, що письмового клопотання чи відповідної заява до суду відповідачем не подано, як і не подано зразків підписів директора відповідача на оригіналах документів та відповідних оригіналів документів.

69. Водночас, судами встановлено, що відповідачем належними доказами не було спростовано фактів щодо наявності підстав для покладення на відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

70. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

71. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

72. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

73. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд з огляду на положення частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

74. При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

75. Таким чином, проаналізувавши судові рішення у справах постановах у справі № 910/3067/20, № 904/5743/16, № 910/17085/17, касаційний суд вважає, що неврахування судами правових висновків у цих справах не може бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки ці справи не є подібними до справи, що зараз розглядається Верховним Судом, зважаючи на змістовний критерій подібності правовідносин.

76. Водночас, проаналізувавши доводи касаційної скарги та пояснень до неї, касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі та поясненнях доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

77. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено ст.ст. 73-80 86 300 Господарського процесуального кодексу України.

78. При цьому, касаційним судом враховується, що відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

79. В даному випадку, скаржником судові рішення у справі оскаржуються лише з підстав передбачених положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, при цьому з підстав визначених п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України судові рішення у справі скаржником не оскаржуються.

80. Тоді як Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

81. Оскільки саме скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

82. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

84. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

85. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі №925/1456/20, слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

86. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі №925/1456/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді І.М. Бенедисюк

Т.М. Малашенкова