ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14130/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кролевець О.А.,Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя -Шкурдова Л.М.)

від 26.02.2019,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дідиченко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

від 22.04.2019,

за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», 2) Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України», 3) Фонд державного майна України,

про звернення стягнення на цінні папери,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ЕСУ», в якій просив згідно з договором застави № 18315Z1 від 15.09.2015, укладеним між позивачем, відповідачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», звернути стягнення на цінні папери - акції прості іменні ПАТ «Укртелеком» в кількості 17 376 189 488 штук, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 грн, форма існування цінних паперів - бездокументарна, код ISIN цінних паперів UA4000137244, що становить 92,7906% статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», які належать на праві власності ТОВ «ЕСУ», визначивши спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена судовим експертом в результаті проведення судової експертизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 та постановою Верховного Суду від 31.10.2018, у задоволенні позову відмовлено.

У серпні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17 за нововиявленими обставинами.

Вказана заява обґрунтована тим, що підставою для ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17 було рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/7708/17 (набрало законної сили 12.12.2017), яким позов ФДМ України до ТОВ «ЕСУ», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено та розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за конкурсом № КПП-582 від 11.03.2011 у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791 % статутного капіталу товариства, укладеного між ФДМ України і ТОВ «ЕСУ». Приймаючи 02.03.2018 рішення у справі № 910/14130/17, господарський суд, керуючись п. 5.3 договору застави (яким встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку контракту, цінні папери підлягають поверненню у державну власність за рішенням суду, в цьому випадку звернення стягнення на цінні папери за цим договором заставодержателями здійснене бути не може), відмовив ПАТ «Державний ощадний банк України» в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на 17 376 189 488 штук цінних паперів (акцій), що становить 92, 7906 % статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», які належать на праві власності ТОВ «ЕСУ» в рахунок погашення простроченої заборгованості ПАТ «Укртелеком» перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором купівлі-продажу. Однак, постановою Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 910/7708/17 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На думку ПАТ «Державний ощадний банк України», скасування судом касаційної інстанції вказаних судових рішень у справі № 910/7708/17 і є нововиявленою обставиною в силу п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України, яка була встановлена 03.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019, у задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17 відмовлено.

08.05.2019 ПАТ «Державний ощадний банк України» подало касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019, в якій просить судові рішення скасувати. Прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17 за нововиявленими обставинами задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 скасувати, а позов ПАТ «Державний ощадний банк України» у цій справі задовольнити.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/14130/17 зазначає те, що судами неправильно застосовано ст. 320 ГПК України, наказ Фонду державного майна України № 1327 від 18.10.2018 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації». Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не надана належна оцінка доказам, на яких ґрунтувалися доводи ПAT «Державний ощадний банк України». Стверджує, що після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 законної сили (тобто з 26.02.2019), яким відмовлено в розірванні контракту та встановлено факт належного виконання умов цього контракту в повному обсязі, нівелюються положення п. п. 2.1, 5.1 договору застави (за наявності оскаржуваного рішення). Вважає, що рішення органу приватизації про зняття контракту з контролю - це лише технічна складова процедури зняття контракту з контролю, яке на момент винесення оскаржуваної ухвали фізично не могло бути прийняте. Зазначає про те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2018 у справі № 826/6068/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, задоволено позовні вимоги ТОВ «ЕСУ» до ФДМ України про визнання протиправним та скасування рішення ФДМ України, викладеного у протоколі від 22.03.2017 про залишення без змін висновків акту від 17.02.2017 поточної перевірки виконання умов контракту. Посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/7708/17 і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 826/6068/17 підтверджується те, що контракт не перебуває під контролем ФДМ України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ЕСУ» зазначає про те, що подана ПAT «Державний ощадний банк України» заява мотивована єдиним аргументом - скасуванням 03.07.2018 Верховним Судом рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/7708/17. Інших підстав чи аргументів для перегляду оскаржуваного рішення заява не містить. На думку ТОВ «ЕСУ», скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/7708/17 не є істотною обставиною для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що і було підтверджено судами попередніх інстанцій у цій справі. Вказує на те, що пакет акцій ПАТ «Укртелеком» продовжує перебувати під контролем ФДМ України і на нього не може бути звернено стягнення без погодження ФДМ України. Щодо доводів касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог наказу ФДМ України № 1327 від 18.10.2018 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації», то ТОВ «ЕСУ» зазначив, що вказаний наказ набрав чинності 21.12.2018, а оскаржуване рішення було винесено судом 02.03.2018, тобто майже за 9 місяців до набрання чинності вказаним Порядком. Зазначає про те, що рішення судів у адміністративній справі № 826/6068/17 не мають ніякого відношення до обставин цієї справи та до аргументів, якими позивач обґрунтовує свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Стверджує, що доводи позивача ґрунтуються на переоцінці доказів, містять посилання на нові обставини, що не були предметом розгляду і дослідження у цій справі. Вважає, що господарський суд відповідно до ГПК України не наділений повноваженнями в процесі розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами здійснювати повторно розгляд справи по суті з урахуванням законодавства, чинного на день такого перегляду. Посилається на постанову Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 916/2719/16. Вважає, що оскаржувані акти прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити їх без змін.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2019 у зв`язку із перебуванням судді Кондратової І.Д. у відпустці для розгляду цієї справи було сформовано склад колегії суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши судові рішення, на які посилається позивач як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Оскаржувані ухвала і постанова є судовими рішеннями, ухваленими за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, та, відповідно до вимог ГПК України, можуть бути переглянуті на загальних підставах у суді касаційної інстанції (що не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 760/20599/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.2.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11).

При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п.п. 42-44 рішення суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення суду у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, позивачу було відмовлено в задоволенні позову у цій справі з огляду на таке. Відповідно до п. 5.1 договору застави, ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» позивач має право звернути стягнення на предмет застави лише за погодженням із ФДМ України (у період дії зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта приватизації (контрактом), однак позивачем не було надано доказів на підтвердження отримання такого погодження ФДМ України. Також, звернення стягнення на цінні папери за договором застави заставодержателями не могло бути здійснене внаслідок розірвання в судовому порядку контракту через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за ним (у зв`язку з чим предмет застави підлягав поверненню у державну власність згідно з п. 5.3 договору застави, розділу VI Порядку № 606 від 03.05.2012).

Підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у цій справі за нововиявленими обставинами та звернення стягнення на цінні папери, ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначає те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/7708/17, яким, зокрема, було розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком» за конкурсом № КПП-582 від 11.03.2011 у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791 % статутного капіталу товариства, укладеного між ФДМ України і ТОВ «ЕСУ». За результатами нового розгляду справи судом першої інстанції було прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги про розірвання вказаного контракту відмовлено.

Як правильно зазначено судами, скасування судових рішень у справі № 910/7708/17 не може бути підставою для скасування рішення Господарського суду від 02.03.2018 у справі № 910/14130/17 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, які встановлюються судом у справі № 910/7708/17, не впливають на загальну правову оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Факт розірвання контракту за рішенням суду був лише однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» у цій справі.

Іншою ж підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі є відсутність передбаченого умовами договору застави та вимогами законодавства обов`язкового попереднього погодження ФДМ України звернення стягнення на предмет застави - акції ВАТ «Укртелеком», які були обтяжені приватизаційними зобов`язаннями.

Отже, судами було правильно встановлено, що наведені заявником обставини щодо розірвання в судовому порядку контракту, не спростовують встановлені судом обставини щодо відсутності попереднього погодження з органом приватизації, тобто з ФДМ України, звернення стягнення на предмет застави. Відсутність такого погодження ФДМ України була самостійною підставою для відмови в позові.

З урахуванням вказаного, на підставі ст. 320 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/7708/17, в межах якої встановлювалась чинність контракту, не є достатньою підставою для перегляду за нововиявленими обставинами і скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у цій справі № 910/14130/17.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано ст. 320 ГПК України, наказ Фонду державного майна України № 1327 від 18.10.2018 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації», то необхідно зазначити, що судами були прийняті рішення при дотриманні норм процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода ПАТ «Державний ощадний банк України» з рішеннями господарських судів не є доказом неправильного застосування судами вказаних позивачем норм права.

Також ПАТ «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не довів того, що господарськими судами було неправильно застосовано наказ Фонду державного майна України № 1327 від 18.10.2018 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації» при розгляді цієї справи.

Натомість, судом апеляційної інстанції було правильно зазначено про те, що наказ Фонду Державного майна України № 1327 від 18.10.2018 набрав чинності 21.12.2018, тоді як рішення суду першої інстанції, яке переглядається за нововиявленими обставинами, прийнято 02.03.2018. Тобто, на момент прийняття оскаржуваного рішення такого нормативного акту як Порядок здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації не існувало, а тому не могло враховуватись судом при винесенні рішення.

Відповідно до норм ГПК України господарський суд не наділений повноваженнями в процесі розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами здійснювати повторно розгляд справи по суті з урахуванням законодавства чи актів ФДМ України, чинного на день такого перегляду.

Щодо посилань позивача в касаційній скарзі на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2018 у справі № 826/6068/17, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, за позовом ТОВ «ЕСУ» до ФДМ України про визнання протиправним та скасування рішення ФДМ України, то судом апеляційної інстанції було зазначено, що при зверненні із вказаною заявою, єдиною підставою для перегляду оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначав лише скасування Верховним Судом рішень у справі № 910/7708/17 та не посилався на рішення судів у справі № 826/6068/17. Крім того, на момент касаційного перегляду оскаржуваних позивачем судових актів, ці судові рішення оскаржені до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції не надана належна оцінка доказам, на яких ґрунтувалися доводи ПAT «Державний ощадний банк України», то вони є безпідставними з огляду на таке.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Господарськими судами при прийнятті рішень було дотримано вказаних принципів, надана належна оцінка всім аргументам і доводам сторін та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відхилення того чи іншого аргументу позивача з обґрунтованих причин, наведених судом у постанові, не свідчить про їх неврахування чи надання цим аргументам неналежної оцінки судом.

Інші доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена господарськими судами.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглядаючи відповідно до вимог ст. 300 ГПК України судові акти в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових актів немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 320, 321, 325 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року у справі за № 910/14130/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кролевець

І. Ткач