ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1843/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Попков Д.О., Чернота Л.Ф., Зубченко І.В. від 07.02.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області суддя: Проскуряков К.В. від 24.11.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" про стягнення 214 107 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" (далі - ТОВ "Енергоресурс") про стягнення 214 107 грн, з яких 114 057 грн - пеня (за період із 31.08.2016 по 26.10.2016) та 100 050 грн - штраф (15 % від вартості робіт, не виконаних у встановлений договором строк).

1.2. Позовні вимоги мотивовано посиланнями на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором на капітальний ремонт від 15.08.2014 № 2014/д/ТО/1427 в частині виконаних ним підрядних робіт у встановлений договором строк.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 15.08.2014 між ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та ТОВ "Енергоресурс" (підрядник) було укладено договір № 2014/д/ТО/1427 на капітальний ремонт (далі - договір), за умовами якого (у редакції додаткової угоди від 23.07.2016 № 3) підрядник зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523, інв. № 5003617, у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості; провести повний технічний огляд та видати експертно-технічний висновок про продовження строку експлуатації на 3 роки із подальшим (після спливу 3 років) відшкодуванням підрядником вартості робіт, проведених замовником, із повного технічного огляду з ціллю продовження строку його експлуатації на наступні 3 роки, а замовник - передати підрядникові для ремонту зазначену автомотрису АДМ, прийняти та оплатити виконані роботи на визначених договором умовах.

2.2. Вартість робіт із ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523 з нових матеріалів та запасних частин підрядника становить 555 833,33 грн, крім того ПДВ - 111 166,67 грн, що разом становить 667 000 грн (пункт 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.03.2016 № 1).

2.3. У пункті 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.07.2016 № 2) сторонами було встановлено строк виконання робіт з ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523, до 30.08.2016.

2.4. Здача-приймання робіт проводиться на території підрядника із проведенням статистичних та динамічних випробувань у присутності представників замовника та підрядника. При підписанні акта виконаних робіт підрядник передає замовнику належним чином оформлені документи експертно-технічного центру на продовження строку експлуатації автомотриси АДМ, зав. № 523 (пункт 5.5 договору в редакції додаткової угоди від 23.03.2016 № 1).

2.5. За змістом пункту 9.2 договору у випадку порушення строків виконання робіт із ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523, відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 цього договору, в тому числі строків виконання гарантійного ремонту, підрядник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за договором за кожний день прострочення. Додатково у разі порушення строків проведення ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523, відповідно до пункту 4.1 цього договору підрядник зобов'язується сплатити замовнику штраф у розмірі 15 % від вартості не виконаних у строк робіт. Сплата штрафних санкцій здійснюється протягом п'яти робочих днів із дати виставлення рахунка.

2.6. Судами встановлено, що на виконання умов договору сторонами було підписано акти виконаних робіт: від 26.05.2015 № 1 на суму 138 600 грн; від 27.07.2016 № 2 на суму 61 500 грн; від 19.08.2016 № 3 на суму 400 200 грн та від 27.10.2016 № 4 на суму 66 700 грн, що разом становить 667 000 грн.

2.7. Ремонтні роботи виконано відповідачем із простроченням встановленого договором строку на 57 календарних днів.

2.8. 02.06.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 31.05.2017 №52-16/18 та направив рахунок від 17.05.2017 № ЮГ000004221 про сплату штрафних санкцій у сумі 214 107 грн за несвоєчасне виконання передбачених договором робіт протягом 7 календарних днів із дати отримання вимоги, яку було залишено відповідачем без задоволення.

2.9. 11.10.2017 ТОВ "Енергоресурс" звернулося до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені із 31.08.2016.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Енергоресурс" на користь ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 100 050 грн пені за період із 07.09.2016 по 26.10.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем строків проведення ремонту, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити пеню.

При цьому застосувавши строк позовної давності до вимог про стягнення пені, суд першої інстанції відмовив у її стягненні за період із 31.08.2016 по 06.09.2016.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 100 050 грн, місцевий господарський суд виходив із неможливості застосування одразу двох видів цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

3.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100 050 грн штрафу та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову обґрунтовано тим, що чинне законодавство не містить заборони щодо можливості самостійного визначення суб'єктами господарювання видів забезпечення виконання своїх зобов'язань і одночасного стягнення пені та штрафу за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Енергоресурс" посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 2 статті 213 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 256, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, що початок перебігу строку позовної давності для звернення із даним позовом розпочався із 31.08.2017 та сплив 01.09.2017, тоді як позивач звернувся до суду лише 07.09.2017, тобто із пропуском строку позовної давності для задоволення своїх вимог. При цьому скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо можливості стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення.

У касаційній скарзі ТОВ "Енергоресурс" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" наголошує, що можливість одночасного стягнення штрафу та пені за порушення одного зобов'язання узгоджується із судовою практикою, наведеною, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 915/693/16.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. У відповідності до вимог статей 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

6.4. Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 ЦК України.

6.6. Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

6.7. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

6.8. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

6.9. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

6.10. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

6.11. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

6.12. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано вищенаведені норми матеріального права та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені за період із 07.09.2016 по 26.10.2016 в сумі 100 050 грн та відмовлено у задоволенні її стягнення за період із 31.08.2016 по 06.09.2016, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цими вимогами.

6.13. Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

6.14. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

6.15. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.16. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

6.17. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

6.18. За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 100 050 грн штрафу за порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив із правової природи неустойки та дійшов обґрунтованих висновків про те, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення одного зобов'язання не суперечить положенням статті 61 Конституції України, розміщеній у розділі 2 "Права, свободи та обов'язки людини та громадянина".

6.19. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, відхиляються колегією суддів, оскільки предметом спору у зазначеній справі було стягнення коштів за кредитним договором із фізичної особи, тому правовідносини у цій справі з даною справою не є подібними.

6.20. Доводи касаційної скарги ТОВ "Енергоресурс" про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом спростовуються приписами частини 6 статті 232 ГК України, якою врегульовано порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, та пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, яким встановлено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення неустойки.

6.21. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.3. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

7.4. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувану постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 908/1843/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір