ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 914/2907/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Біорена",

представник позивача - Кіт М.С., адвокат (довіреність від 16.09.2018 № 157, свідоцтво від 26.10.2018 № 001199),

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА",

представник відповідача - Акусова О .М., адвокат (договір від 15.01.2018 б/н, ордер від 15.01.2018 № 013901, свідоцтво від 21.04.2017 № 000110),

третя особа - публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 (головуючий Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В. і Кравчук Г.А.)

у справі № 914/2907/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біорена" (далі - Товариство)

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - Компанія),

третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - Банк),

про стягнення 1 309 891,68 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Компанії в особі Самбірського відділення Компанії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Банку, про стягнення страхового відшкодування у сумі 993 337,92 грн., пені - 238 401,10 грн., 3% річних - 19 594,61 грн., інфляційних втрат - 58 558,05 грн., разом 1 309 891,68 грн. за договором добровільного страхування на транспорті від 23.03.2015 № 014040/4017/0000005 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Компанія на порушення вимог статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 354 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 9, 20 Закону України "Про страхування", а також укладеного Товариством та Компанією Договору відмовила у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку - пожежі, що сталася 17.08.2015 на застрахованому за вказаним договором об`єкті (сільськогосподарській техніці) та згідно із статтями 549, 625 ЦК України має сплатити Товариству суму інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.11.2016 передано позовну заяву за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2016 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- Товариством не доведено наявності страхового випадку;

- у матеріалах справи відсутні докази понесення Товариством матеріальних збитків, що підтверджується висновком експерта від 10.04.2018 № 2/1е,9/1 та висновком спеціаліста від 29.10.2015 № 7;

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Компанії на корить Товариства 993 337,92 грн. страхового відшкодування, 238 401,10 грн. пені, 19 594,61 грн. 3% річних, 58 558,05 грн. інфляційних втрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- Товариством доведено належними та допустимими доказами, що подія (пожежа) є страховим випадком та, відповідно, Компанія повинна була виплатити Товариству страхове відшкодування;

- розрахунок штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3 % річних) за період з 24.11.2015 по 20.07.2016 є арифметично правильним та обґрунтованим;

- дослідження факту перегрівання ділянок електромереж, які були з`єднанні методом скрутки, у даній справі та за результатами такого дослідження - подальшого складення і підписання висновку № 2/Іе,9/1 було доручено двом експертам, які відповідно до своєї кваліфікації не мають правових підстав для надання висновку щодо встановлення причин пожежі внаслідок перегрівання ділянок електромереж, які були з`єднанні методом скрутки, оскільки такий висновок підпадає під дію кваліфікації за експертною спеціальністю - 8.9 "Дослідження металів і сплавів";

- з аналізу висновку експерта, а також з його роз`яснень суд не може дійти беззаперечного висновку, оскільки експертами не надано вичерпних та однозначних відповідей на поставлені питання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив висновки експертів та необґрунтовано визнав подію (пожежу) як страховий випадок.

Товариство 08.05.2018 подало відзив на касаційну скаргу, який Касаційний господарський суд залишає без розгляду, враховуючи положення статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вказаний відзив подано після закінчення строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду від 25.03.2019, а саме після 19.04.2019.

Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.05.2019 № 29.3-02/424 у зв`язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/2907/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 23.03.2015 Компанією як страховиком, Товариством як страхувальником та Банком як вигодонабувачем було укладено Договір, за умовами якого предметом Договору є майнові інтереси, які не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (трактор CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2 ; дійсна вартість 1 013 610,12 грн.; страхова сума КАСКО: 1 013 610,12 грн.; франшиза (безумовна) по ризику "А", % євро: 5 %; франшиза (безумовна) по ризику "Б"-"Е", % євро: 2 %; з урахуванням зносу; тариф КАСКО: 0,56 %; страховий платіж КАСКО: 5 676,22 грн. та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (пункт 2.1 Договору);

Відповідно до підпункту 3.1.5 пункту 3.1 Договору страховими ризиками вважається пожежа, вибух або самозаймання.

Згідно з пунктом 3.2 Договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у пункті 3.1 Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що страховими випадками не є пошкодження або знищення транспортного засобу, якщо вони сталися внаслідок:

- зміни конструкції транспортного засобу або встановлення невідповідних деталей або обладнання, на яке немає дозволу виробника та відповідних органів;

- використання технічно несправного транспортного засобу (згідно з Правилами дорожнього руху), крім випадків, коли страхувальник доведе неможливість виявлення несправності транспортного засобу власними силами, або несправність транспортного засобу виникла раптово в процесі руху, або несправність транспортного засобу не має прямого відношення до заподіяних збитків;

- порушення правил пожежної безпеки, перевезення і зберігання вогненебезпечних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та предметів;

- пошкодження електрообладнання транспортного засобу через коротке замикання, якщо воно не спричинило інші пошкодження транспортного засобу;

- гниття, корозії, втрати властивостей матеріалів, використаних у транспортному засобі;

- експлуатаційного або природного зносу деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу чи його додаткового обладнання, заводського браку, пошкоджень, що виникли під час або в результаті некваліфікованого проведення ремонтних робіт;

- перевезення транспортного засобу будь-якими видами транспорту, крім випадків, коли таке перевезення викликане неможливістю руху транспортного засобу своїм ходом через несправність і здійснюється спеціально обладнаним для цього евакуатором;

- використання транспортного засобу для навчання, участі у спортивних змаганнях (гонках), у тому числі неофіційних (парі та інше), здійснення будь-яких спеціальних програм випробувань транспортного засобу;

- керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

- керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або документа, що дає право на керування транспортним засобом;

- непокори страхувальника/водія чи уповноваженої особи страхувальника правоохоронним органам, в тому числі втеча з місця події, переслідування працівниками ДАІ, відмова від проходження токсикоз-хімічного дослідження тощо, але в будь-якому випадку лише тих, що відносяться до страхового випадку;

- перевищення припустимої маси вантажів (кількості пасажирів), що перевозились під час експлуатації транспортного засобу;

- пошкодження двигуна внаслідок попадання в нього води ззовні (гідроудар);

- необережного використання вогню при курінні в салоні транспортного засобу;

- перевезення в салоні транспортного засобу тварин, яке призвело до страхового випадку або будь-якого пошкодження транспортного засобу;

- передачі транспортного засобу третім особам для виконання ремонтних робіт та технічного обслуговування.

Відповідно до пункту 5.1 Договору останній набирає чинності з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою сплати страхувальником страхового платежу (першої частини страхового платежу в касу або зарахування на поточний рахунок страховика, але не раніше дати, зазначеної в пункті 1.4 Договору (24.03.2015) як дата початку строку дії Договору і діє до 24 год. 00 хв. дати, зазначеної в пункті 1.4 Договору (23.03.2016) як дата закінчення строку дії Договору, якщо інші обставини (визначені Договором) не призвели до його дострокового припинення.

Згідно з підпунктами 6.1.3 та 6.1.4 пункту 6.1 Договору страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхове відшкодування у передбачений Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами Договору; відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це не підтверджено документально.

У підпунктах 6.3.4 та 6.3.8 пункту 6.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений Договором; дотримуватись умов експлуатації, зберігання та обслуговування транспортного засобу та додаткового обладнання відповідно до вимог виробника.

Відповідно до пункту 10.21 Договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 власником трактора колісного CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 є Товариство.

17.08.2015 у застрахованій за Договором сільськогосподарській техніці у с. Черниця Миколаївського району Львівської області внаслідок пожежі, трактор колісний САSE МХ 255, державний номер: НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2 , комп`ютерний пристрій для сівалки VADERSTARD RAPID 600 та технічні документи були знищені, що підтверджується актом про пожежу від 17.08.2015, складеним комісією у складі провідного інспектора Миколаївського РС ГУ ДСНС України у Львівській області лейтенанта служби ЦЗ Борщинського Л.Л., відповідно до якого (акта) ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електропроводки моторного відсіку.

Крім того, відповідно до довідки від 18.08.2015 № 721, яка була видана Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, підтверджено, що 17.08.2015 сталася пожежа на тракторі CASE MX 255, державний номер НОМЕР_1, причиною якої стало коротке замикання електропроводів моторного відсіку.

26.08.2015 Товариство звернулось до Компанії із завою № 00174555 про настання страхового випадку, відповідно до якої Товариство повідомило Компанію про пожежу трактора колісного CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: НОМЕР_1, яка сталася 17.08.2015.

09.11.2015 Компанія листом № 7186 відмовила Товариству у виплаті страхового відшкодування.

У вказаному листі Компанія зазначила, що під час виникнення пожежі транспортним засобом керував водій, який не мав посвідчення відповідної категорії, оформленого та виданого в Україні (виключення із страхового випадку - пункт 4.1 Договору); страхувальник не проводив технічного обслуговування транспортного засобу, що є порушенням підпункту 6.3.8 пункту 6.3 Договору.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 1 309 891,68 грн..

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що мав місце страховий випадок - пожежа та відсутності у матеріалах справи доказів понесення Товариством матеріальних збитків.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки укладений договір за своєю правовою природою є договором страхування транспортного засобу.

Тобто між сторонами виникли правовідносини у сфері страхування, які регулюються ЦК України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України та статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про стахування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з частинами першою-третьою статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що, зокрема, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих транспортному засобу (далі - ТЗ) в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в договорі; розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

У пункті 1.7 Договору сторони передбачили варіанти розрахунку суми страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 10.14 Договору розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхового ризику, зокрема пожежі, здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта, оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування відповідно до одного з варіантів, які визначено у пункті 1.7 Договору.

Згідно з додатком № 1 до Договору розрахунок страхового відшкодування по ТЗ до ризику Д "Пожежа", зокрема: дійсна вартість та страхова сума ТЗ - 1 013 610. 12 грн., а безумовна франшиза за даним ризиком 2%.

Відтак Товариство вважає, що сума, яка підлягає стягненню з Компанії, становить 993 337,92 грн. (за мінусом франшизи, яка не підлягає відшкодуванню).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі настання події, яка має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен вчинити такі дії: негайно повідомити відповідні державні органи (Державтоінспекцію (ДАІ), органи протипожежної охорони, правоохоронні органи та інші).

17.08.2015 комісією у складі провідного інспектора Миколаївського РС ГУ ДСНС України у Львівській області лейтенанта служби ЦЗ Борщинського Л.Л. було складено акт, відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електропроводки моторного відсіку.

Відповідно до довідки від 18.08.2015 № 721, яка була видана Головним управлінням Держаної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, 17.08.2015 сталася пожежа на тракторі CASE MX 255, державний номер НОМЕР_1, причиною якої стало коротке замикання електропроводів моторного відсіку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подія (пожежа) є страховим випадком та, відповідно, Компанія повинна була сплатити на корить Товариства страхове відшкодування, а тому позовна вимога про стягнення 993 337,92 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань Компанії на те, що керування транспортним засобом здійснювалось водієм без посвідчення водія, оскільки особою, яка керувала трактором, був громадянин Німеччини ОСОБА_2, який має посвідчення водія відповідної категорії зразку Федеративної Республіки Німеччина ( Євросоюзу ) ( НОМЕР_4 ), а, отже, є таким, що підтвердив право керування транспортним засобом посвідченням водія, яке було видано у Німеччині.

Згідно з пунктом 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.

Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.

Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Водночас Компанія посилалась на лист Державної інспекції сільського господарства у Львівській області від 26.10.2015 № 2919/4-5-8, яка, у свою чергу, виходила з Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217.

Оскільки Міжнародною конвенцією про дорожній рух 1968 року встановлено інші правила, ніж постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217, то суди керувались положеннями Конвенції.

Порядком здійснення нагляду за забезпеченням руху на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 204, передбачено, що нагляд здійснюється за видами транспорту та покладається на Мінтранс, Державні департаменти авіаційного, автомобільного транспорту, Держфлотінспекцію, Укрзалізницю та їх органи на місцях та проводиться у взаємодії з іншими державними органами (Державтоінспекцією, Держнаглядохоронпраці тощо), що здійснюють нагляд за безпекою руху.

Контролюючими органами відсутності документів на право керування трактором встановлено не було.

Таким чином, водій ОСОБА_2 мав належне посвідчення водія відповідно до пункту 13.6 Договору, а тому посилання Компанії на пункт 4.1 Договору є необґрунтованими.

Що ж до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 24.11.2015 по 20.07.2016, то судом апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 6.1.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити відшкодування у передбачений Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу , пені), розмір якої визначається умовами Договору.

Відповідно до пункту 10.21 Договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх документів.

Згідно з пунктом 12.3 Договору страховик несе майнову відповідність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,1% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 та частиною шостою статті 232 ГК України штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3 % річних) за період з 24.11.2015 по 20.07.2016, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий Товариством розрахунок штрафних санкцій є правильним і, відповідно, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 238 401,10 грн., 3% річних у розмірі 19 594,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 58 558, 05 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до висновку експерта від 10.04.2018 № 2/1е,9/1 наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, то судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до частини першої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дослідження факту перегрівання ділянок електромереж, які були з`єднанні методом скрутки, у даній справі та за результатами такого дослідження - подальше складення та підписання висновку № 2/Іе,9/1 було доручено двом експертам, а саме:

- В.М. Шунькіну, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за експертною спеціальністю: 10.8 "Дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки" та за експертною спеціальністю: 10.5 "Дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці";

- С.М. Долинський, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за експертною спеціальністю: 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу".

Тобто спеціалісти відповідно до своєї кваліфікації не мають правових підстав для надання висновку щодо встановлення причин пожежі внаслідок перегрівання ділянок електромереж, які були з`єднанні методом скрутки, оскільки такий висновок підпадає під дію кваліфікації за експертною спеціальністю: 8.9 "Дослідження металів і сплавів".

Також враховуючи, що експертами не надано вичерпних та однозначних відповідей на поставлені питання, апеляційний суд оцінив зазначений висновок як один з доказів у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив висновки експертів та необґрунтовано визнав подію (пожежу) як страховий випадок не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 914/2907/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко