Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1895/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Багай Н.О., Рогач Л.І.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБФ Трейдінг Груп»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Таран С.В., Філінюк І.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБФ Трейдінг Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-А»

про визнання протиправним і скасування рішення та припинення права власності

за участю: позивача Хаджи І.Д. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «МБФ Трейдінг Груп» (далі - ТОВ «МБФ Трейдінг Груп»), звернувшись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-А» (далі - ТОВ «Схід-А»), просило, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича (далі - державний реєстратор) від 30.08.2019 № 48444479, на підставі якого 28.08.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) внесено запис № 33008338 про право власності ТОВ «Схід-А» на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 66,5 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1903529151101; далі - об`єкт-1), та припинити право власності ТОВ «Схід-А» на об`єкт-1.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що зазначена реєстрація права власності ТОВ «Схід-А» на об`єкт-1 порушує права та охоронювані інтереси ТОВ «МБФ Трейдінг Груп», як власника об`єкта нерухомості, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А, і з моменту набуття такого права позивач має правомірні очікування щодо реалізації свого права на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, оформлення права користування земельною ділянкою, необхідною для реалізації свого права власності, а також щодо захисту свого права від посягання інших осіб.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено повністю.

2.2 Судове рішення мотивоване тим, що: оскільки площа об`єкта нерухомості - літ. «З», яку вказано державним реєстратором у Реєстрі, не співпадає з площею об`єкта під літ. «З», зазначеною у договорі купівлі-продажу від 18.05.2016, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В., із площею цього об`єкта, зазначеною у висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, буд. 3, виготовленому ТОВ «АБТІ», суд дійшов висновку про те, що даний об`єкт було реконструйовано, в результаті чого було створено новий об`єкт нерухомості - об`єкт-1; але, документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, державному реєстратору не надавався; найбільш вірогідними є докази щодо наявності допущених державним реєстратором порушень при оформленні права власності ТОВ «Схід-А» на об`єкт-1, що є підставою для задоволення позову.

2.3 Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: у позивача та відповідача у власності наявне різне майно, яке знаходиться за різними адресами, відповідно, на різних земельних ділянках; оформлення ТОВ «Схід-А» права власності на об`єкт-1 жодним чином не порушує законний інтерес позивача на отримання в користування земельної ділянки під належним йому нерухомим майном за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А. Також суд дійшов висновку, що з матеріалів справи не вбачається жодних прав позивача на спірне нерухоме майно.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15-ц, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 12.02.2020 у справі № 724/1127/17, від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 та від 28.10.2020 у справі № 523/18181/18, і не дослідив надані позивачем документи.

3.3 Також, за твердженням позивача, він був обмежений у своєму праві «бути вислуханим», оскільки суд визнав необґрунтованим клопотання адвоката позивача щодо відкладення розгляду справи, що є порушенням норм процесуального законодавства, враховуючи поважність неявки адвоката до суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що ТОВ «МБФ Трейдінг Груп» є власником нежитлових приміщень загальною площею 2628,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А, та складаються з будівель з літ.: «А», «Б», «Г», «Д», «Е», «Ж», навісу «В», трансформаторної підстанції «И», що підтверджується витягом з Реєстру про реєстрацію права власності від 13.04.2021 № 252354269.

4.2 За ТОВ «Схід-А» зареєстровано право власності на об`єкт-1. Складовими частинами зареєстрованого за ТОВ «Схід-А» 28.08.2019 (номер запису про право власності № 33008338) об`єкта нерухомості є будівля ГНС «З», ємність для зберігання пального «І,ІІ», мостіння «ІІІ», ворота № 1, огорожа «№ 2»», залізнична колія «№ 3», залізнична естакада «№ 4», блискавковідвід «№ 5-9», трубопровід «№ 10-11», автоестакада «№ 12». Відомості щодо права власності на даний виробничої будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами було внесено до Реєстру на підставі рішення державного реєстратора від 30.08.2019 № 48444479.

4.3 За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що: у позивача та відповідача у власності наявне різне майне, яке знаходиться за різними адресами; позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що у нього наявні підстави для оформлення права власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 66,5 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська 3-Б, чи на його окремі частини, зокрема, будівля ГНС «З», ємність для зберігання пального «І,ІІ», мостіння «ІІІ», ворота № 1, огорожа «№ 2»», залізнична колія «№ 3», залізнична естакада «№ 4», блискавковідвід «№ 5-9», трубопровід «№ 10-11», автоестакада «№ 12»; з даних технічного паспорта від 04.04.2007 на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А, не вбачається, що вищевказане спірне майно було віднесено до складу нежитлових приміщень, що розташовані за вказаною адресою, власником яких став позивач.

4.4 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5 Приймаючи оскаржену у даній справі постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що у позивача та відповідача у власності наявне різне майно, і різні об`єкти нерухомого майна знаходяться відповідно на різних земельних ділянках, у зв`язку із чим дійшов висновку, що даному випадку відсутнє порушене право ТОВ «МБФ Трейдінг Груп», на захист якого подано позов, і оформлення ТОВ «Схід-А» права власності на об`єкт-1 жодним чином не порушує законний інтерес позивача на отримання в користування земельної ділянки під належним йому нерухомим майном.

4.6 У касаційній скарзі заявник, зокрема, як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції посилається на те, що цим судом не враховано правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду.

4.7 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.8 Скаржник стверджує, що судом не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15-ц, про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

4.9 Перевіряючи доводи позивача в цій частині, Суд виходить з такого.

4.10 Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.11 Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

4.12 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

4.13 У справі, що розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-Б, та припинення такого права. При цьому позивач, посилаючись на те, що є власником об`єкта нерухомості, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 3-А, з моменту набуття такого права має правомірні очікування щодо оформлення права користування земельною ділянкою, необхідною для реалізації свого права власності, щодо захисту свого права на вільне користування належним майном без втручання в це право «сторонніх осіб, які самовільно провели незаконну реєстрацію права власності на певні об`єкти нерухомості, що насправді належать ТОВ «МБФ Трейдінг Груп»».

4.14 Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

4.15 Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

4.16 Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

4.17 Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

4.18 Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

4.19 Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

4.20 Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

4.21 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 (пункт 146) у справі № 359/3373/16-ц зазначає, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74).

4.22 Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

4.23 Враховуючи викладене, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності не забезпечує у належний спосіб захист порушених прав позивача (подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

4.24 Отже, наведені заявником касаційної скарги правові підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, частково знайшли своє підтвердження.

4.25 Крім того, ТОВ «МБФ Трейдінг Груп» обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, чим позбавив позивача права бути заслуханим. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 у справі № 523/18181/18.

4.26 Перевіривши доводи скаржника в цій частині, Верховний Суд враховує що, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із проходженням представника позивача реабілітації від наслідків хвороби та перебуванням на лікарняному, суд апеляційної інстанції діяв в межах чинного законодавства і виходив з того, що: розгляд справи 14.07.2022 вже відкладався у тому числі у зв`язку з надходженням клопотання представника позивача про відкладення; відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 явка сторін не визнавалася обов`язковою; представники сторін повторно не з`явились в судове засідання; зазначені у клопотанні обставини не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відкладення розгляду справи; матеріали справи містять докази про завчасне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

4.27 Верховний Суд враховує, що у даному випадку справа вже була розглянута судом першої інстанції, а клопотання про відкладення розгляду справи було заявлено суду апеляційної інстанції, який згідно статті 269 ГПК України здійснює апеляційний перегляд справи в межах, визначених цією статтею, зокрема, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, однак у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, скаржник не обґрунтовував свої вимоги цими положеннями.

4.28 Крім того слід зазначити, що скаржник із зазначеним адвокатом договір про надання правової допомоги №005В22, як вказано судом, уклав безпосередньо у день судового засідання, у який і було прийнято оскаржену у касаційному порядку постанову суду, при цьому необхідності укладення цього договору безпосередньо у день судового засідання скаржником не доведено.

4.29 Верховний Суд наголошує, що за вказаних обставин для відкладення розгляду апеляційної скарги є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість у зв`язку з цим розгляду апеляційної скарги у відповідному судовому засіданні.

4.30 Отже, з огляду на обставини повторної неявки представників позивача в судові засідання з розгляду його скарги в апеляційному суді (14.07.2021 та 14.09.2022), про які його було повідомлено належним чином, що позивачем не заперечується, та з огляду на положення пункту 2 частини третьої статті 202 ГПК України, відповідно до якої якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, аргументи скаржника (пункт 3.3 цієї постанови) про допущені апеляційним судом процесуальні порушення через розгляд справи без участі його представника не знаходять своє підтвердження.

4.31 При цьому Суд враховує доведення апеляційним судом до відома позивача ухвалами від 21.06.2022 та від 14.07.2022 про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги по суті через нез`явлення учасників процесу або їх представників в судове засідання апеляційної інстанції.

4.32 Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів.

4.33 За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення у цій справі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті судове рішення щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

4.34 З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що не суд не дослідив («не було проаналізовано») надані позивачем документи не дають правових підстав для залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

4.35 Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.36 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.37 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 308 311 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 916/1895/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Н.О. Багай

Л.І. Рогач