ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 910/22259/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н",

представник позивача - Раскевич Є.Л., адвокат (ордер від 07.08.2018 № 116609, свідоцтво від 07.03.2017 НОМЕР_2),

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",

представник відповідача - Опанасик В.В., адвокат (ордер від 01.08.2018 № 136928, свідоцтво від 24.12.2016 НОМЕР_1),

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Масбен",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2018 (головуючий суддя Удалова О.Г.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (головуючий Дідиченко М.А., судді: Смірнова Л.Г. і Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/22259/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - Товариство)

до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Масбен" (далі - ТОВ "Масбен"),

про розірвання договору поруки.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ТОВ "Масбен", про розірвання договору поруки від 26.10.2016 № 4М15105И/П (далі - Договір поруки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством як поручителем виконано зобов'язання ТОВ "Масбен" (боржника) за кредитним договором від 25.12.2015 № 4М15105И (далі - Кредитний договір), проте Банк на порушення умов пунктів 8, 10 Договору поруки не передав Товариству належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором та засобів забезпечення вказаних обов'язків, внаслідок чого Товариство зазнало збитків і втратило зацікавленість у подальшому виконанні Договору поруки та було вимушене залучити кредитні кошти; метою укладення Договору поруки було отримання прибутку; істотною умовою Договору поруки, що сприяла його укладенню, була наявність відомостей щодо існування у Банка прав, якими забезпечуються вимоги за кредитними зобов'язаннями боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості; суттєвою умовою Договору поруки було те, що до Товариства переходять всі права кредитора за Кредитним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- відсутні належні та допустимі докази на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору;

- Товариством не доведено, що не передання Банком Кредитного договору є істотним порушенням, внаслідок якого Товариство втратило можливість вимагати від ТОВ "Масбен" повернення (сплати) коштів, сплачених Товариством за Договором поруки. Зокрема, Товариством не подано доказів, що підтверджували б звернення до ТОВ "Масбен" щодо повернення сплачених Товариством коштів, звернення з претензією, позовом, з яких би вбачалось, що саме внаслідок непередачі Банком Кредитних договорів Товариство не може отримати від ТОВ "Масбен" належних йому коштів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- Товариство в якості доказу надало платіжне доручення від 28.10.2016 № 2281, відповідно до якого воно виконало зобов'язання за Договором поруки, у той час як, не маючи розрахунку за Кредитним договором, суди встановили, що Товариство не повністю сплатило заборгованість ТОВ "Масбен" за Кредитним договором;

- не маючи допустимого та достатнього доказу з боку Банку, пояснень, з яких підстав витребувані судом докази не можуть бути надані, суди без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи прийняли рішення на користь Банку.

Від Банку та ТОВ "Масбен" відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін третьої особи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 26.10.2016 Товариством (поручителем) та Банком (кредитором) був укладений Договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Масбен" його зобов'язань за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Згідно з пунктами 2 та 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

Пунктом 8 Договору поруки передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з пунктом 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до пункту 11 Договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором.

Пунктом 17 Договору поруки передбачено, що цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів Банку у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами.

Як стверджує Товариство, ним на підставі платіжного доручення від 28.10.2016 № 2281 на виконання умов Договору поруки перераховано Банку 886 261 270,13 грн. з призначенням платежу: "Виконання зобов'язань за кредитним договором від 25.12.2015 № 4М15105И згідно з договором поруки від 26.10.2016 № 4М15105И/П".

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору поруки.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України, а порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів - главою 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 Договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

При цьому судами встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до вимог законодавства та умов Договору поруки матеріали справи не містять.

У той же час відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у частині третій статті 653 ЦК України та частині четвертій статті 188 ГК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Судами встановлено, що Товариством належними та допустимими доказами не доведено, що непередання Банком Кредитного договору є істотним порушенням, внаслідок якого Товариство позбавлено можливості вимагати від ТОВ "Масбен" повернення (сплати) коштів, сплачених Товариством за Договором поруки. Зокрема, не подано судам доказів, що підтверджували б звернення до ТОВ "Масбен" щодо повернення сплачених Товариством коштів, таких як звернення до нього з претензією, позовом, з яких би вбачалось, що саме внаслідок не передачі Банком Кредитних договорів Товариство не може отримати від ТОВ "Масбен" належних йому коштів.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів завдання Товариству шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Банком умов спірного Договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) Банку Товариство значною мірою було позбавлено того, на що воно розраховувало при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій Товариством понесені збитки, судам не надано.

Товариством також не обґрунтовано своїх доводів про те, що, укладаючи спірний договір, воно керувалося наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Згідно із статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя.

Частиною першою статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору.

При цьому судами встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення Банком майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржника та його обсягу станом на момент сплати Товариством грошових коштів Банку.

Відповідно до пункту 8 Договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз частини другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини першої статті 512 ЦК України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Водночас Товариством не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що Товариством не доведено порушення Банком встановленого Договором поруки обов'язку, що виключає можливість застосування статті 612 ЦК України на підставі якої у даній справі було заявлено позов, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: Товариство в якості доказу надало платіжне доручення від 28.10.2016 № 2281, відповідно до якого воно виконало зобов'язання за Договором поруки, у той час як, не маючи розрахунку за Кредитним договором, суди встановили, що Товариство не повністю сплатило заборгованість ТОВ "Масбен" за Кредитним договором; не маючи допустимого та достатнього доказу з боку Банку, пояснень з яких підстав витребувані судом докази не можуть бути надані, суди без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи приймають рішення на користь Банку, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 910/22259/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко