ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/794/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Пріма Мед"

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шіляк М.А.) від 01.11.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Бойко С.М., судді: Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) від 14.12.2017

за позовом Заступника прокурора міста Івано-Франківськ в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до Приватного підприємства "Пріма Мед"

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні

про зобов'язання звільнити займані приміщення.

Учасники справи:

представник прокуратури - Доценко Т.О.,

представник позивача - Шуляк Ю.С.,

представник відповідача -Поронюк І.Б., адвокат,

представник третьої особи 1 -Тріщ Р.З.,

представник третьої особи 2 - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 14.07.2015 Заступник прокурора міста Івано-Франківськ (далі -Прокурор) подав в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Позивач) позовну заяву про зобов'язання Приватного підприємства "Пріма Мед" (далі - Відповідач) звільнити безпідставно займані ним нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м, вартість яких складає 331 879 грн. 00 коп., що розташовані на першому поверсі в будівлі Центральної міської клінічної лікарні за адресою: вул. І. Мазепи, 114 у місті Івано-Франківську.

2. Справа розглядалась неодноразово.

3. 19.10.2016 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017) позов задовольнити: зобов'язати Відповідача звільнити безпідставно займані ним нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв. м, вартість яких складає 331 879 грн. 00 коп., що розташовані на першому поверсі в будівлі Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні (далі - Третя особа 2) за адресою: 76025, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114. Рішення мотивоване припиненням 31.05.2015 дії укладеного між сторонами 24.01.2007 договору № ДО-2976 оренди (для надання лікувально-діагностичних послуг) нежитлових приміщень площею 67,9 кв. м (з урахуванням збільшення площі орендованих приміщень за угодою № ДО-2976-1 від 16.10.2007), що розташовані на першому поверсі в будівлі Центральної міської клінічної лікарні за адресою: вул. І. Мазепи, 114 у місті Івано-Франківську, яке перебуває на балансі Третьої особи 2; прийняттям 27.02.2015 на засіданні Комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності рішення не продовжувати Відповідачу терміну дії вказаного договору оренди через необхідність використовувати орендовані нежитлові приміщення для потреб територіальної громади міста, а також своєчасним та у належний спосіб повідомленням Відповідача про намір використовувати зазначене майно для власних потреб, про що Фонд комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська 27.02.2015 надіслав Відповідачу відповідне повідомлення № 255/01-15/18-в. Також судом встановлено, що вказані орендовані приміщення необхідні для потреб даного комунального бюджетного закладу системи охорони здоров'я, а саме для організації надання медичної допомоги населенню. При цьому суд за результатами розгляду заяви Відповідача про зупинення провадження у справі визнав її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки справа Івано-Франківського міського суду № 344/9500/16-а, на яку послався Відповідач, та дана справа не пов'язані між собою і дану справу можливо вирішити до вирішення вказаної справи Івано-Франківського міського суду.

4. 05.10.2017 Відповідач подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 та призначити справу до судового розгляду.

5. Заява мотивована тим, що рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі № 909/343/17 встановлений факт недійсності рішення Комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності, яким вирішено не продовжувати Відповідачу термін дії договору оренди нежитлових приміщень, яке прийнято 27.02.2015 та оформлено протоколом № 4/15 (далі Рішення Комісії), яке за висновком суду першої інстанції в рішенні від 19.10.2016 у даній справі стало єдиною підставою для здійснення виконавчими органами Івано-Франківської міської ради незаконних дій щодо відмови у продовженні орендних правовідносин між сторонами та у продовженні дії договору оренди, а вказана Комісія була неправомочна приймати рішення від 27.02.2015 (за відсутністю під час прийняття рішення кворуму комісії, передбаченого Положенням про комісію виконавчого комітету міської ради з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності міста), через що вказана обставина, про яку заявнику стало відомо з моменту отримання повного тексту рішення від 14.09.2017 у справі № 909/343/17, є нововиявленою та істотно впливає на вирішення цієї справи. Заявник зазначив, що оскільки Комісія не мала права приймати рішення від 27.02.2015, оформлене протоколом № 4/15, таке рішення є недійсним та не створює жодних юридичних наслідків, а всі подальші дії, спрямовані на реалізацію недійсного рішення, є незаконними, через що повідомлення від 27.02.2015 № 255/01-15/18-в про припинення дії договору оренди нежитлових приміщень було надіслано Відповідачу без відповідної підстави. При цьому заявник зазначив, що відповідно до приписів законодавства та Положення про оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківськ заступник голови З. Фітель не наділений повноваженнями на самостійне (без рішення Комісії) вирішення питань щодо припинення орендних відносин з орендарями від імені Позивача, а тому, підписуючи вказане повідомлення по припинення договору оренди з Відповідачем, вказана особа діяла поза межами своїх повноважень та не в спосіб, що передбачений законодавством, через що можна стверджувати, що заперечень наймодавця щодо поновлення договору оренди на новий строк Відповідач не отримував, а відтак, договір оренди між сторонами продовжив свою дію також і через те, що Відповідач продовжує користуватись орендованим приміщенням. Інші передумови для продовження договору оренди між сторонами Відповідачем дотримані. Також заявник послався на судову практику Європейського суд з прав людини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

6. 01.11.2017 Господарський суд Івано-Франківської області виніс ухвалу (залишену без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017) про відмову Відповідачу в задоволенні заяви про скасування за нововиявленими обставинами судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 та про залишення вказаного рішення без змін. Рішення мотивовані тим, що визначена заявником підстава для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами відповідає ознакам нововиявленої, водночас не є підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки не змінює попередніх висновків судів щодо даної справи, а рішення Комісії, як встановлено судами, має рекомендаційний характер. При цьому суди, пославшись на постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 у цій справі та на преюдиціальний характер рішення Господарського суду у Івано-Франківської області від 14.09.2017 у справі 909/343/17, що набрало законної сили, вказали, що Комісія виконавчого комітету міської ради з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності є дорадчим органом виконавчого комітету міської ради, на яку покладаються обов'язки щодо розгляду заяв юридичних та фізичних осіб, пов'язаних з орендою і приватизацією об'єктів комунальної власності та за результатами розгляду таких заяв -підготовки відповідних пропозицій, а тому рішення комісії мають рекомендаційний характер і не є діями чи актом органу місцевого самоврядування у розумінні статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

7. Підтримуючи наведені висновки місцевого суду апеляційний суд вказав, що підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення висновок суду першої інстанції про те, що визначена заявником підстава для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами відповідає ознакам нововиявленої, водночас не є підставою для скасування рішення місцевого суду та не змінює попередніх висновків судів щодо даної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 03.01.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду та задовольнити заяву Відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Ухвалюючи судове рішення у цій справі щодо суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності Рішення Комісії як такого, що не оскаржувалось та не було визнано недійсним в судовому порядку, а тому під час розгляду справи оцінювались лише дії орендодавця, здійснені на підставі "правомірно" прийнятого Рішення Комісії.

10. Рішення Комісії не є новим доказом, а нововиявленою обставиною є встановлений рішенням Господарського суду у Івано-Франківської області від 14.09.2017 у справі 909/343/17 факт незаконності Рішення Комісії, який істотно впливає на розгляд цієї справи, а незаконність (недійсність) Рішення Комісії не була предметом розгляду та правої оцінки у цій справі.

11. Лист-повідомлення орендарю про відмову у продовженні дії договору оренди Фонд комунальної власності готує на підставі прийнятого Комісією рішення про відмову у наданні дозволу на продовження дії договору оренди, а тому ініціатива орендодавця щодо відмови у продовженні дії договору оренди, укладеного з Відповідачем, виходила саме від Позивача як органу, уповноваженого на продовження чи відмову у продовженні дії договору оренди.

12. Рекомендаційний характер рішень Комісії, про що зазначено в рішенні від 14.06.2017, та на що послалися суди в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, - це не обставини, встановлені судом, а їх правова оцінка, яка не може мати преюдиціального значення, а тому, вирішуючи питання про перегляд судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, суди порушили норми процесуального права, не надавши власної оцінки правовим наслідкам недійсності рішення Комісії з огляду на наведені Відповідачем доводи, які, зокрема, полягають у тому, що відповідно до Положення Комісія приймає два види рішень: щодо надання дозволу на передачу в оренду об'єкта оренди або продовження дії договору оренди (що має рекомендаційний характер), та щодо відмови в наданні вказаної згоди з обґрунтуванням підстав для відмови (що має обов'язковий характер). Отже Рішення Комісії не є рекомендаційним, має обов'язковий (імперативний) характер, є остаточним та за своєю правовою природою є правовим актом індивідуальної дії.

13. Верховний Суд України у своєму рішенні у цій справі від 20.04.2016 погодився із висновком у рішенні місцевого суду від 01.12.2015 щодо обов'язковості для виконання Рішення Комісії, яке створює обов'язки для виконавчих органів Івано-Франківської міської ради та орендарів.

14. Волевиявлення Третьої особи 2 про необхідність використання орендованих Відповідачем приміщень для власних потреб не має жодної юридичної сили без прийняття відповідного рішення Комісії.

15. Інші доводи ідентичні доводам, наведеним в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Позиція Позивача та третіх осіб, викладена у відзивах на касаційну скаргу

16. У задоволенні позову Відповідача у справі № 909/343/17 про визнання недійсним рішення Комісії відмовлено.

17. Відповідач був присутній на засіданні Комісії 27.02.2015 та про обставини щодо складу Комісії міг знати з моменту проведення вказаного засідання - тобто з 27.02.2015, через що відповідна обставина щодо відсутності кворуму на цьому засіданні Комісії не є нововиявленою, а Відповідач не вказав, за яких причин йому не було відомо про вказані обставини під час розгляду цієї справи по суті заявлених вимог. До того ж про відповідні обставини прийняття Рішення Комісії Відповідач вказував у своїй позовній заяві у справі № 909/343/17. За вказаних підстав Третя особа 2 вважає, що Відповідач пропустив визначений ГПК України місячний строк звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

18. Орендодавець своєчасно та у належний спосіб повідомив орендаря (Відповідача) про намір використовувати орендоване майно для власних потреб і ці обставини були визначені як в постанові Верховного Суду України у цій справі, так і в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі 909/343/17.

19. Обставини прийняття Рішення Комісії не мають істотного значення для вирішення цієї справи, оскільки в контексті частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" такою істотною обставиною та визначальним для вирішення питання про звільнення Відповідача з орендованих приміщень є належне повідомлення орендаря (Відповідача) про відмову у продовженні договору оренди, що мало місце та було встановлено судами.

Позиція Верховного Суду

Щодо ознаки істотності нововиявленої обставини

20. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 112 ГПК України (в редакції, чинній станом на час звернення Відповідача із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - до 15.12.2017) підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймі однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення. При цьому Суд звертається до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16.

Істотність нововиявлених обставин для вирішення спору полягає в тому, що результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

21. Суд не погоджується із аргументами скаржника, які у сукупності зводяться до того, що обставини прийняття Рішення Комісії, а саме незаконність складу Комісії (за відсутності кворуму) під час прийняття цього рішення є істотними для вирішення цього спору, а тому характер та правові наслідки вказаного Рішення Комісії істотно впливають на прийняття судового рішення у цій справі (пункти 9-15) з огляду на таке.

Як вбачається, під час розгляду спору по суті заявлених вимог при вирішенні питання, чи має місце правова підстава для користування Відповідачем орендованими приміщеннями (щодо яких заявлені позовні вимоги у цій справі) - а саме, чи є припиненим укладений між сторонами 24.01.2007 договір № ДО-2976 оренди цих приміщень, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що передбачений частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок припинення цього договору шляхом належного повідомлення орендаря (Відповідача) про відмову у продовженні договору оренди був дотриманий, оскільки відповідне письмове повідомлення було направлено Відповідачу у визначені вказаною нормою строки та порядку.

При цьому правова оцінка Рішенню Комісії судом не надавалась та відповідні обставини не встановлювались - суди послалися лише на факт прийняття цього рішення як підставу направлення зазначеного вище повідомлення.

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

У зв'язку з цим Суд погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність у обставини, на яку послався Відповідач, як на нововиявлену, ознаки істотності, оскільки обставини прийняття Рішення Комісії, а саме відсутність кворуму Комісії під час його прийняття, ніяким чином не спростовують обставини, що були покладені в основу рішення, прийнятого по суті заявлених у справі позовних вимог.

Поряд з цим Суд зауважує, що скаржник в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зробив хибний висновок, вказавши, про встановлений судами у справі № 909/343/17 факт незаконності Рішення Комісії (пункт 10), оскільки з судових рішень у справі № 909/343/17 не вбачається, що Рішення Комісії було визнано недійсним або незаконним. Навпаки в постанові від 15.03.2018 Верховний Суд дійшов висновку, що "відсутність кворуму Комісії при прийняті оскаржуваного рішення, яке в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, не може бути підставою для визнання його недійсним".

На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що Відповідач, не враховуючи вимог статті 320 ГПК України та принципу res iudicata, намагається у цій справі домогтися прийняття іншого рішення стосовно Рішення Комісії, яке не є предметом спору у даній справі, тоді як стосовно цього питання прийнято рішення в іншій справі - № 909/343/17.

22. У зв'язку з викладеним Суд зазначає таке. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору. Повага до остаточного рішення суду означає, що жодна з сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з тією метою, щоб домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", пункт 52 рішення ЄСПЛ).

23. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні заяви про скасування за нововиявленими обставинами судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 та залишення вказаного рішення без змін не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

24. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні заяви про скасування судового рішення за нововиявленими обставинами зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 320, 325 ГПК України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

25. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пріма Мед" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 909/794/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак