ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - Максименко А. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (до 12.06.2020 - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України)

та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019,

додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.10.2018 № 118р/к про закриття провадження у справі № 1/02-11-17 та зобов'язання поновити провадження.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке з 12.06.2020 змінило найменування на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК), про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 25.10.2018 № 118 р/к про закриття провадження у справі № 1/02-11-17 (далі - Рішення № 118 р/к, справа № 1/02-11-17), зобов'язання Відділення АМК поновити провадження у справі № 1/02-11-17.

2. Стислий виклад судових рішень

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 (суддя Новікова Н. А.) позов задоволено частково, визнано недійсним та скасовано Рішення № 118 р/к про закриття провадження у справі № 1/02-11-17. У решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 заяву ОСОБА_1 щодо вирішення питання про судові витрати задоволено частково; стягнути з Відділення АМК на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 27 650 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5
445 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (колегія суддів: Пушай В. І. - головуючий, Стойка О. В., Акімова К. К. ) рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 залишено без змін;

додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 скасовано в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з Відділення АМК витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн, витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 881 грн та витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 960,50 грн, у зв'язку з чим пункти 2,4 резолютивної частини додаткового рішення викладено в новій редакції.

3. Стислий виклад вимог касаційних скарг

ОСОБА_1.27.02.2020 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 у частинах відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відділення АМК 03.03.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1.

Позивач стверджує, що наявні підстави для касаційного оскарження судових рішень передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК (у частині вимог щодо відмови у відшкодуванні витрат зі сплати судового збору та на професійну правову допомогу) та пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК (у частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити провадження у справі № 1/02-11-17, відкритого на підставі розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від
02.03.2017 № 27-рп/к).

У касаційній скарзі у зв'язку з оскарженням рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні похідних вимог зазначено таке:

судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відділення АМК поновити провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ухвалені з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, положень статей 46, 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 8, частини 3 статті 124 Конституції України та з порушенням положень статей 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК;

правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду щодо застосування норм права, якими керувалися попередні судові інстанції у подібних правовідносинах - правовідносинах, які стосуються похідної вимоги позивача про зобов'язання поновити провадження у справі про захист економічної конкуренції немає, отже наявні підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК;

водночас позивач зазначає, що касаційна скарга містить посилання на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/23375/17 та від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, у контексті того, що суд апеляційної інстанції відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України, мав виходити із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень Антимонопольним комітетом України. Згідно з цим принципом, на думку позивача, у випадку скасування судом рішення про закриття провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач, з огляду на те що відповідної норми матеріального права немає, може вчинити дії на власний розсуд, а саме - винести нове рішення "Про початок розгляду справи";

позивач вважає, що у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/23375/17 та від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 наявне неоднакове застосування норм матеріального права щодо визначення дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Позивач, звертаючись у касаційній скарзі з вимогою про скасування додаткового судового рішення та постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, зазначає, що:

відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не виконав обов'язок щодо доведення неспівмірності витрат на правову допомогу. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги пункту 12 частини 3 статті 2, частин 5 та 6 статті 126 ГПК, фактично з власної ініціативи вирішили питання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. Застосування судами положень статті 126 ГПК суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;

попередні судові інстанції, порушуючи положення пунктів 3, 4, 5 частини 4 статті 238 ГПК не вказали, в чому саме полягає необґрунтованість, заявлених позивачем до відшкодування витрат, на предмет їх розміру; не навели, які докази, надані позивачем, відхилені та мотиви їх відхилення;

позивач додатково зазначає, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він, як споживач, звільняється від сплати судового збору за позовом, пов'язаним з порушенням його прав.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходячи з суб'єктної та предметної складової даного спору.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №922/3506/18 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Заперечення Відділення АМК, зазначені у відзиві, збігаються із його аргументами, наведеними в касаційній скарзі.

4.3. Аргументи касаційної скарги Відділення АМК

Відповідно до змісту касаційної скарги Відділення АМК рішення суду першої інстанції по суті спору, додаткове рішення та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, а саме:

на думку відповідача, апеляційний суд, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 12, 13, 46 та 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних правовідносинах;

Рішення № 118-р /к про закриття провадження у справі № 1/02-11-17 прийнято Відділенням АМК у межах визначених законом повноважень з дотриманням вимог ~law29~ у зв'язку з виконанням Рекомендацій №69-рк/к;

попередні судові інстанції, скасовуючи це рішення, вдалися до дослідження змісту заяви ОСОБА_1 від 09.12.2016 та Розпорядження № 24-рп/к, тому вийшли за межі предмету розгляду в даній справі - оскарження Рішення № 118-р/к, чим порушили принцип диспозитивності господарського судочинства, визначений статтею 14 ГПК;

висновки попередніх судових інстанцій про визнання недійсним та скасування Рішення № 118-р/к безпідставно ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених у господарській справі № 638/4143/17; суд першої інстанції, порушуючи статтю 19 Конституції України та статтю 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вийшов за межі власних повноважень, вказав на необхідність прийняття Відділенням АМК рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, перебираючи таким чином на себе повноваження органу Антимонопольного комітету України;

висновки судів першої та апеляційної інстанції не містять будь-яких тверджень щодо порушення Відділенням АМК у прийнятті Рішення № 118-р/к норм матеріального або процесуального права або неповного з'ясування обставин, необхідних для визнання недійсним рішення відповідно до ~law31~;

законодавство про захист економічної конкуренції не визначає методів чи критеріїв оцінки "суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції", "значних збитків". Доказів наявності значних збитків ОСОБА_1 не надано ані під час розгляду Відділенням АМК справи № 1/02-11-17, ані під час судового розгляду справи;

суди першої та апеляційної інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині зобов'язання Відділення АМК поновити провадження у справі № 1/02-11-17 порушили норми частини 2 статті 19 Конституції України та здійснили неправильне (довільне) тлумачення законодавства про захист економічної конкуренції;

відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Втім, позовна заява ОСОБА_1 не містить (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, тому задоволення позовних вимог в цій частині суперечить правовому висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18;

з Відділення АМК незаконно стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн за подачу апеляційної скарги та 1921 грн за подачу касаційної скарги.

5. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу Відділення АМК

6. Позивач просить залишити касаційну скаргу Відділення АМК без задоволення, зазначаючи про її необґрунтованість.

7. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8.1. ОСОБА_1 та Фірма "Т. М. М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма) 01.06.2015 уклали договір № 20 про надання житлово-комунальних та інших послуг (далі - Договір). Додаток №1 до Договору - калькуляція тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, Додаток № 2 - калькуляція вартості вироблення 1Гкал теплової енергії на опалення та на підігрів гарячої води.

8.2.09.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до в. о. голови Відділення АМК із заявою від
08.12.2016 про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, в якій просив: розпочати справу про порушення Фірмою законодавства про захист економічної конкуренції; провести розслідування щодо зловживання Фірмою монопольним (домінуючим) становищем при встановленні тарифів (розцінок) на свої послуги для мешканців будинку АДРЕСА_1; провести розслідування щодо обґрунтованості встановлення Фірмою вартості вироблення 1Гкал теплової енергії на опалення та на підігрів гарячої води.

8.3. Відділення АМК надіслало ОСОБА_1 листа №02-26/1-3488 від 18.12.2016, в якому повідомило, що здійснюватиме розгляд його заяви лише в частині бездіяльності Фірми щодо нерозрахунку та неподання до органів місцевого самоврядування економічно обґрунтованих витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для встановлення тарифів на ці послуги, оскільки інші питання, викладені в заяві, знаходяться поза межами компетенції органів Антимонопольного комітету України.

8.4.02.03.2017 розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК №27-рп/к розпочато розгляд справи у зв'язку з бездіяльністю Фірми, яка полягала в нерозрахунку та неподанні до органів місцевого самоврядування економічно обґрунтованих витрат на надання власникам (наймачам) квартир та нежитлових приміщень будинку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для встановлення тарифів на зазначені послуги, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка (бездіяльність) була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Розпорядження № 27-рп/к).

8.5.17.07.2018 Відділення АМК надало Фірмі рекомендації №69-рк/к щодо припинення дій, які полягають у включенні до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", які не передбачені Порядком формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (виключено із Порядку формування тарифів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 532, далі - Порядок) та містить ознаки порушення конкурентного законодавства, передбаченого ~law33~ у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також усунути причини виникнення цього порушення та умов, що йому сприяють.

У рекомендаціях №69-рк/к також зазначено, що з жовтня 2017 року до червня 2018 року (включно) Фірма нарахувала мешканцям будинку плату за послуги з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки" у розмірі 8 433,11 грн.

8.6. Фірма надіслала Відділенню АМК листа від 22.08.2018 №191, в якому повідомила про усунення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом виведення зі структури тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій послуги "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", надавши на підтвердження цього калькуляцію тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

8.7. Перший відділ дослідження і розслідувань Відділення АМК склав подання про попередні висновки у справі №1/02-11-17, у якому запропонував адміністративній колегії Відділення АМК закрити провадження у справі №1/02-11-17, оскільки рекомендації щодо припинення дій, які полягають у включені до структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", які не передбачені Порядком, виконані та немає підстав для висновку, що дії Фірми призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, чи завдали значних збитків окремим особам/суспільству.

8.8. Відповідно до Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994, у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України №169-р від 29.06.1998 зі змінами (далі - Правила) Відділення АМК надіслало ОСОБА_1 листа від 05.09.2018 №02-26/1-3980, до якого долучило копію подання про попередні висновки у справі № 1/02-11-17 з пропозицією щодо письмового викладення міркувань або заперечень стосовно висновків, викладених у поданні, та участі у засіданні адміністративної колегії Відділення АМК.

8.9.14.09.2018 позивач надіслав до Відділення АМК письмові пояснення та заперечення стосовно подання про попередні висновки у справі №1/02-11-17.

Зокрема, він зазначив, що подання не містить обґрунтованих, законних мотивів закриття провадження у справі та існують об'єктивні сумніви стосовно достовірності наданих відповідачем документів.

8.10.25.10.2018 Відділення АМК прийняло Рішення №-118р/к про закриття провадження у справі №1/02-11-17.

Рішення № 118 р/к мотивовано, тим, що Фірма виконала рекомендації щодо припинення дій, які полягають у включені до структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", які не передбачені Порядком формування тарифів (виключено зазначену послугу з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", що підтверджується калькуляцією тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), а також відсутністю інформації про те, що дії Фірми призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції або завдали значних збитків окремим особам/суспільству.

8.11. У мотивувальній частині Рішення №-118р/к зазначено:

відповідно до ~law34~ наявні ознаки зайняття Фірмою монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг в межах зазначеного будинку; починаючи з жовтня 2017 року до червня 2018 року (включно) Фірма нарахувала мешканцям будинку плату за послуги з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки" у розмірі 8
433,11грн;

всупереч запереченням ОСОБА_1, здійснення контролю за встановленням тарифу, зокрема на послуги, не стосується компетенції органів Антимонопольного комітету України, оскільки це питання перебуває у сфері державного регулювання інших державних органів, зокрема Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, тоді як з аналізу інформації, наданої Фірмою встановлено факт порушення нею порядку формування тарифів - включення до структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг з "проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки", які не передбачені Порядком формування тарифів;

фактичні обставини, встановлені у рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.12.2017 та постанові Апеляційного суду Харківської області від
25.04.2018 у справі № 638/4143/17, стосовно визнання недійсними тарифів на житлово-комунальні послуги Фірми, не впливають на прийняте Відділенням АМК рішення, оскільки суд не здійснює кваліфікацію дій суб'єкта господарювання щодо наявності ознак порушення конкурентного законодавства відповідно до ~law35~.

8.12. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення №-118р/к, зокрема зазначив, що це рішення містить суперечливі висновки.

8.13. Апеляційний господарський суд з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення № 118р/к погодився та зазначив у постанові відповідні мотиви.

8.12. Позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 111 000 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 762 грн, сплачених відповідно до квитанції від 31.07.2019, у зв'язку з цим додав до заяви від 06.11.2020 низку документів.

8.13. Відділення АМК 12.11.2019 звернулося із клопотанням (вих. №70-02/4-6637 від 12.11.2019), в якому заперечує проти відшкодування судових витрат повністю та зазначає свої заперечення по кожному з указаних позивачем пунктів. Відповідач також стверджує, що позивач порушив процедуру подачі доказів понесених ним витрат на професійну правову допомогу, оскільки позовна заява ОСОБА_1 не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що на думку останнього, свідчить про відсутність таких судових витрат.

8.14. Місцевий суд відмовив в повному обсязі у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката за позиціями "Оформлення повноважень представника..", "Підготування до судового засідання..", "Здійснення контролю відкриття провадження у справі..", "Аналіз судової практики відносно спорів з органами Антимонопольного комітету України", "Ознайомлення з матеріалами справи.." та "Підготування проекту заяви до Господарського суду Харківської області про вирішення питання про судові витрати..". Суд першої інстанції також зменшив заявлений позивачем розмір витрат адвоката (витраченого часу) з надання послуги "Підготування проекту відповіді на відзив Відповідача..", оскільки означена відповідь на відзив фактично дублює зміст поданої ним раніше позовної заяви.

8.15 Суд апеляційної інстанції оцінивши фактичні обставини справи з огляду на арґументи апеляційної скарги Відділення АМК, дійшов висновку про скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі в частині задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 400 грн, витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 881 грн та витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 960 50 грн на підставі пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК (через порушення місцевим судом норм процесуального права при розподілі судових витрат).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

8. Закон України "Про захист економічної конкуренції"

Частина перша статті 13

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Стаття 49

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо:

справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні;

не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

відповідача - юридичну особу ліквідовано;

вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;

не доведено вчинення порушення;

є інші підстави, передбачені законом.

Частина третя статті 46

За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Частина перша статті 59

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

9. Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року N 169-р) (зі змінами)

Пункт 36

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті відповідно до статті 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

11.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК.

11.2. Зі змісту касаційної скарги Відділення АМК вбачається, що відповідач просить переглянути оскаржувані судові рішення по суті з підстав, передбачених пунктом 3 частин 2 статті 287 ГПК, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 12, 13, 46 та 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних правовідносинах.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначених аргументів Відділення АМК не спростував, а суд касаційної інстанції не встановив обставин, які свідчать про їх необґрунтованість.

Отже, наявні підстави для з'ясування питання про наявність або відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відділення АМК з огляду на викладені у скарзі доводи щодо порушення попередніми судовими інстанціями законодавства про захист економічної конкуренції та положень ГПК.

11.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 11 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до ~law43~ органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень.

Рекомендації надаються у формі листа. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Отже, для правильного вирішення спору у справі попереднім судовим інстанціям необхідно було встановити чи з'ясовано та доведено у Рішенні № 118 р/к обставини щодо виконання Фірмою рекомендацій Відділення АМК від 17.07.2018 № 69-рк/к про усунення наслідків порушення конкурентного законодавства, а також, що кваліфіковане Відділенням АМК порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству.

Оцінюючи правильність застосування зазначених вище норм у цій частині, Касаційний господарський суд звертається до змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17. У пункті 76 цієї постанови Верховний Суд, зокрема, наголосив на важливості дотримання органом Антимонопольного комітету України принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що має враховуватися при ухваленні рішень.

Апеляційний суд, оцінюючи наявність підстав для визнання недійсним Рішення №118 р/к, по суті дійшов обґрунтованого висновку, що зазначення у розпорядженні Відділення АМК № 27-рп/к про початок розгляду справи № 1/02-11-17 та у рекомендації Відділення АМК від 17.07.2018 № 69-рк/к різних дій, які кваліфіковані як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не дозволяє дійти висновку, що Фірма виконала рекомендації про усунення наслідків порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки неможливо достовірно встановити в чому полягало це порушення. За таких обставин, відповідно, неможливо встановити, чи не призвело порушення конкурентного законодавства до суттєвого обмеження або спотворення конкуренції, та чи не завдало воно значних збитків окремим особам або суспільству.

Касаційний господарський суд бере до уваги, що Рішення № 118 р/к необґрунтовано щодо зміни Відділенням АМК обсягу дослідження дій суб'єкта господарювання, які складають порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, не може вважатися належним обґрунтуванням Рішення № 118 р/к посилання, у відповідь на заперечення ОСОБА_1, на те, що питання встановленням тарифу на послуги перебуває у сфері Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Отже, попередні судові інстанції відповідно до ~law44~ правомірно визнали недійсним Рішення №118 р/к з підстав, зазначених у цій постанові.

Всупереч аргументам Відділення АМК, оскаржена постанова містить посилання на підстави скасування Рішення № 118 р/к - положення ~law45~.

Водночас Касаційний господарський суд зауважує, що зазначені у оскаржуваних судових рішеннях висновки попередніх судових інстанцій, які стосуються правильності здійсненої Відділенням АМК кваліфікації вчиненого Фірмою порушення законодавства про захист економічної конкуренції - щодо дослідження часових меж ринків, необхідності врахування обставин, встановлених у рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.12.2017 у справі № 638/4143/17, та ін. суперечать положенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема зазначеним у цій постанові, якими визначено обсяг компетенції органів Антимонопольного комітету України. Такі висновки не беруться до уваги.

11.4. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК, стверджує, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відділення АМК поновити провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ухвалені внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема, положень статей 46, 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 8, частини 3 статті 124 Конституції України та порушенням положень статей 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК.

Касаційний господарський суд, відхиляє зазначені аргументи касаційної скарги позивача з огляду на таке.

Чинним законодавством не врегульовано питання про те, які дії зобов'язаний вчинити орган Антимонопольного комітету України внаслідок скасування його рішення про закриття провадження у справі, зокрема рішення винесеного на підставі ~law47~.

Отже, суд касаційної інстанції виходить з того, що Відділення АМК зобов'язане приймати рішення у межах визначеної законом компетенції.

Позивач помилково зазначає, що в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17 та від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 наявне неоднакове застосування норм матеріального права щодо визначення дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України. Зміст цих постанов не дозволяє дійти такого висновку.

11.6 Позивач, звертаючись у касаційній скарзі з вимогою про скасування додаткового судового рішення та постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, зазначає, що застосування судами положень статті 126 ГПК суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не виконав обов'язок щодо доведення неспівмірності витрат на правову допомогу.

Такі доводи касаційної скарги позивача відхиляються, оскільки з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що Відділення АМК зверталося із клопотанням (вих. №70-02/4-6637 від 12.11.2019), в якому заперечувало проти відшкодування судових витрат повністю та зазначало свої заперечення по кожному з указаних позивачем пунктів. Отже, фактично просить зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат.

Відтак, немає підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги пункту 12 частини 3 статті 2, частин 5 та 6 статті 126 ГПК та з власної ініціативи вирішили питання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

11.7. Відділення АМК у касаційній скарзі безпідставно посилається на те, що попередні судові інстанції не врахували правовий висновок, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, оскільки згідно з цим висновком у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору, тобто передбачено право суду прийняти відповідне рішення з огляду на фактичні обставини справи.

11.8. Інші аргументи касаційних скарг, які не засновані на положеннях статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції до уваги не приймає.

11. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Позивач та відповідач не довели неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

12. Судові витрати

Судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на осіб, які звернулися з касаційними скаргами, оскільки касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи №922/3506/18 залишити без змін, а касаційні скарги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) та ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова