Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 917/769/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірми "Хорольська" - Анніної К.К.,

Головного управління Держгеокадастру

у Полтавській області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хорольська"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 (у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В. (головуючий), Барбашова С.В., Білецька А.М.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 (суддя Бунякіна Г.І.)

у справі № 917/769/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хорольська"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (далі - ТОВ Агрофірма "Хорольська") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.06.2011 № 113 (далі - Договір від 01.06.2011) у редакції, запропонованій позивачем, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позов обґрунтовано тим, що позивач як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов'язки за Договором від 01.06.2011, має право на поновлення цього Договору на тих самих умовах (терміном на 5 років, орендна плата - 4 % від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995- 1997 років з урахуванням індексації) з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач зазначав, що у порядку реалізації свого права на поновлення Договору від 01.06.2011 неодноразово направляв ГУ Держгеокадастру листи-повідомлення з проектами додаткових угод про поновлення цього Договору, проте відповідач неправомірно зволікав із прийняттям відповідного рішення, внаслідок чого додаткової угоди між сторонами укладено не було, чим порушено права позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони знаходяться у договірних відносинах щодо оренди земельної ділянки на умовах, запропонованих орендодавцем у листі від 23.06.2016, за змістом якого розмір плати за землю становить 10 % від нормативно-грошової оцінки землі, а термін дії договору - 7 років до 18.01.2024, які погоджено орендарем у листі від 23.09.2016 № 1742. Оскільки право позивача щодо користування земельною ділянкою відновлено у спосіб наведений вище, звернення із заявленими позовними вимогами є безпідставним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про відмову в задоволенні позову, але навів інші підстави для такого рішення, а саме: оскільки сторони не досягли згоди щодо таких істотних умов як орендна плата, строк дії договору та не уклали додаткової угоди, Договір від 01.06.2011 не поновлено; надана позивачем суду додаткова угода про поновлення Договору від 01.06.2011 не відповідає волевиявленню відповідача та вимогам чинного законодавства, тому підстав для визнання укладеною цієї додаткової угоди у редакції, запропонованій позивачем, немає. Крім того, апеляційний суд не встановив підстав для пролонгації Договору від 01.06.2011 відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2017 року ТОВ Агрофірма "Хорольська" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 33 Закону України "Про оренду землі") та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу ТОВ Агрофірма "Хорольська" обґрунтовує неналежною оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи щодо обґрунтованості заявлених вимог про поновлення договору оренди землі. Зокрема, позивач зазначає, що своєчасне повідомлення відповідача про намір продовжити дію договору та подання необхідного пакета документів, а також належне виконання умов договору є підставою для поновлення Договору від 01.06.2011 відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах.

У відзиві на подану касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру зазначило, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, з наданням належної оцінки всім поданим сторонами доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі установлено, що 01.06.2011 між Хорольською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Зоря» (орендар) (правонаступником якого є ТОВ Агрофірма "Хорольська") укладено Договір № 113, за умовами якого в оренду передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 20,2883 га, у тому числі 20,2883 га ріллі, із земель запасу, яка знаходиться на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області 18.01.2012 за № 532480004001653.

Відповідно до пункту 8 цього Договору його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно з пунктом 9 орендна плата становить 4 % від нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 36 передбачено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовий формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

17.05.2016 до спливу строку дії Договору від 01.06.2011 (18.01.2017) ТОВ Агрофірма "Хорольська" звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом № 895, у якому просило поновити Договір від 01.06.2011 терміном на 10 років, із залишенням решти умов без змін, та долучило проект додаткової угоди.

Також суди установили, що між сторонами у справі велося тривале листування щодо поновлення Договору від 01.06.2011 на інших умовах, ніж його було укладено.

Зокрема, ГУ Держгеокадастру у листі від 23.06.2016 № 27-16-7777.3-4912/2-16 запропонував внести зміни до Договору від 01.06.2011 в частині строку його дії - збільшити цей строк із 5 до 7 років, та орендної плати - з 4 % до 10 % від нормативної грошової оцінки 1 га відповідного сільськогосподарського угіддя, і запропонував землекористувачу провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки за власний рахунок.

ТОВ Агрофірма "Хорольська" у листі від 23.09.2016 № 1742 зазначило про згоду з вимогами відповідача та додало до цього листа витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 5324885400:00:032:0060) № НВ-5304612942016 від 21.09.2016.

Крім того, у листі від 08.11.2016 № 27-16-7777.5-7821/2-16 ГУ Держгеокадастру запропонувало ТОВ Агрофірмі "Хорольська" встановити орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки 1 га відповідного сільськогосподарського угіддя та термін дії договору - 7 років.

Позивач у листі-повідомленні від 07.12.2016 № 2362 повідомив відповідача про свій намір поновити Договір від 01.06.2011 на умовах, запропонованих у листі-відповіді ГУ Держгеокадастру від 08.11.2016 № 27-16-7777.5-7821/2-16 і додав до листа проект додаткової угоди про поновлення Договору.

Проте додаткову угоду (Договір) на погоджених умовах сторонами укладено не було.

Водночас, як установлено судами, 22.03.2017 вже після закінчення строку дії Договору від 01.06.2011 (тобто після 18.01.2017), позивач направив відповідачеві клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та долучив проект додаткової угоди про поновлення Договору від 01.06.2011 на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, а саме: терміном на 5 років з орендною платою 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Листом від 20.04.2017 № 27-16-0.332-2823/2-17 ГУ Держгеокадастру повідомив позивача про розгляд зазначеного клопотання та запропонував, зокрема встановити розмір орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та термін дії договору - 7 років.

Додаткової угоди про поновлення Договору від 01.06.2011 між сторонами укладено не було.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення Договору оренди.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1- 5 статті 33 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За змістом статей 319, 626 ЦК реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою (частини 2-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом частин 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; немає письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Таким чином, виходячи з того, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, зазначеними у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже погоджених сторонами змін істотних умов договору оренди.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що з пропозицією поновити дію договору оренди землі та з проектом додаткової угоди про поновлення такого договору позивач звернувся до закінчення строку дії Договору від 01.06.2011, як це передбачено його умовами, тобто до виникнення підстав для автоматичної пролонгації договору. Отже, сторони за обопільною згодою увійшли у процедуру поновлення договору на підставі правової конструкції, унормованої частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - з 4 на 7 років та орендної плати - з 4 до 10 % від нормативної грошової оцінки, однак додаткову угоду укладено не було.

Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 641, 642 ЦК визначено порядок пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Виходячи із установлених судами обставин справи та вимог наведених норм права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що права позивача були порушені у тій частині, що дійшовши згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - з 4 на 7 років та орендної плати - з 4 до 10 % від нормативної грошової оцінки, відповідач у подальшому ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах, і продовжував висувати нові умови для продовження орендних відносин, оскільки за положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За вказаних обставин відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що позивач після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, що має наслідком відмову у даному позові з заявлених підстав та за заявленими вимогами, однак дана обставина не звільняє відповідача від обов'язковості укладання додаткової угоди з позивачем на погоджених ними умовах відповідно до вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені приписи законодавства, колегія суддів з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції зазначає, що підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хорольська" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 917/769/17 залишити без змін з підстав, наведених в постанові касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий