Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 911/1471/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Ткаченко Б.О., Калатай Н.Ф.)

та рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 (суддя Ярема В.А.)

у справі №911/1471/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б С"

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Желтобрюх І.В.

від відповідача - адвокат Савенко О.І.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" звернулося в Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" про зобов'язання надати оригінали свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на поставлені партії товару відповідно до товарно-транспортних накладних, перелік яких наведено в позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору поставки № ЯС-12/08/16-2 від 12.08.2016 та підписаних до нього специфікацій, відповідачем поставлено товар згідно переліку товарно-транспортних накладних, однак не передано свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на відповідний товар, що підтверджується відсутністю відомостей про зазначені документи у товарно-транспортних накладних, за якими поставлявся товар, що, в свою чергу, унеможливлює виконання позивачем свого обов'язку з оплати товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що виходячи з правового аналізу норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, умов договору та змісту правовідносин, які склалися між сторонами, загальний порядок виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акта). Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин виявлення в процесі приймання товару відсутності свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, зокрема, не надано складеного у передбаченому пунктом 14 Інструкції П-7 порядку акту про фактичну якість і комплектність товару із зазначенням відповідно відсутніх документів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваній постанові, з таких підстав:

1. порушення Інструкції №П-7 в частині не складання акту про фактичну якість і комплектність продукції не призводить до такого наслідку, як припинення зобов'язання щодо надання свідоцтв покупцю про вміст токсинів;

2. оскільки в товарно-транспортних накладних не міститься відомостей про надання супровідних документів, зокрема, свідоцтв, відсутні підстави стверджувати про їх надання при поставці товару;

3. суд помилково застосував положення Інструкції №П-7 до правовідносин за договором поставки.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі без змін з тих підстав, що:

1. приймання товару без будь-яких зауважень, в тому числі до супровідних документів, є належним доказом виконання обов'язку відповідача з передачі товару разом з супровідними документами, відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України;

2. судами було правомірно застосовано Інструкцію №П-7 до даних правовідносин, оскільки вона застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений порядок фіксування наявності або відсутності супровідних документів, а нормами Інструкції врегульований порядок фіксування відсутності супровідних документів під час прийому товару, а саме - шляхом складання відповідного засвідчувального документа;

3. судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що прийняття товару без заперечень, без складання акту про відсутність супровідних документів під час прийому товару, в силу пункту 14 Інструкції №П-7, є належним та допустимим доказом отримання позивачем супровідних документів, в тому числі свідоцтва про вміст токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, а, отже, у відповідача не виникає обов'язку повторно надавати свідоцтва про вміст токсичних елементів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) Договору поставки №ЯС-12/08/16-2 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю (далі - товар).

Відповідно до п. 2.1, 4.2, 4.6 договору якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати діючим ДСТУ (ГОСТ). Додаткові вимоги до якості товару можуть встановлюватись за згодою сторін в специфікаціях. Приймання товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі товару. Разом з товаром постачальник надає покупцю оригінал товарно-транспортної накладної, свідоцтво про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчення (свідоцтво, сертифікат) про якість погодженого зразка, ветеринарний документ, передбачений чинним законодавством України. Моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до специфікацій №№10, 11, 12 від 04.02.2017, 09.02.2017 та 07.03.2017 відповідно, сторони погодили найменування товару на поставку за договором - кукурудза та пшениця, а також загальну кількість та ціну товару.

Як зазначено позивачем, відповідач договірного обов'язку не виконав - сертифікати по якості поставленого товару не надав, а тому просив суд зобов'язати ТОВ "Б С" надати оригінали свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на поставлені партії товару відповідно до товарно-транспортних накладних: №40217-1 від 04.02.2017, №40217-2 від 04.02.2017, №63 від 09.02.2017, №94 від 09.02.2017, №555 від 09.02.2017, №2 від 09.02.2017, №001 від 09.03.2017, №002 від 09.03.2017, №005 від 09.03.2017, №1 від 10.03.2017, №1003173 від 10.03.2017, №005 від 10.03.2017, №10 від 10.03.2017, №20 від 11.03.2017, №2 від 11.03.2017, №004 від 09.03.2017, №3 від 11.03.2017.

В силу приписів ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктами 1, 2 Інструкції П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.

Пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм та умов договору, загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акта).

Господарськими судами встановлено, що зі змісту викладених в позові та підтверджених сторонами обставин, відповідач передав, а позивач прийняв по кількості та якості без жодних заперечень чи претензій товар згідно умов договору та специфікацій до нього. Водночас, позивачем 20.06.2017 надіслано відповідачу вимогу надати свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів за договором поставки № ЯС-12/08/16-2 від 12.08.2016.

Виходячи з положень ст. 666 Цивільного кодексу України позивач не був позбавлений права, в разі непередачі відповідачем документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання. Вказана вище вимога такого строку не містить. Також зазначена вимога не є актом про фактичну якість і комплектність товару у розмінні положень Інструкції П-7, який складається в процесі приймання відповідної продукції.

Таким чином, господарськими судами вірно встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин виявлення в процесі приймання товару відсутності свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, зокрема, складеного у передбаченому п. 14 Інструкції П-7 порядку акту про фактичну якість і комплектність товару із зазначенням відповідно відсутніх документів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача в касаційній скарзі про те, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували положення Інструкції №П-7 до правовідносин за договором поставки, оскільки його доводи в цій частині зводяться до необхідності застосування положень ст.ст. 680, 688 Цивільного кодексу України до даних правовідносин, однак, наведеними нормами законодавства врегульовано дії сторін, при виявленні недоліків поставленого товару та при виявленні порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари (або) упаковки товару, але, у даному випадку, предметом спору є зобов'язання надати супровідний документ, який надається разом з товаром, та обов'язок надання якого визначений приписами ст. 662 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про те, що порушення Інструкції №П-7 в частині не складання акту про фактичну якість і комплектність продукції не призводить до такого наслідку, як припинення зобов'язання щодо надання свідоцтв покупцю про вміст токсинів, колегія суддів зазначає, що таке зобов'язання припиняється в разі прийняття товару без зауважень та заперечень. В силу п. 4.6 договору моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно - транспортних накладних. Оскільки позивачем при прийнятті товару заперечень висловлено не було, відповідно можна констатувати належне виконання обов'язку відповідача щодо надання спірних свідоцтв.

Також судами правомірно відхилено посилання позивача на відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей про товаросупровідні документи, зокрема, свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, оскільки товарно-транспортна накладна відповідно до законодавчих положень є документом, що фіксує не порядок прийняття товару по якості та комплектності із зазначенням, у разі виявлення, невідповідностей, а підтверджує перевезення та передачу товару загалом.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги в частині відсутності в товарно-транспортних накладних відомостей про надання супровідних документів, зокрема, свідоцтв, що дає підстави стверджувати про їх ненадання при поставці товару, є необгрунтованими та зводяться до переоцінки обставин, встановлених господарськими судами.

Прийнявши до уваги наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі №911/1471/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.