ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23585/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - адвокат Купрієнко В.М.

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Широківського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№75),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ",

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ",

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 22.11.2017

у складі колегії суддів: Майданевича А.Г. (головуючого), Гаврилюка О.М., Чорної Л.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.02.2017

у складі судді Селівона А.М.

у справі № 910/23585/16

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Широківського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№75)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ"

про стягнення 119 415,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГОРІЗОНТ» про стягнення за Договором № Г-126 від 12.05.2016 на поставку жниварки валкової причіпної ЖВП-4,9 у розмірі 119 415,20 грн., з яких 96 730,00 грн. передплати, 22 685,20 грн. пені, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 791,22 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення умов договору поставки № Г-126 від 12.05.2016 в частині не здійснення поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з повернення здійсненої позивачем передплати у зазначених вище розмірах, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9 Б, код ЄДРПОУ 39559857) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)" (53734, Дніпропетровська область, Широківський район, село Водяне, вул. Молодіжна, 33, код ЄДРПОУ 08679735) 96 730 грн. 00 коп. основного боргу, 15334 грн. 08 коп. пені та 1 680 грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 скасовано в частині стягнення пені у розмірі 15 334,08 грн.

6. На підтвердження зазначеної позиції, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

6.1 Між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ГОРИЗОНТ" (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № Г-126 від 24.05.2016 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар: Жниварка валкова причіпна ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські), а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

6.2 Розділами 2 - 9 договору сторони узгодили ціну та порядок розрахунків, якість товару, порядок та строк поставки, пакування та маркування, обов'язки та права сторін, їх відповідальність, вирішення спорів тощо.

6.3 Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та поширює свою дію згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України на відносини, що склалися між сторонами з 01.04.2016 до 30.04.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

6.4 У відповідності до пункту 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що постачається за цим договором, визначені в специфікації (Додаток № 1) (далі - специфікація), яка є його невід'ємною частиною.

6.5 Так, в матеріалах справи наявна специфікація № 1 до договору на поставку Жниварки валкової причіпної ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські) в кількості 1 штука, за ціною 96730,00 грн. з ПДВ.

6.6 Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару, згідно з підписаною сторонами видатковою накладною (пункт 4.2. договору).

6.7 Відповідно до пункту 4.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

6.8 Згідно з пунктом 2.4. договору сума цього договору становить 96 730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 121,67 грн.

6.9 Так, в матеріалах справи наявний рахунок - фактура № СФ-0000029 від 27.04.2016 на суму 96730,00 грн. з ПДВ, виставлений ТОВ "Євро Горизонт" на оплату покупцеві.

6.10 При цьому розділом 2 договору визначений порядок оплати товару. Зокрема, відповідно до пункту 2.2. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем в порядку 100 % передплати.

6.11 Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 2.3. договору).

6.12 На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № СФ-0000029 від 27.04.2016, платіжним дорученнями № 7608 від 12.05.2016 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ "Євро Горизонт" грошові кошти у сумі 96730,00 грн. із зазначенням призначення платежу "передоплата за основні засоби зг.рах. №СФ-0000029 від 27.04.2016", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного платіжного доручення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд, Скаржник у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи.

7.1 Зазначені судові рішення прийняті з неналежним дослідженням всіх доказів та неповним з'ясуванням обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело до невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи та порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 4-7, 32, 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

7.2 Представник скаржника в судовому засіданні 07.03.2017 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Позивач не скористався своїми правами на подання відзиву на касаційну скаргу та на участь в судовому засіданні уповноваженого представника.

Позиція Верховного Суду

9. Суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства.

10. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

11. Згідно частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

12. Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

13. За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

15. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

16. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

17. В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

18. У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

19. Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

20. Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

21. За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22. Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що вимоги позивача про стягнення із відповідача частині стягнення з відповідача 96 730,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за непоставлений за вказаним договором товар (жниварку валкову) є законними і обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

23. Окрім того, судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне.

23.1 Згідно з пунктом 7.2. Договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару, визначених у пункті 4.1. Договору, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

23.2 Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

23.3 Разом з тим, як зазначається у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

23.4 За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

23.5 З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

23.6 Зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.

23.7 Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого (не поставленого) товару за кожен випадок такого прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

24. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про те, що у господарського суду при розрахунку пені відсутні підстави для застосування законодавства України, яким встановлюється відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому у позові в частині стягнення пені слід відмовити.

25. Також, судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне.

25.1 З останньої сторінки даного правочину вбачається, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" міститься підпис із зазначенням підписанта - директор Яременко Д.І. Також, на цій же сторінці, вірно зазначено назву підприємства - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" ( ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" ), код ЄДРПОУ - 39559857 і адресу: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА , будинок 9 Б.

25.2 Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що помилка лише на першому аркуші договору в назві підприємства, а саме ТОВ "ЄВРО ГОРІЗОНТ", замість вірного - ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" та в прізвищі директора - Єременко Д.І., замість вірного - Яременко Д.І. є технічною опискою та не впливає на суть договору.

25.3 Крім того, вказаний підпис на правочинах скріплено печаткою підприємства, проти якої не заперечує відповідач.

25.4 Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідність вказаного відтиску печатки сторонами не оспорювалась, будь - які заперечення щодо дійсності вказаного відтиску печатки на договорі - відсутні, як і відсутні докази того, що печатка, якою було завірено підпис директора, була втрачена або викрадена.

25.5 Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

25.6 При цьому приписи вказаної статті кореспондуються з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

25.7 Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

25.8 Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

25.9 Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.

25.10 Між тим, доказів втрати підприємством відповідача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.

25.11 Відтак, вищенаведене в сукупності спростовує твердження відповідача про те, що договір № Г-126 від 24.05.2016 між сторонами не укладався.

25.12 Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції досліджено листи, комерційна пропозиція, рахунок-фактура ТОВ «ЄВРО ГОРИЗОНТ», які містяться у матеріалах. У вказаних документах також містяться реквізити постачальника ТОВ «ЄВРО ГОРИЗОНТ». Всі зазначені документи скріплено печаткою підприємства.

25.13 Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

25.14 Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки. У даному випадку матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

25.15 Отже, відтиск штампів підприємства, наявний на документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

25.16 Наведена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 № 911/5426/15.

26. Таким чином, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховуючи вищевикладене та оцінюючи доводи відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин справи дійшла вірного висновку, що договір та інші докази справи, які підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин, зокрема у відповідності до договору № Г-126 від 24.05.2016.

27. Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень і спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

28. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. За таких обставин постанова апеляційного господарського суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

30. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і постановлення нового рішення немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №910/23585/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко