Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.11.2025 року у справі №910/15954/23
Постанова КГС ВП від 17.12.2024 року у справі №910/15954/23
Постанова КГС ВП від 06.11.2025 року у справі №910/15954/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15954/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року (суддя Пукас А. Ю.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року (колегія суддів: Корсак В. А., Алданова С. О., Євсіков О. О.)

у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання укладеною додаткової угоди

та за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_2

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання укладеною додаткової угоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 13 жовтня 2023 року до Господарського суду міста Києва звернулося ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач) з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди НОМЕР_1 до державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_2 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - Контракт), за якою вартість товару визначається у сумі ІНФОРМАЦІЯ_4 (пункт 2.2 розділу 2 Контракту), а додаток № 1 (специфікація) до Контракту викладається у новій редакції.

1.2. Позов мотивовано незгодою ІНФОРМАЦІЯ_1 з визначеною ІНФОРМАЦІЯ_2 загальною вартістю товарів у сумі ІНФОРМАЦІЯ_5 через понесені відповідачем фактичні витрати при виконанні Контракту, оскільки ціна на деякі товари не може бути змінена у бік збільшення за обставин порушення відповідачем строку їх поставки. Позивач вважає, що загальна вартість товарів становить ІНФОРМАЦІЯ_4, і непідписання відповідачем спірної додаткової угоди НОМЕР_1 в редакції, запропонованій позивачем, порушує права останнього.

1.3. 05 грудня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до суду із зустрічною позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання укладеною додаткової угоди НОМЕР_1 до Контракту, за якою вартість товару визначається у сумі ІНФОРМАЦІЯ_5, а додаток № 1 (специфікація) до Контракту викладається у новій редакції.

1.4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що непідписання ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової угоди НОМЕР_1 у редакції ІНФОРМАЦІЯ_2 унеможливлює отримання останнім прибутку, а також оформлення акта приймання-передачі товару за Контрактом та здійснення розрахунків за ним. При цьому відповідач вказує, що спірним питанням є не перегляд вартості товару, а встановлення рівня договірної ціни на підставі калькуляції витрат, сформованої відповідачем за фактичними витратами, у сумі ІНФОРМАЦІЯ_6 на закупівлю валюти, врахування різниці курсу Національного банку України (далі - НБУ) та міжбанківського валютного ринку України (далі - міжбанк) і рівня прибутку 3 % від вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом, відмова від відшкодування яких не допускається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 335), та розмір яких є меншим ніж загальний обсяг фінансування у сумі ІНФОРМАЦІЯ_7.

1.5. Матеріально-правовою підставою позову ІНФОРМАЦІЯ_1 визначило статтю 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), як і ІНФОРМАЦІЯ_2, яке додатково послалося також на положення статті 187 ГК України і статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 липня 2024 року, у задоволенні первісного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено, зустрічний позов ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду НОМЕР_1 до Контракту в редакції, запропонованій ІНФОРМАЦІЯ_2.

2.1.1. Суди виходили з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 має право на відшкодування фактичних витрат на виконання Контракту, довело їх розмір у сумі ІНФОРМАЦІЯ_6, який стосується виключно вартості товару і є меншим, ніж сторони попередньо погодили на рівні ІНФОРМАЦІЯ_7. Водночас ІНФОРМАЦІЯ_1 застосувало вибірковий підхід при визначенні ціни товарів шляхом застосування до запропонованого ІНФОРМАЦІЯ_2 розрахунку лише вартості більш вигідних йому (Міністерству) позицій, а саме тих, що придбані дешевше, та ігноруючи вартість інших позицій, які придбані дорожче у гривневому еквіваленті, при тому залишаючи їх вартість на рівні погодженої у специфікації. У такий спосіб позивач фактично намагається ще більше зменшити ціну Контракту до рівня ІНФОРМАЦІЯ_4, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

2.2. Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року рішення Господарського суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 липня 2024 року у справі № 910/15954/23 скасовано, справу № 910/15954/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.2.1. Верховний Суд зазначив, що за змістом оскаржуваних рішень вбачається посилання судів на застосування ними у розгляді цієї справи Постанови № 335 у редакції від 30 березня 2023 року, яка набула чинності після підписання сторонами Контракту. Так, Постанова № 335 на час укладення сторонами Контракту містила підпункт 1 пункту 1 у такій редакції, а саме: на період воєнного стану договірна ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення державного контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за правильність розрахунку, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

2.2.2. Крім того, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на момент укладення сторонами Контракту і до моменту укладення сторонами додаткової угоди № 4 (10 листопада 2022 року) Контракт передбачав орієнтовну вартість товарів на момент його укладення (пункт 2.1 Контракту); сторони визначили "орієнтовну вартість товару" та "договірну ціну товару", та вказали порядок їх зміни, за яким встановили зміну не договірної, а орієнтовної ціни, оскільки зазначили, що договірна ціна не змінюється, а встановлюється на підставі калькуляції витрат та не може перевищувати орієнтовної ціни, допоки її не буде змінено шляхом укладення додаткової угоди. За погодженням сторін орієнтовна ціна - це максимально можлива вартість товару, яка може бути змінена, тоді як договірна ціна встановлюється за результатами понесених витрат у межах орієнтовної ціни (пункти 2.2, 2.4 Контракту).

2.2.3. З аналізу змісту рішень Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що у справі № 910/16610/23 Верховний Суд вирішував питання застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2021 року № 363 "Питання оборонних закупівель" (далі - Постанова № 363) та Постанови № 335 в частині порядку компенсації замовником виконавцю грошових коштів (фактичних витрат та 3 % посередницької винагороди), якщо такі витрати є більшими, ніж виконавець отримав для виконання державного контракту. У частині вирішення питання стосовно 3 % постачальницького прибутку виконавця (на неможливість отримання яких в обґрунтування своїх позовних вимог посилався і позивач за зустрічним позовом у цій справі) Верховний Суд враховував підпункт 1 пункту 1 Постанови № 335 (у редакції, чинній на дату вчинення відповідачем калькуляції витрат виконавця від 02 вересня 2022 року), за змістом якого, як вже вказувалося, договірна ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення державного контракту.

2.2.4. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій хоча і зазначили про застосування Постанови № 335 в редакції від 20 березня 2022 року, проте не навели мотивів застосування до спірних правовідносин з огляду на встановлені ними обставини виконання Контракту, Верховний Суд вважає передчасним можливість надання висновків щодо врахування / неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків (зокрема щодо застосування Постанови № 335), викладених у постанові Верховного Суду у справі № 910/16610/23.

2.2.5. Крім того, Верховний Суд вважав доречними доводи касаційної скарги, за змістом яких скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій, встановлюючи обставини справи, не мотивували належно наявність прострочення ІНФОРМАЦІЯ_1 з перерахуванням попередньої оплати за Контрактом у розмірі 97 %, на які водночас суди посилались як на підставу для задоволення вимог за зустрічним позовом. … Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди, поклавши в основу судових рішень мотивування щодо прострочення позивача за первісним позовом із здійснення попередньої оплати, не вказали ані умов Контракту, ані норм законодавства, якими визначено обов`язок (а не право) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити попередню оплату товару та, відповідно, не встановили, чи залежав факт та строки поставки товару за умовами Контракту від перерахування попередньої оплати виконавцю, а також на кого зі сторін Контракту відповідно до умов укладеного правочину та законодавчого врегулювання спірних правовідносин покладено ризики несвоєчасної закупівлі валюти, бездіяльність якої із сторін Контракту призвела до зміни курсу при закупівлі іноземної валюти, та чи є відповідно обґрунтованим збільшення внаслідок цього ціни на товари в правочині щодо здійснення оборонних закупівель. … Відповідно для правильного розгляду цієї справи судам належало встановити, на яку зі сторін Контракту покладено ризики підвищення ціни у зв`язку із змінами курсової різниці з моменту укладення Контракту і до дати останньої закупівлі валюти відповідачем за первісним позовом.

2.2.6. Верховний Суд виснував, що в контексті необхідності з`ясування, яке право позивача (як за первісним, так і за зустрічним позовами) є порушеним, та відповідності обраного способу захисту порушеному праву суди попередніх інстанцій не надали оцінки правовідносинам у справі у взаємозв`язку зі зміною редакцій Постанови № 335, не мотивували підстав для застосування останньої редакції Постанови № 335 (зі змінами, внесеними 30 березня 2023 року) до правовідносин, які мали місце до її прийняття, а також не обґрунтували застосування саме цієї редакції, як і не визначили, які правовідносини за спірними поставками за укладеним Контрактом та підписаними сторонами додатковими угодами до нього припинені їх виконанням, а які продовжуються станом на час набуття чинності застосованої редакції нормативного акта та станом на час звернення позивачів (як за первісним, так і з зустрічними позовами) до суду. Отже, не з`ясувавши належним чином обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства мають значення у вирішенні спору щодо визнання укладеною додаткової угоди НОМЕР_1 (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом або позивачем за зустрічним позовом), а також не дослідивши належним чином поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову і відмови в задоволенні первісного позову.

2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року у задоволенні первісного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено. Зустрічний позов ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду НОМЕР_3 до Контракту в редакції, визначеній відповідачем в прохальній частині зустрічного позову.

2.3.1. Суд першої інстанції встановив, що пунктом 2.4 Контракту передбачено, що для встановлення договірної ціни виконавець після закупівлі валюти та/або після проведення митного оформлення товару надає замовнику калькуляцію витрат з обґрунтування рівня договірної ціни за результатами понесених фактичних (обґрунтованих очікуваних) витрат із підтверджуючими документами. Суд зазначив, що за твердженнями відповідача, попередня оплата за Контрактом у розмірі 97 % здійснена з суттєвою затримкою, що не дозволило своєчасно розпочати виробництво товарів на заводі-виробнику, про що позивача було повідомлено листами № НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_32, № 06102022-02к від 06 жовтня 2022 року, № 26122022-02к від 26 грудня 2022 року (копії листів долучені до матеріалів справи), а остаточне перерахування суми попередньої оплати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснило лише ІНФОРМАЦІЯ_8. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснював закупівлю валюти відразу після перерахування йому передоплати за Контрактом, з урахуванням вихідних небанківських днів. Наведене, за висновками суду, свідчить про наявність правових підстав для встановлення ІНФОРМАЦІЯ_2 рівня договірної ціни на підставі калькуляції витрат, сформованої ним за фактичними витратами на закупівлю валюти, що здійснювалась поетапно, за фактом кожного перерахування ІНФОРМАЦІЯ_1 передоплати.

2.3.2. Місцевий господарський суд виснував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 належними та допустимими доказами довело розмір понесених фактичних витрат на виконання Контракту у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6, тоді як застосований ІНФОРМАЦІЯ_1 вибірковий підхід до визначення вартості Контракту шляхом застосування до запропонованого розрахунку лише вартості більш вигідних (таких, що придбані дешевше) позицій товару, ігноруючи вартість тих позицій, що придбані дорожче в гривневому еквіваленті (залишаючи їх вартість на рівні погодженої в специфікації) та намагаючись тим самим ще більше зменшити вартість до ІНФОРМАЦІЯ_9, є невиправданим та виходить за межі загальних засад цивільного законодавства - добросовісності, справедливості та розумності, тим більше, що за визначеною ІНФОРМАЦІЯ_2 вартістю товару із фактично понесеними витратами, така вартість вже суттєво менша, ніж сторони погодили в додатковій угоді НОМЕР_4.

2.3.3. При цьому суд зауважив, що, на його переконання, при вирішенні спору підлягає застосуванню Постанова № 335 в редакції постанови від 30 березня 2023 року № 284, ураховуючи що зміни до підпункту 1 пункту 1 щодо визначення випадків для зміни ціни контракту внесені не були, і ІНФОРМАЦІЯ_2 має право на відшкодування фактичних витрат відповідно до названої Постанови, не суперечать цій Постанові з огляду на її зміст та предмет спору.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи із заявлених підстав первісного та зустрічного позовів, доводи сторін зводяться до незгоди із запропонованою кожною із них у додатковій угоді ціною Контракту за результатами здійсненої виконавцем поставки товарів оборонного призначення. Суд зауважив, що первісна редакція розділу 2 Контракту містила визначення "орієнтовна вартість товару" та "договірна ціна товару" та передбачала порядок внесення змін у них, зокрема, у зв`язку із коливанням курсу валюти відносно гривні, що безпосередньо впливає на витрати виконавця в процесі виконання умов договору. Додатковою угодою від 10 листопада 2022 року № 4 сторонами було змінено слова "орієнтовна вартість товару" та "договірна ціна товару" на "вартість (ціна) товару" та погоджено новий порядок зміни вартості (ціни) контракту. Зокрема, пункт 2.3 Контракту викладено у змісті такої умови: "Істотні умови Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язання в повному обсязі, крім випадків, які передбачені Постановою № 335".

2.4.2. 04 жовтня 2022 року Кабінет Міністрів України постановою № 1152 вніс зміни до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 335, які конкретизували, що зміни в істотні умови контракту після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі можуть бути внесені, зокрема, в разі зміни курсу валют. Вказані положення були чинні на момент здійснення ІНФОРМАЦІЯ_1 першої частини попередньої оплати та на момент поставки ІНФОРМАЦІЯ_2 першої та другої партії товару і не змінювалися до втрати чинності цієї Постанови (21 липня 2023 року). Беручи до уваги те, що на момент виникнення та існування спірних правовідносин була чинною редакція Постанови КМУ № 335, яка передбачала можливість зміни ціни державного контракту у випадку зміни курсу валют, колегія суддів апеляційного суду вважала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 має право на відшкодування фактичних витрат відповідно до положень названої Постанови.

2.4.3. Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, здійснюючи перерахування коштів попередньої оплати згідно з виставленим рахунком, зокрема, 20 грудня 2022 року, фактично задовольнив пропозицію відповідача про передплату товару. Тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалено відповідне рішення в розумінні положень додаткової угоди № 4 до Контракту, що зумовило виникнення у нього обов`язку з дотримання наслідків прийняття такого рішення та, відповідно, виникнення у виконавця обґрунтованого сподівання отримання усієї суми передплати, необхідної в т.ч. для придбання валюти з метою перерахування її виробнику товару. Утім, як правильно встановлено судом першої інстанції, попередня оплата за Контрактом у розмірі 97 % здійснена з суттєвою затримкою, остаточне перерахування сум ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснило лише ІНФОРМАЦІЯ_8. Наведене стало підставою для визначення ІНФОРМАЦІЯ_2 рівня договірної ціни на підставі калькуляції витрат сформованої ним за фактичними витратами на закупівлю валюти, що здійснювалась поетапно, за фактом кожного перерахування ІНФОРМАЦІЯ_1 передоплати.

2.4.4. Апеляційний господарський суд виснував, що оскільки відповідачем належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України доведено правомірність визначення ним договірної ціни на підставі калькуляції витрат, сформованої ним за фактичними витратами на закупівлю валюти, понесеними ним у процесі виконання Контракту, з урахуванням курсу валют на момент купівлі виконавцем іноземної валюти, колегія суддів погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції, що позовні вимоги зустрічного позову про визнання укладеної додаткової угоди в редакції, викладеній в прохальній частині зустрічного позову, - є обґрунтованими. При цьому, визначена в первісному позові загальна ціна Контракту, на переконання колегії суддів, не відповідає узгодженому сторонами в умовах Контракту та в положеннях Постанови № 335 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), принципу відшкодування виконавцю понесених ним при його виконанні витрат в розрізі законодавчо встановленого обмеження щодо рівня прибутку ІНФОРМАЦІЯ_2. Ігнорування цього принципу, з огляду на специфіку спірних правовідносин, зумовлює позбавлення відповідача за первісним позовом значною мірою того, на що сторона розраховувала при укладенні договору. Відтак в задоволені первісного позову правильно було відмовлено судом першої інстанції.

2.5. Таким чином, суди попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2024 року у цій справі, з`ясували та надали оцінку правовідносинам сторін у взаємозв`язку зі зміною редакцій Постанови № 335 та у контексті здійснення замовником попередньої оплати за Контрактом як його права чи обов`язку, та підвищення ціни у зв`язку із змінами курсової різниці з моменту укладення Контракту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року у справі № 910/15954/23.

3.2. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував практику Верховного Суду щодо застосування Постанов № 363 та № 335 в частині порядку компенсації грошових коштів, які понесені в ході виконання державних контрактів, якщо такі витрати є більшими ніж сторона отримала для виконання державного контракту, а також, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи можливо внесення змін у фіксовану загальну вартість (ціну) товарів (як загальну, так і за одиницю по конкретному пункті специфікації), шляхом визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку, як у бік зменшення порівняно із попередньо встановленою загальною ціною, так і у бік збільшення на підставі Постанови № 335; крім того, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_1, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, а саме Контракт та додаткові угоди до нього.

3.3. Позивач просить суд касаційної інстанції у випадку наявності підстав для передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції - скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року у справі, а справу № 910/16610/23 направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції. У випадку відсутності підстав для направлення справи на новий розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його первісного позову про визнання укладеною додаткової угоди НОМЕР_3 до Контракту з викладенням в резолютивній частині рішення тієї редакції додаткової угоди, яка запропонованої ІНФОРМАЦІЯ_1, та відмовити в задоволенні зустрічного позову ІНФОРМАЦІЯ_2.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1. Ухвалою від 22 вересня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

4.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04 листопада 2025 року № 32.2-01/2816 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/15954/23 у зв`язку з відпусткою судді Колос І. Б.

4.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року справу № 910/15954/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

4.4. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Стислий виклад встановлених судами обставин справи

5.1. ІНФОРМАЦІЯ_3 між ІНФОРМАЦІЯ_1 як замовником та ІНФОРМАЦІЯ_2 як виконавцем укладено Контракт, відповідно до пункту 1.1 якого ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язується поставити ІНФОРМАЦІЯ_1 з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом (специфікація - додаток 1 до Контракту), а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такий товар.

5.2. Згідно з пунктом 2.1 Контракту орієнтовна вартість товарів на момент його укладення становить 1 090 525 661, 20 грн без урахування ПДВ (ПДВ - 0 %). Орієнтовну вартість товару встановлено відповідно до вимог Постанови № 335 на підставі калькуляції витрат (лист виконавця від 31 травня 2022 року № 31052022-02к) та зазначено у специфікації. Розрахунок орієнтовної вартості товару здійснено за курсом НБУ - 31,5031 грн за один Євро, станом на 31 травня 2022 року.

5.3. У пункті 2.2. Контракту зазначено, що оскільки товар буде поставлятись з іноземної держави, в обґрунтованих випадках (внесення змін у митне та податкове законодавство, за умови зміни курсу валюти відносно гривні більше ніж на 1 % відносно курсу НБУ, який застосовувався під час визначення орієнтовної ціни товару) за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, орієнтовна вартість товару на момент укладання Контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання Контракту та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України. Перегляд орієнтовної ціни здійснюється на підставі письмового звернення однієї з сторін. Всі зміни орієнтовної ціни за одиницю та загальної вартості товару оформляються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту. Зміна орієнтовної ціни за одиницю та загальної вартості товару, визначених Контрактом, не допускається, якщо товар, який є предметом Контракту, повністю оплачено, а також коли сторони повністю виконали свої зобов`язання за Контрактом.

5.4. Відповідно до пункту 2.4. Контракту замовник оплачує поставлений товар за договірною ціною, встановленою сторонами, яка зазначається в специфікації. Рівень договірної ціни на товар встановлюється сторонами на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем за фактичними витратами на закупівлю валюти, понесеними ним у процесі виконання Контракту, з урахуванням курсу валют на момент купівлі виконавцем іноземної валюти на міжбанку для здійснення оплати виробнику (постачальнику) товару, врахування різниці курсу НБУ і міжбанку та рівня прибутку - 3 % вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом та іншими фактичними (обґрунтованими очікуваними) витратами у складі ціни. Для встановлення договірної ціни виконавець після закупівлі валюти та/або після проведення митного оформлення товару надає замовнику калькуляцію витрат з обґрунтування рівня договірної ціни за результатами понесених фактичних (обґрунтованих очікуваних) витрат із підтверджуючими документами. Договірна ціна не може перевищувати орієнтовну ціну.

5.5. Згідно з пунктом 2.6. Контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі до 97 % від орієнтовної вартості товару за Контрактом.

5.6. У пункті 3.1 Контракту зазначено, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

5.7. Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно пункту 2.5 Контракту (пункт 4.1 Контракту).

5.8. Пунктом 10.1 Контракту визначено, що він набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31 грудня 2023 року. Додаткова угода щодо взяття бюджетних зобов`язань укладається сторонами не пізніше 15 червня 2022 року за таких умов: отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару, на здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення, що є предметом даного Контракту.

5.9. Зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Питання щодо внесення змін до Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку (пункт 10.3 Контракту).

5.10. Відповідно до специфікації орієнтовна вартість товарів, що поставляється за нею, складає 1 090 525 661, 20 грн.

5.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 15 липня 2022 року, якою внесено зміни до пунктів 2.1, 10.1 та розділу 12 Контракту; додаткову угоду № 2 від 03 жовтня 2022 року, якою внесено зміни до розділів 4 та 12 Контракту, додаткову угоду № 3 від 09 листопада 2022 року, якою внесено зміни до розділу 11 Контракту; додаткову угоду № 4 від 10 листопада 2022 року, якою викладено в новій редакції розділ 2 Контракту, підпункт 2 пункту 7.2 розділу 7 Контракту, пункт 10.3 розділу 10 Контракту та специфікацію (додаток № 1 до Контракту); додаткову угоду НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_20, якою внесено зміни до пунктів 2.2, 6.1, 8.1 Контракту та викладено специфікацію (додаток № 1 до Контракту) в новій редакції; додаткову угоду НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_23, якою внесено зміни до пункту 2.2 та розділу 12 Контракту; додаткову угоду № 7 від 27 лютого 2023 року, якою викладено специфікацію (додаток № 1 до Контракту) в новій редакції; додаткову угоду № 8 до Контракту від 25 грудня 2023 року, якою пункт 10.1 Контракту викладено в новій редакції та продовжено строк дії Контракту до 31 грудня 2024 року.

5.12. У додатковій угоді № 4 від 10 листопада 2022 року, якою викладено в новій редакції розділ 2 Контракту, сторони замінили слова первісної редакції "орієнтовна вартість товару" та "договірна ціна" на "вартість (ціна) товару", яка зафіксована сторонами в специфікації на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем відповідно до вимог Постанови № 335, та яка враховує 3 % посередницької винагороди ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони узгодили, що вартість (ціна) товару за Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_10 без урахування ПДВ (ПДВ - 0 %); обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання у 2022 році складають ІНФОРМАЦІЯ_11. Решта обсягу фінансування та бюджетного зобов`язання визначаються шляхом укладення додаткової угоди до Контракту; вартість (ціна) товару після укладення Контракту не переглядається, крім випадків, прямо передбачених законодавством як виняток, з метою недопущення зриву виконання Контракту та безперебійного забезпечення потреб Збройних Сил України. Істотні умови Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених Постановою КМУ № 335; зміна вартості (ціни) товару не допускається, якщо такий товар повністю оплачений або коли сторони повністю виконали зобов`язання за Контрактом. Вартість (ціна) товару не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов`язань у частині: 1) неналежного виконання Контракту з вини виконавця; 2) прострочення строків постачання товару з вини виконавця; 3) здійсненої попередньої оплати. У разі якщо фактичні витрати виконавця будуть менші за витрати, на підставі яких сформована калькуляція витрат для встановлення вартості (ціни) товару на момент підписання Контракту, сторони на підставі сформованої виконавцем за такими фактичними витратами калькуляції витрат здійснюють коригування вартості (ціни) товару шляхом укладення додаткової угоди. При цьому не пізніше ніж за 5 днів до здачі товару виконавець здійснює уточнення калькуляції на підставі фактичних витрат та надає її замовнику. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) за рішенням замовника може здійснюватися попередня оплата в розмірі до 97 % від вартості (ціни) товару за Контрактом на строк не більш, як на дев`ять місяців з дати перерахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначеного у специфікації.

5.13. У додатковій угоді НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_20 у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти пункт 2.2 Контракту викладено в редакції, за змістом якої вартість (ціна) товару становить ІНФОРМАЦІЯ_7 без ПДВ та включає в себе 3% прибутку ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому сторони визначили, що вартість (ціна) товару за пунктами 1-2 специфікації перегляду (в бік збільшення) не підлягає. Специфікацію викладено в новій редакції, за якою загальна вартість (ціна) товарів становить ІНФОРМАЦІЯ_7, яка складається з: ІНФОРМАЦІЯ_12 - ціна товару-1 у пункті 1 Специфікації; ІНФОРМАЦІЯ_13 - ціна товару-2 у пункті 2 (ІНФОРМАЦІЯ_14), пункті 3 (ІНФОРМАЦІЯ_15), пункті 4 (ІНФОРМАЦІЯ_16); ІНФОРМАЦІЯ_17 - ціна товару-3 у пункті 5 (ІНФОРМАЦІЯ_18) та у пункті 6 (ІНФОРМАЦІЯ_19).

5.14. У додатковій угоді НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_23 сторони змінили абзаци 5, 6 пункту 2.2 Контракту, вказавши що обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом у 2022 році складають ІНФОРМАЦІЯ_21, у 2023 році - ІНФОРМАЦІЯ_22, що разом становить ІНФОРМАЦІЯ_7.

5.15. На виконання умов Контракту, відповідно до актів приймання-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач поставив позивачу товар, визначений специфікацією.

5.16. 19 квітня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом № НОМЕР_6, яким надало розрахунково-калькуляційні матеріали вартості (ціни) товарів відповідно до фактичних затрат відповідача на виконання Контракту. У додатку 1 до цього листа "РКМ уточнення вартості (ціни) товару відповідно до фактичних затрат за державним контрактом № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3" зазначено, що відповідач поніс витрати загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_5, включаючи фактичні витрати на закупівлю іноземної валюти, банківські послуги з касового обслуговування та 3% прибутку ІНФОРМАЦІЯ_2.

5.17. У відповідь на вказаний лист ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 направило лист № НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_24, до якого додано проект додаткової угоди до Контракту, за змістом якої вартість (ціна) товару за Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_4. Замовник зазначив, що вартість товару не може бути переглянута з огляду на пункт 2.2 Контракту у редакції додаткової угоди НОМЕР_4 (за пунктами 1 і 2 специфікації) та пункт 2.4 Контракту у редакції додаткової угоди № 4 (за пунктами 3 і 5 специфікації) через порушення строків поставки з вини виконавця. Позивач запропонував відповідачу викласти специфікацію у новій редакції, за якою не змінюється вартість товару-1 у пункті 1 (ІНФОРМАЦІЯ_12), вартість товару-2 у пунктах 2 (ІНФОРМАЦІЯ_14), 3 (ІНФОРМАЦІЯ_15) специфікації та вартість товару-3 у пункті 5 (ІНФОРМАЦІЯ_18) специфікації; разом з тим вартість товару-2 у пункті 4 специфікації та вартість товару-3 у пункті 6 специфікації зменшується та становить ІНФОРМАЦІЯ_25 та ІНФОРМАЦІЯ_26 відповідно до фактичних витрат виконавця, що і впливає на зменшення загальної вартості товару.

5.18. Листом від ІНФОРМАЦІЯ_27 № НОМЕР_8 виконавець, керуючись пунктом 2.5 Контракту, надіслав замовнику новий розрахунок вартості (ціни) товару, за яким загальна ціна становить ІНФОРМАЦІЯ_6 і складається з: ІНФОРМАЦІЯ_28 (збільшено) - ціна товару-1 у пункті 1 специфікації; ІНФОРМАЦІЯ_29 (зменшено) - ціна товару-2 у пунктах 2, 3, 4 специфікації; ІНФОРМАЦІЯ_30 (зменшено) - ціна товару-3 у пунктах 5, 6 специфікації. Так, за рахунок зменшення ціни товарів-2, 3 зменшилася загальна вартість товарів до ІНФОРМАЦІЯ_6 порівняно з вартістю, визначеною у пунктах 2.2 Контракту (ІНФОРМАЦІЯ_7).

5.19. Оскільки сторони не дійшли згоди стосовно загальної вартості (ціни) товару, поставленого відповідачем позивачу за Контрактом, яка залежала від ціни на окремі позиції товарів, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовилось від підписання запропонованої ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової угоди, спір було передано на вирішення суду.

5.20. Крім того, під час нового розгляду справи суд першої інстанцій встановив, що протягом періоду розгляду справи сторонами укладено додаткову угоду НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_31 до Контракту, якою продовжено строк його дії до 31 грудня 2025 року. Отже, спірна додаткова угода вже повинна мати номер 10.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Доводи касаційної скарги позивача

6.1. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у цій справі не врахував практику Верховного Суду щодо застосування постанов № 363 та № 335 в частині порядку компенсації грошових коштів, які понесені в ході виконання державних контрактів, якщо такі витрати є більшими ніж сторона отримала для виконання державного контракту, а саме постанову Верховного Суду від 05 вересня 2024 року у справі № 910/16610/23 та постанову Верховного Суду від 04 червня 2024 року у справі № 910/16207/23.

6.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо того, чи можливо внесення змін у фіксовану загальну вартість (ціну) товарів (як загальну, так і за одиницю по конкретному пункту специфікації), шляхом визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку, як у бік зменшення порівняно із попередньо встановленою загальною ціною, так і у бік збільшення на підставі Постанови № 335.

6.3. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, позивач посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, а саме, Контракт і додаткові угоди до нього, з яких чітко випливало, що вартість товару-1, 2, 3, 5, зазначена у специфікації, збільшенню не підлягає.

6.3.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 зауважує, що товар за Контрактом був поставлений йому, і за нього позивач уже розрахувався шляхом перерахунку попередньої оплати, а після його фактичної оплати відповідач заявив вимогу про необхідність збільшення вартості товару за деякими позиціями специфікації, що не відповідає умовам Контракту. Позивач наголошує, що фактична поставка товару вже виключає можливість зміни вартості товару; також зміна вартості товару виключається, якщо товар оплачено (тобто, у разі неналежного виконання Контракту з вини виконавця та / або прострочення строків поставки товару, здійснення попередньої оплати).

6.3.2. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що висновок суду стосовно зволікання позивача із перерахуванням попередньої оплати є таким, що не базується на умовах Контракту. Факт поставки товару за Контрактом не залежить від перерахування попередньої оплати відповідачу, оскільки це є правом позивача, а не обов`язком, тому суд безпідставно зазначив, що відповідач поніс додаткові витрати через невчасне перерахування позивачем коштів попередньої оплати, більше того, ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжило перерахунок попередньої оплати, незважаючи на обставини щодо невчасної поставки за Контрактом.

7. Заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача

7.1. ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 проти неї заперечує, просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

7.2. Відповідач стверджує, що Контракт укладався сторонами за умови здійснення замовником попередньої оплати, про що, зокрема, зазначено в комерційній пропозиції від 27 квітня 2022 року № 27042022-06 (повторно від 31 травня 2022 року вих. № 31052022-02к), де вказувалося, що строки постачання та ціна товару є актуальними лише в разі укладання державного контракту та здійснення відповідного авансового платежу в строк до 04 серпня 2022 року.

7.3. ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що листом № НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_32 надсилало ІНФОРМАЦІЯ_1 рахунок на здійснення попередньої оплати та вважає, що з цього часу у замовника виник обов`язок здійснити попередню оплату.

7.4. Крім іншого, відповідач акцентує, що умови Контракту визначаються відповідно до Типового державного контракту (договору) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення за закритими закупівлями, тому мають тлумачитися проти того, хто їх написав, у цьому випадку - проти замовника.

7.5. ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що у цьому спорі йдеться не про зміну вартості товару за Контрактом в цілому, а про зміну вартості окремих позицій товару, при цьому загальна ціна Контракту зменшується. Крім того, у спірних правовідносинах, на переконання відповідача, товар оплачений не повністю, ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконало повністю свої зобов`язання, передбачені Контрактом; неналежне виконання Контракту з вини виконавця відсутнє; прострочення строків постачання з вини виконавця відсутнє; здійснення попередньої оплати здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням визначених сторонами умов.

7.6. Зі свого боку ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином виконувало свої зобов`язання та невідкладно закуповувало валюту та переводило кошти на рахунок іноземного постачальника. Відповідно до Постанови № 335 зміна курсу валют відноситься до підстав істотної зміни умов Контракту в частині зміни договірної ціни за результатами понесених фактичних (обґрунтованих очікуваних) витрат за умови надання підтверджуючих документів, а тому, також не може відноситись до категорії "ризиків".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права

8.1. Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

8.2. За статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

8.3. У статті 632 ЦК України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

8.4. Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

8.5. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 та пункту 3 Постанови № 335 у первинній редакції установлено, що на період воєнного стану договірна ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення державного контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відмова від відшкодування витрат виконавця у складі ціни товарів (робіт, послуг), обґрунтованих технічною, технологічною документацією та обліковою політикою виконавця, не допускається. Погоджена сторонами ціна товарів (робіт, послуг) після укладення державного контракту (договору) не переглядається (крім контрактів на закупівлю за імпортом з вітчизняними суб`єктами господарювання, яким в установленому законодавством порядку надані повноваження на право здійснення імпорту товарів, робіт і послуг оборонного призначення). Відповідальність за правильність розрахунку, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені до набрання чинності цією постановою, але продовжують виконуватися.

8.6. 04 жовтня 2022 року Кабінет Міністрів України постановою № 1152 вніс зміни до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 335, які конкретизували, що зміни в істотні умови державного контракту (договору) після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі можуть бути внесені, зокрема, в разі зміни курсу валют.

Також додано умову про те, що ціна державного контракту (договору) не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов`язань в частині: неналежного виконання державного контракту (договору) з вини виконавця; прострочення строків постачання товарів (виконання робіт, надання послуг) з вини виконавця; здійсненої попередньої оплати.

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для врегулювання ціни Контракту шляхом укладання в судовому порядку додаткової угоди НОМЕР_1 в редакції, запропонованій ІНФОРМАЦІЯ_1 (за первісним позовом) або ІНФОРМАЦІЯ_2 (за зустрічним позовом).

9.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.3. Згідно з матеріалами справи ІНФОРМАЦІЯ_1, звертаючись до суду з первісним позовом, просило суд визнати укладеною додаткову угоду НОМЕР_1 до Контракту в редакції, викладеній у прохальній частині первісного позову, за якою вартість товару визначається у сумі ІНФОРМАЦІЯ_33 (пункт 2.2. розділу 2 Контракту), а додаток № 1 (специфікація) до Контракту викладається у новій редакції. Позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовувало тим, що вартість товару за Контрактом є такою, що не відповідає фактичним витратам виконавця - відповідача.

9.4. ІНФОРМАЦІЯ_2, зі свого боку, у зустрічному позові просило суд визнати укладеною додаткову угоду НОМЕР_1 до Контракту в редакції, викладеній у прохальній частині зустрічного позову, за якою вартість товару визначається у сумі ІНФОРМАЦІЯ_5, а додаток № 1 (специфікація) до Контракту викладається у новій редакції. Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, відповідач зазначав, що непідписання ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової угоди в редакції ІНФОРМАЦІЯ_2 унеможливлює отримання останнім прибутку, визначеного при укладанні Контракту, що є його істотним порушенням.

9.5. Суди, задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову, застосували до спірних правовідносин положення Постанови № 335 в редакції від 30 березня 2023 року (яка набула чинності після підписання сторонами Контракту) згідно з положеннями якої істотні умови державного контракту після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі можуть бути змінені в разі зміни курсу валют.

9.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.7. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

9.8. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

9.9. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

9.10. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, зокрема постанови № 363 та № 335, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у контексті неможливості зміни договірної ціни контракту, які (висновки) викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2024 року у справі № 910/16207/23 та від 05 вересня 2024 року у справі № 910/16610/23.

9.11. Так, у справі № 910/16207/23, на яку посилався скаржник, Верховний Суд розглядав вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до Держпідприємства про визнання укладеною додаткової угоди до контракту на поставку оборонного призначення. У цій справі спір виник з приводу того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 просило шляхом визнання додаткової угоди укладеною у судовому порядку замінити слова "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" у контракті на "вартість (ціна) товару", оскільки вважало, що "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" не визначають чітко вартості товару. При цьому доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 зводилися до незгоди з вимогою Держпідприємства про сплату понесених ним фактичних витрат, розмір яких був більшим, ніж орієнтовна ціна контракту.

Верховний Суд у наведеній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, вказавши що з аналізу умов контракту вбачається, що сторони погодили зміну не договірної, а орієнтовної ціни, оскільки визначили, що договірна ціна не змінюється, а встановлюється на підставі калькуляції витрат та не може перевищувати орієнтовної ціни. Отже, орієнтовна ціна - максимально можлива ціна контракту, яка може бути змінена, тоді як договірна ціна встановлюється за результатами понесених фактичних витрат в межах орієнтовної ціни.

Також за висновками суду касаційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1, заявляючи про заміну слів "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" у контракті на "вартість (ціна) товару", по суті пропонує зафіксувати остаточну ціну поставлених товарів на рівні їх орієнтовної вартості на момент укладення контракту, що не відповідає умовам контракту та положенням Постанови № 335 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1275), які допускають можливість зміни загальної вартості (ціни) поставлених товарів до моменту їх повної оплати, зокрема, за умови зміни курсу іноземної валюти.

9.12. У справі № 910/16610/23, на яку також є посилання в касаційній скарзі, Верховний Суд вирішував вимоги Держпідприємства до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення боргу, що є різницею між встановленою у контракті орієнтовною вартістю товару та фактично понесеними виконавцем витратами на закупівлю, які склали більшу суму, ніж погодили сторони в контракті.

Врахувавши власні висновки у справі № 910/16207/23, встановивши що орієнтовна вартість товарів включає в себе всі витрати виконавця, Верховний Суд у зазначеній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 боргу, що є різницею між визначеною сторонами у контракті орієнтовною вартістю товарів та частковими сплатами за поставлене, вказавши що виконавець має право на відшкодування фактичних витрат відповідно до Постанови № 335, однак в межах орієнтовної вартості товару, допоки така вартість не буде змінена шляхом укладення додаткової угоди, що допускається умовами контракту, оскільки договірна ціна не змінюється, а встановлюється на підставі калькуляції фактичних витрат і не може перевищувати орієнтовної, відповідно, позов в частині стягнення фактичних витрат у сумі, що перевищує встановлену контрактом орієнтовну вартість товарів, задоволенню не підлягає.

9.13. Отже, з наведеного вбачається, що висновки у названих справах Верховного Суду стосувалися порядку зміни орієнтовної вартості товарів та договірної їх ціни та стягнення заборгованості, що є фактичними витратами виконавця, у розмірі більшому, ніж визначена сторонами орієнтовна вартість товарів.

9.14. Натомість у справі, що розглядається, суди встановили, що первісна редакція розділу 2 Контракту містила визначення "орієнтовна вартість товару" та "договірна ціна товару" та передбачала порядок внесення змін у них, аналогічний тому, що встановлений в межах справ № 910/16207/23 та № 910/16610/23, на які посилається скаржник.

9.15. Разом з тим судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторони додатковою угодою від 10 листопада 2022 року № 4 змінили слова "орієнтовна вартість товару" та "договірна ціна товару" на "вартість (ціна) товару" та погодили новий порядок зміни вартості (ціни) Контракту.

9.16. Отже, спір у цій справі стосується внесення змін у фіксовану загальну вартість (ціну) товарів шляхом визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку, до того ж у бік зменшення порівняно із попередньо встановленою загальною ціною, і не стосується зміни орієнтовної та/або договірної ціни товарів у бік збільшення з дослідженням обставин наявності / відсутності підстав для внесення таких змін, відповідно, висновки Верховного Суду у справах № 910/16207/23 та № 910/16610/23 нерелевантні до справи, яка розглядається, а правовідносини не є подібними, оскільки умови контрактів в частині порядку внесення змін в ціну товарів різняться за своїм змістом.

9.17. Верховний Суд не раз наголошував, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

9.18. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.

9.19. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що правові висновки Верховного Суду у справах № 910/16207/23 та № 910/16610/23 у контексті неможливості зміни ціни контракту, на які посилається позивач в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, нерелевантні до спірних правовідносин у цій справі.

9.20. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.21. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку чим касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині вказаної підстави підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

9.22. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9.23. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

9.24. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права з огляду на відсутність висновку Верховного Суду стосовно того, чи можливо внесення змін у фіксовану загальну вартість (ціну) товарів (як загальну, так і за одиницю по конкретному пункту специфікації), шляхом визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку, як у бік зменшення порівняно із попередньо встановленою загальною ціною, так і у бік збільшення на підставі Постанови № 335.

9.25. Верховний Суд зазначає, що ним сформований сталий правовий підхід до вирішення позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів, відповідно до якого внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин (наприклад, постанова Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі № 910/3657/24).

9.26. Верховний Суд виходить з встановлених судами обставин, що у Контракті (з урахуванням додаткових угод № 4, НОМЕР_4 до нього) у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти визначена ціна (вартість) товару у сумі ІНФОРМАЦІЯ_7. При цьому вказано, що істотні умови Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених Постановою № 335. У разі якщо фактичні витрати виконавця будуть менші за витрати, на підставі яких сформована калькуляція витрат для встановлення вартості (ціни) товару на момент підписання Контракту, сторони на підставі сформованої виконавцем за такими фактичними витратами калькуляції витрат здійснюють коригування вартості (ціни) товару шляхом укладення додаткової угоди.

9.27. І позивач, і відповідач стверджують про те, що фактичні витрати виконавця за Контрактом є меншими за суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7. Внаслідок цього обидві сторони судового спору вважають необхідним укладення спірної додаткової угоди до Контракту та визначають позовну вимогу про визнання додаткової угоди укладеною із викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення як належний та ефективний спосіб захисту своїх прав.

9.28. Отже, питання можливості та необхідності укладення додаткової угоди до Контракту стосовно внесення змін у загальну вартість товару з метою її приведення у відповідність до фактичних витрат виконавця (які залежать від зміни курсу іноземної валюти) не є спірним між сторонами.

9.29. Спірне питання, передане на розгляд суду касаційної інстанції, пов`язане не з встановленням необхідності укладення додаткової угоди до Контракту, а з визначенням вартості (ціни) товару у цій додатковій угоді з урахуванням фактичних витрат виконавця. Проте це не є питанням застосування норм права, а стосується дослідження та оцінки доказів, які підтверджують здійснені сторонами витрати, що має бути здійснене судами першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд як "суд права" не має повноважень встановлювати відповідні обставини справи.

9.30. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі №910/19436/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення грошових коштів (оплати отриманого товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення), у якій Верховний Суд, зокрема, зазначив:

"Аргумент скаржника про те, що вартість (ціна) товару за державним контрактом не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов'язань в частині, зокрема здійсненої попередньої оплати, колегією суддів відхиляється з огляду на встановлені попередніми інстанціями обставини, відповідно до яких умовами пункту 2.4. державного контракту визначено, що зміна вартості (ціни) товару за ним не допускається, якщо такий товар повністю оплачено або коли сторони повністю виконали свої зобов`язання, передбачені цим контрактом. При цьому суди встановили, що на момент звернення виконавця із цим позовом замовник виконав умови оплати вартості поставленого товару не повністю, а на 97%. Разом із цим відповідачем не доведено, що вартість (ціна) товару за державним контрактом змінена в частині здійснення попередньої оплати, оскільки замовник здійснив попередню оплату товару у сумі 395 017 000 грн (лише 97% від ціни державного контракту) згідно з платіжним дорученням від 10 листопада 2022 року від № 403/1/725, та ним не надано доказів того, що фактичний курс іноземної валюти був іншим, ніж визначений позивачем, а також враховуючи те, що вартість товару у державному контракті від 01 листопада 2022 року погоджувалася сторонами за курсом НБУ за 1 євро станом на 13 жовтня 2022 року (на підставі комерційної пропозиції).

Таким чином, поставлені скаржником питання перед Верховним Судом знаходяться виключно у площині суб`єктивної оцінки доказів і положень чинного законодавства без урахування встановлених судами обставин справи, а доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів та обставин справи, що з огляду на вимоги статті 300 ГПК України стосовно меж розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень касаційної інстанції".

9.31. Суди попередніх інстанцій встановили, що у підпункті 1 пункту 1 Постанови № 335 у редакції, яка була чинна на момент укладення Контракту, передбачалося, що під час розрахунку ціни враховуються, зокрема, й інші витрати виконавця, пов`язані з виконанням контракту. Дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти), які укладені до набрання чинності цією Постановою, але продовжують виконуватися. У зв`язку із внесенням змін до Постанови № 335 на момент виникнення та існування спірних правовідносин уже діяли положення цієї Постанови, які передбачали можливість зміни ціни державного контракту у випадку зміни курсу валют.

9.32. Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши наявні у справі докази, виснували, що ІНФОРМАЦІЯ_2 належними та допустимими доказами довело розмір понесених фактичних витрат на виконання Контракту у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6, тоді як застосований ІНФОРМАЦІЯ_1 вибірковий підхід до визначення вартості Контракту шляхом застосування до запропонованого розрахунку лише вартості більш вигідних (таких, що придбані дешевше) позицій товару, ігноруючи вартість тих позицій, що придбані дорожче в гривневому еквіваленті (залишаючи їх вартість на рівні погодженої в специфікації) та намагаючись тим самим ще більше зменшити вартість до ІНФОРМАЦІЯ_4, є невиправданим.

Суди вважали, що відповідачем належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України доведено правомірність визначення ним договірної ціни на підставі калькуляції витрат, сформованої ним за фактичними витратами на закупівлю валюти, понесеними ним у процесі виконання Контракту, з урахуванням курсу валют на момент купівлі виконавцем іноземної валюти, з огляду на що позовні вимоги зустрічного позову про визнання укладеної додаткової угоди в редакції, викладеній в прохальній частині зустрічного позову, - є обґрунтованими. При цьому, визначена в первісному позові загальна ціна Контракту не відповідає узгодженому сторонами в умовах Контракту та в положеннях Постанови № 335 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) принципу відшкодування виконавцю понесених ним при його виконанні витрат в розрізі законодавчо встановленого обмеження щодо рівня прибутку ІНФОРМАЦІЯ_2.

9.33. Доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 у касаційні скарзі щодо права чи обов`язку замовника внести зміни до Контракту у разі зміни курсу валют на підставі Постанови № 335 судом відхиляються, оскільки додатковою угодою № 4 сторони передбачили зміну істотних умов Контракту у випадках, передбачених Постановою № 335, а додатковою угодою НОМЕР_4 до Контракту скорегували вартість товару у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти у бік її збільшення до ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до положень Постанови № 335.

9.34. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

9.35. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій надавали оцінку наявним у справі доказам у відповідності до приписів статті 86 ГПК України. У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не здійснює оцінку (переоцінку) доказів, покладених судами попередніх інстанцій в основу висновків про необґрунтованість позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 та обґрунтованість зустрічних позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права.

9.36. Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9.37. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, про які зазначає позивач (зокрема, Постанови № 335) у контексті можливості внесення змін у фіксовану загальну вартість (ціну) товарів (як загальну, так і за одиницю по конкретному пункті специфікації) шляхом визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку, а також визначення, на кого зі сторін контракту мають покладатися ризики зміни курсу закупівлі валюти, та чи є правом або обов`язком для замовника внесення змін до контракту в разі зміни курсу валют, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування вказаних норм права в контексті названих скаржником питань.

Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

9.38. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

9.39. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

9.40. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

9.41. Оскільки у цій справі не підтвердилися визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

9.42. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9.43. Інших доводів на обґрунтування незаконності рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року у цій справі касаційна скарга не містить.

9.44. З огляду на викладене оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.2. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій відсутні.

10.3. Крім того, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

11. Судові витрати

11.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/15954/23, відкрите за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року у справі № 910/15954/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов

Суддя І. В. Булгакова

Суддя Т. М. Малашенкова