ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 913/89/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - Андрійка Є.Л.,

відповідача - Бруль А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Луганської області

у складі судді Драгнєвіч О.В.

від 07.06.2018 та

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Попков Д.О., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

від 15.08.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

про стягнення 64 043 423,24 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 лютого 2018 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 26 858 427,52 грн пені, 8 553 915,88 грн 3% річних, 28 631 079,84 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, на підставі чого у відповідача виник обов'язок зі сплати нарахованих сум пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 13023213,07 грн пені, 2 573 282,28 грн 3% річних, 7 536 212,30 грн інфляційних втрат, 348 159,97 грн витрати зі сплати судового збору.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2018 апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані доведеністю факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, сторони змінили строк та порядок розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016, у зв'язку з чим пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише на частину тих сум, за якими погашення заборгованості здійснено за рахунок власних коштів відповідача.

7. Водночас судом першої інстанції використане право на зменшення розміру пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 03 вересня 2018 року позивач подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2018, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 023 213,07 грн неустойки, 21 094 867,64 грн інфляційних втрат, 5 980 633,60 грн 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 12 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (надалі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №16-147-Н (надалі - Договір).

11. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у 2016 році природний газ (надалі - Газ), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ, на умовах Договору. Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

12. Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) Газ обсягом 124 700,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: січень - 45 400,000 тис. куб. м; лютий - 41 400,000 тис. куб. м; березень - 37 900,000 тис. куб. м.

13. Відповідно до пункту 3.2 Договору приймання-передача Газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі Газу.

14. Згідно з пунктом 3.3 Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу Газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі Газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного Газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу Газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставною для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки Газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного Газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці Газу Продавцем документально не оформлюються.

15. Відповідно до пункту 5.1 Договору ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період до 31.03.2016 (включно) становлять: у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води - 7 188,000 грн за 1 000 куб. м, у тому числі ПДВ 20%; у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води): за обсяг, використаний до 1 200 куб.м природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) - 3 600,000 грн за 1 000 куб. м, у тому числі ПДВ 20%; за обсяг, використаний понад 1 200 куб. м, природного газу на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно)- 7 188,000 грн за 1 000 куб. м, у тому числі ПДВ 20%.

16. Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що оплата планових обсягів Газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється Покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації Газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі Газу за розрахунковий місяць. Оплата за Газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використанням Покупця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

17. Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

18. Згідно з пунктом 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

19. Додатковою угодою №1 від 31.01.2016 до Договору сторони виклали у нових редакціях пункти 2.1, 5.4 Договору, в яких сторони погодили, що Продавець передає Покупцю з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) Газ обсягом до 128 730,000 тис. куб. м. та загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 475 013 693,12 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 570 016 431,74 грн.

20. Сторони визначили, що дія Додаткової угоди №1 від 31.01.2016 до Договору поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.01.2016.

21. Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 до Договору сторони виклали у нових редакціях пункти 2.1, 3.1, 3.3, 5.4, 6.1 Договору, в яких сторони погодили, що: Продавець додатково передає Покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 21 900,000 тис. куб. м.; загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 512 152 332,62 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 614 582 799,14 грн; оплата планових обсягів Газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації Газу.

22. Сторони визначили, що дія Додаткової угоди №2 від 31.03.2016 до Договору поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.04.2016.

23. Додатковою угодою №3 від 30.04.2016 до Договору сторони виклали у нових редакціях пункти 2.1, 5.1, 5.2, 5.4, 11.1 Договору, в яких сторони погодили, що Продавець передає Покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) Газ обсягом до 160 546,103 тис. куб. м.; ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 01.05.2016 ціна становить 6 879,00 грн за 1 000 куб. м, у тому числі ПДВ 20%.

24. Сторони визначили, що дія Додаткової угоди №3 від 30.04.2016 до Договору поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.05.2016.

25. Додатковою угодою №4 від 27.09.2016 до Договору сторони виклали у нових редакціях пункти 6.1, 7.2 Договору, в яких сторони погодили, що: оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20; у разі не виконання Покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

26. Сторони визначили, що дія Додаткової угоди №4 від 27.09.2016 до Договору поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.08.2016.

27. На виконання умов Договору Позивачем за період з січня 2016 по вересень 2016 (включно) поставлено, а Відповідачем прийнятно 197 109,109 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 787 789 985,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 161 164 030,26 грн, від 29.02.2016 на суму 158 854 786,78 грн, від 31.03.2016 на суму 157 476 990,11 грн, від 30.04.2016 на суму 115 388 462,29 грн, від 31.05.2016 на суму 49 597 751,47грн, від 30.06.2016 на суму 31 535 711,96 грн, від 31.07.2016 на суму 29 180 980,28 грн, від 31.08.2016 на суму 30 163 895,76 грн, від 30.09.2016 на суму 54 427 376,92 грн.

28. У період з липня 2016 року по листопад 2016 року між Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської області державної адміністрації, Управліннями фінансів різних райдержадміністрацій Луганської області, Управліннями соціального захисту населення різних райдержадміністрацій Луганської області, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з метою погашення заборгованості за природний газ поставлений у 2016 році за Договором, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 із відповідними змінами, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №2039, №2040, №2041, №2042, №2043, №2044, №2045, №2046, №2047, №2048, №2049, №2050, №2051, №2052, №2053, №2054, №2055 від 22.07.2016, №2063, №2064, №2065, №2066, №2067, №2068 від 26.07.2016, №2410, №2411, №2412, №2414, №2415, №2416, №2417, №2418, №2419, №2420, №2421 від 20.09.2016, №2770, №2771, №2772, №2773, №2774, №2775, №2776, №2777, №2778, №2779, №2780, №2781, №2782, №2783, №2784 від 16.11.2016 (далі - Спільні протокольні рішення), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за надані послуги балансування обсягів природного газу за Договором за 2016-2017 роки.

29. Пунктами 5.2 Спільних протокольних рішень передбачено, що Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими Спільними протокольними рішеннями.

30. На виконання Спільних протокольних рішень відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 468 799 678,62 грн в рахунок погашення заборгованості за поставлений позивачем протягом січня - вересня 2016 року природний газ на суму 787 789 985,83 грн за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями №144 від 28.07.2016, №146 від 28.07.2016, №145 від 28.07.2016, №142 від 28.07.2016, №143 від 28.07.2016, №141 від 28.07.2016, №140 від 28.07.2016, №139 від 28.07.2016, №138 від 28.07.2016, №137 від 28.07.2016, №136 від 02.09.2016, №127 від 02.09.2016, №124 від 03.10.2016, №134 від 02.09.2016, №147 від 02.09.2016, №135 від 02.09.2016, №125 від 03.10.2016, №126 від 03.10.2016, №128 від 28.07.2016, №133 від 28.07.2016, №130 від 28.07.2016, №132 від 28.07.2016, №129 від 03.10.2016, №131 від 03.10.2016, №159 від 26.12.2016, №155 від 26.12.2016, №157 від 26.12.2016, №158 від 26.12.2016, №153 від 26.12.2016, №151 від 26.12.2016, №154 від 30.09.2016, №160 від 01.11.2016, №150 від 01.11.2016, №152 від 01.11.2016, №149 від 01.11.2016, №163 від 26.12.2016, №167 від 26.12.2016, №168 від 26.12.2016, №176 від 26.12.2017, №166 від 26.12.2016, №170 від 26.12.2016, №162 від 26.12.2016, №164 від 26.12.2016, №165 від 26.12.2016, №171 від 26.12.2016, №172 від 26.12.2016, №173 від 26.12.2016, №174 від 26.12.2016, №175 від 26.12.2016, №169 від 26.12.2016.

31. Інша частина заборгованості за Договором в сумі 318 990 307,21 грн була сплачена відповідачем самостійно, поза межами Спільних протокольних рішень, за рахунок здійснених часткових оплат, що було враховано позивачем у розрахунку та підтверджується даними довідки позивача про формування сальдо заборгованості за підприємством відповідача, випискою щодо здійснених операцій за підприємством відповідача за період з 01.01.2016 до 31.10.2017.

32. Відповідачем основний боргу за Договором сплачено повністю, а прострочення виконання основного зобов'язання тривало незначний проміжок часу.

33. Позивачем не надано доказів понесення збитків за Договором в результаті дій відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

34. Позивач вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а саме, статті 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 549, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

35. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибних висновків про те, що уклавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за Договором.

36. Позивач також зазначає, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений судами першої та апеляційної інстанцій без врахування листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 та пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14.

Позиції відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

37. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

38. Цивільний кодекс України

Стаття 3 частина 1 пункт 6

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 11 частина 2 пункт 1

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 509 частини 1, 2

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 526 частина 1

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 частина 1

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 551 частина 3

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 638

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 655

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

39. Господарський кодекс України

Стаття 7

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Стаття 12 частини 1-3

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Стаття 173 частина 1

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 частина 1

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 216 частина 1

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 частини 1, 2

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 230

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 233

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

40. Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)

Пункт 1

Цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Пункт 2

Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов'язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

Пункт 7

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

41. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

42. Суд зазначає, що касаційна скарга позивача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

43. Суд зазначає, що підписання сторонами Спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата поставленого природного газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі відповідних Спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

44. Тому, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що, враховуючи Спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі Договору.

45. З огляду на зазначене, Суд відхиляє аргументи позивача, викладені у касаційній скарзі, зокрема, про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибних висновків про те, що уклавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за Договором.

46. Суд також відхиляє аргументи позивача про невірно здійснений судами попередніх інстанцій розрахунок інфляційних втрат, оскільки, як убачається з оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції перевіряючи, та суд апеляційної інстанції повторно здійснюючи перевірку розрахунку заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, врахували рекомендації, наведені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 і у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14.

47. Аргументи позивача про неможливість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті 223 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України Суд відхиляє, з огляду на таке.

48. Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

49. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

50. Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

51. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

52. Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

53. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

54. При цьому з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

55. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

57. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

58. Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

59. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, у розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2018 у справі №913/89/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко