Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.07.2020 року у справі №904/4721/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4721/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(головуючий суддя - Колісник І. І.)

від 20.01.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Кузнецова І. Л. ; судді: Кощеєв І. М., Чус О. В. )

від 26.05.2020

у справі № 904/4721/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація"

про стягнення 1 561 592,68 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Лисенко В. О.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" про стягнення заборгованості у сумі 1 561 592,68 грн, з яких: 1 416 057,14 грн - пеня, 98 104,94 грн - 3% річних, 47 430,60 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу № 4255/16-БО-3/ПТ від
15.12.2015 в частині своєчасного розрахунку за природний газ, отриманий у січні - березні 2016 року.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
26.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Вказана норма є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість за отриманий природний газ, на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, станом на 30.11.2016 відповідачем погашена повністю. Наведені обставини позивачем не спростовані.

За умовами договору на постачання природного газу №4255/16-БО-3/ПТ від
15.12.2015 відповідач отримав газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Крім того, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, яка використовує природний газ для виробництва теплової енергії на підставі ліцензій АГ №578442 від 02.02.2012 та АД №037011від 18.05.2012.

Приймаючи рішення в справі, суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
26.05.2020, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2. Як на підставу касаційного оскарження Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, скаржник наполягає на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від
07.11.2019 у справі № 920/67/19 щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" як норми прямої дії, що суперечить статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-списання заборгованості згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є частиною процедури врегулювання заборгованості відповідно до статті 1 Закону;

-дія Закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення відповідно до статті 2 Закону;

-учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру;

-застосування частини 3 статті 7 Закону правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до реєстру. При цьому матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості;

-суди попередніх інстанцій не врахували, що остаточний розрахунок за спірним договором було здійснено лише 14.12.2016;

-відповідачем не було надано суду документів, передбачених частиною 2 статті 3 Закону, необхідних для включення до реєстру. Крім того, рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу. При цьому судами попередніх інстанцій не було враховано постанови Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017, якою затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром.

3.3. Приватне акціонерне товариство "Теплогенерація" подало відзив на касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Також від Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" на адресу суду
28.07.2020 надійшли додаткові пояснення до відзиву.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (перейменовано на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Теплогенерація", як споживачем, 15.12.2015 укладено договір постачання природного газу № 4255/16-БО-3/ПТ.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти й оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціями та іншим споживачам (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

За змістом пункту 6.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від
31.12.2015) оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За додатковою угодою № 4 від 28.03.2016, що діє з 01.04.2016, сторони змінили строк остаточного розрахунку за отриманий природний газ та визначили його до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили за невиконання споживачем пункту 6.1 договору сплату, крім суми заборгованості, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ:

за актом від 31.01.2016 на загальну суму 21 589 477,69 грн (з урахуванням вартості транспортування) зі строком оплати не пізніше 15.02.2016;

за актом від 29.02.2016 на загальну суму 15 703 625,92 грн (з урахуванням вартості транспортування) зі строком оплати не пізніше 14.03.2016;

за актом від 31.03.2016 на загальну суму 12 437 128,90 грн (з урахуванням вартості транспортування) зі строком оплати не пізніше 25.04.2016.

За розрахунком позивача, що не оспорюється відповідачем, фактична повна оплата отриманого природного газу відповідачем була здійснена з порушенням договірного строку:

за актом від 31.01.2016 на загальну суму 21 589 477,69 грн (з урахуванням вартості транспортування) - у період з 24.02.2016 по 27.04.2016;

за актом від 29.02.2016 на загальну суму 15 703 625,92 грн (з урахуванням вартості транспортування) - у період з 27.04.2016 по 29.04.2016;

за актом від 31.03.2016 на загальну суму 12 437 128,90 грн (з урахуванням вартості транспортування) - 29.04.2016.

Порушення строків оплати отриманого відповідачем природного газу за цими актами стала підставою для нарахування за період прострочки заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначило необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від
11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 07.11.2019 у справі № 920/67/19 щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" як норми прямої дії, що суперечить статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5.3. Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, набрав чинності 30.11.2016

Відповідно до ~law18~ заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до ~law19~, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (абзац 9 ~law20~).

Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до ~law21~. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (абзац 10 ~law22~).

Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац 12 ~law23~).

Згідно з ~law24~ для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

~law25~ передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Відповідно до ~law26~ на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

~law27~ передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності ~law28~, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності ~law29~.

5.4. У постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18 та від
07.11.2019 у справі № 920/67/19, на які посилається скаржник, а також у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі 904/4592/18, які зазначає суд першої інстанції, викладено таку правову позицію.

Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1,2,3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону, тоді положення Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не застосовуються. Відтак, не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання Частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини 3 статті 7 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від
23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від
07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 06.06.2018 у справі № 925/770/17, від
06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 01.04.2019 у справі № 922/2784/108, а також від 21.05.2020 у справі № 910/5501/19, від 27.05.2020 у справі № 910/17428/18, від 29.05.2020 у справі № 920/706/19.

5.5. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, яка використовує природний газ для виробництва теплової енергії на підставі ліцензій АГ №578442 від 02.02.2012 та АД №037011від
18.05.2012, і на момент набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" оспорювана заборгованість відповідача за поставлений йому природний газ у період з січня по березень 2016 була сплачена повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Доводи касаційної скарги про те, що остаточний розрахунок за спірним договором було здійснено лише 14.12.2016, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що предмет позову стосується стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість за газ, переданий у січні - березні 2016 року, а не всього обсягу газу, переданого на підставі відповідного договору.

5.6. Оскільки скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, викладеного у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 07.11.2019 у справі № 920/67/19, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення касаційної скарги з підстави, визначеної пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для відступлення від висновку щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, а відповідно й відсутніми правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі № 904/4721/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко