Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 12.04.2018 року у справі №922/2513/17 Ухвала КГС ВП від 12.04.2018 року у справі №922/25...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2513/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Громадська організація "Грінда Інтернешнл",

відповідач - Національний природний парк "Гомільшанські ліси",

третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Харківській області

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешнл"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 23.01.2018

у складі колегії суддів: Слободін М.М. (головуючий), Терещенко О.І., Сіверін В.І.

та на рішення Господарського суду Харківської області

від 02.11.2017

у складі колегії суддів: Добреля Н.С. (головуючий), Светлічний Ю.В., Прохоров С.А.

за позовом Громадської організації "Грінда Інтернешнл"

про стягнення 39 703 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 19.02.2018, через Харківський апеляційний господарський суд, Громадська організація "Грінда Інтернешнл" звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 19.02.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2513/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018.

3. Ухвалою від 11.04.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Грінда Інтернешнл" та ухвалив здійснити перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Державна екологічна інспекція у Харківській області та Національний природній парк "Гомільшанські ліси" подали відзиви на касаційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешнл".

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування пункту "ж" частини 1 статті 21, статей 40, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, статей 3, 20, 21, 63 Закону України "Про природно-заповітний фонд України", статей 73, 74, частини 3 статті 162 ГПК України в редакції з 15.12.2017 та статей 1, 22, 54 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Громадська організація "Грінда Інтернешнл" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Національного природного парку "Гомільшанські ліси" про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 39 703 грн. Позивач просив суд покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача.

6.1. В обґрунтування позовних вимог позивач у своєму позові і додаткових поясненнях зазначає, що по-перше, рубка дерев проводилася у зоні регульованої рекреації національного природного парку, в якій чинним законодавством України заборонено проведення рубок головного користування, по-друге, незаконна рубка лісу проводилася в період масового розмноження тварин, що також суперечить чинному законодавству, по-третє, про незаконний характер рубки свідчить відсутність відмежування лісосік та маркування дерев. Позивач на підставі отриманих даних за Методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" від 24.07.2013 №541, розрахував розмір шкоди, заподіяної лісу, який склав 39 703 грн. Враховуючи виявлені порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які мали місце на території природно-заповідного фонду України, та шкоду, завдану державі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди, спричиненої неналежним виконанням обов`язків та порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 39 703 грн.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 02.11.2017 Господарський суд Харківської області у задоволенні позовних вимог відмовив.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 23.05.2017 Громадській організації "Грінда Інтернешнл" стало відомо про здійснення незаконної рубки лісу на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (відповідач) поблизу села Коропове, Зміївського району, Харківської області. Дана ділянка перебуває у віданні Коропівського природоохоронного відділення Національного природного парку "Гомільшанські ліси";

- 25.05.2017 комісією у складі Голови правління Громадської організації "Грінда Інтернешнл" та членів Громадської організації "Грінда Інтернешнл" здійснено виїзд на місце вчинення незаконної рубки лісу та було проведено його огляд. Під час зазначеного огляду позивачем виявлено 20 незаконно зрублених дерев, в тому числі буреломних та сухостійних та встановлено, що рубка лісу проводилась в зоні регульованої рекреації Національного природного парку "Гомільшанські ліси";

- комісією позивача складено акт огляду місця незаконної рубки лісу, для чого були виконані необхідні заміри за допомогою законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, а саме лінійки вимірювальної металевої №7 (свідоцтво №03/2078 від 20.04.2017) та №8 (свідоцтво №03/2079 від 20.04.2017), що відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 427:2009;

- позивачем надіслано відповідні заяви, у яких повідомлялося про виявлені факти незаконної рубки лісу на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Державної екологічної інспекції у Харківській області (заява від 07.06.2017 №GI-40-GL), Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (заява від 07.06.2017 №GI-42-GL) та до Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (заява від 08.06.2017 № GI-43-GL).

7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- як чинним законодавством (пунктом "ж" частини 1 статті 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"), так пунктом 2.3.7 Статуту громадської організації передбачено право позивача, як громадського об'єднання, подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- відповідно до статті 63 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється тільки громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які діють в межах повноважень, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що члени Громадської організації "Грінда Інтернешнл", які виявили факт незаконної вирубки дерев та склали акт огляду місця незаконної рубки лісу від 25.05.2017 є громадськими інспекторами, які призначені Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища відповідно до Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №88 від 27.02.2002 та мають відповідні посвідчення, що підтверджують їх повноваження. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що громадський контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати тільки громадські інспектори, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що члени Громадської організації "Грінда інтернешнл", які виявили факт незаконної вирубки дерев та склали акт огляду місця незаконної вирубки лісу від 25.05.2017, є громадськими інспекторами;

- згідно з пунктом 2.2.13 Статуту ГО "Грінда Інтернешнл" передбачено основним напрямком діяльності громадської організації всебічну підтримку охоронних та оперативних природоохоронних заходів, які здійснюються із залученням працівників природоохоронних установ та державних служб згідно з положеннями, які дозволяють проведення таких заходів, що, за висновками суду, також підтверджує необхідність участі уповноважених представників при встановленні порушення незаконної вирубки лісу. В той час, як вбачається із поданих до матеріалів суду документів, екологічна інспекція не була учасником даної перевірки та відповідно за її результатами не складала такого акта, а також не проводила розрахунку;

- відповідно до статті 65 Закону України "Про природно-заповідний фонд", розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначається на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Проте, позивачем при визначенні розміру шкоди було надано до суду таблиці обчислення розміру шкоди, в яких враховувалися лише спеціальні такси встановлені Кабінетом Міністрів України без врахування кадастрово еколого-економічної оцінки, включеної до складу національного парку (т.1, а.с. 22-23);

- позивачем не враховано, що згідно з Приміткою Постанови КМУ №541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" шкода від самовільного вирубування сухостійних дерев обчислюється за цими таксами, зменшеними у два рази. Також, суд зазначив, що позивачем не надано доказів того, що відповідне дерево відноситься до категорії дерев до припинення ступеня росту. З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку про те, що розрахунок шкоди, наданий позивачем, не може бути належним доказом обчислення шкоди, заподіяної рубкою дерев.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

8. 23.01.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешенл" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 залишено без змін.

8.1. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Громадська організація "Грінда Інтернешнл" не наділена правом здійснювати громадський нагляд в сфері природоохоронного законодавства, оскільки зазначені функції покладено на Держекоінспекцію та громадських інспекторів, закріплених за відповідним підрозділом органу Держекоінспекції, які не приймали участі у складанні акта огляду незаконної рубки лісу від 25.05.2017. З цих же підстав місцевий господарський суд вважав надані позивачем докази неналежними, а факт спричинення шкоди та її розмір недоведеними. Однак, встановлені судом правовідносини однозначно свідчать про те, що позивач має право подавати позови до суду від свого імені з метою реалізації статутних цілей і на захист суспільного інтересу, а висновки місцевого господарського суду в цій частині не відповідають закону та практиці ЄСПЛ, зокрема висновкам про те, що "громадські організації, яким стали відомі порушення чинного законодавства у галузі, що відноситься до їх статутної діяльності, мають усі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань (Справа "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" 28.03.2006);

- відповідно до закону, діяльність громадських організацій спрямована не лише на задоволення інтересів їх членів, а й покликана захищати суспільні інтереси, тобто суспільства в цілому. При цьому, держава як форма організації суспільства повинна діяти в його інтересах, у протилежному випадку, суспільство в особі громадян та створюваних ними організацій має право реагувати на будь-які порушення, в тому числі через механізми судового захисту;

- поняття суспільного інтересу, для задоволення і захисту якого створюються громадські організації, не конкретизовано в національному законодавстві України, тому суд застосував до спірних правовідносин прецедентну практику ЄСПЛ, яка достатньо повно регламентує право об'єднань громадян на захист інтересів в судах і є відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" обов'язковою для застосування судами України як джерело права;

- суд дійшов висновку про те, що якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, спір, порушений асоціацією-заявником мав на додаток достатній зв'язок з "правом", яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції. Отже, громадські організації, яким стали відомі порушення чинного законодавства в галузі, що відноситься до їх статутної діяльності, мають усі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань.

- висновок місцевого господарського суду про те, що громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися виключно Держекоінспекцією та громадськими інспекторами, закріпленими за відповідним підрозділом органу Держекоінспекції, на думку суду, є помилковим;

- за висновком суду апеляційної інстанції, громадські організації мають безспірне право звернення до суду з позовами про усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі шляхом стягнення шкоди, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або в суспільному інтересі, і, відповідно, мають право здійснювати громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства, однак, даний позов не є позовом, який поданий в статутних цілях або з метою захисту суспільного інтересу;

- місцевим судом при вирішенні спору, як і позивачем при поданні позову, не звернена увага на той факт, що в прохальній частині позовної заяви взагалі відсутнє зазначення, в чиїх інтересах поданий позов і на чию користь слід стягнути завдану шкоду в розмірі 39 703 грн. За таких умов, апеляційний суд не вбачав жодної можливості задоволення позовних вимог, оскільки допущене при поданні позову порушення і бездіяльність місцевого суду щодо дослідження цього порушення, потягли неможливість виконання місцевим судом вимог частини 2 статті 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) і неможливість додержання судом апеляційної інстанції приписів частин 2, 5 статті 238 ГПК України, оскільки зазначені норми зобов'язують суд вказати в рішенні суб'єкта, на користь якого стягується шкода, а такий суб'єкт у спорі не визначений;

- матеріали справи містять пояснення позивача від 02.11.2017, не зареєстровані судом, поміщені в справу без опису та нумерації (між аркушами справи 49 та 50, том 1), в яких позивач зазначає реквізити одержувача коштів Управління казначейства у Змієвському районі Харківської області та реквізити відповідача для відшкодування шкоди. Достовірність цих письмових пояснень підтвердив представник позивача в ході вирішення спору судом апеляційної інстанції, тому апеляційний суд прийняв їх як належні і такі, що відображають правову позицію позивача;

- суд апеляційної інстанції зазначив про дві самостійні підстави відмови у задоволенні позовних вимог процесуальну (відсутність зазначення у позовній заяві суб'єкта, на користь якого слід задовольнити позовні вимоги) та матеріальну (відсутність в позивача права звертатися до суду в інтересах держави);

- щодо першої підстави відмови апеляційний суд зазначив, що зазначення суб'єкта, на користь якого слід задовольнити позовні вимоги, de jure є доповненням (зміною) позовних вимог. При цьому, відповідна заява, передбачена частиною 3 статті 22 ГПК України, позивачем не подавалася, іншим учасникам не вручалася, а також не розглядалася і не була прийнята судом. Апеляційний суд встановив, що розгляд справи по суті розпочався 05.09.2017, про що свідчить протокол судового засідання (том 1 а.с. 115) і до цієї дати позивачем не подавалося жодних додаткових пояснень до позовної заяви, що зміна предмета позову не може відбутися "за умовчанням", оскільки це порушує наведені судом норми закону і суперечить принципу верховенства права, одним з аспектів якого є неможливість настання внаслідок незаконної дії тих же наслідків, що і в разі здійснення легальної дії. За таких умов зміна предмета позову у даній справі не відбулася і в суду відсутні підстави стягнути кошти на користь будь-якого суб'єкта, оскільки такий суб'єкт у спорі не визначений;

- щодо другої підстави відмови, приймаючи до уваги наполягання позивача на тому, що позов поданий ГО "Грінда Інтернешнл" саме в інтересах держави Україна, суд зазначив, що в позивача відсутнє право звертатися до суду з позовами в інтересах держави; відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб;

- вимога ГО "Грінда Інтернешнл" про стягнення шкоди на користь держави Україна не підлягає задоволенню незалежно від наслідків процесуальних порушень, допущених позивачем при поданні позову;

- розглядаючи гіпотетичну можливість зміни позивачем правової позиції і зазначення ним, що він вимагає стягнення шкоди на власну користь (що можливо внаслідок характеру допущеного позивачем порушення при поданні позову), суд зазначив, що в такому випадку позивач не має права вимагати стягнення шкоди в розмірі, обумовленому методикою розрахунку шкоди, спричиненої державі. У такому випадку шкода має інший характер і розмір, розрахунок такої шкоди в матеріалах справи відсутній.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що однією з підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги Харківським апеляційним господарським судом стало те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не наділений правом подання позовів в інтересах держави та, відповідно, у позивача відсутнє право на позов у матеріальному розумінні. При цьому, пунктом "ж" частини 1 статті 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" прямо встановлено право громадських організацій подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, при цьому, законодавцем не визначений вичерпний перелік суб'єктів, яким зазначена шкода була заподіяна та на користь яких, відповідно, зазначена шкода повинна бути стягнута, що не виключає можливості її стягнення з метою захисту "суспільного інтересу" на користь уповноважених державою органів .

9.1. Скаржник зазначив, що Харківським апеляційним господарським судом помилково зроблено висновок про те, що позов у даній справі не є позовом, який подано з метою захисту суспільного інтересу з огляду на таке.

Природні ресурси Національного природного парку "Гомільшанські ліси" є власністю Українського народу, а тому їх збереження та відтворення, безумовно, становить суспільний інтерес. При цьому, однією з необхідних складових відтворення біоресурсів є відшкодування шкоди, завданої внаслідок їх знищення. Оскільки від імені Українського народу права власника на об'єкти природно-заповідного фонду здійснює держава, то заподіяна шкода повинна стягуватись саме на користь держави у визначеному нею порядку. При цьому, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що стягнення на користь держави шкоди, заподіяної внаслідок знищення природних ресурсів, які є власністю Українського народу, безперечно, становить суспільний інтерес.

9.2. Скаржник доводив, що у прохальній частині позовної заяви сформульовано позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди, завданої державі, без вказівки державних органів (казначейства та його рахунків), на користь якого має бути стягнена спірна сума у випадку задоволення позову. Проте, при обґрунтуванні позовних вимог в описовій (мотивувальній) частині позовної заяви, позивачем детально роз'яснено зміст вимоги та зазначено, що оскільки шкода була завдана державі, то саме державі вона має бути відшкодована, до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), місцевих бюджетів (70%), а зокрема, в бюджет Задонецької сільської ради, Харківської обласної ради та до спеціального фонду Державного бюджету України (т. 1, а.с. 8).

9.3. Скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов взаємно-протилежних висновків щодо оцінки права позивача діяти на захист "суспільного інтересу", виключивши при цьому з даного поняття право діяти "в інтересах держави", оскільки державні і суспільні інтереси часто співпадають.

9.4. Скаржник аргументував, що 13.09.2017 ним були надані до Господарського суду Харківської області письмові пояснення щодо змісту позовної заяви та її мети із зазначенням про те, що майнова шкода завдана державі неналежним виконанням обов'язків відповідачем та порушення ним законодавства про охорону навколишнього природного середовища із зазначенням спеціальних державних фондів, до яких має розподілятися завдана шкода при її стягненні на користь держави, однак після початку нового розгляду справи за наслідком утворення колегії суддів, апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги зазначені пояснення як допустимий доказ; а прийнявши до уваги додаткові пояснення позивача від 02.11.2017 про звернення з позовом в інтересах держави та даними реквізитів уповноваженого державного органу - Управління казначейства у Змієвському районі Харківської області, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що зазначене пояснення є за своєю суттю зміною предмета позову після початку розгляду справи по суті (частина 4 статті 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та відмовив у його визнанні, як допустимого доказу, відповідно до частини 2 статті 22 ГПК України в зазначеній редакції.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві Державної екологічної інспекції у Харківській області зазначено, що ГО "Грінда Інтернешнл" відповідно до норм Закону України "Про природно-заповітний фонд України" не уповноважена пред'являти позови щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення норм цього закону; стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, здійснюється на користь держави, а отримувачем коштів є відповідне міське/районне управління ДКСУ Харківської області.

11. Національний природний парк "Гомільшанські ліси" у відзиві аргументував, що суди дійшли правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог за відсутності належного регулювання у статуті позивача його повноважень; акт огляду місця незаконної рубки лісу складався без участі представника НПП "Гомільшанські ліси", також позивач не надав належних та допустимих доказів того, що взагалі такий огляд проводився і що він проводився саме на території парку та що цей огляд було проведено саме 25.05.2017.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Конституція України

Стаття 13 - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 16 - забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 36 - громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 66 - кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

13. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Пункт "ж" частини 1 статті 21 - громадські природоохоронні організації мають право:

ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій;

Діяльність громадських організацій в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

Стаття 40 - використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: …

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Частина 1 статті 69 - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

14. Бюджетний кодекс України

Пункт 4 частини 1 статті 69-1 - до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:

70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

15. Закон України "Про природно-заповідний фонд України"

Стаття 3 - до природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Стаття 20 - національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

- збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

- проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Стаття 21 - на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

- заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

- зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

- зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

- господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить бо може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Стаття 63 - громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

16. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

17. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції до 15.12.2017)

Частина 2 статті 1 - у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися також державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частина 2 статті 22 - сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду

Частина 4 статті 22 - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання позовної заяви.

Частина 3 статті 54 - у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

18. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15.12.2017)

Частина 1 статті 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 2 статті 74 - у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19. З огляду на повноваження касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - пункту "ж" частини 1 статті 21, статей 40, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 4 частини 1 статті 69-1 БК України, статей 3, 20, 21, 63 Закону України "Про природно-заповітний фонд України", статей 73, 74, частини 3 статті 162 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) та статей 1, 22, 54 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

20. Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. При цьому, на державу покладено обов'язок забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (стаття 16).

Отже, звернення громадської організації до суду з метою усунення порушення норм природоохоронного законодавства відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право на проживання громадян в екологічно безпечному навколишньому середовищі.

21. Виходячи з аналізу положень частини 2 статті 1 ГПК України (в редакції на момент порушення позовного провадження 31.07.2017) та пункту "ж" частини 1 статті 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" можна зробити висновок про те, що на момент звернення позивача з позовом до суду чинним процесуальним законодавством було передбачено можливість звернення до суду інших органів (громадських природоохоронних організацій), оскільки право на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прямо передбачено нормами спеціального природоохоронного законодавства .

Зазначені висновки відповідають стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що випливає з практики її застосування згідно з Рішенням ЕСПЛ у справі "Л Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв'язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.

22. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про те, що громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу та зазначає про обґрунтоване посилання в даному випадку на практику ЄСПЛ у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, в якій спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, ЄСПЛ зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, зокрема в області охорони навколишнього середовища, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Отже, громадські організації мають право звернення до господарського суду з позовами про усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі шляхом стягнення шкоди, якщо такі позови подані на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу - прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля (стаття 50 Конституції України), якому кореспондує обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (стаття 16 Конституції України), такі громадські організації можуть діяти в інтересах держави для забезпечення такого суспільного інтересу, поряд з іншими державними природоохоронними органами, уповноваженими на цю діяльність законом.

23. Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позов не може бути поданий Громадською організацією "Грінда Інтернешнл" в інтересах держави, оскільки в даному випадку інтереси держави в отриманні до державного бюджету відшкодування за незаконну вирубку лісу співпали з "суспільним інтересом" про право громадян проживати в екологічно безпечному середовищі, яке вимагає виконання конкретних приписів законодавства щодо охорони природних національних парків і суспільство має право захищати свої інтереси через діяльність громадських організацій, що визначено законодавцем згідно з пунктом "ж" частини 1 статті 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

24. Системний аналіз статей 22, 54 ГПК України (в редакції до 15.12.2017, яка діяла на час звернення позивача з позовом) щодо прав та обов'язків сторони у господарському процесі, форми і змісту позовної заяви, дозволяє зробити висновок про те, що законодавець згідно з пунктами 2,4 частини 2 статті 54 цього Кодексу передбачив обов'язковим зазначення у позовній заяві найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по-батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб), або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків за його наявності; зміст позовних вимог. Частиною 3 статті 54 ГПК України позивачу надано право зазначити у позовній заяві інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору, а частиною 2 статті 22 ГПК України позивачу надано право подавати докази, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу.

Отже, зазначені процесуальні норми, які поширюються на громадську організацію, яка звернулася з позовом до суду на захист суспільного (державного) інтересу, пов'язаного з порушенням природоохоронного законодавства, не містять конкретних вимог щодо відображення саме у вступній чи резолютивній частині заяви посилання на наявність підстав для звернення з позовом в інтересах конкретного державного органу, на відміну від вимог статті 29 ГПК України, якими визначається обов'язок прокурора для представництва інтересів громадянина або держави у відповідній заяві обґрунтувати наявність підстав для такого представництва.

Наявність підстав для захисту суспільного інтересу громадська організація може обґрунтувати і в ході судового розгляду наданням відповідних пояснень та доказів.

Відтак, висновки апеляційного суду про відмову у прийнятті письмових пояснень позивача, якими обґрунтовувалися доводи мотивувальної частини позовної заяви про те, які конкретно органи державного казначейства та в якій пропорції до розміру шкоди, мають право на отримання відшкодування завданої шкоди внаслідок лісопорушення не є зміною предмета позову згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України, а є письмовим поясненням позивача, подання якого гарантовано йому частиною 2 статті 22 ГПК України.

Також, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про обов'язок позивача, як громадської організації, відобразити у вступній та резолютивній частинах позовної заяви державний орган, в інтересах якого він звертається за захистом суспільного інтересу, та порушив принципи повноти оцінки доказів у справі, відмовившись оцінити письмові пояснення, подані та долучені до матеріалів справи, акцентувавши увагу на їх неналежному описі в матеріалах справи, що не належало до обов'язків позивача.

25. Отже, висновки мотивувальної частини постанови апеляційного суду в частині того, що відсутність у прохальній частині позову зазначення в чиїх інтересах поданий позов і на чию користь слід стягнути спричинену шкоду за наявності відповідного опису процедури такого стягнення на користь конкретних органів Державного казначейства України у мотивувальній частині позовної заяви та відсутність будь-якої оцінки апеляційним судом поданих позивачем Письмових пояснень 13.09.2017 (вхідний суду 13.09.2017, т. 1, а.с. 171-172), згідно з якими позивач обґрунтовує необхідність захисту інтересів держави як таких, що охоплюються поняттям "суспільного інтересу" в даному випадку, зроблено з порушенням принципів оцінки доказів щодо повноти та об'єктивності їх оцінки (відповідно до статті 86 ГПК України в редакції з 15.12.2017).

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що Письмові пояснення позивача від 02.11.2017, в яких було зазначено координати рахунку Управління казначейства Зміївського району Харківської області, на який мали бути стягнуті збитки по предмету спору, відповідно до реєстраційного штампа суду були подані о 10 год. 50 хв. (а.с. 158, т. 1), а згідно з протоколом судового засідання від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 судовий розгляд справи по суті почався 02.11.2017 об 11год 06, 54сек (а.с. 160-161, т. 1). Зазначені фактичні обставини подання позивачем доказів в обґрунтування поданих ним вимог до початку розгляду справи по суті також не були прийняті до уваги судами.

Отже, апеляційним судом було допущено вибіркову оцінку доказів, внаслідок якої було порушено принципи змагальності господарського судочинства та рівності перед законом і судом сторін у справі (статті 7, 13 ГПК України).

26. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки апеляційного суду про намір позивача змінити "предмет позову" у даній справі шляхом подання письмових пояснень як такі, що не відповідають положенням частини 2 статті 22 та статті 54 ГПК України (в редакції до 12.15.2017), оскільки позивачем подавались саме "письмові пояснення".

Касаційний суд зазначає, що відповідно до мотивувальної частини позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на статтю 69-1 Бюджетного кодексу України, якою визначено порядок та розмір надходжень до спеціальних фондів місцевих бюджетів за завдані екологічні збитки.

Отже, в порушення статті 22 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), судом апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок про те, що в даному випадку могла відбутись зміна предмета позову "за замовчуванням", оскільки подальші письмові пояснення позивача роз'яснювали процедуру стягнення екологічних збитків саме на виконання статті 69-1 Бюджетного кодексу України, а наявним у справі процесуальним документам суди попередніх інстанцій повинні були надати належну оцінку та зазначити підстави прийняття чи відхилення доводів, викладених в них, як наданим позивачем документальним доказам.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

27. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.4 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, з огляду на висновки, викладені в пунктах 20-22 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

29. При новому розгляді судам належить в повному обсязі дослідити надані позивачем докази завдання шкоди внаслідок незаконної вирубки лісу на території національного природного парку, дослідити склад цивільного правопорушення та підставність стягнення шкоди згідно поданих позовних вимог в порядку статті 1166 ЦК України.

В. Судові витрати

30. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи на новий розгляд питання про розподіл судових витрат, згідно зі статтею 129 ГПК України, Судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешнл" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 скасувати. Справу №922/2513/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст