ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5430/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Н. М. Губенко, О. А. Кролевець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КПД - Універсал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р.

у складі колегії суддів: Г. А. Жук - головуючий, А. О. Мальченко, С. Я. Дикунська

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2018р.

суддя: О. М. Спичак

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПД - Універсал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Мотор Груп"

про стягнення 81 421,00 євро, що станом на 10.04.2018р. згідно з офіційним курсом НБУ становить 2 592 444, 64 грн.

за участю представників учасників:

позивача: Суткович М.А.

відповідача: Шевцова О.В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" (далі - ТОВ "КПД-Універсал", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Мотор Груп" (далі -ТОВ "Омега Мотор Груп", відповідач про стягнення з відповідача 81 421,00 євро, що станом на 10.04.2018р. згідно з офіційним курсом НБУ становить 2 592 444,64 грн.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про виготовлення конструкцій, поставки матеріалів, виконання монтажних робіт № GM09092016 від 16.09.2016р. в частині своєчасної оплати виконаних робіт.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2018р. у справі № 910/5430/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р., задоволено заяву представника ТОВ "Омега Мотор Груп" про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі №910/5430/18 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судові рішення мотивовані тим, що даний спір віднесено до юрисдикції компетентних судів за місцезнаходженням відповідача - ТОВ "Омега Мотор Груп".

Суди посилаються на норми ст. 21 Міжнародного договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.1995р., укладеного між Україною та Республікою Грузія, ратифікованого постановою Верховної Ради України від 22.11.1995р., відповідно до якої якщо даний договір не встановлює іншого, суди кожної з договірних сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, якщо на території цієї договірної сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи. Суди договірних сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд припиняє провадження по справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.

Суди дійшли висновку, що компетентним судом у спорі за позовами до юридичних осіб визначається суд тієї країни, на території якої розташований такий суб`єкт господарювання. При цьому, сторонам надано право визначити на власний розсуд інший компетентний суд, зазначивши про це у відповідному договорі.

Судами встановлено, що укладаючи договір № GM09092016 від 16.09.2016р., сторони в п. 13.1 узгодили, що всі спори, які виникають між сторонами при виконанні зобов`язань за даним договором, повинні бути вирішені шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спори розглядаються в порядку, визначеному діючим законодавством Грузії.

Суди вказують, що узгоджена сторонами у даній справі умова в договорі визначає лише матеріально-правову норму законодавства країни, яка підлягає застосуванню при вирішенні спору, що випливає з даного правочину. Підсудність спору судам України не визначено.

Крім того, суди попередніх інстанцій, наголошуючи на відсутності підстав для застосування приписів закону щодо виключної підсудності, посилаються на норми ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", якою регламентовано випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, які мають пріоритет застосування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "КПД-Універсал" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2018р., постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. у справі № 910/5430/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено договір №GM09092016, укладений між позивачем і відповідачем, та в якому сторони визначили підсудність та здійснили вибір суду відповідної держави, який має розглядати спір відповідно до законодавства Грузії.

Позивач зазначає, що сторонами визначена не компетенція конкретного суду, а юрисдикція судової установи, що визначається нормами процесуального законодавства Грузії в залежності від предмету спору на момент подання позову, з урахуванням наявності виключної підсудності.

Також, позивач наголошує на тому, що даний спір належить до господарських та є таким, що підлягає вирішенню виключно в порядку господарського судочинства.

Позивач вказує, що суд першої інстанції неправомірно застосував п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та закрив провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подані.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 вказаного Закону передбачено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4) виконання судових доручень;

5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено підстави визначення підсудності справ судам України. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

10 листопада 1994 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаної Конвенції якщо в частинах 2 - 5 даного розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї із Договірних Сторін, пред`являються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб пред`являються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, її представництво або філіал.

Відповідно до п. "б" ч. 2 зазначеної Статті суди Договірних Сторін компетентні також у випадках, коли на її території виконано або повинно бути повністю або частково виконано зобов`язання за договором, яке є предметом спору.

22 листопада 1995 року Верховною Радою України ратифіковано Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Частиною 1 ст. 21 вказаного Договору передбачено, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, якщо на території цієї Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи.

Положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, ратифікованої Україною 10.11.1994р. є загальними нормами, Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований 22.11.1995р. є спеціальним.

Враховуючи правила вирішення темпоральних колізій норм права, до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на території України не знаходяться ні органи управління відповідача, ні його представництво або філіал.

Згідно з частиною 2 ст. 21 вказаного Договору суди Договірних Сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд припиняє провадження по справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.

Умови договору №GM09092016 від 16.09.2016р. не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з даного договору судам України.

У пункті 13.1 сторони узгодили, що всі спори, які виникають між сторонами при виконанні зобов`язань за даним договором, повинні бути вирішені шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спори розглядаються в порядку, визначеному діючим законодавством Грузії. Тобто, сторонами договору визначено лише законодавство, яке не має переваги над нормами міжнародного права.

Крім того, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за поставлений товар, а сторони в п. 3.2 договору передбачили, що зобов`язання з оплати вважається виконаним з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку банку покупця.

Відповідно до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019р. у справі №910/5430/18 звернула увагу на те, що питання застосування статті 23 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про підсудність даної справи компетентним судам Республіки Грузія та правильно застосували норми п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та закрили провадження у справі.

Верховним Судом відхиляються посилання позивача на процесуальне законодавство Грузії, оскільки таке законодавство не має переваги над нормами міжнародного права.

Також Верховний Суд відхиляє доводи позивача щодо неправильного застосування норм ст. 231 ГПК України враховуючи вищевказане.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій, прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

7. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КПД - Універсал" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. у справі №910/5430/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Н. М. Губенко

Суддя О .А. Кролевець