Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2019 року у справі №910/18283/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/18283/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

ФОП Бучацького А.М. - не з`явився,

АТ «УкрСиббанк» - Лютої В.В.,

ТОВ «Кей-Колект» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бучацького Андрія Михайловича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 (суддя Сівакова В.В.)

у справі № 910/18283/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Бучацького Андрія Михайловича

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про розірвання кредитного договору, визнання недійсним договору відступлення права вимоги, визнання припиненим договору іпотеки, скасування реєстраційного запису щодо обтяження нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець Бучацький Андрій Михайлович (далі - позивач, ФОП Бучацький А .М. ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - банк, ПАТ «УкрСиббанк») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), у якому просив: розірвати кредитний договір від 24.01.2018 №11288017000, укладений між ФОП Бучацьким А.М. та АКІБ "УкрСиббанк"; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; визнати припиненим договір іпотеки від 24.01.2008 №13134, укладений між ФОП Бучацьким А. М . та АКІБ "УкрСиббанк"; скасувати реєстраційний запис у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження нерухомості: нежилих приміщень №18, №19 (в літ. В), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

02.08.2018 позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання припиненим договору іпотеки від 24.01.2008 №13134, укладеного між ФОП Бучацьким А.М. та АКІБ "УкрСиббанк", та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження нерухомості: нежилих приміщень №18, №19 (в літ. В), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги про розірвання кредитного договору від 24.01.2018 №11288017000, укладеного між ФОП Бучацьким А.М. та АКІБ "УкрСиббанк", обґрунтовано істотним порушенням банком умов спірного кредитного договору, що полягають у неналежному виконанні банком зобов`язань по видачі кредитних коштів в повному обсязі; у збільшенні в односторонньому порядку суми кредиту та строку повернення кредитних коштів; у підробленні додаткової угоди від 02.07.2008 №1 (екземпляра банку) в частині зазначення невірного рахунка; в умисному неприйманні виконання зобов`язання позивачем з повернення кредитних коштів.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», позивач обґрунтовує тим, що банк не повідомив його про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24.01.2008 №13134.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 закрито провадження у справі в частині визнання припиненим договору іпотеки від 24.01.2008 № 13134 та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження нерухомості: нежилих приміщень № 18 та № 19 (в літ. В), загальною площею 265,4 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач не довів належним чином істотних порушень банком умов кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000 та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору; не повідомлення банком позивача про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24.01.2008 №13134 не є підставою для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 12.12.2011 за договорами іпотеки, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, ФОП Бучацький А.М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та на неналежне дослідження доказів у справі, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 12.07.2018 та постанову суду апеляційної інстанції від 14.02.2019, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не надали оцінки висновкам Печерського районного суду міста Києва в ухвалі від 26.07.2016 у справі №757/14693/16-к, висновку судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 25.06.2018 №1-25/06 та висновку спеціаліста Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України від 17.03.2014 №7/7. Також позивач вказав на помилковість висновків судів про відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

У відзиві АТ «УкрСиббанк» заперечило доводи касаційної скарги з підстав недоведеності обставин, зазначених у ній, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін. Вважає, що відсутні підстави для розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №112888017000 та визнання недійсним договору уступки права вимоги від 12.12.2011 за договорами іпотеки, укладеного між банком та ТОВ «Кей-Колект».

04.06.2019 ФОП Бучацький А.М. звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про розгляд касаційної скарги без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ "Кей-Колект" свого представника у судове засідання не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності ФОП Бучацького А.М. та представника ТОВ "Кей-Колект".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника банку, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ФОП Бучацьким А.М. (позичальник) укладено кредитний договір №11288017000 (далі - кредитний договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3.1, 1.3.2 якого банк зобов`язується надавати позичальнику, а позичальник зобов`язується належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454 500,00 грн у порядку і на умовах, визначених кредитним договором.

Надання кредиту здійснюється з 24.01.2008, позичальник зобов`язується повернути кредит в термін, не пізніше 24.01.2011, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений додатковою угодою сторін.

За користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14,0 % річних; за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процента ставка встановлюється у розмірі 28,0 % річних.

Пунктом 1.5 кредитного договору встановлено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_4.

В забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором банком прийнято в заставу нерухомість, а саме: нежиле приміщення загальною площею 265,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 2 272 500,00 грн, згідно договору іпотеки від 24.01.2008 №13134 (п.2.1 кредитного договору).

Згідно з п.9.5 кредитного договору строк дії договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

02.07.2008 між позичальником та банком укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №11288017000 (далі - додаткова угода №1), в якій сторонами було погоджено внесення змін до п.п.1.1, 1.2.2, 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору та вказано, що у зв`язку зі зміною виду кредитування, для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладанні, а саме №11288017000 від 24.01.2008, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11367565000 від 02.07.2008.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 змінено п.1.1 кредитного договору та викладено його у новій редакції, за якою банк зобов`язується надавати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 454 500,00 грн, у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена ним договором, в межах ліміту кредитної лінії. Сторони погодити, що з метою отримання траншу в доларах США позичальник надає до банку письмову заяву (за формою згідно додатку №1 до договору), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах ліміту кредитної лінії) та бажану дату його отримання. Надання траншів в національній валюті здійснюється на підставі окремих додаткових угод до договору, укладених між банком та позичальником. Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів, що видаватимуться. Валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США (USD), та/або гривня України (UAH).

Базовою валютою за цим договором є гривня. Під базовою валютою за договором розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах договору, для розрахунку ліміту кредитної лінії та заборгованості позичальника.

Загальна сума заборгованості за всіма позичковими рахунками (за якими обліковуються всі видані за цим договором транші) розраховується шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют даного договору, помножених на курс гривні Національного Банку України до такої валюти, та поділених на курс гривні Національного Банку України до базової валюти на день надання заявки на видачу чергового траншу.

Загальна сума заборгованості за всіма траншами (частинами) кредитів на день подання заяви на видачу чергового траншу та/або на дату зниження ліміту кредитної лінії, не може перевищувати встановленого п.1.1 договору та/або графіком зниження ліміту кредитної лінії, наведеного в додатку до договору, ліміту кредитної лінії незалежно від виду валюти наданих траншів (частин) кредиту.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 пункт 1.2.2 кредитного договору змінено та вказано, що позивач у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов договору.

Позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунки: в доларах США (USD) - на рахунок НОМЕР_5 а банку, код банку (МФО) 351005; в українській гривні (UAH) - на рахунок 3739611288017 в банку, код банку (МФО) 351005.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті, в якій було отримано відповідний транш.

У п.4 додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди про зміну п.п.1.3.1, 1.3.2 кредитного договору та зазначили, що за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14,9 % річних за кредитами в доларах США (USD); 20,9 % річних за кредитами в українській гривні (UAH), якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений термін процента ставка встановлюється в розмірі: 29,8 % річних за кредитами в доларах США (USD); 41,8 % річних за кредитами в українській гривні (UAH).

Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

У додатку № 1 до кредитного договору сторонами було визначено графік погашення кредиту.

Судами встановлено, що банком на поточний рахунок позивача зараховано кредитні кошти, а саме: 20.02.2008 у сумі 50 000,00 грн, 11.03.2008 у сумі 75 264,00 грн, 11.04.2008 у сумі 10 110,00 грн, разом 135 374,00 грн. За заявками позивача від 03.07.2008 №1 та від 08.07.2008 №2 банком на поточний рахунок позивача надано транші: 04.07.2008 - 25 000,00 доларів США (113 750,00 грн), 08.07.2008 - 25 000,00 доларів США (114 750,00 грн).

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що тексти додаткової угоди №1 банку та позивача відрізняються в частині номерів рахунків для повернення кредитних коштів, а саме: у п.3 примірника додаткової угоди №1 позивача зазначено, що він зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору в доларах США (USD) - на рахунок НОМЕР_5 в банку, код банку (МФО) 351005, тоді як в п.3 примірника додаткової угоди від 02.07.2008 №1 банку вказано, що позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору в доларах США (USD) - на рахунок №3739811367565 в банку, код банку (МФО) 351005.

Разом з тим, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2016 у справі №757/14693/16-к встановлено факт підроблення працівником банку додаткової угоди від 02.07.2008 №1 в частині зазначення невірного номера рахунку для повернення позивачем кредитних коштів.

Предметом спору у даній справі є: розірвання кредитного договору від 24.01.2018 №11288017000 в зв`язку з істотним порушенням банком умов кредитного договору, що полягають у неналежному виконанню банком зобов`язань щодо видачі кредитних коштів в повному обсязі; підроблення працівником банку додаткової угоди від 02.07.2008 №1; збільшення банком в односторонньому порядку суми кредиту та строку його повернення; здійсненні банком махінації з використанням поточного рахунка позивача № НОМЕР_1 , що унеможливило повернення позивачем кредитних коштів згідно графіка та зумовило нарахування банком штрафних санкцій; а також визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» недійсним в зв`язку з неповідомленням банком позивача про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо суд встановить, що є таке, що набрало законної сили рішення про той самий предмет і з тих самих підстав (п.2 ч.1 ст.175 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2011 у справі №5023/3088/11, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011, розглянуто позов ФОП Бучацького А.М. до АКІБ "УкрСиббанк", зокрема, про розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000 в зв`язку з істотним порушенням банком умов кредитного договору та відмовлено позивачеві у задоволенні позову.

Розглядаючи у даній справі по суті позовні вимоги про розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000 в зв`язку з істотним порушенням банком його умов, судами попередніх інстанції не встановлено, які із заявлених позивачем підстав є тотожними до підстав, що були предметом розгляду у справі №5023/3088/11.

Статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюється, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій виходили з відсутності істотного порушення банком умов кредитного договору, в зв`язку з чим суди дійшли висновку про відмову ФОП Бучацькому А.М. у задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000.

Однією з підстав розірвання кредитного договору ФОП Бучацький А.М. зазначає факт підроблення працівником банку додаткової угоди від 02.07.2008 №1, внесення завідомо неправдивих відомостей щодо номеру рахунку для повернення кредитних коштів, що вподальшому унеможливило виконання ним таких умов договору. На підтвердження своїх вимог ФОП Бучацький А.М. надав ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2016 у справі №757/14693/16-к.

У вказаній ухвалі Печерський районний суд міста Києва встановив, що 02.07.2008 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника відділення №904 АКІБ "УкрСиббанк", будучи службовою особою, під час підписання додаткової угоди №1 до кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000 внесла до банківського екземпляру додаткової угоди №1, що є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості, а саме: зазначила невірний номер рахунка в доларах США замість рахунка № НОМЕР_2 вказала номер рахунка № НОМЕР_3 , що вподальшому унеможливило Бучацьким А.М. виконання умов договору по поверненню кредитних коштів та обмежило право власності на заставлене нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №18 та №19 (в літ. В), загальною площею 265,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Печерським районним судом міста Києва на підставі ст.49 Кримінального кодексу України звільнено Шум А.О. від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності; провадження у справі закрито.

Як вбачається із змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2016, судом не було встановлено відсутності вини ОСОБА_6 у вчинені злочину, а лише звільнено її від кримінальної відповідальності та закрито провадження у справі з нереабілітуючих підстав.

Разом з тим, позивач на підтвердження своїх доводів про здійснення ПАТ "УкрСиббанк" банківських махінацій з використанням поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 надав висновки спеціаліста УНДІ спеціальної техніки та судових експертиз від 17.03.2014 №7/7 та судового експерта Українського центру судових експертиз від 25.06.2018 №1-25/06, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86 236-238, 282 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Зокрема, за змістом рішення Європейським судом з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті. Така позицію є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог про розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000, укладеного між ФОП Бучацьким А.М. та АКІБ "УкрСиббанк", з підстав істотного порушення банком умов кредитного договору, не надали належної оцінки встановленим в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2016 у справі №757/14693/16-к обставинам та залишили поза увагою надані позивачем висновки спеціаліста УНДІ спеціальної техніки та судових експертиз від 17.03.2014 №7/7 та судового експерта Українського центру судових експертиз від 25.06.2018 №1-25/06.

Крім того, з огляду на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2011 у справі №5023/3088/11, яке набрало законної сили, суди не з`ясували наявність чи відсутність підстав для застосування п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позову в частині розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000 є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч.3 ст.310 ГПК України постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Таким чином, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору від 24.01.2008 №11288017000, укладеного між ФОП Бучацьким А. М . та АКІБ "УкрСиббанк".

Розглянувши позовні вимоги ФОП Бучацького А.М. про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що неповідомлення банком позивача про відступлення права вимоги створює певні ризики для нового кредитора ТОВ "Кей-Колект" та не є підставою для визнання спірного договору недійсним, виходячи з вимог ст.516 ЦК України та ст.24 Закону України "Про іпотеку".

Отже, на підставі ст.309 ГПК України оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект".

В решті рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції фактично в касаційній скарзі не оскаржуються.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бучацького Андрія Михайловича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/18283/16 скасувати в частині вирішення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бучацького Андрія Михайловича про розірвання кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/18283/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий