ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9256/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Підченко Ю.О.)

від 30.06.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Гончаров С.А., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

від 13.09.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик"

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання зобов'язань припиненими,

за участю представників сторін:

від позивача - Ткаченко К.В.;

від відповідача - Ходюк О.Я.;

від третьої особи - Роїк О.О.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик" (далі - ТОВ "Агротермінал Логістик") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про:

- визнання припиненим зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн, виконаного ТОВ "Агротермінал Логістик" згідно з платіжним дорученням № G1027L005G від 27.10.2016 на суму 714 000 000, 00 грн та платіжним дорученням № G1027L005H від 27.10.2016 на суму 282 135 000, 00 грн;

- визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Агротермінал Логістик" за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014 в частині розміру забезпечення виконання зобов'язань перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким:

- ТОВ "Агротермінал Логістик" поручилося за виконання ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014, в разі невиконання якого на майно ТОВ "Агротермінал Логістик" може бути звернуто стягнення;

- з метою припинення забезпечувального зобов'язання ТОВ "Агротермінал Логістик" мало право виконати за ПАТ КБ "Приватбанк" основне зобов'язання перед Національним банком України;

- з метою виконання зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 ТОВ "Агротермінал Логістик" зі свого рахунку двома платіжними дорученнями, поданими до ПАТ КБ "Приватбанк", здійснило часткове погашення боргу на загальну суму 996 135 000, 00 грн;

- позивачу стало відомо, що згідно з електронним повідомленням НБУ від 28.10.2016 № 41-0005/89464 кошти в сумі 996 135 000, 00 грн, які надійшли в погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 05.12.2014 № 120, зараховано Національним банком України на погашення простроченої основної суми заборгованості за кредитним договором від 20.02.2015 № 10;

- такі дії Національного банку України свідчать про невизнання часткового припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором від 15.12.2014 № 120 шляхом його виконання ТОВ "Агротермінал Логістик" на суму 996 135 000, 00 грн; часткового припинення зобов'язання ТОВ "Агротермінал Логістик" за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн, у зв'язку з частковим припиненням основного зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором від 15.12.2014 № 120 на суму 996 135 000, 00 грн;

- викладене в свою чергу обмежує позивача в можливості припинення дії іпотеки шляхом виконання основного зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 позовні вимоги ТОВ "Агротермінал Логістик" задоволено; суд визнав припиненим зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн, виконаного ТОВ "Агротермінал Логістик" згідно з платіжним дорученням № G1027L005G від 27.10.2016 на суму 714 000 000, 00 грн та платіжним дорученням № G1027L005H від 27.10.2016 на суму 282 135 000, 00 грн.; визнав припиненим зобов'язання ТОВ "Агротермінал Логістик" за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014 в частині розміру забезпечення виконання зобов'язань перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн.

При цьому місцевим господарським судом встановлено такі обставини:

- між ПАТ КБ "Приватбанк" (позичальник) та Національним банком України (кредитор) 05.12.2014 укладено кредитний договір № 120;

- відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № 120 кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання;

- згідно з пунктом 1.2 кредитного договору № 120 кредитор зобов'язується надати позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності в сумі 3 640 000 000, 00 грн до 02 грудня 2016 року. Видача кожного траншу кредиту оформляється додатковим договором до цього договору з відповідним графіком погашення Кредиту;

- згідно з пунктом 1.4 кредитного договору № 120 в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, кредитор укладає з майновим поручителем іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно у вигляді єдиного (цілісного) майнового комплексу, який належить на праві власності пов'язаній з власниками істотної участі в позичальника особі, за ринковою вартістю не менше ніж 5 536 000, 00 грн;

- відповідно до пункту 3.2.5 кредитного договору № 120 кредитор має право у разі неможливості стягнення коштів з банківських рахунків, з дня виникнення простроченої заборгованості позичальника, вживати заходів щодо звернення стягнення, реалізації предмета застави і задоволення вимог за кредитом, процентами за користування ним, нарахованими штрафними санкціями за рахунок коштів від його продажу до повного погашення заборгованості. У разі неможливості реалізації предмета застави, залишити його за собою за його справедливою вартістю;

- до кредитного договору № 120 сторонами на підставі пункту 1.2 укладались додаткові угоди, якими визначались окремі транші кредиту з графіками їх погашення.

додатковим договором № 1 від 08.12.2014 до кредитного договору № 120 визначено транш кредиту в розмірі 850 000 000, 00 грн;

- додатковим договором № 6 від 16.02.2015 до кредитного договору № 120 від 05.12.2014 визначено транш кредиту в розмірі 309 000 000, 00 грн;

- факти одержання ПАТ КБ "Приватбанк" зазначених траншів та виникнення зобов'язань за ними ПАТ КБ "Приватбанк" та Національним банком України не заперечуються;

- з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 120 між Національним банком України (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (іпотекодавець) 08.12.2014 укладено іпотечний договір № 121 (договір посвідчено 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 5288);

- відповідно до пункту 1 іпотечного договору № 121 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 120 від 05.12.2014, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов'язання за ним та продовжують строк користування кредитом, укладеного іпотекодержателем та ПАТ КБ "Приватбанк";

- згідно з пунктом 5 іпотечного договору № 121 в забезпечення виконання ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №120 іпотекодавець надав в іпотеку та заставу належне йому на праві власності нерухоме та рухоме майно, що входить до складу єдиного (цілісного майнового комплексу), згідно опису, що міститься в пункті 10.1 (перелік транспортних засобів), додатку №1 (опис нерухомого майна - морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №240096451227, адреса розташування: Одеська область, Комінтернівський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 5), додатку №2 (перелік основних засобів та іншого рухомого майна) (далі - предмет іпотеки), які є невід'ємними частинами цього договору;

- відповідно до п.23.2 іпотечного договору № 121 у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, дана іпотека є дійсною для набувача предмету іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. При цьому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за цим договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки;

- згідно з наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомого майна №240096451227 (морський перевантажувальний комплекс зернових вантажів з причалом за адресою: Одеська обл., Лиманський (Комінтернівський) р-н, селищна рада Новобілярська, комплекс будівель та споруд № 5, розташований на земельних ділянках: кадастровий номер 5122755400:02:001:0281 площею 2,1747 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0001 площею 6,45 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0002 площею 7,03 га) зареєстровано 27.09.2016 за ТОВ "Агротермінал Логістик";

- факт належності позивачу предмету іпотеки та набуття ним статусу іпотекодавця ПАТ КБ "Приватбанк" та Національним банком України не заперечується та додатково підтверджується додатковим договором № 3 від 01.11.2016 до іпотечного договору № 121 (договір посвідчено 01.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1516);

- згідно з цим додатковим договором № 3 до іпотечного договору № 121 викладено в новій редакції пункт 5, додаток 2, абз. 2, 3 підпункту 10.1 пункту 10 іпотечного договору, де зазначено, що предмет іпотеки належить ТОВ "Агротермінал Логістик" на праві власності на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Боріваж" від 26.09.2016 № 26/09-2016, протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістик" від 27.09.2016 № 1-27/09/16, акту прийому-передачі майна від 27.09.2016 № 1, акту прийому-передачі майна від 27.09.2016 № 2, акту прийому-передачі майна від 27.09.2016 № 3, укладених ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Агротермінал Логістик". Право власності на морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 16602415, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240096451227, що підтверджується відомостями із зазначеного реєстру. Морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності;

- положеннями іпотечного договору № 121 передбачено, що з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 15.8 - 15.10). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 24 цього договору (п. 20). Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 21). Іпотекодавець має право до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за кредитним договором ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням всіх витрат та збитків, завданих іпотекодерждателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних (в т.ч. земельних) торгів тощо (п. 21.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержавтеля може бути здійснено у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та/або ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (п. 24);

- реалізуючи своє право на виконання за ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань за кредитним договором № 120 з метою припинення іпотеки та недопущення в майбутньому звернення стягнення на своє майно, ТОВ "Агротермінал Логістик" розпочав погашення основної заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014;

- зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями: G1027L005G від 27.10.2016 на суму 714 000 000, 00 грн з призначенням платежу "часткова сплата заборгованості за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі ст. 528 ЦКУ за Дод.дог.№1 від 08.12.14 до Кред.дог.№120 від 05.12.14"; G1027L005H від 27.10.2016 на суму 282 135 000, 00 грн з призначенням платежу "часткова сплата заборгованості за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі ст. 528 ЦКУ за Дод. дог. № 6 від 16.02.15 до Кред. дог. № 120 від 05.12.14";

- ПАТ КБ "Приватбанк" та Національний банк України не заперечували фактів здійснення позивачем зазначених платежів;

- для перевірки належного проведення платежу ТОВ "Агротермінал Логістик" звернулося до Національного банку України з листами № 02-11/01 від 02.11.2016 та № 02-12/01 від 02.12.2016, в яких просив повідомити про стан виконання платіжних доручень та про зарахування перерахованих сум в рахунок часткового погашення кредиту за кредитним договором № 120;

- листом від 29.12.2016 № 41-005/105271 Національний банк України повідомив, що кошти, отримані від ТОВ "Агротермінал Логістик" 27.10.2016 в загальній сумі 996 135 000, 00 грн були направлені Національним банком України на погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України. Тобто, Національний банк України визнав факт отримання коштів від ТОВ "Агротермінал Логістик", проте не підтвердив, що відніс їх на погашення кредиту за кредитним договором № 120. При цьому згідно з електронним повідомленням Національного банку від 28.10.2016 № 41-0005/89464 кошти в сумі 996 135 000, 00 грн, які надійшли в погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 05.12.2014 № 120, зараховано Національним банком України на погашення простроченої основної суми заборгованості за кредитним договором від 20.02.2015 № 10.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з такого:

- невиконання зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 перед Національним банком України дає останньому як кредитору та іпотекодержателю на підставі іпотечного договору № 121 від 08.12.2014 правоздійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, який належить ТОВ "Агротермінал Логістик" на праві власності, тобто ТОВ "Агротермінал Логістик" несе ризик втрати права власності на предмет іпотеки;

- часткове виконання ТОВ "Агротермінал Логістик" основного зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" щодо повернення Національному банку України кредитних коштів на суму 996 135 000, 00 грн за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України є підставою для припинення основного зобов'язання у відповідній частині, що відповідно ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про заставу" має своїм наслідком і припинення забезпечувального похідного зобов'язання за іпотечним договором № 121 у відповідній частині.

- визнавши факт одержання 27.10.2016 коштів від ТОВ "Агротермінал Логістик" в сумі 996 135 000, 00 грн, Національний банк України заперечує виконання таким платежем зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 120, оскільки відніс платіж на погашення іншої заборгованості за кредитним договором № 10, за яким ТОВ "Агротермінал Логістик" не є майновим поручителем, а відтак Національний банк України не визнає права ТОВ "Агротермінал Логістик" на часткове припинення шляхом виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 120 та похідного від нього забезпечувального зобов'язання за іпотечним договором № 121.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017, Національний банк України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій не було повно встановлено всі обставини справи, а саме: джерело походження грошових коштів для погашення ТОВ "Агротермінал Логістик" кредиту ПАТ КБ "Приватбанк". При цьому скаржник посилається на те, що 27.10.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та "Агротермінал Логістик" було укладено кредитний договір № DNHSLOK271016, відповідно до пункту А2 якого ПАТ КБ "Приватбанк" надало ТОВ "Агротермінал Логістик" кредит у сумі 996 135 000 000, 00 грн. Наведене дає підстави скаржнику стверджувати, що ТОВ "Агротермінал Логістик" не погашало кредитну заборгованість за кредитним договором № DNHSLOK271016 від 27.10.2016, а як вбачається з наданих виписок, мали місце лише бухгалтерські проведення - згортання кредиту позичальника (активи) та кредиту ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України, а кредитний договір та бухгалтерські проведення мали на меті введення в оману щодо джерел погашення кредитів ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України та виведення з-під застави забезпечення, наданого Національному банку України;

- позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав та яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний захист таких прав;

- позовні вимоги фактично зводяться до встановлення юридичних фактів, що не передбачено діючим законодавством в межах господарського судочинства;

- скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14, згідно з якою права поручителя та іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором;

- Закон України "Про іпотеку" не містить норми, що передбачає припинення іпотеки у разі часткового зменшення заборгованості за кредитним договором. При цьому скаржник посилається на постанови Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі № 6-133цс17, від 15.05.2017 у справі № 6-786цс17;

- Правлінням Національного банку України відповідно до статей 7, 15, 42, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постанови Правління Національного банку України від 09.06.2015 № 363 "Про заходи щодо зміни умов користування кредитами для підтримки ліквідності банків та операціями репо" (зі змінами), враховуючи рішення Кредитного комітету Національного банку України від 29.06.2016 № 117/БТ, а також те, що ПАТ КБ "Приватбанк" є системно важливим і його діяльність впливає на стабільність банківської системи, з метою створення сприятливих умов для забезпечення повернення Банком заборгованості за кредитами, отриманими від Національного банку України Правлінням Національного банку прийнято рішення № 99-рш/БТ, відповідно до якого внесено зміни до постанови Правління Національного банку країни № 195/БТ від 24.03.2016 та доповнено його пунктом 9, яким змінено черговість сплати простроченої заборгованості. З врахуванням наведеного між Національним банком України та ПАТ КБ "Приватбанк" було змінено порядок та черговість погашення заборгованості за кредитними договорами. З боку ПАТ КБ "Приватбанк" не виникало заперечень щодо зміни порядку виконання зобов'язань;

- Національний банк України неодноразово повідомляв ПАТ КБ "Приватбанк" про необхідність дотримання черговості погашення простроченої заборгованості та в першу чергу кошти направити на погашення заборгованості за найбільш незабезпеченим кредитним договором від 20.02.2015 № 10;

- ТОВ "Агротермінал Логістик" знало та не могло не знати про обмеження ПАТ КБ "Приватбанк" щодо черговості погашення заборгованості.

У відзиві на касаційну скаргу та у письмових додаткових поясненнях ТОВ "Агротермінал Логістик" просило відмовити в задоволенні касаційної скарги Національного банку України, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПАТ КБ "Приватбанк" у письмових поясненнях на касаційну скаргу просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку статті 108 Господарського процесуального кодексу України було подано висновок експерта у галузі права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 касаційну скаргу Національного банку України було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

На підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказана касаційна скарга разом зі справою №910/9256/17 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 призначено до розгляду касаційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 910/9256/17 на 06.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2018 у розгляді касаційної скарги Національного банку України рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 910/9256/17 оголошено перерву до 03.04.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2018 у розгляді касаційної скарги Національного банку України рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 910/9256/17 оголошено перерву до 05.04.2018.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги Національного банку України з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове, акцесорне зобов'язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов'язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов'язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування у застави.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому в іпотечних правовідносинах майновий поручитель за іпотечним договором вступає в правовідносини безпосередньо з кредитором, але не від імені боржника, а від власного.

Також слід враховувати, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). У цій нормі закріплений окремий випадок (підстава) суброгації.

Умовами суброгації прав кредитора до майнового поручителя є такі:

1) основне зобов'язання має бути дійсним;

2) застава, якою забезпечується основне зобов'язання, має бути дійсною;

3) поручитель має виконати обов'язок боржника перед кредитором.

Щодо останньої умови - юридичного факту виконання обов'язку боржника, то прийнято розрізняти виконання майновим поручителем обов'язку боржника за основним зобов'язанням і виконання ним свого обов'язку за договором застави. Так, самостійним випадком суброгації буде виконання майновим поручителем саме обов'язку боржника. Тобто наслідком виконання майновим поручителем обов'язку боржника є перехід до нього (майнового поручителя) прав кредитора за основним зобов'язанням. Інше - це виконання майновим поручителем свого забезпечувального зобов'язання. Таке виконання не є підставою для суброгації, адже заставодавець (майновий поручитель) виконує не обов'язок боржника, а свій обов'язок. Отже, юридичним наслідком виконання поручителем (майновим поручителем) обов'язку боржника є перехід до нього прав кредитора за основним зобов'язанням.

У даному контексті важливим є питання чи допускається суброгація у випадку часткового виконання майновим поручителем обов'язку боржника.

Так, виходячи з положення частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника (а не його частини) заставодавцем (майновим поручителем). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України часткове виконання поручителем зобов'язання за кредитним договором не породжує переходу до нього прав кредитора за цим договором.

Часткове виконання поручителем чи майновим поручителем зобов'язання позичальника (боржника) за кредитним договором не породжує суброгації, тобто заміни кредитора в основному зобов'язанні. Тож у разі часткового виконання обов'язку боржника не наставатиме належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Наведене не відповідає його правовій природі, згідно з якою ціль забезпечувальних заходів полягає не тільки у стимулюванні належного виконання зобов'язання, а й у зменшенні негативних наслідків, що виникли у зв'язку з його порушенням, іншими словами - у захисті майнового інтересу кредитора.

Так само, з іншої сторони, виконання майновим поручителем свого забезпечувального зобов'язання буде мати місце лише у випадку повного погашення за рахунок предмета застави вартості основного зобов'язання. Адже за статтею 1054 ЦК України позичальник як сторона кредитного договору зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Саме за таких умов належне виконання забезпечувального зобов'язання припиняє (відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином) одночасно із забезпечувальним і основне зобов'язання, оскільки кредитор, реалізуючи права за забезпеченням, одержує те, що він мав би одержати, якщо б зобов'язання не було порушене.

Разом з тим господарські суди у даній справі наведеного не врахували, не дали належної правової оцінки правовідносинам сторін, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про їх правову природу. Так, судами не було визначено чи ТОВ "Агротермінал Логістик" шляхом перерахування Національному Банку України суми в розмірі 996 135 000, 00 грн було виконано свій забезпечувальний обов'язок як майновим поручителем чи було здійснено виконання обв'язку боржника за основним зобов'язанням.

При цьому судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки взаємозв'язку між першою та другою позовними вимогами.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, яка діяла на момент звернення ТОВ "Агротермінал Логістик" до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки обставині щодо заявлення ТОВ "Агротермінал Логістик" позовної вимоги про визнання припиненим зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 на суму 996 135 000, 00 грн, виконаного ТОВ "Агротермінал Логістик" згідно з платіжним дорученням № G1027L005G від 27.10.2016 на суму 714 000 000, 00 грн та платіжним дорученням № G1027L005H від 27.10.2016 на суму 282 135 000, 00 грн. Тобто заявляючи таку вимогу чи діяло ТОВ "Агротермінал Логістик" як: 1) майновий поручитель, і в такому випадку чи не діяв позивач в інтересах іншої особи - ПАТ КБ "Приватбанк", а не з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів, чи 2) як особа, яка виконала обов'язок боржника за основним зобов'язанням і відповідно набула права кредитора.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що господарські суди не перевірили обставин справи щодо того, якими грошовими коштами було погашено зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 120 від 05.12.2014 ТОВ "Агротермінал Логістик", тобто не було перевірено джерело походження таких коштів. Так, як стверджує скаржник 27.10.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агротермінал Логістик" було укладено кредитний договір № DNHSLOK271016, відповідно до пункту А2 якого ПАТ КБ "Приватбанк" надало ТОВ "Агротермінал Логістик" кредит у сумі 996 135 000 000, 00 грн. Тобто, скаржник наполягає, що в даному випадку фактично відбулось погашення кредиту ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України за рахунок коштів самого боржника, які він передав в кредит майновому поручителеві.

Окрім того, відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" також передбачено, що іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з наведених законодавчих положень, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки вимозі позивача про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Агротермінал Логістик" за іпотечним договором № 121 від 08.12.2014 в частині, тобто чи відповідає така вимога правовій природі іпотеки та яким чином вона може бути виконана з врахуванням конкретного предмета іпотеки у даній справі, яким є морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цієї ж редакції Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 910/9256/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська