Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 03.02.2019 року у справі №920/497/18 Ухвала КГС ВП від 03.02.2019 року у справі №920/49...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого здійснює помічник судді Голікова І. Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи-1 - не з'явилися,

третьої особи-2 - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.10.2018 (суддя Котельницька В. Л.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 (головуючий - Калатай Н. Ф., судді: Зубець Л. П., Мартюк А. І.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Україна",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Украрго",

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування запису про державну реєстрацію права власності

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі - РВ ФДМУ по Сумській області) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Україна" (далі - ТОВ "Авіс-Україна", Товариство, Покупець) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу птахорадгоспу "Мирний" від 01.03.2010 в частині продажу об'єкта цивільного захисту - протирадіаційного укриття №70936 загальною площею 40кв.м. (далі - ПРУ №70936, спірне приміщення), розташованого в підвальному приміщенні будівлі АБК, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Польова, 1 (далі - договір від 01.03.2010, оспорюваний договір), укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Птахорадгосп "Мирний" (далі - ВАТ "Птахорадгосп "Мирний", Продавець) і ТОВ "Авіс-Україна", та скасування запису про державну реєстрацію за ТОВ "Авіс-Україна" права власності на спірне приміщення, посилаючись на статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що об'єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття №70936 не увійшов до статутного капіталу ВАТ "Птахорадгосп Мирний" і не підлягав приватизації як об'єкт цивільної оборони, що знаходиться на обліку відділу цивільного захисту Сумської районної державної адміністрації (Сумська РДА), а відтак, його відчуження на користь відповідача є протиправним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 203, 215, 257, 261, 267 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 13, 48, 74, 86, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним договору від 01.03.2010 з огляду на те, що оформлене оспорюваним договором відчуження ПРУ №70936 відбулося неправомірно і перебування державного майна на балансі ВАТ "Птахорадгосп "Мирний" не надавало останньому права відчужувати зазначений об'єкт державної власності, який взагалі не підлягає приватизації, але в подальшому відмовили у позові з підстав спливу позовної давності без поважних причин, про застосування якої було заявлено відповідачем. При цьому місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що наразі право власності на спірне приміщення зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Украрго" (далі - ТОВ "Авіс Украрго"), яке є третьою особою у справі, тоді як позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням щодо залучення співвідповідача у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Сумській області звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України (введено в дію з 01.07.2013), статей 256, 261 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статті 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1)вироком Сумського районного суду Сумської області від 06.12.2011 у кримінальній справі №1-37/11 встановлено, що 04.03.2010 ТОВ "Авіс-Україна" зареєструвало в КП "Сумське міське БТІ" право власності на майновий комплекс, в тому числі і протирадіаційне укриття на 40 чоловік, розташоване по вул. Польовій, 1 в с. Косівщина Сумського району, що є державною власністю, яке незаконно, внаслідок перевищення службових повноважень з боку арбітражного керуючого Іваненко Н. перейшло у приватну власність вказаного товариства; 2)про реєстрацію за відповідачем права власності на майновий комплекс (в т. ч. на будівлю АБК) та про укладення оспорюваного договору позивачу стало відомо з листа КП "Сумське МБТІ" №743 від 21.08.2012, проте через обмежене фінансування (в аспекті сплати судових витрат) РВ ФДМУ по Сумській області з метою захисту інтересів держави неодноразово зверталося до органів прокуратури, але останніми повідомлено позивача про відсутність підстав для вжиття представницьких заходів, а у РВ ФДМУ по Сумській області фінансова можливість подати позов до суду з'явилася лише у липні 2018 року; 3) з інформаційної довідки №83889868 від 30.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що власником ПРУ №70936 є ТОВ "Авіс Украрго".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Авіс-Україна" і ТОВ "Авіс Украрго" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Наказом РВ ФДМУ по Сумській області "Про створення ВАТ "Птахорадгосп Мирний" № 2120 від 26.12.1996 Державне підприємство птахорадгосп "Мирний" перетворено у ВАТ "Птахорадгосп "Мирний".

9. З наявної в матеріалах справи копії Плану приватизації державного майна птахорадгоспу "Мирний", затвердженого наказом РВ ФДМУ по Сумській області №2100 від 24.12.1996 вбачається, що під час приватизації ВАТ "Птахорадгосп Мирний" до статутного капіталу останнього не увійшов об'єкт державної власності, а саме: протирадіаційне укриття №70936 загальною площею 40кв.м., яке розташоване в підвальному приміщенні будівлі АБК по вул. Польовій, 1 в с. Косівщина Сумського району Сумської області.

10. З картки обліку протирадіаційного укриття, реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, та довідки "Птахорадгоспу "Мирний" про вартість об'єкта цивільної оборони вбачається, що місцезнаходженням ПРУ №70936 є підвал будівлі адміністративно-господарського корпусу птахорадгоспу.

11. Зазначений об'єкт цивільної оборони знаходиться на обліку у відділі цивільного захисту Сумської РДА.

12. Згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.2010, укладеним між ВАТ "Птахорадгосп "Мирний" (на даний час вказану юридичну особу припинено відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та ТОВ "Авіс-Україна", посвідченим приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевою Т.С. та зареєстрованим в реєстрі за №403, відповідачу було продано нерухоме майно - майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Польова, 1, с. Косівщина Сумського району, до складу якого входила будівля АБК під літерою А'-IIІ, в якій знаходилося протирадіаційне укриття №70936.

13. Листом №11-07-02700 від 08.08.2012 РВ ФДМУ по Сумській області звернувся до КП "Сумське міське БТІ" щодо надання інформації про те, за ким зареєстровано право власності на адміністративну будівлю колишнього ВАТ "Птахорадгосп "Мирний", та про наявність в підвальному приміщені адміністративної будівлі цього товариства об'єкта цивільної оборони, на який КП "Сумське МБТІ" листом №743 від 21.08.2012 повідомило позивача про те, що право власності на майновий комплекс (в т. ч. на будівлю АБК) зареєстровано за ТОВ "Авіс-Україна" згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.2010, а площа підвалу (S=353,50кв.м.) увійшла в загальну площу приміщень будівлі АБК (S=1522,20кв.м.).

14. Листом №11-03-05187 від 04.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо вжиття вичерпних заходів для передачі в державну власність до сфери управління РВ ФДМУ по Сумській області протирадіаційного укриття №70936 загальною площею 40кв.м., розташованого в підвальному приміщенні будівлі АБК по вул. Польовій, 1 у с. Косівщина Сумського району Сумської області.

15. Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем відповіді на вказаний лист та вжиття будь-яких дій щодо повернення спірного майна в державну власність.

16. З інформаційної довідки №83889868 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 30.03.2017 ТОВ "Авіс Украрго" є власником нежитлових приміщень загальною площею 358,1кв.м., з яких площа підвалу становить 316,7кв.м., а решта - сходові клітини площею 18,6кв.м. і 18,3кв.м. та коридор площею 4,5кв.м.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

19. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

20. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

21. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

22. Наведеним спростовується передчасне посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, який введено в дію з 01.07.2013, відтак в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням договору від 01.03.2010.

23. Абзацом 5 пункту "в" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що приватизації не підлягають захисні споруди цивільної оборони як об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

24. Відповідно до пункту 4 наказу Фонду державного майна України від 19.05.1999 №908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до ЦК України.

25. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що перебування державного майна (протирадіаційного укриття №70936) на балансі ВАТ "Птахорадгоспу "Мирний" не надавало останньому права відчужувати зазначений об'єкт державної власності, стосовно якого встановлено законодавчу заборону приватизації.

26. В подальшому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відчуження об'єкту цивільного захисту (ПРУ №70936) загальною площею 40кв.м., розташованого в підвальному приміщенні будівлі АБК, що знаходиться по вул. Польовій, 1 у с. Косівщина Сумського району Сумської області, за договором купівлі-продажу від 01.03.2010 відбулося неправомірно, а договір у відповідній частині суперечить вимогам чинного на той час законодавства про приватизацію, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову.

27. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 01.03.2010 з мотивів спливу позовної давності з огляду на таке.

28. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

29. При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

30. Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

31. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

32. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

33. Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

34. Відповідачем у заяві від 30.07.2018 про застосування позовної давності та доповненнях від 08.10.2018 до неї заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог РВ ФДМУ по Сумській області, з посиланням на те, що позивач довідався про порушення свого права у серпні 2012 року з листа КП "Сумське МБТІ" №743 від 21.08.2012, що не заперечується скаржником у заяві від 10.10.2018 про поновлення строку позовної давності.

35. Водночас місцевий господарський суд, залишаючи без задоволення заяву РВ ФДМУ по Сумській області від 10.10.2018 про поновлення строку позовної давності, правомірно зазначив про відсутність поважних причин пропуску позовної давності зважаючи на таке.

36. Як на підставу для поновлення строку позовної давності позивач посилається на обмеженим фінансування видатків для сплати судових витрат та неодноразове звернення у 2013-2014рр. до органів прокуратури з пропозиціями судового захисту інтересів держави шляхом пред'явлення позову про визнання частково недійсним договору від 01.03.2010, за результатами розгляду яких прокуратурою Сумської області повідомлено позивача про відсутність підстав для вжиття заходів представницького характеру.

37. Натомість судами вірно зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

38. Колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, судами попередніх інстанцій не встановлено та скаржником не надано жодних доказів на підтвердження недостатності протягом тривалого періоду (2012-2017рр.) бюджетних коштів для сплати судового збору з метою самостійного звернення з позовом немайнового характеру за захистом інтересів держави, а також щодо звернення позивача у вказаний період до господарського суду з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати.

39. У зв'язку з наведеним касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що про реєстрацію за відповідачем права власності на майновий комплекс (в т. ч. на будівлю АБК) та про укладення оспорюваного договору позивачу стало відомо з листа КП "Сумське МБТІ" №743 від 21.08.2012, проте через обмежене фінансування (в аспекті сплати судових витрат) РВ ФДМУ по Сумській області з метою захисту інтересів держави неодноразово зверталося до органів прокуратури, але останніми повідомлено позивача про відсутність підстав для вжиття представницьких заходів, а у РВ ФДМУ по Сумській області фінансова можливість подати позов до суду з'явилася лише у липні 2018 року.

40. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 06.12.2011 у кримінальній справі №1-37/11 встановлено, що 04.03.2010 ТОВ "Авіс-Україна" зареєструвало в КП "Сумське міське БТІ" право власності на майновий комплекс, в тому числі і протирадіаційне укриття на 40 чоловік, розташоване по вул. Польовій, 1 в с. Косівщина Сумського району, що є державною власністю, яке незаконно, внаслідок перевищення службових повноважень з боку арбітражного керуючого Іваненко Н. перейшло у приватну власність вказаного товариства, оскільки частиною 6 статті 75 ГПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

41. Таким чином Верховний Суд вважає, що в силу приписів частини 6 статті 75 ГПК України обов'язковими для господарського суду є лише обставини щодо наявності чи відсутності вчинення обвинуваченим Іваненко Н. певних дій чи бездіяльності, а в цьому аспекті вироком встановлено лише факт перевищення службових повноважень з боку арбітражного керуючого Іваненко Н., внаслідок чого спірне майно перейшло у приватну власність ТОВ "Авіс-Україна", що зовсім не означає встановлення цим вироком факту незаконності набуття Товариством права власності на майновий комплекс по вул. Польовій, 1 в с. Косівщина Сумського району як такого, що має преюдиціальне значення.

42. Разом з тим щодо позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію за ТОВ "Авіс-Україна" права власності на об'єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття №70936 загальною площею 40кв.м., розташоване в підвальному приміщенні будівлі АБК по вул. Польовій, 1 у с. Косівщина Сумського району Сумської області, колегія суддів зазначає наступне.

43. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

44. Частиною 2 статті 237 ГПК України закріплено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

45. З урахуванням того, що від позивача не надходило до суду жодних клопотань щодо залучення до участі у справі ТОВ "Авіс Украрго" як належного відповідача або співвідповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Авіс-Україна" на ПРУ №70936, оскільки зазначений об'єкт нерухомості взагалі не зареєстрований за відповідачем у цій справі.

46. В силу меж перегляду справи в порядку касації, передбачених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не приймає до уваги як такі, що зводяться виключно до переоцінки наявних у справі доказів, твердження скаржника про те, що з інформаційної довідки №83889868 від 30.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що власником ПРУ №70936 є ТОВ "Авіс Украрго".

47. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши належну правову оцінку умовам договору від 01.03.2010 та врахувавши положення чинного цивільного законодавства, дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним вказаного договору з підстав спливу позовної давності без поважних причин, а в частині вимог про скасування запису про державну реєстрацію за ТОВ "Авіс-Україна" права власності на спірне приміщення - у зв'язку з їх необґрунтованістю їх заявлення до відповідача, який наразі не є власником спірного майна.

48. В свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами ТОВ "Авіс-Україна" і ТОВ "Авіс Украрго", обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

50. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 10.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №920/497/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст