ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1131/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Кушніра І. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Лановецька міська рада Тернопільської області

представник позивача - Іщук К. В.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукровий завод"

представник відповідача - Сміхура В. Р.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Лановецької міської ради Тернопільської області на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2018 (суддя Березяк Н. Є.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 (головуючий суддя Мирутенко О. Л., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г.) у справі за позовом Лановецької міської ради Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукровий завод" про відшкодування збитків в розмірі 1 840 066,84 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 15.06.2018 Лановецька міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення 1 840 066, 84 грн. отриманих доходів (заподіяних місцевому бюджету збитків) у вигляді несплаченої орендної плати за час використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (кадастровий номер 6123810100:02:001:0568, що знаходиться в місті Ланівці, вул. Вишнівецька, 35, загальною площею 45,5948 га) за період з 29.12.2016 по 03.10.2017.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач, набувши право власності на будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 45,5948 га, кадастровий номер 6123810100:02:001:0568, не здійснив оформлення речових прав на цю земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, що призвело до використання такої земельної ділянки без правовстановлюючих документів, тому Позивач позбавлений права одержати дохід у вигляді орендної плати, який міг би одержати в разі своєчасного оформлення договору оренди землі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 22.08.2018 Господарський суд Львівської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018, яким в задоволенні позову відмовив повністю.

4. Суди встановили, що 22.12.2016 Рада надала Відповідачу довідку №1091, відповідно до якої об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Тернопільська обл., Лановецький р-н, м. Ланівці, вул. Вишнівецька, буд. 35 належать на праві власності ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" і знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номером 6123810100:02:001:0259 загальною площею 46,9793 га. Ця земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Ради та перебуває в оренді ТзОВ "Лановецький цукровий завод" на підставі договору оренди.

5. На підставі цієї довідки, 29.12.2016 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого Відповідач придбав у власність нерухоме майно, що розташоване за адресою: Тернопільська область, Лановецький район, місто Ланівці, вулиця Вишнівецька, будинок 35. Абзацом 16 пункту 1.2 Договору вказано, що нерухоме майно знаходиться за земельній ділянці, кадастровий номер 6123810100:02:001:0259, загальна площа 46,9793 га, право користування якою набуто продавцем на підставі статті 377 Цивільного кодексу України та частини другої статті 120 Земельного кодексу України, яке використовується попереднім власником нерухомого майна на підставі договору оренди землі, укладеного з Радою 29.11.2012.

6. Після укладення Договору з відкритих даних Держгеокадастру (публічної кадастрової карти) Відповідачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 6123810100:02:001:0259, на якій розміщені об'єкти придбаного ним нерухомого майна, знаходиться у державній власності.

7. У зв'язку з чим Відповідач звернувся до Ради з листом, в якому просив надати інформацію про власника/орендарів, якщо такі наявні, термін дії договору оренди, які дії вживаються для розірвання цього договору, по земельній ділянці кадастровий номером 6123810100:02:001:0259. Відповіді на цей лист Відповідач не отримав.

8. Також Відповідач звернувся до відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі із запитом №513, в якому просив уточнити кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, за адресою: Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35.

9. У відповідь на зазначений запит відділ Держгеокадастру у Лановецькому районі листом від 12.07.2017 №19-190,30-114/110-17 повідомив, що нерухоме майно, власником якого є Відповідач, розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 6123810100:02:001:0568, загальною площею 45,5053 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 6123810100:02:001:0259, загальною площею 47,0690 га, згідно з рішенням Ради, поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6123810100:02:001:0569 площею 1,4722 га, 6123810100:02:001:0568 площею 45,5053 га та 6123810100:02:001:0295 площею 0,0895 га.

10. Додатково Відповідач отримав витяг з Державного земельного кадастру, згідно з відомостями якого станом на 12.06.2017 на земельну ділянку кадастровий номер 6123810100:02:001:0568 зареєстровано право користування 09.03.2010, орендар ТзОВ "Лановецький цукровий завод", строк дії речового права 49 років.

11. 03.02.2017 Рада листом №125/03011 повідомила Відповідача про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно. Докази направлення цього листа долучені до матеріалів справи.

12. Листом від 12.04.2017 №386/03-11 Позивач повторно повідомив Відповідача про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки (докази надіслання долучено).

13. У відповідь на вказаний лист Відповідач у листі №350 від 04.05.2017 зазначив про те, що згідно з даними Держгеокадастру (публічної кадастрової карти) земельна ділянка з кадастровим номером 6123810100:02:001:0259 знаходиться у державній власності, а згідно з довідкою Позивача №1091 від 22.12.2016 земельна ділянка належить до комунальної власності та надана в оренду ТзОВ "Лановецький цукровий завод", відтак, для належного оформлення та подання відповідної заяви щодо передачі земельної ділянки в оренду, просив надати відповідну інформацію: 1) до якої форми власності належить земельна ділянка; 2) чи реєструвалось право користування (оренди) на земельну ділянку. Якщо так, то інформацію про орендаря, підставу, термін дії оренди та які дії приймаються для розірвання такого договору; 3) з метою уникнення розбіжностей просив надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6123810100:02:001:0259. Як стверджує Відповідач цей лист залишений Позивачем без відповіді.

14. Рішенням Ради від 25.01.2012 №454 "Про вилучення частини земельної ділянки яка знаходиться в оренді ТзОВ "Лановецький цукровий завод" м. Ланівці вул. Вишнівецька, 35 на підставі добровільної відмови" вилучено частину земельної ділянки площею 1,4722 га у зв'язку з відчуженням частини нерухомого майна.

15. Рішенням Ради від 26.09.2012 №667 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права оренди земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості ТзОВ "Лановецький цукровий завод" м. Ланівці вул. Вишнівецька, 35" розірвано договір оренди землі від 02.03.2010, зареєстрований 09.03.2010; затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо переоформлення права оренди земельної ділянки площею 45,5948 га; надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 45,7617 га.

16. 29.11.2012 між Радою та ТзОВ "Лановецький цукровий завод" укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 612381010002001568 загальною площею 45,5948 га. Цей договір укладено на 5 років, до 29.11.2017.

17. 20.12.2012 відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки Рада передала, а ТзОВ "Лановецький цукровий завод" прийняв в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 45,5948 га.

18. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що право оренди спірної земельної ділянки було зареєстроване за ТзОВ "Лановецький цукровий завод", а об'єкти нерухомості, розташовані на цій земельній ділянці Відповідач придбав у ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за яким не було зареєстроване право користування земельною ділянкою, відтак до Відповідача ані право користування, ані право оренди не перейшло. За змістом статей 15, 93, пункту "в" частини першої статті 96, статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц). З 29.12.2016 по 03.10.2017 (період нарахування) земельна ділянка з кадастровим номером 6123810100:02:001:0568 площею 45,5053 га перебувала в оренді ТзОВ "Лановецький цукровий завод"; докази розірвання, дострокового припинення цього договору в матеріалах справи відсутні, а також таких відомостей сторонами у справі не надано. Отже не вбачається правопорушення з боку Відповідача в неукладенні договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6123810100:02:001:0568, у період перебування такої в оренді іншої особи. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що шкода завдана місцевому бюджету за використання земельної ділянки кадастровий номер 6123810100:02:001:0568 у період з 29.12.2016 по 03.10.2017 спричинена саме діями (бездіяльністю) Відповідача, оскільки земельна ділянка перебувала в оренді іншої особи у зазначений період; а в подальшому Відповідач відчужив об'єкти нерухомого майна згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. 11.12.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20. У встановлений строк відзив на касаційну скаргу від Відповідача не надійшов.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

21. Суди не застосували частину другу статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою має значення сам факт користування земельною ділянкою, яка перейшла разом з цілим майновим комплексом до Відповідача в місті Ланівці по вул. Вишнівецька, 35 загальною площею 45, 5948 га починаючи з 29.12.2016.

22. Суди допустили порушення норм статей 120, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", оскільки Відповідач ухилявся від укладення договору оренди землі, про необхідність укладення якого вказувалось в листах Позивача, а також про заподіяння бюджету міста збитків у вигляді недоотриманих грошових коштів у зв'язку з затягуванням з укладенням договору.

23. Висновок суду про те, що витяг з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2017 є неналежним доказом, ганебний, оскільки формування витягу може містити будь-яку дату, але при цьому суть реєстраційних дій та дати реєстрації будуть незмінними.

24. Існування та надсилання на адресу Позивача листа № 350 від 04.05.2017, який є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом у справі відповідно до статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Відповідачем не доведено, отже неправильним є посилання на цей лист у судових рішеннях.

25. Апеляційний господарський суд не взяв до уваги ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/11012/18, якою затверджено мирову угоду від 21.09.2018 між Позивачем та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", від якого земельна ділянка перейшла до Відповідача, щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим допустив порушення частини першої статті 6, частини третьої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

26. Суди залишили поза увагою те, що у Відповідача відбулось фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в цьому випадку вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, отже суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

27. Суди не врахували, що усі об'єкти, які є предметом договорів купівлі-продажу від 29.12.2016 та 17.07.2017, розташовані на земельній ділянці № 6123810100:02:001:0568 площею 45,5948 га складають собою цілісний майновий комплекс.

28. Висновки суду про те, що Відповідач у період з 29.12.2016 по 17.07.2017 (державна реєстрація переходу права власності) не здійснював господарську діяльність нічим не підтверджений, суди відповідні докази не витребовували, а вказаний період Відповідач своєї господарської діяльності не припиняв.

29. Висновок суду про ненадання Позивачем жодного документа чи рішення на обґрунтування нормативної грошової оцінки не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Позиція Верховного Суду

30. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

31. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

32. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

33. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

34. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

35. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач, набувши право власності на будівлі, розташовані на земельній ділянці, не оформив речові права на цю земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, що призвело до використання її без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим Позивач позбавлений права одержати дохід у вигляді орендної плати, який міг би одержати в разі своєчасного оформлення договору оренди землі. При цьому також посилається на положення частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", за якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

36. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

37. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

38. Разом з цим за частиною третьою статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

39. Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

40. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16, згідно з якою у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18.

41. Таким чином у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов'язанні, відповідні обставини виключають можливість застосування до таких правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов'язкових ознак для кваліфікації кондикційних зобов'язань.

42. З огляду на викладене доводи Скаржника (пункти 21, 22), які містять одночасне посилання на порушення судами попередніх інстанцій як статті 1212 ЦК України, так і статей 120, 125, 126 ЗК України, а також частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" Суд відхиляє як необґрунтовані.

43. Разом з цим, суди встановили, що право оренди спірної земельної ділянки було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод", а об'єкти нерухомості, розташовані на цій земельній ділянці, Відповідач придбав у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за яким не було зареєстровано право користування земельною ділянкою. У період з 29.12.2016 по 03.10.2017 (період нарахування) земельна ділянка з кадастровим номером 6123810100:02:001:0568 площею 45,5053 га перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод", докази розірвання, дострокового припинення оренди судам не надані.

44. За наведених обставин доводи Позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період непідтверджені, що також не надає підстав для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України за відсутності встановлення обставин набуття чи збереження майна саме за рахунок Позивача.

45. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

46. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

47. Разом з цим відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строку, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

49. За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

50. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

51. З огляду на наведене Позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з Відповідача суми отриманих доходів (заподіяних місцевому бюджету збитків) у вигляді несплаченої орендної плати за час використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідно до статті 1212 ЦК України.

52. Посилання Скаржника (пункти 25, 26) на те, що суди залишили поза увагою ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/11012/18, якою затверджено мирову угоду від 21.09.2018 між Позивачем та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", від якого земельна ділянка перейшла до Відповідача, щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також на те, що у Відповідача відбулось фактичне користування земельною ділянкою наведених висновків не спростовують.

53. Доводи Скаржника (пункти 23, 24, 27, 28, 29) стосуються надання оцінки доказам у справі та незгодою з встановленими судами на підставі цих доказів обставин справи, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або перевіряти докази.

54. Враховуючи наведене підстави для зміни чи скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій відсутні, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

55. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Лановецької міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 914/1131/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І. В. Кушнір

Ю. Я. Чумак