ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Кушніра І. В., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

прокурора - Кравчук О. А. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення від 01.08.2016 № 043796),

відповідача № 1- Власенко І.І. (представник за дов. від 19.11.2018 № 225-КМГ-4178),

відповідача № 2 - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі

за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави

до 1) Київської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОК-Сігма"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсною угоди та відсутнім права користування земельною ділянкою.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2018 року керівник Київської місцевої прокуратури № 9 (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Київської міської ради (далі - міськрада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОК-Сігма" (далі - ТОВ "ФОК-Сігма") із позовом про:

- визнання незаконним і скасування рішення (оформленого висновком до кадастрової справи № А-22499) постійної комісії міськради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 27.10.2016 про поновлення ТОВ "ФОК-Сігма" на 5 років договору оренди земельної ділянки від 27.11.2008 № 72 6-00550 площею 0,1446 га по вул. Гарматній, 35/2 у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:69:006:0009) (далі - рішення);

- визнання недійсною угоди від 05.10.2017 № 322 про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,1446 га по вул. Гарматній, 35/2 у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:69:006:0009), укладеної між міськрадою і ТОВ "ФОК-Сігма" (далі - угода);

- визнання відсутнім у ТОВ "ФОК-Сігма" права користування земельною ділянкою, площею 0,1446 га по вул. Гарматній, 35/2 у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:69:006:0009).

2. В обґрунтування позову прокурор послався на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/7813/18 (суддя Мудрий С. М.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (головуючий - Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Разіна Т. І.), позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, у позовній заяві не обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не навів визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, отже ця справа не належить до передбачених законом винятків, коли прокурор може звернутися до суду як позивач, а твердження прокурора, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, визнано судом безпідставними, адже Держгеокадастр уповноважений представляти інтереси держави в суді, що прямо передбачено пунктом 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 910/7813/18, заступник прокурора міста Києва (далі - скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу і постанову скасувати повністю, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 14, 68, 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 174, 226 ГПК України, статей 15, 80, 92 ЦК України.

6. Скаржник, посилаючись на норми статті 19 Конституції України, пунктів 1, 4, 5, 15 Положення, статей 80, 92 ЦК України, наголошує, що Держгеокадастр як центральний орган виконавчої влади та його територіальні органи не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок комунальної власності. Отже, на думку скаржника, прокурор у цій справі обґрунтовано набув статусу самостійного позивача.

7. Крім цього, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 4 ГПК України, адже Держгеокадастр щодо земель комунальної власності міста Києва здійснює лише функцію контролю, а не захищає порушене право, тому не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих йому законом.

8. Також скаржник вважає, що з огляду на відсутність у Держгеокадастру права звертатися до суду з позовом у спірних правовідносинах єдиним органом у державі, який може захистити порушені інтереси держави, є органи прокуратури, а тому позов у цій справі пред'явлено прокурором як позивачем, що відповідає положенням частини 5 статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

9. Окрім того, у прохальній частині касаційної скарги (пункт 1) скаржник заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у разі якщо судова колегія вважатиме за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

10. Зазначене клопотання обґрунтоване висновком Касаційного господарського суду у справі № 926/1111/15 постанова від 26.07.2018 про те, що оскільки оскаржувані рішення та договори порушують державні інтереси, прокурор має не тільки законне право, а й зобов'язаний захистити такі інтереси, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України.

11. Колегія суддів, дослідивши наведені скаржником доводи та беручи до уваги положення частини 1 статті 302 ГПК України, дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення, адже правовідносини сторін у справі № 926/1111/15 не є подібними спірним правовідносинами, що склалися між сторонами у справі № 910/7813/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. ТОВ "ФОК-Сігма" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 910/7813/18 - без змін, посилаючись на те, що ця справа не належить до передбачених законом винятків, коли прокурор може звернутися до суду як позивач, адже є орган, уповноважений державою на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

13. Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як убачається з матеріалів справи, 05.10.2017 між міськрадою та ТОВ "ФОК-Сігма" укладено угоду про поновлення договору орендної земельної ділянки, за умовами якої поновлено на 5 (п'ять) років договір оренди земельної ділянки, укладений сторонами, посвідчений Кравченко Н. П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.11.2018 за реєстровим № 1429, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.11.2018 за № 72-6-00550.

15. Не погоджуючись, зокрема з укладеною угодою прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

17. Відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

18. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

19. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

20. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

21. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

22. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

23. Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

24. При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

25. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

26. Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

27. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

28. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

29. Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

30. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

31. В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

32. Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

33. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

34. З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

35. Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

36. Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 203, 215, 216 ЦК України і статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи спірну угоду, Київська міська рада залишила поза увагою, що ТОВ "ФОК-СІГМА" не має переважного права на поновлення договору оренди на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", адже товариство неналежно виконувало обов'язки орендаря, зокрема у частині своєчасної сплати орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням та у частині здійснення забудови.

37. Прокурор зауважує, що у зв'язку із втратою ТОВ "ФОК-СІГМА" переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки спірна земельна ділянка має надаватися у порядку, передбаченому статтями 116, 124, 134 ЗК України, за результатами проведення земельних торгів, а також з урахуванням вимог містобудівного законодавства.

38. При цьому в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

39. Крім цього, прокурор наголосив, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує й економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

40. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення та залишаючи без розгляду позов прокурора у цій справі, зазначили, що прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, в позовній заяві не обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не навів визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, отже ця справа не належить до передбачених законом винятків, коли прокурор може звернутися до суду як позивач, а твердження прокурора, що Держгеокадастр не наділено повноваженнями звертатися до суду із позовними вимогами, заявленими у цій справі визнано судом безпідставними, адже Держгеокадастр уповноважений представляти інтереси держави в суді, що прямо передбачено пунктом 5-1 Положення.

41. Водночас стосовно правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність у Держгеокадастру повноважень на подання позову у цій справі колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1-2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

42. Згідно з частинами 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

43. Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

44. Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

45. За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

46. Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

47. Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

48. Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

49. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

50. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

51. Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно - офісного центру із підземним паркінгом.

52. Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

53. Отже, як убачається із матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій міськради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги із посиланням на норми права, якими керувався суд

54. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

55. Частиною 6 статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

56. За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 і постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 910/7813/18 підлягають скасуванню, а справа № 910/7813/18 відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, - передачі до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 910/7813/18 скасувати, а справу № 910/7813/18 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: І. В. Кушнір

К. М. Пільков