ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 907/555/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Банаська О. О., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020

у справі № 907/555/14

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорнія М. В.

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

в межах справи № 907/555/14

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

до Відкритого акціонерного товариства "Конденсатор"

про визнання банкрутом, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2014, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Конденсатор" (далі - ВАТ "Конденсатор"), м. Рахів (код ЄДРПОУ 14313464).

Введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво №517 від 12.03.2013).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2014 ВАТ "Конденсатор" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Ухвалами місцевого господарського суду неодноразово відкладалось засідання щодо заслуховування звіту ліквідатора.

Ухвалою суду від 09.10.2018 констатовано неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у справі про банкрутство боржника та відкладено розгляд справи на
24.10.2018.

Ухвалою суду від 24.10.2018 судом повторно констатовано неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у справі про банкрутство боржника, попереджено ліквідатора про вирішення судом питання стосовно усунення ліквідатора від виконання покладених на нього обов'язків у зв'язку із злісним ухиленням від виконання вимог суду та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у частині забезпечення дотримання строків та порядку проведення ліквідаційної процедури та відкладено розгляд справи на 07.11.2018.

Ухвалою суду від 07.11.2018 судом постановлено усунути арбітражного керуючого ОСОБА_1. від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ "Кондесатор" та зобов'язано комітет кредиторів боржника подати суду пропозиції стосовно кандидатури арбітражного керуючого для виконання обов'язків ліквідатора боржника у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 призначено ліквідатором ВАТ "Конденсатор" арбітражного керуючого Чорній Мар'яна Володимировича. Зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_1. передати ліквідатору боржника арбітражному керуючому Чорній М. В. всю документацію та інші матеріали, що стосуються справи про банкрутство ВАТ "Конденсатор", а ліквідатора боржника Чорній М. В. - ознайомитись з матеріалами справи, розглянути питання щодо продовження строків ліквідаційної процедури у справі, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Короткий зміст заявлених вимог

06.05.2019 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява від боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М. В. про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з колишнього ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_1. безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 833 310,60 грн під час здійснення ним процедури ліквідації за попередній період.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 (суддя:

Ремецькі О. Ф. ) задоволено вказану заяву про стягнення грошових коштів. Стягнуто з арбітражного керуючого ОСОБА_1. на користь ВАТ "Конденсатор" грошові кошти в розмірі 833 310,60 грн та судовий збір в дохід державного бюджету України суму 12 499,66 грн судового збору.

Ухвала суду мотивована тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Конденсатор" колишнім ліквідатором безпідставно отримано кошти у розмірі 833
310,60 грн з ліквідаційного рахунку боржника, у тому числі грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого. При цьому, судом не затверджувалось рішення комітету кредиторів про виплату грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого і відповідне рішення комітетом кредиторів за період з 09.04.2015 по
15.08.2018 не приймалось.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 (колегія суддів: Матущак О. І. - головуючий, Хабіб М. І., Якімець Г. Г. ) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 у справі №907/555/14 скасовано частково. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з арбітражного керуючого ОСОБА_1. судовий збір у розмірі 3 842,00 грн в дохід державного бюджету. В решті ухвалу суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні погодився з позицією суду першої інстанції, що правові підстави для отримання арбітражним керуючим ОСОБА_1 з ліквідаційного рахунку ВАТ "Конденсатор" грошових коштів у розмірі 833 310,60

грн відсутні, а тому вказані кошти мають бути повернуті боржнику та включені до ліквідаційної маси підприємства, що в подальшому дозволить здійснити погашення вимог кредиторів в порядку та відповідно до вимог статті 45 Закон про банкрутство.

Також, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу в частині стягнення судового збору, дійшов висновку, що подана заява розглядається в межах справи про банкрутство, тому сплата судового збору розраховується не як з вимог майнового характеру у позовному провадженні, а виходячи зі ставки, передбаченої у справах про банкрутство.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Ліквідатору боржника - арбітражному керуючому Чорній М. В. після призначення його судом у справі про банкрутство та отримання 28.01.2019 у Філії Закарпатське ОУ АТ "ОЩАДБАНК" міста Ужгород копії електронного файла-відповіді щодо взяття на облік/зняття з обліку рахунку платника податків в органах державної податкової служби від 28.01.2019 та виписку від 24.01.2019 за період з 10.06.2014 по
30.11.2018 по рахунку № НОМЕР_1, що належав банкруту, стало відомо, що зазначений вище рахунок закрито 16.08.2018, а за період з 09.04.2015 по
15.08.2018 арбітражним керуючим ОСОБА_1 було знято/перераховано грошові кошти з наступними призначеннями:

1) господарські витрати в розмірі - 161 630,60 грн;

2) оплата послуг арбітражного керуючого в розмірі - 177 080,00 грн;

З) оплата за послуги щодо проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів ФОП Манзюк в розмірі - 50 000,00 грн;

4) готівка з каси банку, згідно реєстру вимог кредиторів перед працівниками в розмірі - 151 800,00 грн;

5) видача готівки по чеку с-61 згідно рішення суду в розмірі - 215 000,00 грн;

6) інші витрати - 127 800,00 грн;

7) бухгалтерські послуги ТОВ "Прагматикгруп" в розмірі - 25 000,00 грн;

8) упорядкування архівних документів згідно цивільно-правового договору №2 ФОП Томащук М. В. в розмірі - 30 000,00 грн.

Враховуючи те, що ліквідатору не передано жодних документів, на підставі яких, арбітражним керуючим ОСОБА_1 здійснено усі вище зазначені операції, ліквідатором на його адресу направлено відповідний запит від 01.02.2019 за №02-01/2122.

Відповідь не отримано.

26.02.2019 на адресу ліквідатора надійшов пакет документів від арбітражного керуючого ОСОБА_1., серед яких відсутні будь які документи, які б підтверджували правомірність перерахунку/зняття коштів в сумі 151 800,00 грн (готівка з каси банку, згідно реєстру вимог кредиторів перед працівниками), в розмірі 127 800,00
грн (інші витрати), в розмірі 161 630,60 грн (господарські витрати), в розмірі 177 080,00 грн (оплата послуг арбітражного керуючого) та в розмірі 215 000,00
грн (видача готівки по чеку с-61 згідно рішення суду в розмірі). Загальна сума знятих/перерахованих коштів, відносно яких не отримано жодного підтвердження щодо правомірності/підставності зняття становить 833 310,60 грн.

3 метою досудового врегулювання спору, протокольним рішенням №2 від 28.02.2019 засідання комітету кредиторів у справі №907/555/14 вирішено повторно звернутись до арбітражного керуючого ОСОБА_1. з вимогою про надання документів, на підставі яких останнім було проведено вищезазначені операції з грошовими коштами, належними підприємству банкруту. Крім того, повідомити арбітражного керуючого ОСОБА_1, що у випадку ненадання відповіді на повторну вимогу протягом семи днів з моменту її отримання, ліквідатор буде звертатись до Господарського суду Закарпатської області з заявою про стягнення з нього безпідставно набутих коштів.

На виконання вимог вищезазначеного протокольного рішення комітету кредиторів ліквідатором на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1. направлено повторну вимогу від 05.03.2019 за №02-01/2239. Відповідно до відстеження поштових відправлень Укрпошта, зазначену вимогу було отримано арбітражним керуючим ОСОБА_1 12.03.2019 - особисто (міститься у матеріалах справи), проте, на день подання заяви жодної відповіді та документів ліквідатору не надано.

Враховуючи відсутність будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність зняття арбітражним керуючим ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 833
310,60 грн, ліквідатор зазначив, що арбітражним керуючим, користуючись своїм службовим становищем без достатньої правової підстави, у період з 09.04.2015 по
15.08.2018 знято/перераховано з рахунку банкрута № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 833 310,60 грн, що підтверджується випискою по рахунку ВАТ "Конденсатор" в Філії Закарпатське ОУ АТ "Ощадбанк".

Враховуючи те, що зазначені грошові кошти належать до майна підприємства банкрута та відповідно підлягають включенню до ліквідаційної маси підприємства, що в подальшому дозволить здійснити погашення вимог кредиторів в порядку та у відповідності до вимог статті 45 Закону про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що отримані арбітражним керуючим ОСОБА_1 з рахунку підприємства кошти підлягають поверненню ВАТ "Конденсатор" в повному обсязі на загальних підставах, як набуті за рахунок банкрута без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 907/555/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення з колишнього ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_1. безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 833 310,60 грн відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

1) судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права щодо повноти дослідження обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права;

2) судами першої та апеляційної інстанції помилково застосовано норми статті 1212 ЦК України, зокрема, через невірний висновок щодо відсутності правових підстав набуття ліквідатором спірних грошових коштів;

3) висновки суду апеляційної інстанції суперечать вимогам статей 45,98,115 Закону про банкрутство.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ВАТ "Кондесатор" арбітражний керуючий Чорній М. В. просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/555/14 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1. на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі №907/555/14 та призначено до розгляду на 22.04.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів:

Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Банасько О. О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.04.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 розгляд касаційної скарги відкладено на
20.05.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 задоволено клопотання скаржника арбітражного керуючого ОСОБА_1. про відкладення розгляду справи №907/555/14; розгляд касаційної скарги відкладено на 10.06.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 розгляд касаційної скарги відкладено на
08.07.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2020 задоволено клопотання скаржника арбітражного керуючого ОСОБА_1. про відкладення розгляду справи №907/555/14; розгляд касаційної скарги відкладено на 05.08.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Банаська О. О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/555/14 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.08.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2020 задоволено клопотання скаржника арбітражного керуючого ОСОБА_1. про відкладення розгляду справи №907/555/14; розгляд касаційної скарги відкладено на 02.09.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/555/14 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Пєсков В. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.09.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 задоволено клопотання скаржника арбітражного керуючого ОСОБА_1. про відкладення розгляду справи №907/555/14; розгляд касаційної скарги відкладено на 23.09.2020 о 11:00 год.

У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів:

Огороднік К. М. - (головуючий), Пєсков В. Г., Банасько О. О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.09.2020.

22.09.2020 на електронну адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання (підписане електронним ключем) ліквідатора ВАТ "Кондесатор" арбітражного керуючого Чорнія М. В. про розгляд касаційної скарги без його участі.

В судове засідання 23.09.2020 на 11:00 год. учасники справи не з'явилися.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вирішив за можливе розглянути касаційну скаргу по суті, враховуючи наступне.

Судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01.08.2020 до 31.10.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого з 12.03.2020 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

В той же час, судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності заявника касаційної скарги чи його представника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції ~law35~ від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом цього судового розгляду є заява ліквідатора банкрута про стягнення з колишнього ліквідатора безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тобто майновий спір, що стосується формування активу позивача-боржника за рахунок повернення від третіх осіб його майна (грошових коштів) та можливості погашення за рахунок таких активів вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини 6 статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом врегульовано також главою 23 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

З огляду на положення статей 4, 104, 110, 112 ЦК України, глави 23 ГК України, законодавство з питань відновлення платоспроможності боржника та банкрутства (як Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і Кодекс України з питань банкрутства), є частиною цивільного/господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норм Цивільного/Господарського кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для стягнення безпідставно набутих грошових коштів, що належать боржнику, на підставі положень статті 1212 ЦК України.

На переконання колегії суддів, даний спір, в порядку частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство, підлягає розгляду у справі про банкрутство у вигляді відокремленого провадження із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, передбаченого ГПК України з урахуванням вимог ГПК України, тобто особливостей процедури банкрутства.

Особливості процедури банкрутства, в даному випадку, полягають у тому, що грошові кошти, що є предметом стягнення у даному спорі, були отримані та розподілялися в ліквідаційній процедурі арбітражним керуючим ОСОБА_1 як ліквідатором банкрута, що виконував свої обов'язки відповідно до вимог Закону про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2014 порушено провадження у справі № 907/555/14 про банкрутство ВАТ "Конденсатор", а тому відповідно до пункту 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" ~law37~ (у редакції ~law38~) до правовідносин у межах даного провадження підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції чинній з 19.01.2013.

Частиною другою статті 41 Закону про банкрутство унормовано, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено вище, ліквідатору боржника - арбітражному керуючому Чорній М. В. не передано та на надано на запит попереднім ліквідатором жодних документів, на підставі яких, арбітражним керуючим ОСОБА_1 здійснено наступні операції щодо перерахунку/зняття коштів в сумі 151 800,00 грн (готівка з каси банку, згідно реєстру вимог кредиторів перед працівниками), в розмірі 127 800,00 грн (інші витрати), в розмірі 161 630,60 грн (господарські витрати), в розмірі 177 080,00 грн (оплата послуг арбітражного керуючого) та в розмірі 215 000,00 грн (видача готівки по чеку с-61 згідно рішення суду в розмірі), що в загальній сумі становить 833 310,60 грн.

Враховуючи відсутність документів, які б підтверджували правомірність зняття арбітражним керуючим ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 833 310,60 грн, а також не подання колишнім ліквідатором на вимогу суду письмового пояснення з доказами в його обґрунтування по суті позовних вимог, не подання відзиву, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, арбітражним керуючим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, серед іншого, зазначено, що частина спірних коштів спрямована на користь колишніх працівників товариства в погашення заробітної плати. За поясненнями скаржника, до реєстру вимог кредиторів у справі №907/555/14, затвердженого ухвалою Господарського суду Закарпатської області від
04.09.2014, включено заборгованість по виплаті заробітної плати на суму 127 800
грн. Крім того, апелянтом зазначено, що поза увагою суду залишились обставини сплати заборгованості згідно судових наказів та виконавчих листів у справах №305/2313/14-ц, №305/2326/15-ц, №305/2327/15-ц, №305/2315/14-ц, №305/2314/14-ц, №305/2325/15-ц, №2/305/728/16, № 305/1656/16-ц, №305/736/14-ц про стягнення з банкрута на користь колишніх працівників товариства заробітної плати на загальну суму 386 369,77 грн. Вказані розрахункові документи, разом із виконавчими документами, на виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від
03.12.2018 у справі №907/555/14, було передано новому ліквідатору згідно Акту приймання-передачі від 26.02.2019, який долучено позивачем до заяви ВАТ "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М. В. №02-01/2287 від 03.05.2019.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За результатом апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду, що у ході здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Конденсатор" колишнім ліквідатором безпідставно отримано кошти у розмірі 833 310,60 грн з ліквідаційного рахунку боржника, у тому числі грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого, а протилежного арбітражним керуючим ОСОБА_1 не доведено.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки Центрального апеляційного господарського суду передчасними, враховуючи наступне.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції погодився з твердженнями ліквідатора (арбітражного керуючого Чорнія М. В. ) про відсутність в реєстрі вимог кредиторів внесеної суми заробітної плати у розмірі 151 800,00 грн колишнім працівникам ВАТ "Конденсатор".

Проте, колегією суддів касаційного суду встановлено, що мотивувальна частина ухвали суду першої інстанції від 04.09.2014 про затвердження реєстру вимог кредиторів у даній справі (на яку посилався скаржник в апеляційні скарзі) містить абзаци наступного змісту:

"За даними боржника, підприємство має заборгованість з виплат, указаних в абз. 3 ч. 8 ст. 23 Закону, на підтвердження чого розпорядником майна вказано на відомості статистичної звітності боржника, з якої вчаться, що розмір заборгованості по виплаті заробітної плати на ВАТ "Конденсатор" складає суму 127800грн.

До реєстру вимог кредиторів розпорядником майна було внесено окремо відомості про заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт" з виплати заробітної плати у розмірі 127800грн. (перша черга задоволення вимог кредиторів)."

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що у поданих розпорядником майна боржника арбітражним керуючим ОСОБА_1 додатках (а. с. 208-218, т. с. 2) до клопотання про перехід до наступної судової процедури додано Звіт розпорядника майном та уточнення реєстру кредиторських вимог, затвердженого відповідно до протоколу зборів кредиторів. З вказаних документів вбачається наявність кредиторських вимог з виплати заробітної плати у розмірі 127 800,00 грн.

Суд апеляційної інстанцій залишив це поза увагою і не надав жодної оцінки вказаним обставинам, не перевірив та не спростував доводи скаржника про наявність в матеріалах справи доказів виплати заробітної плати на спірні суми, не дослідив взаємозв'язку між вказаною в ухвалі суду сумою вимог з виплати заробітної плати у розмірі 127 800,00 грн та витратами ліквідатора у розмірі 127 800,00 грн з призначенням "інші витрати" відповідно до відомостей виписки від 24.01.2019 за період з 10.06.2014 по 30.11.2018 по рахунку № НОМЕР_1.

При тому, що в апеляційній скарзі арбітражним керуючим ОСОБА_1 наводились аргументи щодо того, що виплати колишнім працівникам підприємства-банкрута здійснювались у готівковій формі на підставі платіжних відомостей, що були передані новому ліквідатору згідно Акта приймання-передачі від 26.02.2019, який долучено позивачем до заяви ВАТ "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М. В. №02-01/2287 від 03.05.2019

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішення даного спору про стягнення з колишнього ліквідатора безпідставно набутих коштів боржника, без встановлення вказаних обставин та оцінки доводів є неможливим, оскільки обставини погашення вимог кредиторів мають прямий вплив на хід подальшої процедури банкрутства цього боржника, зокрема при вирішенні судом питання про затвердження звіту ліквідатора та, як наслідок, закриття провадження у справі.

Також, зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що стягненню підлягала сума 833 310,60 грн, що становить сукупність витрат у розмірах:

- 151 800,00 грн - готівки з каси банку, згідно реєстру вимог кредиторів перед працівниками,

- 127 800,00 грн - інших витрат,

- 161 630,60 грн - господарських витрат,

- 177 080,00 грн - оплати послуг арбітражного керуючого,

- 215 000,00 грн - видачі готівки по чеку с-61 згідно рішення суду.

При цьому, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що з аналізу цивільно-правових угод, укладених арбітражним керуючим, суд погоджується з посиланнями ліквідатора (арбітражного керуючого Чорнія М. В. ) про безпідставність виплаченої виконавцям за вказаними угодами суму 94 154,36 грн, оскільки згідно укладених угод така сума становила 45 105,40 грн.

Однак, зі змісту оскаржуваної постанови є незрозумілим, яких сум стосуються вказані висновки суду апеляційної інстанції та чи врахована ця сума коштів при визначенні розміру безпідставно набутих коштів.

Крім того, апелянт вказував про обставини сплати заборгованості згідно судових наказів та виконавчих листів у справах №305/2313/14-ц, №305/2326/15-ц, №305/2327/15-ц, №305/2315/14-ц, №305/2314/14-ц, №305/2325/15-ц, №2/305/728/16, № 305/1656/16-ц, №305/736/14-ц про стягнення з банкрута на користь колишніх працівників товариства заробітної плати на загальну суму 386 369,77 грн.

Жодної оцінки цьому не було надано судом апеляційної інстанції. Доводи апелянта щодо передачі на виконання ухвали суду розрахункових документів разом із виконавчими документами новому ліквідатору згідно Акту приймання-передачі від
26.02.2019, який долучено позивачем до заяви ВАТ "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М. В. №02-01/2287 від 03.05.2019, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, хоча вони мають вирішальне значення для вирішення даного спору.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та безпідставно ухилився від розгляду та оцінки вказаних доводів колишнього ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_1., викладених у апеляційній скарзі.

Водночас, статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у ст.ст. 2, 7, 13 ГПК України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскарженої постанови не було повною мірою дотримано вказаних принципів та не забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, не взято до уваги доводи всіх учасників справи та не почуто їх, що не відповідає вимогам ГПК України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України ", "Богатова проти України").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Також, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 40 постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив фактичні обставини справи та ухвалив оскаржувану постанову з порушенням принципів рівності та змагальності сторін у господарському процесі, не врахував та не надав оцінки всім аргументам колишнього ліквідатора боржника як відповідача у даному спорі, тому його висновки про залишення без змін ухвали суду першої інстанції є передчасними.

З огляду на обмеження, вказані в статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених нормами вказаної статті процесуального закону.

Щодо доводів касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1., скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі №907/555/14 та направлення матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами апеляційного перегляду ували суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не завершено.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі №907/555/14 скасувати.

3. Справу №907/555/14 передати на новий апеляційний розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. О. Банасько

В. Г. Пєсков