ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3638/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕНІ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 (суддя Невінгловська Ю. М.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (головуючий - Поліщук Л. В., судді Богатир К. В. Г. І., Таран С. В.) у справі

за заявою Компанії TINKA SHIPPING S.A. (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові острови, МН 96960)

про забезпечення позову

за позовом Компанії TINKA SHIPPING S.A. (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові острови, МН 96960)

до: 1) Приватного підприємства "ЛАРУС ШИППІНГ",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕНІ",

3) Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання права власності на майно та зняття арешту.

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. 26.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Компанії TINKA SHIPPING S.A. (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові острови, МН 96960) (далі - Компанія, позивач, заявник) до Приватного підприємства "ЛАРУС ШИППІНГ" (далі - ПП "ЛАРУС ШИППІНГ", Підприємство, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕНІ" (далі - ТОВ "АГРО-РЕНІ", Товариство, відповідач-2) та Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту, ВДВС, відповідач-3) про:

1) визнання за Компанією право власності на судно суховантажний теплохід "TINKA" (попередня назва теплоходу - "MAMBA B"), ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19,50 м (далі - теплохід "TINKA", спірне судно, спірне майно);

2) зняття арешту з рухомого майна № 30066870, а саме з теплоходу "TINKA", постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 64500729, виданий 03.10.2022, видавник: Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту (далі - арешт від 03.10.2022);

3) зняття арешту з рухомого майна № 28581544, а саме зі спірного судна, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 64598543, виданий 22.02.2021, видавник: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль О. Є. (далі - арешт від 22.02.2021);

4) зняття арешту з рухомого майна № 28390756, а саме з теплоходу "TINKA", постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 63777325, виданий 16.12.2020, видавник: Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту (далі - арешт від 16.12.2020);

5) зняття арешту з рухомого майна № 26944409, а саме зі спірного судна, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 59366883, виданий 28.08.2019, видавник: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. (далі - арешт від 28.08.2019);

6) витребування у зберігача ОСОБА_1 спірного майна та повернення його законному власнику, а саме Компанії, з посиланням на положення статей 316 317 328 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 36, 39, 59 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Позовна заява аргументована тим, що теплохід "TINKA" належить Компанії як придбаний в Компанії BYO LTD на підставі угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017, але на теперішній час в межах зведеного виконавчого провадження № 69962380 проводяться електронні торги з продажу спірного судна, на яке накладено чотири арешти у виконавчих провадженнях, в яких боржником є Компанія BYO LTD, яка, в свою чергу, згідно із законодавством країни реєстрації є неактивною та була вилучена з реєстру компаній. Отже, на думку позивача, неналежне встановлення державним та приватним виконавцями правового статусу боржника та дійсної належності судна призвело до організації незаконних електронних торгів з продажу рухомого майна, яке на праві власності належить саме позивачу.

3. 26.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Компанії про забезпечення позову (вх. № 2-1246/22), у якій заявник просить:

1) зупинити реалізацію на електронних торгах Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") теплоходу "TINKA", реєстраційний номер лота: 520147;

2) заборонити продавцю - приватному виконавцю Колечку Дмитру Миколайовичу (далі - приватний виконавець Колечко Д. М.), виконавчий округ - Одеська обл., посвідчення № 0131, вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів), оформлення, переоформлення права власності на спірне судно;

3) заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно або рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме або рухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме або рухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо теплоходу "TINKA".

4. Зазначена заява обґрунтовується тим, що 28.12.2022 відбудеться електронний аукціон з примусового продажу спірного майна за реєстраційним номером лота: 520147, в об`єднаному виконавчому провадженні № 69962380, боржником в якому є Компанія BYO LTD, однак спірне судно належить позивачу на праві власності, а отже, реалізація на електронних торгах такого майна до набрання законної сили рішенням суду в цій справі є порушенням права власності Компанії, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення в цій справі та призведе до позбавлення позивача права на судовий захист.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, заяву Компанії про забезпечення позову задоволено.

6. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статей 7 13 14 73 74 76- 79 86 136 137 140 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про доведеність позивачем належними і допустимими доказами доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх адекватності, відповідності та співмірності із заявленими позовними вимогами майнового та немайнового характеру з огляду на те, що: 1) вірогідна реалізація на електронних торгах теплоходу "TINKA", стосовно якого існує спір про право, призведе до здійснення новим володільцем реєстрації набутого права власності на спірне майно та в подальшому унеможливить захист і поновлення в межах одного судового провадження прав позивача, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів Компанії; 2) запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не мають своїм наслідком порушення будь-яких прав та/або інтересів третіх осіб, тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване виключно на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін; 3) такий вид забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише в справах за позовом про визнання права власності на це майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед спрямована на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі. Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника. Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено (аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20).

Водночас, відхиляючи передчасні доводи приватного виконавця Колечка Д. М., ТОВ "АГРО-РЕНІ" та ПП "ЛАРУС ШИППІНГ" про вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову нібито на підставі штучного позову, поданого позивачем за відсутності спору про право з відповідачами, з наданням суперечливих документів про перехід права власності на спірне судно та без з`ясування обставини його належності на праві власності Компанії BYO LTD, що встановлено численними судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд апеляційної інстанції зауважив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, приватний виконавець Колечко Д. М. (скаржник-1) та ТОВ "АГРО-РЕНІ" (скаржник-2) звернулися з касаційними скаргами, в яких просять зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

8. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статті 3 ЦК України, статей 43 73 74 77 137 139 141 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) на момент набуття позивачем у власність теплоходу "TINKA" на підставі угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017 вказаний теплохід перебував під забороною відчуження, накладеною згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, в зв`язку з чим продавець (Компанія BYO LTD) не мав права на укладення зазначеної угоди; 2) ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, від 18.06.2019 у справі № 916/1686/19 та ухвалами Ренійського районного суду Одеської області від 24.04.2018 і від 18.05.2018 у справі № 510/606/18, що набрали законної сили, було встановлено, що як станом на 2017 рік, так і станом на 2019 рік теплохід "TINKA" належав саме Компанії BYO LTD, а не позивачу, який стверджує про придбання 03.07.2017 спірного судна; 3) пан Окан Бірінчі, який діяв від імені позивача, підписав угоду купівлі-продажу судна від 03.07.2017 і від імені контрагента - Компанії BYO LTD, тобто від обох сторін угоди діяла одна й та сама фізична особа, яка також є кінцевим бенефіціарним власником зазначених юридичних осіб, що, на думку скаржника-1, свідчить про незалучення до участі у справі належного відповідача - Компанії BYO LTD і про фіктивний характер позову, який подано виключно з метою вжиття заходів забезпечення, що спрямовані на недопущення реалізації єдиного майна Компанії BYO LTD з метою задоволення вимог стягувачів у зведеному виконавчому провадженні № 69962380; 4) суди не врахували висновку щодо застосування положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 137 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 916/3260/17; 5) суди не врахували висновку щодо застосування норм частини 3 статті 13 ЦК України і статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (в аспекті зловживання позивачем процесуальними правами), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц, від 20.05.2020 у справі № 640/13156/18; 6) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 3 статті 154 ЦПК України, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 753/2380/18-ц; 7) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 3 статті 150 ЦПК України (в контексті дотримання критеріїв відповідності (адекватності) та співмірності заходів забезпечення позову), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, від 10.11.2022 у справі № 335/1273/22.

В свою чергу, скаржник-2 звертає увагу на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статті 80 ЦК України, статей 13, 74 Закону України "Про міжнародне приватне право", статей 76 77 139 140 170 ГПК України, наголошуючи на тому, що, не врахувавши висновку щодо застосування положень статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4 45 162 365 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), суди не встановили процесуальної право- та дієздатності позивача як іноземної юридичної особи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Компанія у відзивах на касаційні скарги просить відмовити в їх задоволенні повністю з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.

ПП "ЛАРУС ШИППІНГ" у відзивах на касаційні скарги просить їх задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у них.

ВДВС не скористався правом на подання відзивів на касаційні скарги.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами приватного виконавця Колечка Д. М. і ТОВ "АГРО-РЕНІ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 916/3638/22 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 916/3638/22 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/5361/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2023 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами приватного виконавця Колечка Д. М. і ТОВ "АГРО-РЕНІ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 916/3638/22.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 28.11.2022 на веб-сайті платформи електронних торгів ДП "СЕТАМ" опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна - суховантажного теплоходу "MAMBA B", ІМО № 9189706, рік побудови 1998; реєстраційний номер лота: 520147; категорія: водний транспорт.

Відповідно до інформації про лот № 520147 у оголошенні зазначено такі відомості про обтяження майна:

1) арешт рухомого майна № 30066870, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 64500729, виданий 03.10.2022, видавник: Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.12.2022 № 81784608 обтяжувачем майна є Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту, боржником - Компанія BYO LTD.

2) арешт рухомого майна № 28581544, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 64598543, виданий 22.02.2021, видавник: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль О. Є. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.12.2022 № 81784739 обтяжувачем майна є приватний виконавець Гамбаль О. Є., боржником - Компанія BYO LTD.

3) арешт рухомого майна № 28390756, постанова про арешт майна, серія та номер: 63777325, виданий 16.12.2020, видавник: Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.12.2022 № 81784872 обтяжувачем майна є Ренійський ВДВС Південного МРУ Мінюсту, боржником - Компанія BYO LTD.

4) арешт рухомого майна № 26944409, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 59366883, виданий: 28.08.2019, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.12.2022 № 81785005 обтяжувачем майна є приватний виконавець Парфьонов Г. В., боржником - Компанія BYO LTD.

Як вбачається з оголошення про проведення торгів за лотом № 520147, організатором торгів є ДП "Сетам", продавцем зазначено приватного виконавця Колечка Д. В. Електронні торги за вказаним лотом оголошено з метою задоволення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях, аукціон призначено на 28.12.2022.

12. З Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що в усіх виконавчих провадженнях боржником є Компанія BYO LTD, а стягувачами виступають ПП "ЛАРУС ШИППІНГ", ТОВ "АГРО-РЕНІ" та ВДВС.

Із Єдиного реєстру боржників від 12.12.2022 стосовно Компанії BYO LTD вбачається, що:

1) на виконанні у приватного виконавця Колечка Д. М. знаходяться виконавчі провадження: ВП № 64598543, ВП № 69962333, ВП № 69962458;

2) на виконанні у приватного виконавця Парфьонова Г. В. знаходяться виконавчі провадження: № 59366883, № 59693049, № 60448042, № 69595753, № 69637130, № 69648131, № 69650062, № 69651115, № 69651944, № 69651981, № 69656660, № 69658549, № 69659209, № 69659727, № 69660150, № 69662349, № 69686042;

3) на виконанні у Ренійського ВДВС Південного МРУ Мінюсту знаходяться виконавчі провадження: № 64500729, № 64500928, № 70353922.

Позиція Верховного Суду

13. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені в них доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

15. Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, зі змісту частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що цією диспозитивною нормою не визначено вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову, однак такий перелік може доповнюватися виключно за рахунок заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

19. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

20. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

21. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду як з двома вимогами майнового характеру (про визнання права власності на спірне судно та витребування його в зберігача), так і з чотирма вимогами немайнового характеру (про зняття арештів від 03.10.2022, від 22.02.2021, від 16.12.2020, від 28.08.2019 з рухомого майна), то апеляційний суд правильно зазначив, що в цьому випадку мають одночасно досліджуватися такі підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як зупинення продажу на електронних торгах арештованого майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так і достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20).

У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

22. Норма пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України передбачає можливість вжиття такого запропонованого Товариством заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, проте із застереженням - якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При обранні позивачем способу захисту своїх прав, передбаченого частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", і як наслідок, при вжитті відповідних заходів забезпечення позову, суди мають враховувати саме положення пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України, якими чітко встановлено, що позов забезпечується зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, тобто з обов`язковим дотриманням критерію обмеженості предмета відповідного позову, з перевіркою всіх обставин справи та дослідженням відповідних доказів. Отже, чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна.

Аналогічні правові висновки, які колегія суддів вважає за необхідне врахувати на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційних скарг, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, до завершення розгляду якої зупинялося провадження в цій справі.

23. За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій про адекватність, належність та співмірність запропонованого Компанією такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого рухомого майна, з огляду на те, що виникнення спору в цій справі зумовлене тим, що спірне судно, як вважає позивач, належить йому на праві власності, тому не може бути предметом реалізації на електронних торгах для задоволення вимог стягувачів за боргами Компанії BYO LTD, а накладені обтяження (арешти) мають бути скасовані.

Верховний Суд зауважує, що, зупиняючи 27.12.2022 реалізацію арештованого майна в ході звернення стягнення на нього в межах зведеного виконавчого провадження № 69962380, стягувачами в якому є відповідачі в цій справі тобто безпосередньо перед електронними торгами, оголошеними на 28.12.2022, суд першої інстанції врахував існування в такому випадку прямого зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом заявленої позовної вимоги (про визнання права власності на арештоване рухоме майно), оскільки в спорах майнового характеру відповідний захід забезпечення позову має стосуватися лише майна, що є предметом спору.

В підсумку суди дійшли правильного висновку про те, що вірогідна реалізація на електронних торгах теплоходу "TINKA", стосовно якого наразі існує спір про право (частина 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"), неминуче призведе до здійснення новим володільцем реєстрації набутого права власності на спірне майно та в подальшому унеможливить захист і поновлення в межах одного судового провадження прав позивача, що може істотно ускладнити поновлення його законних прав та інтересів.

24. Крім того, застосовуючи вказаний захід забезпечення позову, суди попередніх інстанцій цілком правомірно на підставі частини 4 статті 236 ГПК України врахували сформульовані в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20 (процесуальні правовідносини забезпечення позову в ній є подібними з цією господарською справою) висновки про те, що такий вид забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише в справах за позовом про визнання права власності на це майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед спрямована на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі. Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника. Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.

Касаційна інстанція не вбачає жодних підстав для відступлення від зазначених правових висновків об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, тим більше, що подані касаційні скарги взагалі не містять доводів на обґрунтування можливості відповідного відступлення.

25. Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про необхідність одночасного застосування таких заходів забезпечення позову, як-от: 1) заборона приватному виконавцю Колечку Д. М. вчиняти будь-які дії та заходи, спрямовані на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів), оформлення, переоформлення права власності на спірне судно; 3) заборона будь-яким іншим державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо теплоходу "TINKA" (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше), оскільки, по-перше, такі реєстраційні дії у випадку невжиття запропонованих Компанією заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача в разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав позивача, зокрема, оскарження результатів електронних торгів, рішень про державну реєстрацію права власності на спірне судно за новим власником тощо.

По-друге, в розумінні пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" приватний виконавець Колечко Д. М. має статус державного реєстратора в разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а оскільки зазначений приватний виконавець не є відповідачем у цій справі, то накладені судом першої інстанції вказані заборони цілком узгоджуються з положеннями пункту 4 частини 1 статті 137 ГПК України, згідно з яким позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

По-третє, виходячи із системного аналізу змісту норм пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України, пункту 1 розділу VIII, пунктів 1, 4, 8 розділу X Порядку, реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, є основним заходом, а інші запропоновані Компанією та вжиті судами заходи забезпечення позову мають похідний характер, в зв`язку з чим належним чином обґрунтоване раніше зупинення продажу (реалізації) арештованого майна зумовлює підстави для застосування таких додаткових заходів забезпечення позову, як-от: 1) заборона приватному виконавцю Колечку Д. М. вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів), оформлення їх результатів шляхом складання, підписання, надсилання протоколів та актів про торги, переоформлення права власності на спірне судно; 2) заборона державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, державним і приватним виконавцям, уповноваженим особам органів місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.

Схожий висновок, який колегія суддів вважає за необхідне врахувати на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційних скарг, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, до завершення розгляду якої зупинялося провадження в цій справі.

26. Водночас у контексті підтвердження обґрунтованості вжиття місцевим господарським судом заходу забезпечення позову у виді заборони приватному виконавцю Колечку Д. М. вчиняти дії, спрямовані на призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів), колегія суддів також звертає увагу на необхідність врахування в порядку частини 4 статті 300 ГПК України викладеного в пункті 57 постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 висновку щодо комплексного застосування положень пункту 6 частини 1 та частини 12 статті 137 ГПК України, а саме:

"Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП "Сетам", яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП "Сетам" не входять до чітко визначеного законодавцем суб`єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб`єкт у складі комісії)".

27. Отже, задовольняючи заяву Компанії про забезпечення позову, суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог немайнового і майнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Компанії в разі задоволення позову, а саме з огляду на достеменно встановлений судами та неспростований скаржниками факт існування спору про право власності на теплохід "TINKA", в зв`язку з чим у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення прав та інтересів позивача в межах цієї справи без ініціювання нових позовів - про визнання недійсними чи скасування результатів електронних торгів, рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірне судно за новим власником (покупцем на торгах), витребування майна з чужого незаконного володіння тощо.

Щодо касаційної скарги приватного виконавця Колечка Д. М. (скаржника-1)

28. Колегія суддів не бере до уваги передчасні доводи скаржника про те, що: 1) на момент набуття позивачем у власність теплоходу "TINKA" на підставі угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017 вказаний теплохід перебував під забороною відчуження, накладеною згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, в зв`язку з чим продавець (Компанія BYO LTD) не мав права на укладення зазначеної угоди; 2) ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, від 18.06.2019 у справі № 916/1686/19 та ухвалами Ренійського районного суду Одеської області від 24.04.2018 і від 18.05.2018 у справі № 510/606/18, що набрали законної сили, було встановлено, що як станом на 2017 рік, так і станом на 2019 рік теплохід "TINKA" належав саме Компанії BYO LTD, а не позивачу, який стверджує про придбання 03.07.2017 спірного судна; 3) пан Окан Бірінчі, який діяв від імені позивача, підписав угоду купівлі-продажу судна від 03.07.2017 і від імені контрагента - Компанії BYO LTD, тобто від обох сторін угоди діяла одна й та сама фізична особа, яка також є кінцевим бенефіціарним власником зазначених юридичних осіб, що, на думку скаржника-1, свідчить про незалучення до участі в справі належного відповідача - Компанії BYO LTD і про фіктивний характер позову, який подано виключно з метою вжиття заходів забезпечення, спрямованих на недопущення реалізації єдиного майна Компанії BYO LTD з метою задоволення вимог стягувачів у зведеному виконавчому провадженні № 69962380, оскільки, відхиляючи схожі аргументи апелянтів (приватного виконавця Колечка Д. М., ТОВ "АГРО-РЕНІ" та ПП "ЛАРУС ШИППІНГ"), суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Наведений висновок апеляційного суду відповідає положенням частини 11 статті 137 ГПК України, за змістом якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тобто законодавець чітко розмежовує процесуальні інститути забезпечення позову та розгляду справи по суті в порядку позовного провадження, які не випадково врегульовано окремо, а саме главою 10 Розділу ІІ і главами 6- 9 Розділу ІІІ ГПК України відповідно.

Отже, зазначені твердження скаржника-1 можуть досліджуватися та перевірятися лише під час вирішення спору по суті, оскільки виходить за межі предмета касаційного оскарження - ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову.

29. Разом з тим Верховний Суд зауважує, що як доводи скаржника-1 перебування теплоходу "TINKA" на момент укладення угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017 під забороною відчуження, накладеною згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, в зв`язку з чим продавець (Компанія BYO LTD) не мав права на укладення зазначеної угоди, так і аргументи скаржника-1 щодо укладення угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017 від імені позивача та від імені контрагента - Компанії BYO LTD (тобто від обох сторін угоди) однією й тією ж самою фізичною особою (паном Окан Бірінчі) зводяться передусім до намагання скаржника-1 надати оцінку вказаному правочину на предмет його відповідності чинному законодавству, проте статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічний висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц).

30. Водночас колегія суддів наголошує на безпідставності тверджень скаржника-1 про перебування теплоходу "TINKA" на момент укладення угоди купівлі-продажу судна від 03.07.2017 під забороною відчуження, накладеною згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, оскільки зі змісту резолютивної частини вказаної ухвали, на відміну від ухвали Господарського суду Одеської області від 18.06.2019 у справі № 916/1686/19 (нею накладено арешт на спірне майно шляхом його затримання, заборони виходу з акваторії та заборони відчуження), чітко вбачається накладення арешту на спірне судно виключно шляхом заборони його виходу з акваторії морського порту, тобто без застосування заборони на відчуження теплоходу "TINKA".

31. Крім того, виходячи зі змісту частини 4 статті 75 ГПК України, преюдиціальні обставини встановлюються саме рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, але аж ніяк не ухвалами судів про забезпечення позову, чим спростовуються доводи скаржника-1 про те, що ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.06.2017 у справі № 916/1335/17, від 18.06.2019 у справі № 916/1686/19 та ухвалами Ренійського районного суду Одеської області від 24.04.2018 і від 18.05.2018 у справі № 510/606/18, що набрали законної сили, було встановлено факти належності теплоходу "TINKA" саме Компанії BYO LTD, а не позивачу як станом на 2017 рік, так і станом на 2019 рік.

32. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

33. Колегія суддів відхиляє як доводи скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновку щодо застосування положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 137 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 916/3260/17; 2) висновку щодо застосування норм частини 3 статті 13 ЦК України і статті 44 ЦПК України (в аспекті зловживання позивача процесуальними правами), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц, від 20.05.2020 у справі № 640/13156/18; 3) висновку щодо застосування норми частини 3 статті 154 ЦПК України, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 753/2380/18-ц; 4) висновку щодо застосування норми частини 3 статті 150 ЦПК України (в контексті дотримання критеріїв відповідності (адекватності) та співмірності заходів забезпечення позову), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, від 10.11.2022 у справі № 335/1273/22, з огляду на таке.

34. Предмет і підстави позову, а також вжиті судами заходи забезпечення позову в цій господарській справі та зазначених скаржником-1 справах істотно відрізняються, тобто не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних процесуальних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення питання про забезпечення позову в цій справі (схожий висновок викладено в пункті 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20).

35. Так, на відміну від справи № 916/3638/22, в межах якої Компанія звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого рухомого майна, передбаченого пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 29.05.2018 в справі № 916/3260/17 (предмет позову - стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням договору складського зберігання), погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні заяви Компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з вивантаження зі складу на території порту Кілія пшениці борошномельної вагою 1290,395 тон і накладенням арешту на цю пшеницю з огляду на те, що на момент розгляду місцевим господарським судом у грудні 2017 року заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову право володіння, користування та розпорядження зазначеним товаром належало Компанії "ELAN SOFT LLP" (продавцю), а не відповідачу (зберігачу) чи позивачу (покупцю), який мав вступити у фактичне володіння купленим у Компанії "ELAN SOFT LLP" за договором № S-U-MW-2017/1/6 товаром лише з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, тоді як арешт накладається лише на майно, яке належить відповідачу.

При цьому зазначена постанова Верховного Суду взагалі не містить та не могла містити висновку щодо застосування положень пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України, якою власне регулюються спірні правовідносини в цій справі, що виключає їх подібність, оскільки такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно та заборона відповідачу вчиняти певні дії, врегульовано нормами пунктів 1, 2 частини 1 статті 137 цього Кодексу.

36. В свою чергу, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в справах № 757/61850/18-ц (предмет позову - визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) і № 640/13156/18 (визнання недійсним звіту про оцінку квартири), якими було зупинено стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса та зупинено передачу арештованого майна (квартири) на реалізацію відповідно, та передаючи вказані цивільні справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 25.11.2020 і від 20.05.2020 дійшов висновку про те, що позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними позовними вимогами (позовною заявою) та заявою про забезпечення позову з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості, в зв`язку з чим суди не перевірили та надали належної оцінки доводам відповідача щодо наявності у зв`язку з цим в діях позивача ознак зловживань процесуальними правами.

Натомість з матеріалів справи, що розглядається, не вбачається, судами не встановлено та скаржниками не доведено неодноразового звернення Компанії до суду з позовом про визнання право власності на теплохід "TINKA" та зняття арешту з рухомого майна, що виключає можливість застосування при вирішенні цього господарського спору зазначеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини 3 статті 13 ЦК України і статті 44 ЦПК України (в аспекті зловживання позивача процесуальними правами).

37. Колегія суддів не бере до уваги безпредметне посилання скаржника на неврахування викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 753/2380/18-ц (предмет позову - стягнення боргу за договором позики, а позов забезпечено шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме і рухоме майно відповідачів) висновку щодо застосування норми частини 3 статті 154 ЦПК України, згідно з якою суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Адже як стаття 141 ГПК України, що визначає порядок та підстави застосування зустрічного забезпечення, так і інші норми цього Кодексу взагалі не містять аналогічної за змістом з частиною 3 статті 154 ЦПК України імперативної норми, яка би передбачала випадки обов`язкового застосовування господарським судом зустрічного забезпечення, що свідчить про особливості цивільного судочинства в частині забезпечення позову та, в свою чергу, виключає її застосування до господарських процесуальних відносин, які вичерпно регулюються Конституцією України ГПК України, Законом України "Про міжнародне приватне право", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 3 цього Кодексу).

Крім того, зі змісту диспозитивних положень частин 1, 3, 4 статті 141 ГПК України вбачається, що господарському суду надано саме право, а не обов`язок визначити зустрічне забезпечення, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу. Відтак, у цьому випадку само по собі незазначення в оскаржуваній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21).

38. Ухвалюючи постанову від 01.10.2020 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено власнику автомобіля в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю Говорову П. В. і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з належним на праві власності позивачу та тимчасово затриманим транспортним засобом, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в справі № 524/188/18 (предмет позову - звільнення від арешту транспортного засобу) виходив з того, що на стадії виконавчого провадження виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду, прирівнюється до виконавчого напису нотаріуса, відтак погодився з висновком апеляційного суду про те, що заборона приватному виконавцю Говорову П. В., керівнику батальйону УПП в м. Кременчуці та працівникам підприємства "Інформресурси", які здійснюють охорону тимчасово вилученого транспортного засобу на спеціальному майданчику, вчиняти будь-які дії щодо спірного транспортного засобу призведе до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.

Таким чином, на відміну від цієї господарської справи, в межах якої судами вирішувалося питання про вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого рухомого майна, що в розумінні пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України цілком відповідає заявленому позову про визнання права власності на спірне судно, в зазначеній цивільній справі фізична особа не зверталася із заявою про зупинення продажу арештованого автомобіля, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 150 ЦПК України узгоджувалося би із поданим нею позовом (про зняття арешту з транспортного засобу).

39. В свою чергу, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 335/1273/22 (предмет позову - стягнення з Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "СЛАВУТИЧ-ІНВЕСТ" 30 678 101 грн заборгованості за договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ОІЛ") Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком апеляційного суду про неспівмірність застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з позовними вимогами ОСОБА_2 , оскільки за значної суми заборгованості (понад 30 млн грн) позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на частки в статутних капіталах товариств, сукупна вартість яких є незначною (3510 грн), що очевидно не може забезпечити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому позов та заява фізичної особи про застосування заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб носять штучний характер, з метою не допустити перехід права власності на частки в статутному капіталі в ТОВ "АЗОВПРОМЕНЕРГО" та в ТОВ "АЗОВІНВЕСТПРОМ" до ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ.

Таким чином, зазначена постанова Верховного Суду взагалі не містить висновку щодо застосування положень пункту 6 частини 1 статті 137 ГПК України, якою регулюються спірні правовідносини в цій справі, що виключає їх подібність, оскільки такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно, врегульовано нормою пункту 1 частини 1 статті 137 цього Кодексу.

40. Отже, у цій справі та вказаних вище справах, на які посилається скаржник-1, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних процесуальних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких помилково послався скаржник-1 на обґрунтування підстав касаційного оскарження постановленої ухвали.

41. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу та водночас відхиляє доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо касаційної скарги ТОВ "АГРО-РЕНІ" (скаржника-2)

42. Верховний Суд не бере до уваги передчасні твердження скаржника-2 про те, що, не врахувавши висновку щодо застосування положень статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4 45 162 365 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), суди не встановили процесуальної право- та дієздатності позивача як іноземної юридичної особи, оскільки зазначені доводи скаржника-2 зводяться виключно до заперечень щодо відкриття провадження в справі № 916/3638/22 ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023, яка не входить до визначеного частиною 1 статті 255 ГПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, а тому заінтересована сторонам не позбавлена права включити до апеляційної скарги на рішення суду заперечення на вказану ухвалу (частина 3 статті 255 цього Кодексу).

43. З мотивів, наведених у пункті 28 цієї постанови, касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), якою було скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 про залишення позову Компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) без розгляду на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності) та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4 45 162 365 ГПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо позивачем є юридична особа, то вимога вказати в позовній заяві ідентифікаційний код такої особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Водночас, іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Отже, дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи як учасника господарського процесу є обов`язком господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та здійснюється з урахуванням правил (закону) тієї держави, за правилами (законодавством) якої ця особа була створена та зареєстрована. Разом з тим, якщо відповідного обов`язку щодо встановлення правосуб`єктності позивача не було виконано судом першої інстанції, то апеляційний господарський суд самостійно здійснює оцінку відповідних доказів у цій частині та, за встановленого факту відсутності процесуальної дієздатності позивача як суб`єкта цивільних відносин, має право скасувати рішення місцевого суду та залишити позов без розгляду (статті 226 278 ГПК України).

Тобто в зазначеній постанові висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4 45 162 365 ГПК України викладено внаслідок касаційного перегляду судових рішень, ухвалених за результатами вирішення спору по суті.

Отже, у вказаній постанові взагалі не вирішувалося питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, що виключає як подібність спірних процесуальних правовідносин, так і підстави для застосування зазначеної правової позиції Верховного Суду під час застосування заходів забезпечення позову в цій справі.

44. Разом з тим відхиляє твердження скаржника-2 про недоплату Компанією судового збору (2481 грн) при поданні позовної заяви виходячи лише з ціни позову в 1 долар США (36,57 грн), визначеної згідно з угодою купівлі-продажу судна від 03.07.2017, тоді як вартість спірного майна відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості судна від 29.06.2022 становить 14 742 948 грн, оскільки з матеріалів справи вбачається усунення позивачем відповідних недоліків та на виконання ухвали Господарського суду Одеської області про залишення позовної заяви без руху від 02.01.2023 оплачено судовий збір у повному обсязі виходячи з дійсної вартості спірного майна (14 791 394,00 грн), за якою спірне судно було виставлено на торги.

45. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

46. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу та водночас відхиляє доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

47. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого та апеляційного господарських судів про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

49. Відтак касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг і скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Розподіл судових витрат

50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-РЕНІ" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 916/3638/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай