Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.01.2018 року у справі №906/654/17
Ухвала КГС ВП від 02.04.2018 року у справі №906/654/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/654/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" про розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу № 2715ЦИК/0409 від 21.04.2009,

за участю представників:

позивача - Лук'янова М.Л., адвокат;

відповідача - Островерхий С.А., адвокат;

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (далі - ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С. (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (далі - ПАТ "Суднобудівний завод "Залів") в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.09.2017, просило розірвати договір іпотеки єдиного майнового комплексу від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409, укладений між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу у Житомирській області Пашковським Я.А. 21.04.2009 за реєстраційним № 462

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що відповідач без його відома та згоди уклав з позичальником - ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" численні додаткові угоди до договору про мультивалютну кредитну лінію від 11.02.2009 № 1286м-09 різного змісту, що призвело до збільшення грошових зобов'язань позивача забезпечених договором іпотеки єдиного майнового комплексу від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409. При цьому позивач наголошував на тому, що додаткові угоди до іпотечного договору не укладались, що є порушенням його прав як іпотекодавця та вимог статті 19 Закону України "Про іпотеку", а також внаслідок істотних порушень стороною договору його умов та норм закону відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, тому зазначений договір іпотеки підлягає розірванню на підставі вимог частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, враховуючи, що жодних договорів про внесення змін до договору іпотеки щодо продовження терміну дії основного зобов'язання - кредитного договору від 11.02.2009 № 1286м-09, між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладалось, позивач вважає, що строк забезпеченого іпотекою основного зобов'язання закінчився 10.04.2013, тому зобов'язання позивача за договором іпотеки припинилися 11.04.2016, в зв'язку зі спливом строку позовної давності та втратою іпотекодержателем суб'єктивного права вимагати в судовому/примусовому порядку виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.09.2017 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (колегія суддів: Розізнана І.В., Грязнов В.В., Мельник О.В.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстав для розірвання спірного договору іпотеки з підстав, що передбачені частиною 2 статті 651 ЦК України, а також тим, що пунктами 14, 17 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припиняється, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання; іпотека діє до повного виконання позичальником зобов'язань за основним зобов'язанням.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 6, 627, 628, частини 2 статті 651 ЦК України, статті 19 Закону України "Про іпотеку" та статей 14, 32, 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції та прохання інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення та зазначає про повне встановлення судами попередніх інстанцій всіх суттєвих обставин справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" наголошує, що діючим законодавством не передбачено припинення зобов'язань за договором іпотеки, внаслідок внесення змін до основного забезпеченого іпотекою зобов'язання без згоди іпотекодавця.

Відзив від іншого учасника судового процесу до Верховного Суду не надходив.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а представник відповідача заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Доводи за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.02.2009 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", далі - банк, кредитор) та ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (правонаступником якого є ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" (далі - позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 1286м-09 з додатковими угодами до нього, за умовами яких банк надає позичальнику окремими частинами (траншами) грошові кошти з лімітом максимальної заборгованості 300 000 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та у строки, встановлені договором.

Відповідно до додаткової угоди від 06.02.2015 до кредитного договору ліміт максимальної заборгованості становить 346 000 000 грн, дата повернення кредиту - 08.04.2016.

Водночас судами встановлено, що 21.04.2009, з метою забезпечення виконання зобов'язань, визначених кредитним договором від 11.02.2009 № 1286м-09, між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (іпотекодержатель) та ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (правонаступником якого є ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки єдиного майнового комплексу № 2715ЦИК/0409, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А., зареєстрований в реєстрі за № 462, за умовами якого іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю єдиний майновий комплекс, який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги та інші права, які належать іпотекодавцю; зазначений склад єдиного майнового комплексу, який передається в заставу, є вичерпним; нерухоме майно єдиного майнового комплексу складається з будівель та споруд, зазначених у пункті 1 договору іпотеки; устаткування, інвентар, інше майно та права єдиного майнового комплексу підприємства - іпотекодавця зазначені у переліку згідно додатку № 1 до договору іпотеки. Нерухоме майно єдиного майнового комплексу знаходиться на земельній ділянці:

- загальною площею 31,44 га, яка передана в користування іпотекодавця згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ-26 № 000020, виданого на підставі рішення виконкому Бердичівської районної Ради народних депутатів від 22.06.1995, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 22;

- загальною площею 34,9324 га, яка розташована на території Великонизгірецької сільської ради, та належить іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2004, із змінами до договору, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського районного округу Данілейко М.Т., за реєстраційним номером 1375, з угодою про внесення змін від 26.04.2005 до договору купівлі-продажу від 02.12.2004.

Згідно з пунктом 2 договору іпотеки майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредиту, наданого ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" за кредитним договором від 11.02.2009 № 1286м-09 та додаткових угод до нього на суму 331 064 115 грн строком до 10.02.2012, а також процентів за користування кредитом, виходячи з пункту 3.1 основного зобов'язання, а також комісійної винагороди, неустойки за кредитним договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

Взаємовідносини сторін протягом дії договору, в частині, не врегульованій цим договором, визначаються чинним законодавством України (пункт 12 договору іпотеки).

В разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання (пункт 14 договору іпотеки).

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням (пункт 17 договору іпотеки).

02.02.2010 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки єдиного майнового комплексу № 2715ЦИК/0409, за умовами якого пункт 2 договору іпотеки викладено в наступній редакції: "зазначене в пункті 1 цього договору майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредиту ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" за кредитним договором від 11.02.2009 № 1286м-09 та додаткових угод до нього на суму 331 064 115 грн, строком до 10.04.2013 включно, а також процентів за користування виходячи з пункту 3.1 основного зобов'язання, а також комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником згідно з пунктом 3.4 основного зобов'язання. У випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору".

Пункт 3 договору іпотеки викладено в наступній редакції: "3. Узгоджена сторонами ринкова вартість предмета іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку, виданого TOB "Кредитне Брокерське Агентство" 22.01.2010, становить 359 948 000 грн".

Також судами встановлено, що 18.06.2010 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки єдиного майнового комплексу від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409, за умовами якого сторони домовились викласти додаток № 1 в новій редакції: "2. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням".

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що укладеним між сторонами договором іпотеки від 21.04.2009 та зазначеними вище договорами про внесення змін до договору іпотеки, позивач погодився відповідати за зобов'язання боржника, як за кредитним договором, так і за додатковими угодами до нього, в тому числі у разі збільшення розміру основного зобов'язання до його повного виконання позичальником.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Підстави припинення іпотеки визначені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", згідно якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Судами встановлено, що позивач, як на підставу для розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409, посилається на приписи частини 2 статті 651 ЦК України та статті 19 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Разом з тим, судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором іпотеки, а також доказів завдання відповідачем позивачу шкоди та її розмір.

Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про іпотеку" зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, пунктом 2 договору іпотеки саме на позивача, як іпотекодавця покладено обов'язок ініціювати укладення з відповідачем, як іпотекодержателем договору про внесення змін до договору іпотеки у випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання (кредитного договору), тоді як не укладення сторонами договору про внесення змін до договору іпотеки, не є підставою для розірвання договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України та частини 2 статті 652 ЦК України.

З вказаних підстав обґрунтовано виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що не залежно від того наскільки збільшилась чи зменшилась сума основного зобов'язання позичальника, іпотекодавець відповідає за виконання основного зобов'язання виключно в межах майна, переданого за договором іпотеки від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409.

Під час перегляду справи судом касаційної інстанції не встановлено правових підстав для розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу від 21.04.2009 № 2715ЦИК/0409 та порушень судами попередніх інстанцій приписів частини 2 статті 651 ЦК України та статті 19 Закону України "Про іпотеку", тому посилання касаційної скарги ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на зазначені обставини відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Наведені у відзиві на касаційну скаргу пояснення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Згідно статті 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2017 у справі №906/654/17залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: І. Берднік

І. Кушнір