ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 923/1199/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Херсонської області (суддя Пригуза П. Д. ) від
18.04.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - К. В. Богатир, судді: М. А. Мишкіна Л. В. Поліщук) від 03.09.2019

за позовом ліквідатора фізичної особи-підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича - арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича

до 1) ОСОБА_1,

2) ОСОБА_2,

за участі третіх осіб: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг"

та Приватного підприємства "Виробнича компанія "Акватаврія"

про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні

в межах справи

за заявою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонський області

до фізичної особи-підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - арбітражний керуючий Дудкін Р. А.,

представник відповідача-1 - Риженко Д. О., адвокат,

представник відповідача-2 - не з'явився,

представник третьої особи-1 - не з'явився,

представник третьої особи-2 - не з'явився,

представник кредитора - Кромп О. П.,

представник боржника - арбітражний керуючий Дудкін Р. А.

1. Короткий зміст вимог

1.1 06.12.2016 Господарський суд Херсонської області ухвалив порушити за заявою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонський області провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича (далі - Боржник) в порядку норм статей 90, 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) тощо.

1.2 17.01.2017 Господарський суд Херсонської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Дудкіна Р. А.

1.3 14.05.2018 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Дудкін Р. А. (далі Позивач) подав заяву про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні: визнати право ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) на? частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Виробнича компанія "Акватаврія" (далі- Третя особа -2), що становить 500 000 грн. 00 коп., та право цієї особи на? частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг" (далі- Третя особа -1), що становить 3 700 000 грн. 00 коп., стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) на користь Відповідача-2 4 200
000 грн. 00 коп. грошової компенсації часток в статутних капіталах третіх осіб.

1.4 Заява мотивована правом Відповідача-2 на? частки у кожному із статутних капіталів третіх осіб (що були створені та зареєстровані в період шлюбу між відповідачами, який в подальшому, у 2013 році, був розірваний) як таких, що належать до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя відповідачів, щодо якого під час розірвання шлюбу між ними не було вирішено питання про поділ набутого за час шлюбу спільного сумісного майна. Позивач виходив з того, що спірне майно у вигляді? частки у кожному із статутних капіталів третіх осіб, засновником яких на час звернення із вимогами є Відповідач-1, тоді як на час створення Третьої особи-1 був Відповідач-2, а Третьої особи-2 - Відповідач-1, було виявлено ним в ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича (далі - Боржник), а за рахунок стягнених з Відповідача-1 на користь Відповідача-2 коштів в сумі вартості? частки у кожному із статутних капіталів третіх осіб сформується ліквідаційна маса Боржника та підлягають задоволенню вимоги кредиторів у справі про банкрутство, оскільки у ліквідаційній масі Боржника відсутні будь-які інші активи.

1.5 30.08.2018 Позивач подав заяву про уточнення і доповнення заяви про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні, в якій просив стягнути з Відповідача-1 на користь Відповідача-2 500 000 грн. 00 коп. грошової компенсації частки в статутному капіталі Третьої особи-2,3 700 000 грн. 00 коп. грошової компенсації вартості частки в статутному капіталі Третьої особи-1, та 459 527 грн 96 коп. грошової компенсації частки майна Третьої особи-1.

1.6 12.06.2018 Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності до вимог Позивача про виділ частки, яка належить банкруту в спільному майні, про визнання права Відповідача-2 на? частки в статутному капіталі Третьої особи -2, що становить 500 000 грн. 00 коп., та права цієї особи на? частки в статутному капіталі Третьої особи -1, що становить 3 700 000
грн. 00 коп., та стягнення з Відповідача-1 на користь Відповідача-2 4 200 000
грн. 00 коп. грошової компенсації вартості часток в статутних капіталах третіх осіб.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 18.04.2019 Господарський суд Херсонської області постановив ухвалу (що залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019) про часткове задоволення заяви Позивача - ліквідатора Боржника - стягнення з Відповідача-1 на користь Відповідача -2 грошової компенсації частки у спільному майні в сумі 500 000 грн. 00 коп., які слід зарахувати на спеціальний банківський рахунок ліквідатора Боржника; та про відмову в іншій частині вимог.

2.2 Рішення судів мотивовані пропуском Позивачем строків позовної давності в частині вимог про стягнення з Відповідача-1 на користь Відповідача-2 3 700 000
грн. 00 коп. - грошової компенсації вартості частки в статутному капіталі Третьої особи-1 і 459 527 грн 96 коп., оскільки ініціюючий кредитор у справі про банкрутство Боржника міг дізнатись з відомостей щодо державної реєстрації
06.03.2014 всіх корпоративних прав за новим власником Третьої соби-1 - Відповідачем-1, про порушене право як кредитора Боржника через факт вибуття шляхом передачі 06.03.2014 Відповідачем-2 Відповідачу-1 всіх корпоративних прав Третьої особи-1, що вчинилось з метою уникнення звернення стягнення на майно Третьої особи-1 як спільну власність подружжя (відповідачів), набуте ними під час шлюбу.

Висновки в задоволеній частині вимог (про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні в сумі 500 000 грн. 00 коп. ) мотивовані доведенням права Відповідача-2 на? частку у статутному капіталі Третьої особи-2 (засновник -Відповідач-1), що становить за відомостями з Єдиного державного реєстру 1 000 000 грн. 00 коп., як на частку у спільному майні подружжя (відповідачів) з огляду на формування статутного капіталу цього підприємства в період шлюбу відповідачів без подальшого поділу цього майна після розірвання цього шлюбу.

2.3 Підтримавши ці висновки суду першої інстанції, апеляційний суд додав про відсутність пропуску позовної давності за вимогами про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні в сумі 500 000 грн. 00 коп. як? частки у статутному капіталі Третьої особи-2, право на яку належить Відповідачу-2 після розірвання шлюбу відповідачів та може бути витребуване у ліквідаційній процедурі Боржника задля задоволення вимог кредиторів з огляду на те, що жодний із подружжя після розірвання шлюбу із вимогами про виділення частки у спільному майні подружжя не звертався, а тому протягом всього часу після розірвання шлюбу відповідачів і до виникнення у ліквідатора права звернутись із вимогою про виділення та компенсації вартості частки у спільному майні подружжя-відповідачів (статутному капіталі Третьої особи-2) право на цю частку не було порушеним.

Висновки в частині звільнення ліквідатора Боржника від сплати судового збору мотивовані підставами для звільнення, передбаченими частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

3. Встановлені судами обставини

3.1 Ліквідатор виявив факт перебування у шлюбі боржника - Відповідача-1 з ОСОБА_1, про що здійснено актовий запис № 865 від 12.10.1990 та видано свідоцтво серії ІІ- КГ № 253037 від 12.10.1990 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05.12.2013 у справі № 668/14394/13-11 цей шлюб, зареєстрований 12.10.1990 міським відділом РАГС управління юстиції м. Херсона, актовий запис № 865, між відповідачами - розірвано.

3.2 Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2014 Відповідачу-1 належать об'єкти нерухомого майна, право власності на які виникли на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 затверджено мирову угоду, укладену між відповідачами у цивільній справі за позовом Відповідача-2 до Відповідача-1 про поділ спільного майна, за умовами якої Відповідачу-1 виділяється із спільного сумісного майна та визнається за нею право власності на земельні ділянки, нерухоме майно та транспортні засоби за переліком.

За умовами мирової угоди про поділ майна подружжя, Відповідач-1 сплачує Відповідачу-2 компенсацію за його частку в спільному сумісному майні у розмірі 200 000 грн. 00 коп. в термін не більше ніж 1 місяць з дня набрання чинності ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона по цій справі про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17.11.2014 у справі № 22ц-791/2828/2014 переглянуто в апеляційному порядку ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц та залишено в силі.

3.3 Станом на 05.12.2013 (дата розірвання шлюбу) Відповідач-1 була засновником (учасником) Третьої особи-2 (ідентифікаційний код 37744397). Розмір статутного капіталу: 1 000 000,00 грн., дата державної реєстрації 06.07.2011 року, місцезнаходження: м. Херсон, Шевченка, 24-а.

Станом на 05.05.2018 засновником (учасником) Третьої особи-2 є Відповідач-1, однак відомості щодо розподілу часток, що є внеском до статутного капіталу зазначених юридичних осіб, в спільному майні відсутні та умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц, не передбачені.

3.4 Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Третьої особи-2 станом на 05.12.2013 (на день розірвання шлюбу між відповідачами):

Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа:

ОСОБА_1, індекс АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 1 000
000.00грн. ;

Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування:

1000000.00грн., 04.07.2011;

Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи:

ОСОБА_1,14.11.2011 - керівник, ОСОБА_1,14.11.2011 - підписант.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Третьої особи-2 станом на 06.07.2011, встановила наступне:

Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа:

ОСОБА_5, індекс АДРЕСА_2, розмір внеску до статутного фонду - 1000.00грн. ;

Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування:

1000.00грн., 04.07.2011.

Істотне збільшення статутного капіталу Третьої особи-2 було здійснено Відповідачем-1 як новим засновником.

Відповідач-1 став засновником Третьої особи-2 шляхом приймання корпоративних прав 14.11.2011, перебуваючи в шлюбі з Відповідачем-2.

Третя особа-2 є унітарним підприємством, засновником якого є Відповідач -1, дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень, який відображає майно підприємства.

Не надано доказів формування майна Третьої особи-2 (в тому числі статутного капіталу) за рахунок особистої приватної власності одного з подружжя - Відповідача-1.

З моменту призначення арбітражного керуючого Дудкіна Р. А. ліквідатором у справі № 923/1199/16 до моменту звернення із заявою до господарського суду про виділення частки, яка належить в спільному майні, минуло 16 місяців.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 13.09.2019 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Висновки апеляційного суду про збільшення статутного капіталу Третьої особи-2 в період, коли засновником стала Відповідач-1, та за рахунок майна спільної власності подружжя відповідачів ґрунтуються на припущеннях та зроблені без дослідження зібраних у справі доказів, а саме наданих у справі витягів стосовно Третьої особи-2, в яких зазначено про час формування статутного капіталу цієї юридичної особи - 04.07.2011 в сумі 1000 000 грн. 00 коп., тобто до набуття Відповідачем-1 як засновником, що перебувала у шлюбі з Відповідачем-2, корпоративних прав на підприємство Третьої особи-2.

5.2 Суд незаконно звільнив ліквідатора від сплати судового збору за подання заяви у цій справі-за відсутності жодної із передбачених законом підстав для звільнення від сплати або для зменшення розміру судового збору.

6. Позиція ліквідатора Боржника, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1 Здійснення Відповідачем-2 керівництва підприємством Третьої особи-2, незважаючи на те що, засновником є Відповідач-1, з якою Відповідач-2 розлучився, та обставини реєстрації відповідачів за однією адресою свідчить про подальші спільні ділові та особисті інтереси та вказує про умисне створення відповідачами умов (у вигляді розлучення та поділу майна, передачі корпоративних прав) задля уникнення Відповідачем-2 (як боржником у справі про банкрутство) відповідальності по власних зобов'язаннях зі сплати податків.

6.2 Суди, частково відмовивши у задоволенні позовних вимог, здійснили у спірних правовідносинах неправильне визначення початку перебігу позовної давності, який, згідно з чинною судовою практикою Верховного Суду обчислюється за вимогами ліквідатора у справі про банкрутство з дати призначення судом ліквідатора.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо майна боржника - фізичної особи, яке підлягає продажу у ліквідаційній процедурі

7.1 Порядок формування ліквідаційної маси боржника - фізичної особи, повноваження ліквідатора, дії, які йому належить вчинити у ліквідаційній процедурі, регламентовані нормами Закону про банкрутство.

Згідно з нормами частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною 6 цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута.

Відповідно до частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

7.2 Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з нормою якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно з нормами частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Нормами статті 71 СК України визначено способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Законодавець передбачив присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (частина 4 статті 71 СК України).

Отже, розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

7.3 За змістом викладених норм Суд доходить висновку, що ліквідатор після ухвалення рішення про визнання банкрутом фізичної особи (за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності) з моменту призначення його ліквідатором цього боржника має право формувати ліквідаційну масу за рахунок, зокрема належної боржнику як одному із подружжя частки майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому має для реалізації цього права заявляти без згоди фізичної особи-банкрута вимоги до іншого із подружжя щодо стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на майно з метою формування за рахунок цієї компенсації ліквідаційної маси та задоволення за її рахунок вимог кредиторів боржника - фізичної особи.

7.4 Згідно з нормами частин 1, 2, 3 статті СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Нормами статті 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут тощо. Унітарними є підприємства, зокрема, що засновані на приватній власності засновника.

Згідно з положеннями статті 63 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених статті 63 Господарського кодексу України та законами, прийнятими відповідно до нього. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому статті 63 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами України.

7.5 Враховуючи викладене та висновки в пункті 7.3 цієї постанови, Суд підсумовує, що статутний капітал юридичної особи, який був сформований під час шлюбу, належить до об'єктів спільної власності подружжя, а тому грошова компенсація частки у праві спільної сумісної власності на статутний капітал такої юридичної особи, може бути стягнена за вимогою ліквідатора фізичної особи-боржника як одного із подружжя з метою формування за рахунок цієї компенсації ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів боржника - фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

7.6 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про здійснені апеляційним судом без дослідження судом зібраних у справі доказів, а саме наданих у справі витягів стосовно Третьої особи-2 (в яких зазначено про час формування статутного капіталу цієї юридичної особи - 04.07.2011), припущення у висновках про збільшення статутного капіталу Третьої особи-2 в період, коли засновником стала Відповідач-1, та за рахунок майна спільної власності подружжя відповідачів, з огляду на таке.

7.7 Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час набуття Відповідачем-1 у листопаді 2011 року прав на Третю особу-2) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників) та про дату закінчення його формування.

частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначений статус відомостей Єдиного державного реєстру:

1. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

2. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Нормами абзацу 4 частини 2 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, що діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про такі зміни, а у разі зменшення статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім зазначених документів, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціальному друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.

За змістом цих норм відомості про кожну із змін статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

7.8 У зв'язку із викладеним та враховуючи надану судами порівняльну оцінку відомостям у витягах з Єдиного державного реєстру стосовно Третьої особи-2 станом на 05.12.2013 та станом на 06.07.2011 (до набуття Відповідачем-1 корпоративних прав Третьої особи-2) в частині статутного капіталу цієї особи, Суд дійшов висновку, що вчинений 02.07.2012 запис № 14991050004013635 у витягу з Єдиного державного реєстру стосовно Третьої особи-2 станом на 05.12.2013 - щодо єдиної (з моменту первинної державної реєстрації статутного капіталу в 1000 грн. 00 коп. ) державної реєстрації зміни статутного капіталу Третьої особи-2 (відповідно до вимог частини 1 статті 18 та абзацу 4 частини 2 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") свідчить про однократну реєстрацію 02.07.2012 (у період шлюбу відповідачів) змін у статутному капіталі Третьої особи-3.

А тому цей запис спростовує аргумент скаржника (пункт 5.1), що запис у витягу з Єдиного державного реєстру стосовно Третьої особи-2 станом на 05.12.2013 про закінчення формування статутного капіталу цієї особи 04.07.2011 є записом про закінчення формування капіталу саме в сумі 1 000 000 грн. 00 коп.

7.9 Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з висновками судів про те, що формування статутного капіталу Третьої особи-2 в сумі 1 000 000 грн. відбувалось у період шлюбу відповідачів за рахунок спільної сумісної власності подружжя відповідачів.

7.10 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) про упередженність суддів попередньої інстанції у цій справі через безпідставне звільнення судом ліквідатора від сплати судового збору за подання заяви у цій справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки місцевий суд відхилив ухвалою від 04.03.2019 як безпідставну заяву відповідачів про відвід судді Пригузи П. Д., що була мотивована аналогічними обставинами (безпідставним звільненням судом ліквідатора від сплати судового збору за подання заяви у цій справі). А тому вказані обставини не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у розумінні норм частини 1 статті 310 ГПК України.

Водночас Суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено: враховуючи майновий стан сторони, суд може своєї ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно з частиною 2 цієї статті закону, суд може зменшити розмір судового збору бо звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом викладених норм майновий стан сторони враховується судом при задоволенні задоволення клопотання про звільнення сторони від сплати судового збору за наявності однієї із умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Отже, незазначення стороною обставин та ненадання доказів поширення на неї умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", не надає суду права звільнити сторону від сплати судового збору, враховуючи лише майновий стан сторони.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пунктах 23,24 постанови від 11.03.2019 у справі № 905/1041/18.

Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи 16.05.2018 про звільнення Позивача - ліквідатора Боржника від сплати судового збору за подання позову у цій справі, врахував лише майновий стан Боржника (відсутність ліквідаційної маси як матеріальної (фінансової) основи забезпечення доступу особи до правосуддя), однак не встановив при цьому існування умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", Суд не погоджується із помилковими висновками судів попередніх інстанцій про звільнення Позивача - ліквідатора Боржника від сплати судового збору за подання позову у цій справі.

Наведені висновки є підставою для усунення судом недоліків оскаржуваних судових рішень щодо незадоволеної частини вимог Позивача в порядку, передбаченому нормами частини 4 статті 124 та пункту 3 частини 3 статті 244 ГПК України.

Суд враховує, що суди попередніх інстанцій в задоволеній частині вимог здійснили розподіл судових витрат у справі відповідно до вимог закону.

7.11 Суд погоджується із правильними висновками судів в частині відмови у задоволенні частини вимог Позивача з підстав пропуску ним позовної давності з огляду на правильне визначення початку перебігу та обчислення перебігу позовної давності у спірних правовідносин.

7.12 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності часткового задоволення вимог Позивача- ліквідатора Боржника не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи.

7.13 У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін.

7.14 З урахуванням положень частини 3 статті 332 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії), Суд поновлює виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 18.04.2018 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у цій справі, виконання яких було зупинено ухвалою Суду від 30.09.2019.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 у справі № 923/1199/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк