Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №925/842/14

Друк

Пошук

183

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №925/842/14

Державний герб України

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року

м. Київ

справа № 925/842/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (у складі колегії суддів: Коротун О.М., (головуючий), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.)

за скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на дії державного виконавця Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

у справі № 925/842/14

за позовом Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Рубін",

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Відділ ДВС), у якій просив:

- визнати дії державного виконавця Відділу ДВС по винесенню постанови від 14.07.2017 ВП № 51491990 неправомірними;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2017 ВП № 51491990;

- зобов'язати Відділ ДВС відкрити (поновити) виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Черкаської області у справі № 925/842/14 та вчинити відповідні виконавчі дії з метою його належного виконання.

Скаргу обґрунтовано тим, що державний виконавець неправомірно припинив виконавче провадження, оскільки рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2014 щодо звільнення земельної ділянки, на виконання якого було видано наказ, так і залишилося не виконаним.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква задоволено в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із того, що у постанові Відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження наведено недостовірні дані про фактичне звільнення спірної земельної ділянки боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК" (далі - ТОВ "ІСОПАК"), оскільки нерухоме майно продовжує знаходитися на землях Міністерства оборони України без відповідного дозволу на його розміщення та експлуатацію. Водночас зміна реєстраційної адреси боржником не впливає на реальне виконання судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 скасовано, у задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква відмовлено.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, є Вінницька торгово-промислова палата (далі - Вінницька ТПП), яка не була учасником справи № 925/842/14. На підставі договору, укладеного з Вінницькою ТПП, зазначене майно перебувало в оренді ТОВ "ІСОПАК". У процесі виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2014 у справі № 925/842/14 відповідач повернув це майно орендодавцю на підставі акту прийому-передачі у зв'язку з розірванням договору оренди, змінив свою юридичну та фактичну адресу, а також припинив підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці. Зазначені обставини стали достатньою підставою для припинення виконавчого провадження, тому підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу ДВС немає.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2017 року Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква обґрунтовує, зокрема неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин справи та неправомірним посиланням на належність нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, Вінницькій ТПП, що свідчить про вихід апеляційним судом за межі повноважень при розгляді скарги на дії Відділу ДВС.

Учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014, позов Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до ТОВ "ІСОПАК" задоволено. Зобов'язано ТОВ "ІСОПАК" звільнити незаконно зайняту ним на території військового містечка № 8 (м. Умань, вул. Леніна, 57) земельну ділянку, що відноситься до земель оборони та перебуває в титульному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, площею 118,8 кв.м, нормативна оцінка - 9 483,80 грн, розташовану біля споруди (літ. Н, Н1-1) під розміщення газгольдерної станції.

29.07.2015 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2014 у справі № 925/842/14 видано наказ, за яким постановою від 23.06.2016 державним виконавцем Відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 51491990.

Постановою Відділу ДВС від 14.07.2017 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 925/842/14, виданого 29.07.2015, закінчено відповідно пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, вважаючи дії державного виконавця Відділу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, звернувся до суду зі скаргою.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом апеляційної інстанції установлено, що при проведенні заходів спрямованих на виконання наказу № 925/842/14 було виявлено обставини, відповідно до яких земельною ділянкою, яка підлягала звільненню за рішенням суду, користується Вінницька ТПП як власник розташованої на ній будівлі, а підземні резервуари та інше обладнання газгольдерної станції, є власністю останньої та перебувало в користуванні ТОВ "ІСОПАК" за договором оренди, укладеним з Вінницькою ТПП.

За обставин, що склалися, у вересні 2016 року Відділ ДВС звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, однак ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.10.2016 заяву відхилено за безпідставністю.

Як установлено апеляційним судом, згідно з актом державного виконавця Відділу ДВС, складеного під час проведення виконавчих дій, ТОВ "ІСОПАК" не здійснює підприємницьку діяльність на земельній ділянці по вул. Європейській (Леніна), 57 у м. Умані та її не займає, фактичну та юридичну адресу цієї особи змінено на м. Умань, вул. Старицього, 3, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Також установлено, що договір оренди газгольдерної станції розірвано і ТОВ "ІСОПАК" за актом прийому-передачі повернуто Вінницькій ТПП зазначене майно.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Ураховуючи встановлені обставини, а також те, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, суд апеляційної інстанції з огляду на резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2014 у справі № 925/842/14 дійшов обґрунтованого висновку про фактичне виконання рішення суду, а відтак, відсутності правових підстав для задоволення скарги на дії Відділу ДВС та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2017.

Разом із тим суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статті 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності, правомірно зазначив, що стягувач, у разі порушення його права, не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до власника майна - Вінницької ТПП у загальному порядку.

Ураховуючи викладене, при вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, його висновки про відсутність підстав для задоволення скарги є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд