ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 905/173/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідачів - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 (головуючий - Россолов В. В., судді Ільїн О. В., Хачатрян В. С. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло"

до: 1) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",

2) Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської"

про визнання недійсними договорів поруки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" (далі - ТОВ "Добре Тепло", Товариство, Поручитель) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго", Підприємство, Кредитор) і Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" (далі - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської", Боржник) про визнання недійсними укладених між сторонами договорів поруки від 01.02.2019 № 0102/6/1 та від 13.05.2019 № 1305/6 (далі - договір поруки від 01.02.2019 і від 13.05.2019 відповідно, оспорювані договори), з посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частин 1, 2, 3 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорювані договори є значними правочинами у розумінні статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки вартість послуг, що є предметом цих правочинів, значно перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу. Проте укладення договорів поруки від
01.02.2019 та від 13.05.2019 відбулося без рішення загальних зборів учасників ТОВ "Добре Тепло" і у подальшому вони (договори) не були погоджені та схвалені учасниками Товариства, як наслідок, вчинення вказаних значних правочинів директором без рішення загальних зборів учасників ТОВ "Добре тепло", з перевищенням повноважень і за відсутності внутрішньої волі юридичної особи є підставою для визнання їх недійсними.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.04.2020 (суддя Кротінова О. В. ) позов задоволено частково. Визнано договір поруки від
01.02.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 недійсним у частині, що перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ "Добре Тепло" станом на кінець попереднього кварталу, а саме у частині забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 12990000 грн та обсягу відповідальності у розмірі 12990000 грн. Визнано договір поруки від 13.05.2019 недійсним у частині, що перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ "Добре Тепло" станом на кінець попереднього кварталу, а саме в частині забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 59915000 грн та обсягу відповідальності у розмірі 59915000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення аргументоване посиланням на положення статей 92, 203, 207, 215, 217, 241, 553, 554, 555, 556, 557, 558, 559 ЦК України, статей 179, 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статей 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зважаючи на які місцевий суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що оспорювані договори поруки є значними правочинами, оскільки вартість послуг, що є предметом цих правочинів, значно перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, тому рішення про надання згоди на вчинення цих правочинів мали прийматися виключно загальними зборами учасників ТОВ "Добре Тепло", а не одноособово директором Товариства.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 29.04.2020 скасовано у частині задоволених позовних вимог та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

6. Зазначена постанова мотивована нормами статей 92, 203, 204, 215, 553, 627 ЦК України, статті 179 ГК України та пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не узгоджуються з нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", однак станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17 червня 2018 року) відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) та такими, що підлягають застосуванню з боку учасників такого товариства протягом року. Тобто законодавцем було фактично відтерміновано до
17.06.2019 необхідність використання уповноваженими особами Товариства норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а саме частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за умови, що приписи статуту товариства з обмеженою відповідальністю в частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства"; 2) відтак, положення пункту 16.6 статуту ТОВ "Добре Тепло", якими надано директору повноваження без довіреності вчиняє від імені Товариства правочини, угоди, договори незалежно від їх виду, предмету та суми, узгоджуються з нормами Закону України "Про господарські товариства" станом на день до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". За таких обставин застосування представником ТОВ "Добре Тепло" до 17.06.2019 відповідних положень статуту Товариства не свідчить про недотримання такою особою та в цілому товариством норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; 3) оскільки станом на день набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17.06.2018) положення Закону України "Про господарські товариства" не пов'язували розмір предмету правочину, який вчиняється від імені товариства, з обов'язком погодження правочину загальними зборами учасників такої юридичної особи, то, укладаючи 01.02.2019 і 13.05.2019 оспорювані договори поруки, директор ТОВ "Добре Тепло" діяв у межах чинного статуту Товариства, можливість застосування положень якого прямо передбачено Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Добре Тепло" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини 2 статті 44 і пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", наголошуючи, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах. На думку скаржника, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може розглядатися як такий, що звільняє Товариство від виконання норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на час вчинення договорів поруки), оскільки Статут ТОВ "Добре Тепло" у новій редакції було затверджено загальними зборами учасників
23.04.2018, тобто зміни до цього Статуту були внесені вже після прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідачі не подали відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Добре Тепло" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 905/173/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 24.11.2020 о 15:15.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11.01.02.2019 між ДП "Укрінтеренерго" (Кредитор), ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" (Боржник) та ТОВ "Добре Тепло" (Поручитель) укладено договір поруки № 0102/6/1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018, за умовами пункту 1.1 якого договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором, зазначеним в розділі 2 даного договору частково у розмірі 13000000 грн.

12. Обсяг відповідальності Поручителя перед Кредитором визначається умовами й обсягом зобов'язань Боржника перед Кредитором за основним договором частково в розмірі 13000000 грн (пункт 1.2 договору поруки від 01.02.2019).

13. У пункті 1.3 договору поруки від 01.02.2019 сторони погодили, що підтверджують надання поруки за цим договором без мети одержання Поручителем прибутку. Поручитель підтверджує, що він відмовився від права на оплату його послуг, наданих Боржникові, і ця відмова є безумовною й безвідкличною.

14. Пунктом 2.1 договору поруки від 01.02.2019 передбачено, що під основним договором сторони в даному договорі розуміють договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 і додаткові угоди до нього, існуючі на момент укладання даного договору і ті, що будуть укладені в майбутньому між Кредитором і Боржником. Термін дії основного договору з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року, а в частині фінансових зобов'язань Боржника - до фактичного виконання таких зобов'язань у повному розмірі.

15. Договір поруки від 01.02.2019 набирає чинності з 01 лютого 2019 року і діє до повного виконання Боржником і/або Поручителем усіх зобов'язань за основним договором (пункт 6.1 цього договору).

16. У розділі 8 договору поруки від 01.02.2019 визначено гарантії й завірення сторін, зокрема у підпункті 8.1.2 зазначено, що цей договір не суперечить будь-яким обмеженням, які є обов'язковими для Поручителя.

17.13.05.2019 між ДП "Укрінтеренерго" (Кредитор), ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" (Боржник) та ТОВ "Добре Тепло" (Поручитель) укладено договір поруки № 1305/6, за умовами пункту 1.1 якого Поручитель зобов'язався відповідати перед постачальником за виконання споживачем його зобов'язань по оплаті за електричну енергію, що виникли між постачальником та споживачем на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018, який є публічним договором приєднання та оприлюднений на сайті постачальника (основний договір) в частині оплати (у тому числі попередньої оплати) за основним договором у випадку невиконання або неналежного виконання споживачем договірних зобов'язань за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року в частині виставлених постачальником рахунків на оплату електричної енергії.

18. Згідно з пунктом 1.2 договору поруки від 13.05.2019 у разі порушення споживачем зобов'язань за основним договором споживач і Поручитель відповідають перед постачальником, як солідарні боржники по всім видам зобов'язань, що випливають із основного договору.

19. Пунктом 3.1 договору поруки від 13.05.2019 передбачено, що відповідальність Поручителя перед постачальником визначена як така, що обмежується сплатою суми у розмірі 60000000 грн.

20. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (пункт 7.1 договору поруки від
13.05.2019).

21. На виконання умов договору поруки від 01.02.2019 Поручитель (позивач) сплатив Кредитору 28 лютого 2019 року частину заборгованості Боржника згідно з рахунком № 36182252/26/О01/03027 від 09 лютого 2019 року в розмірі 500000 грн, а 29 травня 2019 року частину заборгованості Боржника згідно з рахунком № 36182252/26/П05/06602 від 13 травня 2019 року в розмірі 150000 грн.

22. На виконання умов договору поруки від 13.05.2019 Поручителем сплачено на користь Кредитора 07 червня 2019 року частину заборгованості Боржника згідно з рахунком № 36182252/26/П05/06602 від 13 травня 2019 року в розмірі 140000 грн та 50000 грн.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з імперативними положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

25. ТОВ "Добре Тепло" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, Товариство зазначає, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах. На думку скаржника, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може розглядатися як такий, що звільняє Товариство від виконання імперативної норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на час вчинення договорів поруки), оскільки Статут ТОВ "Добре Тепло" у новій редакції було затверджено загальними зборами учасників
23.04.2018, тобто зміни до цього Статуту були внесені вже після прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

26. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах, з огляду на наступне.

27. Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у первісній редакції від 06.02.2018, чинній на час укладення оспорюваних договорів поруки) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

28. Згідно з пунктом 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якого у подібних правовідносинах посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

29. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не узгоджуються з нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", однак станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17 червня 2018 року) відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) і такими, що підлягають застосуванню учасниками такого товариства протягом року (з 17.06.2018 по 17.06.2019).

30. Таким чином, законодавцем було фактично відстрочено до 17.06.2019 необхідність використання уповноваженими особами Товариства норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за умови, що положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю в частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства".

Отже, пряма вказівка у Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про тимчасову чинність положень статуту товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, які не відповідають Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", підтверджує правомірність (законність) дій уповноважених осіб Товариства, вчинених на підставі статутних положень протягом визначеного річного строку, незалежно від нововведень Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

31. Колегія суддів вважає, що, правомірно застосовуючи до спірних правовідносин норми пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що положення пункту 16.6 статуту ТОВ "Добре Тепло", яким надано директору повноваження без довіреності вчиняти від імені Товариства правочини, угоди, договори незалежно від їх виду, предмету та суми, узгоджуються з нормами Закону України "Про господарські товариства" станом на день (16.06.2018), що передує дню набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

32. За таких обставин застосування уповноваженим представником ТОВ "Добре Тепло" до 17.06.2019, а саме під час укладення договорів поруки від 01.02.2019 і від
13.05.2019, відповідних положень статуту Товариства не свідчить про порушення такою особою та в цілому товариством норм частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які в силу пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у перехідний період (з 17.06.2018 по 17.06.2019).

33. Апеляційний суд також обґрунтовано зазначив, що оскільки станом на день набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17.06.2018) положення Закону України "Про господарські товариства" не пов'язували певну вартість майна, робіт або послуг, що є предметом правочину, вчиненого від імені Товариства, з обов'язком погодження правочину загальними зборами учасників такої юридичної особи, то, укладаючи
01.02.2019 і 13.05.2019 оспорювані договори поруки, директор ТОВ "Добре Тепло" діяв у межах чинного статуту Товариства, можливість застосування положень якого прямо передбачено Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

34. Разом з тим колегія суддів зауважує, що, вчиняючи правочини у перехідний річний період, передбачений пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (з
17.06.2010 по 17.06.2019), Товариство та його уповноважені особи можуть керуватися чинними положеннями статуту ТОВ "Добре Тепло", які не відповідають Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", але водночас відповідають законодавству, в тому числі Закону України "Про господарські товариства", станом на день набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

35. При цьому зі змісту пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається, що цей пункт застосовується до внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, яке (внесення змін) може відбутися у будь-який час упродовж річного періоду з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто з 17.06.2018 по 17.06.2019.

36. У зв'язку з цим, касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може розглядатися як такий, що звільняє Товариство від виконання норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на час вчинення договорів поруки), оскільки Статут ТОВ "Добре Тепло" у новій редакції було затверджено загальними зборами учасників 23.04.2018, тобто зміни до цього Статуту були внесені після прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", але до набрання ним чинності.

Наведене виключає застосування частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням договорів поруки від 01.02.2019 і від 13.05.2019.

37. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що посилання скаржника на недотримання директором Товариства під час укладення договорів поруки від 01.02.2019 і від 13.05.2019 вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не відповідають фактичним обставинам справи.

38. Відтак, з урахуванням системного аналізу змісту норм частини 2 статті 44 і пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що норму пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах в аспекті продовження на перехідний період (упродовж року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") дії положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, що не відповідають Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", слід застосовувати таким чином:

"Положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", однак станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17 червня 2018 року) відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) і такими, що підлягають застосуванню таким товариством і його учасниками протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", за винятком випадку внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю упродовж перехідного річного періоду, перебіг якого розпочався з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто з 17.06.2018, та закінчився 17.06.2019.

Таким чином, законодавцем було фактично відстрочено до 17.06.2019 необхідність використання уповноваженими особами Товариства норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за умови, що положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю у частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства".

Отже, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містить пряму вказівку про тимчасову чинність положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що підтверджує правомірність (законність) дій уповноважених осіб Товариства щодо укладення договорів, вчинених на підставі статутних положень упродовж річного строку (з
17.06.2018 по 17.06.2019), незалежно від нововведень Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які не узгоджуються з положеннями Закону України "Про господарські товариства".

39. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах, проте наведені вище обставини виключають скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

40. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

43. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Отже, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак касаційну скаргу Товариства необхідно залишити без задоволення, позаяк наразі відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

45. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження та не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.

Висновки про застосування норм права

46. З урахуванням системного аналізу змісту норм частини 2 статті 44 і пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що норму пункту 3 Глави (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах в аспекті продовження дії на перехідний період (упродовж року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, що не відповідають Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", слід застосовувати таким чином:

"Положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", однак станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (17 червня 2018 року) відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) і такими, що підлягають застосуванню таким товариством і його учасниками протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", за винятком випадку внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю упродовж перехідного річного періоду, перебіг якого розпочався з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто з 17.06.2018, та закінчився 17.06.2019.

Таким чином, законодавцем було фактично відстрочено до 17.06.2019 необхідність використання уповноваженими особами Товариства норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за умови, що положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю у частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства".

Отже, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містить пряму вказівку про тимчасову чинність положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що підтверджує правомірність (законність) дій уповноважених осіб Товариства щодо укладення договорів, вчинених на підставі статутних положень упродовж річного строку (з
17.06.2018 по 17.06.2019), незалежно від нововведень Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які не узгоджуються з положеннями Закону України "Про господарські товариства".

Розподіл судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 905/173/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков