Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.05.2019 року у справі №904/4073/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,

за участю помічника судді - Любимової І.І. (за дорученням головуючого судді);

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Оніщук В.М.,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз",

представник відповідача - Богдан С.В.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

представник третьої особи в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019

у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючий), Дарміна М.О., Березкіної О.В

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018

у складі судді Бєлік В.Г.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз",

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання договору № 1807000382 транспортування природного газу від 01.08.2018 укладеним,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 15.08.2018 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз") договір транспортування природного газу №1807000382 від 01.08.2018 у двох примірниках, один з яких підписаний позивачем. Даний Договір складений у відповідності до типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.

2. Пункт 9.3. Договору позивачем викладено в такій редакції: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця. Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

3. 20.08.2018 відповідач направив на адресу позивача лист № Прсс1.1-Сл-13647-0313 від 16.08.2018, разом з підписаним відповідачем Договором та протоколом розбіжностей до нього.

4. В редакції відповідача (Замовника) пункт 9.3. Договору викладено, в наступній редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця. Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між: загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

Обґрунтування позову

5. 10.09.2018 АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Дніпропетровськгаз", в якій просить суд визнати договір транспортування природного газу № 1807000382 від 01.08.2018 укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.

6. Позивач вважає, що пункт 9.3 договору в редакції відповідача є порушенням норм чинного законодавства, а саме постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено типову форму договору транспортування природного газу, у зв`язку з чим пункт 9.3 договору має бути викладено та підписано в редакції позивача, який повністю узгоджується з типовою формою договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

7. 27.11.2018 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4073/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

8. 18.03.2019 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/4073/18 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 - без змін.

9. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір, постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, на яку позивачем здійснено посилання у пункті 9.3 договору, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 08.11.2017. Вказавши, що нормативно-правовий документ після втрати ним чинності перестає бути джерелом права, а його норми втрачають обов`язкову силу і не підлягають подальшому застосуванню, суд не визнав можливим задовольнити вимоги позивача та визнати укладеним договір на умовах, запропонованих останнім.

10. Також, суди вказали, що в іншій частині запропонованого позивачем проекту договору між сторонами відсутній юридичний спір, що, в свою чергу, виключає необхідність задоволення позову в цій частині.

11. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено існування між сторонами діючого договору на транспортування природного газу №1512000702 від 17.12.2015, тому позовні вимоги, викладені у позові, не призведуть до захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача, оскільки укладення спірного договору не є обов`язком для сторін в силу закону, зважаючи на існування на час розгляду справи між сторонами чинного (не розірваного, не припиненого) договору. Отже, на думку судів першої та апеляційної інстанції, звернення до суду з проханням визнати укладеним договір є передчасним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. 05.04.2019 АТ "Укртрансгаз" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/4078/18, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "Укртрансгаз" у повному обсязі.

13. В касаційній скарзі посилання зроблені на порушення судам першої та апеляційної інстанції положень статті 638 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", а також порушення норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

14. Скаржник вважає, що втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не призводить до необхідності застосування до правовідносин, які становлять предмет договору, положень постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, як це пропонував здійснити відповідач у протоколі розбіжностей до договору. Стверджує, що укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору є обов`язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі відповідача у справі.

15. АТ "Укртрансгаз" також стверджує, що укладений між сторонами договір на транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000702 не відповідає діючий редакції Типового договору транспортування природного газу, що є порушенням Ліцензійних умов, якими передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності відповідач повинен мати укладений з оператором договір відповідно до Типового договору.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 23.05.2019 до Верховного Суду від ПАТ "Дніпропетровськгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, відповідач просить Суд залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

17. Відповідач зауважує, що оскільки у спірному пункті 9.3 Типового договору міститься посилання на порядок, встановлений нормативно-правовим актом, який втратив чинність, і постанова Кабінету Міністрів є актом вищої юридичної сили, ніж постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім, оскільки такі умови відсилають до норм, що втратили чинність.

18. Також, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на порушення Ліцензійних умов, з огляду на наявність діючого договору на транспортування природного газу, укладеного між сторонами у справі.

19. Крім того, у відзиві відповідача наведено прохання здійснити процесуальне правонаступництво відповідача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", у зв`язку зі зміною назви та типу товариства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

20. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про заміну правонаступником, викладеного у відзиві, враховуючи положення вимог частини першої статті 52 Господарського процесуального кодексу України та зміну найменування юридичної особи.

21. Верховний Суд наголошує, що у силу статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

23. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надісланий 15.08.2018 позивачем на адресу відповідача договір транспортування природного газу №1807000382 від 01.08.2018 у двох примірниках складений у відповідності до типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497. При цьому пункт 9.3. договору містив у собі зміст, що відповідав типовій формі договору, та передбачав норму щодо оплати щодобових небалансів з посиланням на "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 11.01.2005 № 20.

24. При цьому, у направленому 20.08.2018 відповідачем на адресу позивача відповідачем протоколі розбіжностей було визначено зміст пункту 9.3. таким чином, що оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

25. Позивач не погодився з наведеним відповідачем у протоколі розбіжностей змістом пункту 9.3. договору у частині регулювання спірних відносин оплати вартості щодобових небалансів із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, оскільки подібна редакція договору суперечила типовій формі договору.

26. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що типова форма договору транспортування природного газу, яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, містить у собі посилання на недіючий нормативно-правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України 11.01.2005 № 20 "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", що виключає можливість її врахування при виконанні договірних зобов`язань між сторонами спору.

27. Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

28. На вирішення Верховного Суду винесено питання щодо вимоги АТ "Укртрансгаз" до відповідача про визнання укладеним договору транспортування природного газу №1807000382 від 01.08.2018 (далі -договору) у редакції позивача. Підставою заявленого позову є норми частин третьої, четвертої статті 179, частини третьої статті 184 Господарського кодексу України, обов`язковість його укладення згідно з Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що випливає з норм пункту 2.2. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 №201 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу", яким, у свою чергу, встановлено обов`язковість укладення відповідного договору саме за встановленою законодавством формою.

29. Статтею 179 Господарського кодексу України врегульовано питання застосування типової форми договору між суб`єктами господарювання.

30. Зокрема, частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

31. Частинами четвертою, п`ятою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

32. У даному випадку типова форма договору містить у собі бланкетну норму, яка відсилає у частині регулювання оплати щодобових небалансів на постанову Кабінету Міністрів України 11.01.2005 № 20 "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", яка, у свою чергу, скасована постановою Кабінету Міністрів України № 951 від 08.11.2017 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

33. За змістом державного регулювання господарських відносин, частиною якого є встановлення типових форм договорів, таке регулювання має відбуватися згідно з чіткими діючими нормами аби уникнути у відносинах між учасниками господарських відносин невизначеності щодо сутності конкретного господарського зобов`язання, обсягу прав та обов`язків учасників такого зобов`язання. З огляду на викладене, вбачається правильним рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову позивачеві у позові, оскільки у спірному п. 9.3 Типового договору міститься посилання на порядок, встановлений нормативно-правовим актом, який втратив свою дію.

34. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.06.2019 у справі № 922/2529/18 та у постанові від 25.06.2019 у справі № 911/1979/18.

35. За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та наданої ним правової оцінки, Верховний Суд не вбачає підстав відступати від практики, викладеної у аналогічних справах Верховного Суду, що зазначені вище.

36. Також, доводи касаційної скарги про порушення Ліцензійних умов, оскільки чинний між сторонами договір від 17.12.2015 № 1512000702 на транспортування природного газу не відповідає діючій редакції Типового договору на транспортування природного газу, Верховний Суд відхиляє, оскільки цей договір не є предметом розгляду у даній справі та виходячи з встановлених положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

38. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

39. За змістом державного регулювання господарських відносин, частиною якого є встановлення типових форм договорів, таке регулювання має відбуватися згідно з чіткими діючими нормами аби уникнути у відносинах між учасниками господарських відносин невизначеності щодо сутності конкретного господарського зобов`язання, обсягу прав та обов`язків учасників такого зобов`язання. З огляду на викладене, вбачається правильним рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову позивачеві у позові, оскільки у спірному пункі Типового договору міститься посилання на порядок, встановлений нормативно-правовим актом, який втратив свою дію.

40. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.06.2019 у справі №922/2529/18 та у постанові від 25.06.2019 у справі №911/1979/18.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

42. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

43. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Замінити Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/4073/18 залишити без змін.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Погребняк

Н. Ткаченко