ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/871/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2017 у справі

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" про стягнення 42 070 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2017 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" (далі - ДП "НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південно-Західна електроенергетична система") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - ТОВ "Техкомплект") в якому просило стягнути з відповідача на його користь 42 070 грн пені за прострочення строків постачання товару.

Позовні вимоги мотивовано посиланнями на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.06.2016 № 70-1/2731-16 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2017 (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 (колегія суддів: Зеленін В.О., Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем не порушено обумовлений договором від 22.06.2016 № 70-1/2731-16 строк на поставку товару, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього 42 070 грн пені за період з 08.12.2016 по 14.12.2016.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ДП "НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південно-Західна електроенергетична система" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", а також зазначає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди не повинні були враховувати умови нікчемного правочину - додаткової угоди від 04.12.2016 № 1 до договору від 22.06.2016 № 70-1/2731-16, а повинні були керуватись виключно умовами цього договору, яким встановлено строк виконання зобов'язань по поставці товару - 150 календарних днів з дати перерахування авансу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ДП "НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південно-Західна електроенергетична система" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Техкомплект" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, ТОВ "Техкомплект" наголошує, що додаткова угода від 04.12.2016 № 1 до договору від 22.06.2016 № 70-1/2731-16, якою сторонами продовжено строк виконання зобов'язання з поставки товару, підписана уповноваженими представниками сторін з додержанням вимог, встановлених статтею 207 ЦК України та у відповідності з положеннями пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", тому підстави вважати цю угоду нікчемною відсутні.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 22.06.2016 між ДП "НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південно-Західна електроенергетична системи" (покупець) та ТОВ "Техкомплект" (постачальник) за результатами проведення відкритих торгів, які відбулись 19.05.2016, було укладено договір поставки № 70-1/2731-16, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити автопідйомник на шасі автомобіля (далі - товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в даному переліку: Найменування - Автопідйомник ТК-К-6322 АGР 37К на базі автомобіля КрАЗ- 63221 з колісною формулою 6x6, кількість - 1 шт., вартість разом з ПДВ - 6 010 000 грн.

Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено, що приймання товару проводиться на основі фактичних даних якості і кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15,06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1 договору його сума становить 6 010 000 грн, в тому числі ПДВ - 1 001 666,67 грн. Розрахунки за договором здійснюються на умовах перерахування покупцем авансу розмірі 70 % від суми договору, решта коштів перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 25 банківських днів з дати прийняття товару.

Поставка товару за договором здійснюється протягом 150 календарних днів з дати перерахування авансу (пункт 5.1 договору).

Датою передачі товару вважається дата відмітки представника покупця про прийняття товару в відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (пункт 5.6 договору).

Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 05.07.2016 позивач здійснив на користь відповідача авансовий платіж в розмірі 4 207 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9343.

25.11.2016 листом № 23-01/8348-16 позивач просив відповідача письмово повідомити дату передачі товару.

01.12.2016 листом № 392 відповідач повідомив позивача про обставини, які затримують виробництво товару та просив розглянути можливість підписання додаткової угоди про перенесення строків постачання товару.

Також судами встановлено, що 04.12.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 22.06.2016 № 70-1/2731-16, за умовами якої пункт 5.1 розділу 5 "Поставка товарів" вирішено викласти в наступній редакції: "5.1 Поставка товару за договором здійснюється протягом 155 календарних днів після письмової заявки покупця".

Всі інші умови договору не змінені даною додатковою угодою, залишаються чинними. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання обома сторонами, діє протягом дії договору та є невід'ємною частиною договору від 22.06.2016 № 70-1/2731-16.

06.12.2016 сторонами було складено акт № 2016-12-06 приймання продукції (товарів) за якістю у якому було вказано на ряд недоліків щодо якості товару та надано строк до 15.12.2016 для їх усунення.

Листом від 06.12.2016 № 398 відповідач просив позивача надати додатковий термін для усунення недоліків.

Листом від 14.12.2016 № 407 відповідач повідомив позивача про усунення встановлених недоліків.

Відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін акта приймання передачі б/н від 15.12.2016 та видаткової накладної від 06.12.2016 № 154 відповідач передав, а позивач прийняв автопідйомник ТК-К-6322 АGР 37 К на базі автомобіля КрАЗ-63221 з колісною формулою 6x6.

22.12.2016 платіжним дорученням № 7 позивач перерахував відповідачу залишок вартості товару в сумі 1 803 000 грн з призначенням платежу "за автопідйомник зг. накл. від 06.12.2016 № 154 (Півд-Зах.ЕС) зг. договір від 22.06.2016 № 70-1/2731".

10.01.2017 позивач направив відповідачу претензію № 10-01/100-17 в якій зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору 22.06.2016 №70-1/2731-16 з урахуванням умов додаткової угоди від 04.12.2016 № 1, поставка товару мала бути здійснена в строк до 07.12.2016 включно та вимагав сплатити 42 070 грн пені за порушення строку поставки товару за період з 08.12.2016 по 14.12.2016.

Суди попередніх інстанцій надавши належну правову оцінку пункту 5.1 договору поставки від 22.06.2016 № 70-1/2731-16 в первісній редакції та в редакції додаткової угоди до цього договору від 04.12.2016 № 1, дійшли правильних висновків про те, що сторонами було змінено порядок обчислення строків поставки товару шляхом виключення положення про залежність строку поставки товару від дати перерахування авансу та встановлення нової умови відповідно до якої строк поставки товару обраховується від письмової заявки покупця.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017).

Судами встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення ним відповідачу письмової заявки на отримання товару, що унеможливлює встановлення граничної дати поставки.

Водночас врахувавши, що 15.12.2016 відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений договором товар без будь-яких зауважень та заперечень, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідачем не порушено встановлений договором строк на поставку товару, тому правову підстави для стягнення з нього пені в сумі 42 070 грн за період з 08.12.2016 по 14.12.2016 відсутні.

Посилання касаційної скарги ДП "НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південно-Західна електроенергетична система" на нікчемність додаткової угоди від 04.12.2016 №1 до договору поставки від 22.06.2016 № 70-1/2731-16 з огляду на її укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання, відхиляються колегією суддів, оскільки підпунктом 4 зазначеної норми передбачено можливість продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до статті 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2017 у справі №911/871/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір