ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2034/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Пількова К.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу прокурора Київської області

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. головуючий, Разіна Т.І., Іоннікова І.А.)

за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-Профіт"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-Кастомс"

4. Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. ОСОБА_5 ; 6. ОСОБА_6 ; 7. ОСОБА_7 ; 8. ОСОБА_8 ; 9. ОСОБА_9 ; 10. ОСОБА_10 ; 11. ОСОБА_11 ; 12. ОСОБА_12 ; 13. ОСОБА_13 ; 14. ОСОБА_14 ; 15. ОСОБА_15 ; 16. ОСОБА_16 ; 17. ОСОБА_17 ; 18. ОСОБА_18 ; 19. ОСОБА_19 ; 20. ОСОБА_20 ; 21. ОСОБА_21 ; 22. ОСОБА_22 ; 23. ОСОБА_23 ; 24. ОСОБА_24 ; 25. ОСОБА_25 ; 26. ОСОБА_26 ; 27. ОСОБА_27 ; 28. ОСОБА_28 ; 29. ОСОБА_29 ; 30. ОСОБА_30 ; 31. ОСОБА_31 ; 32. ОСОБА_32 ; 33. ОСОБА_33 ; 34. ОСОБА_34 ; 35. ОСОБА_35 ; 36. ОСОБА_36 ; 37. ОСОБА_37 ; 38. ОСОБА_38 ; 39. ОСОБА_39 ; 40. ОСОБА_40 ; 41. ОСОБА_41 ; 42. ОСОБА_42 ; 43. ОСОБА_43 ; 44. ОСОБА_44 ; 45. ОСОБА_45 ; 46. ОСОБА_46 ; 47. ОСОБА_47 ; 48. ОСОБА_48 ; 49. Державне підприємство "Радіопередавальний центр"

про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі-прокурор) подав до суду заяву про забезпечення позову (далі-Заява), у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: з кадастровим номером 3210600000:01:058:0029, площею 18,00 га, що розташована по вул. Кутузова, м. Бровари, Київська область, що перебуває у власності ТОВ «Компанія Інтер-Кастомс»; з кадастровими номерами 3210600000:01:045:0044, 3210600000:01:058:0030, 3210600000:01:045:0042, 3210600000:01:045:0043, загальною площею 76,6705 га, що розташовані по вул. Кутузова, м. Бровари, Київська область та перебувають у власності ТОВ «Компанія «Інтер-Профіт».

1.2. Заява обґрунтована необхідністю накладення арешту на спірні земельні ділянки оскільки будь-які дії, спрямовані на їх відчуження, можуть призвести до неможливості виконання рішення суду.

2. Короткий зміст рішення апеляційного суду

2.1. Оскарженою у касаційному порядку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, у задоволенні Заяви відмовлено.

2.2. Такі висновки судів мотивовані тим, що Заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії апеляційного провадження/

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказане судове рішення і прийняти нове, яким Заяву задовольнити.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки відчуження спірних земельних ділянок унеможливить виконання рішення суду та відновлення порушених прав позивача, так як у результаті таких дій він не зможе витребувати майно у осіб, які не залучені до участі у розгляді справи.

3.3. Відповідач-2 у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 760/20599/15-ц із подібних правовідносин, з посиланням на практику ЄСПЛ, щодо застосування статей 255, 287 ГПК України зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення.

Згідно вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Таким чином, оскільки право на касаційне оскарження ухвали суду про відмову у забезпеченні позову врегульовано частиною восьмою статті 140 ГПК України, суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.

4.2. Стаття 36 частина 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

При цьому діюче законодавство передбачає щонайменше один перегляд судового рішення щодо забезпечення позову окремо від рішення суду по суті спору (пункти 3, 4 частини першої статті 255 ГПК України).

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.3. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч.1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2).

4.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

4.5. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.6. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

4.7. Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.8. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

4.9. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

4.10. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

4.11. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

4.12. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

4.13. Із встановлених апеляційним судом обставин, які були покладені в основу оскаржуваної ухвали, вбачається, що прокурор в обґрунтування Заяви посилався на те, що в порушення земельного законодавства та без врахування Генерального плану міста Бровари, Головним управлінням Держземагенством у Київській області спірну земельну ділянку передано у власність 48 громадянам для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд вказав на те, що прокурор не довів як невжиття заходів забезпечення позову на стадії апеляційного провадження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

4.14. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що Заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений прокурором спосіб на стадії апеляційного провадження.

4.15. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

4.16. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.17. Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що правових підстав для скасування оскарженої ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі Господарського суду Київської області № 911/2034/16, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

К.М. Пільков