ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 (головуючий суддя: Бортник О.Ю., судді: Мазовіта А.Б., Манюк П.Т.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання на укладення додаткової угоди,
За участю представників:
позивача - Котягін А.С. - адвокат
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Львівська Дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) укласти з позивачем Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 за № Л/ДН-1/16/726/м/п (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, якими змінювалась редакція вказаної додаткової угоди).
1.2. Ухвалою суду від 03.04.2019 здійснено заміну відповідача з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
1.3. Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", відмовивши позивачу 14 грудня 2017 року в укладенні згаданої вище додаткової угоди, порушило право останнього на отримання законодавчо обґрунтованого (справедливого) розрахунку по нарахуванню збору за подачу та забирання вагонів в обидва кінці станції Глинна-Наварія. При цьому, позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням, на думку позивача, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована станційна колія № 6, перебуває у постійному користуванні Залізниці та не може бути відчужена; відновлена колія протяжністю 417,8 м розташована на земельній ділянці, яка належить станції Глинна-Наварія, є продовженням станційної колії № 6 до 1497 м і не може вважатись під`їзною колією; внаслідок виконання робіт по відновленню станційної колії № 6 стало можливим її примикання до під`їзної колії № 101 позивача стрілочним переводом № 26, земельна ділянка під нею перебуває у постійному користуванні Залізниці.
1.4. Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що відмовляючи позивачу в укладенні Додаткової угоди, якою передбачались зміни до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 за № Л/ДН-1/16/726/м/п в частині зменшення довжини під`їзної колії та, відповідно, й плати за використання цієї колії, він прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушив.
Також відповідач вказує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17 позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог до Залізниці повністю, та стверджує, що зазначена у Договорі протяжність під`їзної колії відповідає відомостям Технічного паспорта на спірну під`їзну колію.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 14.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 31.01.2020 у справі №914/887/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 914/887/18 касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" залишено без руху до 10.03.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником наведені підстави у заяві про поновлення строку визнані неповажними, встановлено ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
03.03.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 914/887/18. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 92 від 02.03.2020 на суму 3 524,00 грн, довідку поштового відділення "ВПЗ Пустомити" від 27.02.2020, в якій зазначено, що 15.01.2020 скаржник отримав рекомендований лист з штриховим кодовим ідентифікатором "7901010748936", та копію поштового конверту з штриховим кодовим ідентифікатором "7901010748936".
3.4. 11.03.2020 суд постановив ухвалу про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" строку для подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18, відкриття касаційного провадження по справі та призначення касаційної скарги до розгляду на 08.04.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.03.2020.
3.5. 06.04.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", скерований на адресу суду 31.03.2020.
3.6. Ухвалами Верховного Суду від 08.04.2020 та від 20.05.2020 відкладено розгляд касаційної скарги на 20.05.2020 та 01.07.2020 відповідно.
3.7. 15.06.2020 суд постановив ухвалу, якою відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні 01.07.2020 в режимі відеоконференції у справі № 914/887/18.
3.8. У судове засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, котрий підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми ч.ч.3-7 ст.181, ч.4 ст.188 ГК України, п.2.2, п.3.4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, п.77 Статуту Залізниць України, рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під`їзних колій" від 23.12.2008 №04-5/278.
Позивач вказує, що надаючи оцінку договору від 05.07.2016 № Л/ДН-1/16/786/М/п, суд апеляційної інстанції повністю змінив загальний зміст п.19 та п.20 договору, взявши з цілого контексту лише певну частину умови п.19 договору, якою зазначено, що зміни до нього вносяться в порядку, встановленому Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, і на цій підставі зазначив, що позивач не надав суду докази дотримання вказаного порядку.
На думку скаржника, проект договору чи додаткової угоди до договору може бути запропонований будь-якою зі сторін, і оскільки зі своєї сторони позивач листом від 24.11.2017 за № 29 надав відповідачу проект Додаткової угоди до Договору від 05.07.2016р. № Л/ДН-1/16/726/М/п встановленого зразка, саме відповідач не дотримав вимог порядку укладення додаткових угод чи внесенні часткових зміни до договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016, однак, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки діям відповідача з даного питання.
Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи невірно застосовано та порушено встановлений ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.14, ч.1 ст.73, ч.4 ст.74, ч.4 ст.75, ч.1 ст.77 та ч.1 ст.79, ст.269 ГПК України принцип оцінки доказів та доказування, а також невірно застосовано та порушено ч.2 ст.124 Конституції, ст.14, ч.1 ст.182, ст.326, ст.638, ст.651 та ст.652 ЦК України, ч.5 ст.22, ст.180, ст.188, ч.1, 2 ст.193 ГК України, ст.4 Закону України "Про транспорт", ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України".
Позивач стверджує, що встановлені судом факти у рішенні від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 свідчать про істотні зміни обставин, якими раніше керувалися сторони при укладені договору № Л/ДН-1/16/786/М/n від 05.07.2016. Відтак, на думку скаржника, наявні підстави для внесення змін до договору згідно зі ст. 652 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення ст. 75 ГПК України, повторно досліджувалися обставини, які раніше вже встановлені рішенням суду в господарській справі №914/1455/17 від 02.10.2017.
На думку скаржника, судами при розгляді справи не враховано положення ч. 1 ст.6, ст.20 ГК України, абз.1 ст.1, ч.6 ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.1, ч.6 ст.4, п.6 Статуту AT "Укрзалізниця", ст.1, ч.1 ст.15, п.п.2-3 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не повністю з`ясовано фактичні обставини справи, а саме: хто є власником земельної ділянки та колії, яка розташована на даній земельній ділянці.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 05.07.2016 між ПАТ "Українська залізниця" в особі начальника виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (залізниця) та ТзОВ "НВП "Комп`ютекс" (власник колії) укладено договір № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії терміном на 5 років.
У п.1 договору зазначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії (ТзОВ "НВП "Комп`ютекс") та є продовженням колії №6 станції Глинна-Наварія залізниці і обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", (пк 3+43,9). Розгорнута довжина під`їзної колії становить 1702,6 погонних метри (п.2 договору).
Пунктом 3 договору визначено, що у межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 3921 кв.м.
Нарахування збору за подачу-збирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці, проводиться: за відстань 3,5 км в обидві кінці по середньозважених ставках таблиці №1- 2,8 км, таблиці №2- 0,7 км розділу тарифного керівництва №1. Величина одноразової подачі на місце вантажного фронту локомотивом залізниці не більше 5-ти чотиривісних вагони із завантаженням 450 тонн брутто (п.18.10 договору).
5.2. Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 914/1455/17 Господарським судом Львівської області було встановлено певні обставини, які стосуються довжини під`їзної колії. Зокрема, що відновлена розгорнута довжина колії протяжністю 417,8 м (збудований об`єкт) розташована на земельній ділянці, яка належить станції Глинна-Наварія і є лише безпосереднім продовженням станційної колії № 6 до 1497 м. По своїй природі не може вважатись під`їзною колією, так як не є залізничною колією незагального користування (зовнішня залізнична колія), призначеною для перевезень вантажів підприємства, яка з`єднує станцію примикання загальної мережі з промисловою станцією, а за її відсутності - з вантажно-розвантажувальною колією або зі стрілочним переводом першого відгалуження внутрішніх залізничних колій.
5.3. Оскільки, для проведення розрахунків залізницею використовуються розгорнута довжина під`їзної колії (1702,6 погонних метри); смуга відведення залізниці під`їзної колії (3921 кв.м); та відстань, за яку залізниця здійснює нарахування збору за подачу та збирання вагонів в обидва кінці (3,5 кв.м), то з врахуванням встановлених обставин у справі №914/1455/17 щодо довжини під`їзної колії, позивач 24.11.2017 звернувся до відповідача з листом №29, в якому запропонував укласти додаткову угоду до договору № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016, в якій пропонує змінити межу під`їзної колії, розгорнуту довжину під`їзної колії; площу земельної ділянки зайняту колією; а також відстань в обидва кінці, яка використовується при нарахуванні збору за подачу-забирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці в сторону зменшення.
5.4. Проте, відповідач листом від 14.12.2017 відмовився від укладення додаткової угоди, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 позивачу відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем не порушено його прав та охоронюваних законом інтересів.
6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не подано доказів наявності передбаченої статтею 652 ЦК України істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, докази одночасної наявності умов, викладених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, докази наявності виняткових випадків, передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах за рішенням суду.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
7.2. Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України (далі ЦК), яка має назву "Підстави для зміни або розірвання договору", договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Натомість статтею 188 ГК України, на яку посилається скаржник і яка має назву "Порядок зміни та розірвання господарських договорів", врегульовано саме порядок зміни та розірвання господарських договорів.
Отже, законодавець чітко розрізняє поняття "порядок" та "підстави" зміни або розірвання договорів.
На розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові слід відмовити.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.
Зазначене спростовує посилання скаржника на ст.188 ГК України, саме як на підставу зміни спірного договору, як і на статтю 181 вказаного кодексу, яка, в силу своє назви, регулює загальний порядок укладання господарських договорів.
7.3. Крім того, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправомірність застосування до спірних правовідносин Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, оскільки останні є підзаконним нормативно-правовим актом, а підстави та порядок зміни договорів мають регулюватися виключно законом, приймаючи до уваги, в т.ч., і таке.
7.4. Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК:
"Загальними засадами цивільного законодавства є:
3) свобода договору."
"2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами."
"Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."
"Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства."
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір підряду, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.
7.5. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, реалізуючи свою свободу договору сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у п.19 договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії встановили, що зміни до нього вносяться в порядку, встановленому Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій.
Тобто, сторони саме в договірному порядку визначили необхідність застосування до процедури внесення змін у договір наведених Правил.
7.6. Відповідно до п.3.4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, додаткові угоди до договору про експлуатацію під`їзної колії, на його продовження, доповнення або часткові зміни оформляються у порядку, встановленому для оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії.
Вказаний порядок є таким: проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;
залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;
розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до господарського суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 згаданих Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії (додаток 4).
Залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під`їзної колії, а саме: довжина під`їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під`їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження.
У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов`язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження.
Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці.
До акта обстеження власником під`їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.
7.7. Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки матеріалів справи встановили, що позивачем не надано суду докази дотримання наведеного вище порядку укладення додаткових угод чи внесення часткових зміни до договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016.
7.8. Також суд касаційної інстанції відмічає, що право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено ч.2 ст. 652 ЦК України, на яку також посилається скаржник в обґрунтування своїх позовних вимог та доводів касаційної скарги.
Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №3-9гс12 та від 19.02.2014 у справі №6-167цс13.
При цьому, істотні обставини в розумінні ст.652 ЦК України повинні мати місце саме після, а не до укладення договору.
7.9. Скаржник посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17 встановлено певні обставини щодо довжини під`їзної колії, що в свою чергу впливає на ціну договору №Л/ДН-1/16/726/М/п від 05.07.2016.
Відтак, на думку позивача, внаслідок наявності об`єктивних причин має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У зв`язку з цим, товариство звернулося до залізниці з пропозицію узгодити окремі пункти договору, на підставі яких проводяться розрахунки по нарахуванню збору за подачу та збирання вагонів, з врахуванням фактів, встановлених рішенням господарського суду у справі №914/1455/17, шляхом підписання додаткової угоди.
При цьому, позивач посилається на ту обставину, що вказані у договорі величини під`їзної колії не відповідають дійсності.
7.10. Проте, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, на підтвердження своїх доводів позивач вказує на лист від 12.10.2005 № 12/4, акт вибору примикання для будівництва під`їзної колії від 21.10.2005, технічні умови на примикання під`їзної залізничної колії позивача на станції Глинна-Наварія від грудня 2005р. № ДТ-38/10, акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію залізничної під`їзної колії позивача на станції Глинна-Наварія після проведення реконструкції від 21.02.2006, переписку між сторонами у справі, яка мала місце у 2006 та у 2011 роках.
Проаналізувавши наведені докази, суди вірно звернули увагу на те, що усі ці докази існували на момент укладення між сторонами у справі спірного договору від 05.07.2016 і про них було відомо позивачу при його укладенні.
Тобто, вони спростовують факт істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, факт одночасної наявності умов та наявності виняткових випадків, передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 652 ЦК України.
Невідповідність умов договору фактичній дійсності може бути підставою для визнання договору недійсним, але не підставою для зміни договору за рішенням суду.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази одночасної наявності умов, викладених у ч. 2 ст. 652 ЦК України.
7.11. Щодо твердження скаржника про преюдиційне значення справи №914/1455/17 судами попередніх інстанцій вірно взято до уваги таке.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, зазначеним рішенням суду відмовлено ТзОВ "НВП "Комп`ютекс" у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" внести зміни в техніко-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія щодо назви побудованої (відновленої) розгорнутої довжини колії протяжністю 417,8 м на станції Глинна-Наварія, визнавши її як продовження колії № 6 станції Глинна-Наварія; про зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" установити знак "Межа під`їзної колії" безпосередньо на під`їзній колії № 101 ТзОВ НВП "Комп`ютекс", на ділянці, що неподалік стрілочного переводу № 26, оскільки право власності на побудовану (відновлену) розгорнуту довжину колії протяжністю 417,8 м належить Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", останній вправі самостійно визначати, які зміни слід внести в технічно-розпорядчий акт станції із врахуванням її призначення та операцій, що здійснюються на ній, адже суд не має таких спеціальних знань.
З витягу зі схематичного плану, вбачається, що знак "Межа під`їзної колії" встановлено залізницею на момент укладення договору неподалік від стрілочного переводу № 19 (а.с. 62-63 том ІІ). Позивачу відмовлено судом у перенесенні знаку "Межа під`їзної колії" далі, до стрілочного переводу № 26. Позивачу відмовлено також і у внесенні зміни в техніко-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія щодо назви побудованої (відновленої) розгорнутої довжини колії протяжністю 417,8 м на станції Глинна-Наварія, в зв`язку з визнанням її як продовження колії № 6 станції Глинна-Наварія.
Таким чином, зміни у згаданий вище Технічно-розпорядчий акт станції Глинна-Наварія Форма ДУ-41, який затверджено 26.08.2016 розпорядженням начальника відділу перевезень, за рішенням суду у справі № 914/1455/17 станом на день вирішення справи судом не внесено. Зазначена у цьому акті та рішенні суду колія продовжує залишатись під`їзною (а.с. 61-64 том ІІ).
7.12. При цьому, судами не встановлено, що факти, встановлені у справі №914/1455/17, є саме новими обставинами, що виникли саме після укладення договору, в порівнянні з вищевказаними доказами позивача, наданими ним на підтвердження тих же обставин, що вказані у договорі величини під`їзної колії не відповідають дійсності, і які, за вірними висновками судів, існували на момент укладення між сторонами у справі спірного договору від 05.07.2016 і про них було відомо позивачу при його укладенні.
7.13. З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
8. Висновки Верховного Суду
8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 - без змін.
8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є.Краснов
Г. Мачульський
page
telegram
viber
youtube
