Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.10.2023 року у справі №918/261/21
Постанова КГС ВП від 19.04.2023 року у справі №918/261/21
Постанова КГС ВП від 01.03.2023 року у справі №918/261/21
Постанова КГС ВП від 01.03.2023 року у справі №918/261/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/261/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Багай Н.О., Рогач Л.І.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (колегія суддів: Маціщук А.В. - головуючий, Мельник О.В., Олексюк Г.Є.)

за позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до 1. Олександрійської сільської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарпун»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромної Юлії Анатоліївни

2. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Репетухи Олександри Миколаївни

про визнання незаконним та скасування рішення ради та рішень про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

за участю:

прокурора: Семенчук М.А. (посвідчення)

відповідача-2: Басюк О.П. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Олександрійської сільської ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарпун» (далі - відповідач-2), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 04.10.2016 № 59 «Про присвоєння поштової адреси»;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2017 № 33688862;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2017 № 34926614.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування та оспорювані рішення державних реєстраторів є незаконними, оскільки вони вчинені з порушенням вимог законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.08.2022 (суддя Романюк Р.В.), позов задоволено повністю.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за межами адміністративно-територіальної одиниці громади, прийнято з перевищенням виконавчих функцій і повноважень, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому суд вказав на те, що оспорювані рішення державного реєстратора прийняті на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та документів і відомостей, які містять суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими права на нерухоме майно.

2.3 Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, вище вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що прокурор не довів, яким чином спірні рішення органу місцевого самоврядування та державних реєстраторів порушують права та інтереси позивача, що виключає правові підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 10, 12, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, відповідач-2 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

3.4 Відзив Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради на касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури не може бути прийнятий до розгляду, оскільки даний структурний підрозділ органу місцевого самоврядування не є учасником справи, що переглядається, що виключає правові підстави для його прийняття.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 19.09.2012 Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого, орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5624680400:12:036:0075, площею 6,6480 гектара для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області. В договорі зазначено, що на земельній ділянці розміщені належні орендарю на праві власності об`єкти нерухомого майна: будівля насосної станції з гідротехнічною спорудою (дамба) та будинок на ставку.

4.2 19.09.2012 Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого, орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, площею 89,3234 гектара для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

4.3 29.12.2014 на замовлення відповідача-2 ТОВ Рівненське БТІ виготовило технічний паспорт на виробничий будинок їдальня літ. «Г-1», що знаходиться за адресою вул. 1 Травня, буд. № 71 у селі Олександрія Рівненського району (далі - виробничий будинок). Приміщення їдальні літ. «Г-1» має загальну площу 160,7 кв.м, рік побудови - 1981.

4.4 28.01.2015 відповідачу-2 видано свідоцтво про право власності на виробничий будинок.

4.5 Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 32821326 від 28.01.2015 підтверджено номер запису про право власності на виробничий будинок, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 5624680400:12:036:0075, цільове призначення для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду.

4.6 17.08.2015 позивач повідомив прокуратуру Рівненської області, що 12.08.2015 комісією за участі сільського голови проведено візуальне обстеження водного об`єкта на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 та прилеглої території, за результатами якого виявлено на зазначеній території дерев`яні бесідки та дві збудовані будівлі, які належать на праві власності відповідачу-2, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно. Також у листі зазначено, що у реєстрі дозвільних документів відсутні відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та документів, що підтверджують введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Повідомлено також, що за інформацією Рівненської райдержадміністрації, відповідач-2 не звертався до адміністрації за наданням згоди на будівництво на орендованій земельній ділянці, а також до позивача.

4.7 29.09.2016 відповідач-2 звернувся до Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою про присвоєння поштової виробничому будинку, який знаходиться на території Заборольської сільської ради, додавши до заяви копію технічного паспорту на об`єкту нерухомості.

4.8 04.10.2016 виконавчий комітет Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області прийняв рішення № 59 «Про присвоєння поштової адреси», яким присвоїв поштову адресу об`єкту нерухомого майна відповідача-2 - їдальня літера «Г-1» село Боянівка, вулиця Лісова, № 1А Рівненського району Рівненської області.

4.9 На замовлення відповідача-2, 01.11.2016 ФОП Гремента Л.І. вироблений технічний паспорт на виробничий будинок, який знаходиться за адресою: вул. Лісова, буд. № 1А, село Боянівка Рівненського району Рівненської області.

4.10 02.02.2017 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоромною Юлією Анатоліївною прийнято рішення № 33688862, яким внесені зміни до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: загальна площа 160,7 кв.м змінена на 150,3 кв.м, адреса - Рівненська область, Рівненський район, село Олександрія, вул. 1 Травня, буд. 71 змінена на Рівненську область, Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова, 1А.

4.11 25.04.2017 державним реєстратором прав Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою Олександрою Миколаївною прийнято рішення № 34926614 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким змінено кадастровий номер земельної ділянки 5624680400:12:036:0075, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду на 5624684700:01:003:0010, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, на якій розташований об`єкт нерухомого майна.

4.12 Також апеляційним судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5624684700:01:003:0010, 5624680400:12:036:0075 зареєстровані на праві комунальної власності за відповідачем-1.

4.13 Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.06.2022 № 9959, виробничий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010.

4.14 Відповідно до передавального акта від 02.01.2019 № 1 Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області є правонаступником майна, активів та зобов`язань Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області внаслідок її реорганізації.

4.15 Згідно частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16 Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, апеляційний суд вказав на те, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів позивача, а спірні земельні ділянки вже передані за договорами, які укладені між орендодавцем та орендарем, не є предметом спору у даній справі і не стосуються повноважень позивача щодо розпорядження земельними ділянками. При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що земельні ділянки зареєстровані на праві комунальної власності за Олександрійською сільською радою, тому судом не встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача, які б були поновлені у разі задоволення даного позову, оскільки на спірні земельні ділянки поширюються повноваження відповідача-1.

4.17 Однак такі висновки апеляційного суду є передчасними, оскільки зроблені без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи.

4.18 Так, суд апеляційної інстанції послався на те, що на час постановлення рішення у справі, а саме - 27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено низку змін до Земельного кодексу України. Пунктом 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, встановлених законом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

4.19 Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.20 Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

4.21 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.22 Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.23 У Рішенні № 3-рп/99 від 8.04.1999, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

4.24 Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

4.25 Верховний Суд звертає увагу, що прокурор заявив три позовні вимоги: 1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 04.10.2016 № 59 «Про присвоєння поштової адреси»; 2) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2017 № 33688862; 3) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2017 № 34926614. Кожну з цих вимог слід розглядати окремо. І по кожній з них окремо слід з`ясувати склад сторін.

4.26 Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради про присвоєння адреси Верховний Суд зазначає таке. Фактичним позивачем за цією вимогою є держава, а відповідачем - територіальна громада (в особі Олександрійської сільської ради), бо оскаржується рішення виконавчого органу її правопопередника.

4.27 Звертаючись до суду з цією вимогою, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що присвоєння поштової адреси виробничому будинку, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, орган місцевого самоврядування всупереч державним інтересам прийняв незаконне рішення, яке стало правовою підставою для розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши вимоги законодавства. Прокурор стверджував, що в цьому спорі порушені інтереси держави, тому він звертається з позовом до суду на їх захист.

4.28 Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є присвоєння поштової адреси правовою підставою для розпорядження землею, і не надав жодної оцінки зазначеному аргументу прокурора, що не відповідає пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України.

4.29 У справі вбачається, що після звернення прокурора у квітні 2021 року у суд із даним позовом Розділ X «Перехідні положення» статті 1 Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021.

4.30 Цим пунктом 24 визначено, зокрема, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

4.31 Як вже зазначалося, що після укладення 19.09.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) договорів оренди землі кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 та кадастровий номер 5624680400:12:036:0075, ці земельні ділянки були зареєстровані на праві комунальної власності за відповідачем-1 і ця обставина не оспорюється.

4.32 Отже, вказані земельні ділянки перейшли у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на них і такий перехід, як вбачається, мав місце вже після звернення прокурора у суд із даним позовом. Таким чином ці земельні ділянки вважаються комунальною власністю територіальних громад.

4.33 Згідно статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу (частина 1). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (частина 2). Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (частина 3).

4.34 Разом з тим відповідно до положень частини 4 статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

4.35 Отже, оскільки вказані земельні ділянки були зареєстровані на праві комунальної власності за відповідачем-1, останній у силу наведених вище положень частини 4 статті 56 ГПК України не може бути позивачем у спірних правовідносинах.

4.36 За вказаних обставин суд касаційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах представницький орган територіальної громади є відповідачем-1, а неясність, не чіткість законодавства щодо представницького органу територіальної громади не може бути підставою для відмови у вирішенні питання захисту суспільного, публічного інтересу, а відтак і у позові, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати як незаконну.

4.37 Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5).

4.38 Згідно статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

4.39 Зазначеним вимогам норм права постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

4.40 Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

4.41 З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі та наведеного вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

4.42 Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

4.43 Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240 300 308 311 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 918/261/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Н.О. Багай

Л.І. Рогач