ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №490/11485/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_2на постановуЦентрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року (суддя: О.А. Гуденко)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (колегія у складі суддів: А.Г. Федусик, Л.Є. Зуєва, О.А. Шевчук)у справі№490/11485/16-аза позовомОСОБА_2доМиколаївської митниці Державної фіскальної служби проскасування постанови у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову начальника Миколаївської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил від 12 жовтня 2016 року № 142/50400/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивача було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те ж правопорушення, відповідач при винесені постанови недотримався вимог чинного законодавства України при застосуванні норм спеціального права. Окрім того, додатково відзначено, що передбачене ч. 3 ст. 470 МК України правопорушення, не віднесене до триваючих, у звязку з чим накладення на нього адміністративного стягнення після спливу шестимісячного строку з дня його вчинення є протиправним.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів виконання ст. 192 МК України, зокрема, щодо повідомлення митного органу про неможливість вивезення автомобіля та повязані з цим причини. Окрім того, судами відзначено, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строку накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не звернули увагу на порушення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також на процесуальні порушення, передбаченого ст. 525 МК України, під час оформлення оскаржуваної постанови.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 лютого 2016 року працівниками ДФС щодо позивача складено протокол про порушення митних правил №029/50400/16, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 470 МК України з приводу перевищення строку доставки до органу доходів і зборів товару (автомобіль), що перебуває під митним контролем, не більше однієї доби.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 19 лютого 2016 року позивач звернувся до ДФС із заявою про продовження терміну перебування на митній території України автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT». Під час проведення перевірки документів встановлено, що зазначений автомобіль 08 лютого 2016 року був ввезений на територію України через митний пост «Роздільна» Одеської митниці ДФС в митному режимі «транзит» з використанням смуги руху «зелений коридор» та вказаний автомобіль за межі митної території України не вивезений в іншій митний режим не розміщений.

Відповідно до постанови №029/50400/16 від 17 березня 2016 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил ч.1 ст. 470 МК України, з накладенням штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів громадян, тобто, у сумі 170,00 грн.

Однак, після винесення постанови позивач продовжував порушувати митні правила, товар до органу доходів і зборів призначення доставлено не було, за межі митної території України не вивезено, у інший митний режим товар не розміщено, документів, які б підтверджували факт неможливості своєчасного вивезення за межі митної території України не надано, у зв`язку з чим 26 серпня 2016 року відносно позивача був складений протокол №142/50400/16 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 МК України, на підставі якого було винесену спірну постанову в справі про порушення митних правил №142/50400/16 від 12 жовтня 2016 року.

При цьому, під час перетину митного кордону України в напрямку виїзду за межі України позивачем 16 квітня 2016 року було пред'явлено довідку Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7 про лікування у медичному закладі у період з 25 березня 2016 року по 16 квітня 2016 року, для підтвердження факту непереборної сили, тобто неможливості своєчасного доставлення вищевказаного автомобіля до органу доходів і зборів призначення (Одеської митниці ДФС).

Судами було встановлено, що згідно листа начальника управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради від 18 жовтня 2016 року №1388/15.01.18 «Про проведення перевірки» було відзначено, що довідки від 16 квітня 2016 року та від 02 вересня 2016 року видані позивачу з порушеннями законодавства та не можуть розцінюватись, як документи, що посвідчують тимчасову непрацездатність позивача в період з 25 березня 2016 року по 16 квітня 2016 року та з 12 серпня 2016 року по 02 вересня 2016 року.

Так, як встановлено частиною 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом першим частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які, почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обовязку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний, або не виконує конкретний покладений на нього обовязок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 16 квітня 2016 року (при перетині митного кордону України в напрямку виїзду за межі України) та приймаючи 12 жовтня 2016 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

Щодо доводів у касаційній скарзі про порушення митним органом ст. 525 МК України, якою передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів необхідних для вирішення справи, касаційний суд відзначає, що порушення митним органом строку винесення постанови про притягнення позивача до відповідальності після складання протоколу не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, адже не потягло незаконності притягнення до відповідальності. Такий висновок відповідає положенням ст. 531 МК України в якій відсутня зазначена скаржником підстава для скасування постанови митного органу.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду