ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2а-12784/11/1370

касаційне провадження № К/9901/32020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 (суддя Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя - Кухтей Р.В.; судді: Нос С.П., Яворський І.О.) у справі № 2а-12784/11/1370 (876/3658/17) за позовом Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області в листопаді 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 24960,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2017 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 6, 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що протиправне проведення відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області державної реєстрації транспортного засобу без попередньої сплати особою-відповідачем у справі відповідної суми податку не впливає на обсяг податкового обов`язку такої особи та не може бути розцінене як юридичний факт, який припиняє такий податковий обов`язок.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 29.12.2009 здійснено першу реєстрацію в Україні транспортного засобу марки «Ford», модель «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1998 року випуску.

Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сума податку, що підлягає сплаті відповідачем під час здійснення першої реєстрації вказаного транспортного засобу в Україні, становить 24960,00 грн.

Відповідно до довідки податкового органу від 26.10.2011 № 27048/19-020 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 24960,00 грн. до бюджету від ОСОБА_1 не надходив.

Статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

За правилами статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи-платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов`язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі приховування (заниження) об`єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судові інстанції врахували постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 у справі № 2а-5867/11/1370, що набрала законної сили, якою визнано протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо державної реєстрації на ім`я відповідача транспортного засобу марки «Ford», модель «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1998 року випуску, а також скасовано першу реєстрацію на ім`я ОСОБА_1 вказаного транспортного засобу.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідач як особа, яка зазначена в реєстраційних документах, при проведенні першої реєстрації розглядуваного автомобіля податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не сплачував; із заявою про проведення відповідної державної реєстрації цього транспортного засобу до відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не звертався; про вчинення протиправних дій щодо реєстрації на його ім`я автомобіля марки «Ford», модель «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1998 року випуску, повідомив правоохоронні органи.

Водночас вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Утім, попередні судові інстанції в порушення наведених процесуальних приписів не з`ясували обставини щодо виконання Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зазначеного судового рішення та проведення скасування реєстрації автомобіля марки «Ford», модель «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1998 року випуску, на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі № 2а-12784/11/1370 (876/3658/17) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк