Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №2а-386/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №2а-386/12

адміністративне провадження №К/9901/5982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.12.2014 (суддя Коренюк В.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 (колегія у складі суддів Жизневської А.В., Котік Т.С., Малахової Н.М.)

у справі №2а-386/12

за позовом ОСОБА_1

до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_2 , голови сільської ради Мали Людмили Рафаїлівни

про скасування відмови у наданні земельної ділянки у власність.

І. РУХ СПРАВИ

1. В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_2 , голови сільської ради Мали Л. Р. Просила скасувати рішення Ушомирської сільської ради №107 від 06.10.2011 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам у власність».

2. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 19.12.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015, відмовлено у задоволені позову.

3. 06.05.2015 ОСОБА_1 додала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове, яким позов задовольнити, а саме визнати нечинним і скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також просить розгляд справи здійснювати за її участю.

4. 30.06.2015 Ушомирська сільська рада заперечення на касаційну скаргу. Просить судові рішення залишити без змін. Розгляд справи здійснювати за участю представника відповідача.

5. 18.01.2018 справу передано на розгляд до Верховного Суду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 12.09.2011 ОСОБА_2 подав до Ушомирської сільської ради заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2 га для ведення особистого господарства, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 . 15.07.2011 ОСОБА_1 подала Ушомирської сільської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 1 га для ведення особистого господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та річкою Уж.

8. Заяви зареєстровані 12.09.2011 та 15.09.2011, що підтверджується виписками із журналу реєстрації пропозицій, заяв та скарг громадян.

9. Рішенням Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області №107 від 06.10.2011 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту с. Ушомир вул. Київська (біля будинку №21-а), рекомендовано замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

10. Пунктом 4 рішення №107 від 06.10.2011 відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту с. Ушомир вул. Київська (біля будинку №21-а) та рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до сільської ради для отримання інформації про місце, де можливе виділення земельної ділянки такою площею.

11. Одночасно листом № 214/02-20 від 02.08.2010 повідомлено ОСОБА_1 , що визначення доцільного місця розташування земельної ділянки, враховуючи близькість до водозахисної зони річки, їй необхідно залучити ліцензовану землевпорядну організацію для надання висновку.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішення №107 від 06.10.2011, яким їй відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є протиправним, оскільки їй відмовлено з підстав не передбачених Земельним кодексом України.

Земельний кодекс України не передбачає надання переваг чи висунення певних умов під час вирішення питання про надання відповідного дозволу.

Оскаржуваним рішенням надано перевагу ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Вважає ці причини суб`єктивними, незаконними.

Про виділення бажаної земельної ділянки вона вперше подавала заяву до сільської ради 02.08.2010. Повторно щодо тієї самої земельної ділянки заяву подала 15.07.2011. Тому стверджує, що першою подала заяву і на момент її подання дозвіл не було нікому надано. Отже, законних підстав для відмови та надання переваги у наданні дозволу іншій особі на той час не було.

13. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_5 у 2009 році надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 площею 0,25 га. Станом на 05.06.2013 будівництво не відбулося, земельна ділянка за призначенням не використовується. При розгляді справи встановлено, що поруч із земельною ділянкою № 21-Б , наданою ОСОБА_5 , знаходиться земельна ділянка №21-А , яка належить ОСОБА_2 . Він проживає в с. Ушомир, має багатодітну сім`ю, побудував житловий будинок, має господарські будівлі, двір для худоби. Будинок обнесено парканом, що підтвердив і представник ОСОБА_5 . Вважає, що позивач не навела доказів порушення її прав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким повністю погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Позивач не надала доказів про порушення її прав та незаконності оскаржуваного рішення.

15. Також суди дійшли висновку, що безпідставними є посилання позивача на порушення Конституції України та іншого законодавства при вирішенні питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки їй не відмовлено у цьому, вона не позбавлена можливості реалізувати своє право й отримати такий дозвіл в іншому місці.

16. Щодо отримання земельної ділянки для оздоровлення хворого члена сім`ї, то земельним законодавством такі обставини не передбачені, а оздоровлення можливе і на земельній ділянці по вул. Київській , 21-Б в с . Ушомир, яку вона отримала і знаходиться теж біля лісонасаджень та річки.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції з таких підстав:

А) неправильно застосовано статтю 118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключні підстави відмови у наданні дозволу. Всупереч цій нормі сільська рада не надала їй дозволу на відведення бажаної земельної ділянки, натомість надала переваги у наданні такого дозволу гр. ОСОБА_2 , що є порушенням принципу рівності громадян перед законом. В якості відмови у наданні ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою, та в якості підстав надання цього дозволу ОСОБА_2 , на одну й ту саму ділянку були взяті до уваги різні підстави та обставини;

Б) в 2014 році у відведенні земельної ділянки площею 0,12 га в іншому місці, сільська рада також відмовила ОСОБА_6 , оскільки її відведення також порушує інтереси ОСОБА_2 ;

В) порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд залучив як співвідповідача у справі фізичну особу, що не є суб`єктом владних повноважень ОСОБА_2 , замість того, щоб залучити його як третю особу.

18. Відповідач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги фактично з тих самих підстав з яких заперечував проти позову, навів доводи, які збігаються з мотивами судових рішень, що оскаржуються.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд розглянув доводи касаційної скарги та заперечень, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і дійшов таких висновків.

20. Основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій, була оцінка правомірності відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

21. Суди попередніх інстанцій встановили, що мета, з якою позивач хотіла отримати земельну ділянку, не передбачена законодавством, а сільська рада правильно самостійно оцінила ці підстави, надавши такий дозвіл іншому громадянину.

22. Водночас, позивач стверджує, що їй могли надати 1 га, який вона просила з наявних 2 га, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на який надали лише ОСОБА_2 . Законних перешкод для цього не існувало. Окрім того, позивач клопотала про надання дозволу на оспорювану земельну ділянку двічі, - заявою від 02.08.2010 та заявою від 15.07.2011.

23. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, з огляду на таке.

24. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Цей перелік є вичерпним.

25. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

26. Судами встановлено, що на одну й ту саму земельну ділянку претендують дві особи. Позивач звернулася до сільської ради з відповідною заявою раніше (02.08.2010 та 15.07.2011), ніж громадянин ОСОБА_2 (12.09.2011). При цьому, позивач просила дозвіл на виділення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_1 . Суди безпідставно не звернули уваги на ці обставини.

27. Суди попередніх інстанцій не досліджували та не перевіряли правомірності та обґрунтованості конкретних підстав, з яких відповідач не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою. Зазначені обставини входять до предмету доказування. Відмовляючи в позові, суди обмежились лише оцінкою дій відповідача щодо права вирішувати кому надавати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

28. Водночас, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали конкретною підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

29. Перевіривши матеріали справи в контексті встановлених судами обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, які б узгоджувались з частиною 7 статті 118 ЗК України та давали відповідачеві право відмовити в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в оскаржуваному рішенні не наведено і судами не з`ясовано.

30. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком судів, що рішення відповідача узгоджується з критеріями правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені ст. 2 КАС України.

31. Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови в позові повністю.

32. Окрім того, має місце порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 цієї статті громадяни України можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

33. Всупереч цій нормі суд залучив як співвідповідача у справі фізичну особу, що не є суб`єктом владних повноважень ОСОБА_2 , замість того, щоб залучити його як третю особу.

34. Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 162 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

35. У справі, що розглядається, важливі для справи аргументи позивача не знайшли оцінки з боку суду, а тому рішення не відповідає вимогам ст. 159, 162 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017).

36. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України у чинній редакції підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. Враховуючи, що виявлені недоліки при оцінці доказів мали місце в суді першої інстанції, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

38. Відповідно до п. в) ч. 4 ст.356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанцій.

За подання касаційної скарги позивач (скаржник) сплатив судовий збір у розмірі 51,16 грн., що підтверджено квитанцією від 02.05.2015.

Враховуючи зазначене та у зв`язку із задоволенням касаційної скарги частково, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із касаційною скаргою підлягають відшкодуванню за рахунок Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі № 2а-386/12 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

3. Стягнути за рахунок бюджентих асигнувань Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області (вул. Березюка, 15-а, с. Ушомир, Коростенський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04348131) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 51 (п"ятдесят одну) гривню 16 (шістнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб