ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №825/1604/15-а

адміністративне провадження №К/9901/5815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 у складі судді Клопот С.Л. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у складі колегії суддів: Чаки Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. у справі №825/1604/15-а за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бахматського районного управління юстиції Чернігівської області № 17498517 від 26.11.2014 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2;

- скасувати запис № 7833627 від 21.11.2014 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 1 частку квартири АДРЕСА_1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати наведені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги вказав, що при подачі заяви про реєстрацію права власності на квартиру надав пакет документів, необхідних для проведення реєстрації, а тому твердження судів про необхідність повідомлення реєстратора про наявність мирової угоди є необґрунтованим.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3 просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2006 році ОСОБА_3 звернулася до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, яке було придбане в період їх шлюбу. 06 березня 2006 року в судовому засіданні сторони уклали мирову угоду, згідно якої дійшли згоди щодо умов добровільного вирішення спору. В даній справі № 2-178/2006 судом було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди від 06 березня 2006 року.

Мировою угодою визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 та жилу кімнату № 6, площею 11,4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 а за ОСОБА_3. визнано право власності на стінку меблеву, кухонний гарнітур, кухонний м'який куточок, диван, килим та телевізор «Панасонік», недобудований гараж у дворі будинку будинку АДРЕСА_2, площею 16,9 кв.м. метра та під № 4, площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1. Провадження по даній справі закрито. Рішення суду не оскаржувалося, та набрало законної сили 16 березня 2006 року.

ОСОБА_3 неодноразово зверталася до реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області щодо реєстрації за нею права власності на частину квартири АДРЕСА_1 на підставі правовстановлюючого документа - ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року. Проте їй відмовлено у зв'язку з тим, що в ухвалі Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року не визначено частки співвласників, тому технічно зареєструвати право на частину квартири за ОСОБА_3 неможливо, та запропоновано звернутися до суду щодо визначення часток у спільному майні, згідно ухвали, якою затверджено мирову угоду.

13 січня 2015 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області ОСОБА_3 було виділено 62/100 частки трикімнатної квартири за номером НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2 Однак, дане рішення було скасовано 13 березня 2015 року Апеляційним судом Чернігівської області (справа № 728/2678/14).

Крім того, судами встановлено, що, 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права на квартиру НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2 Чернігівської області за ним.

21 листопада 2014 року в Державному реєстрі права власності було зроблено запис № 7833627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2.

26 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, покликався на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, ОСОБА_2 не був її єдиним власником.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону (тут і надалі нормативні акти наведені в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор поряд з іншими повноваженнями встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Положеннями частини 4 ст. 15 Закону № 1952 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952, який державним реєстратором зазначений як підстава прийняття рішення, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (далі - Порядок № 868).

Пунктом 36 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Виходячи з положень п. 37. Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, в тому числі:

- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат (пп. 1);

- рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пп. 10).

Відповідно до п. 37 Порядку № 868 документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Враховуючи наявність ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року у справі № 2-278, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не був єдиним власником квартири АДРЕСА_1 на момент реєстрації права власності на квартиру за ним.

Безпідставним є покликання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на те, що реєстрація права власності на квартиру відбулася на законних підставах за наявності Договору купівлі-продажу квартири від 05 липня 2001 року, оскільки саме ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області року від 06 березня 2006 року на час проведення реєстрації була належним правовстановлюючим документом.

Щодо твердження ОСОБА_2 про неможливість зареєструвати право власності на квартиру на підставі вказаної ухвали у зв'язку з тим, що неможливо визначити частки сторін у праві власності, суд зазначає, що предметом даного спору є правомірність реєстрації права власності на цілу квартиру за ОСОБА_2 за наявності ухвали про затвердження мирової угоди. В даній справі не вирішується питання про право сторін на квартиру та не вирішується питання про реєстрацію права власності на підставі ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області року від 06 березня 2006 року.

Таким чином, рішення судів в частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області № 17498517 від 26.11.2014 12:56:50 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 є вірним.

В частині скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2, колегія суддів при прийнятті рішення виходить з такого.

Статтею 26 Закону № 1952 передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури встановлені відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора.

За приписами п. 2.6 цього Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, які посвідчують його особу.

Під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав. (п. 2.9 Порядку)

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

При цьому державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав;

подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства;

запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), згідно з п. 4 якого внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є однією із складових ведення Державного реєстру прав.

Так, відповідно до п. 41 вказаного Порядку державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, позовна вимог про скасування запису № 7833627 від 21.11.2014 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 1 частку квартири АДРЕСА_1 є передчасною, оскільки позивач не звертався до державного реєстратора з судовим рішенням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та не отримував відмови в скасуванні відповідного запису.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування запису № 7833627 від 21.11.2014 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 1 частку квартири АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з прийняттям нової, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати в частині скасування запису № 7833627 від 21.11.2014 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 1 частку квартири АДРЕСА_1.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В решті Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду